РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 лютого 2024 року

м. Рівне

Справа № 569/8830/22

Провадження № 22-ц/4815/73/24

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого судді: Гордійчук С.О.,

суддів: Боймиструка С.В., Хилевича С.В.,

секретар судового засідання: Ковальчук Л.В.

учасники справи:

позивач -   ОСОБА_1

відповідач - АТ «СЕНС-БАНК», як правонаступника АТ «Альфа-Банк»

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «СЕНС-БАНК» адвоката Ременюк Т.О. на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 26 вересня 2023 року, ухвалене у складі судді Ковальова І.М. в м. Рівне, дата складання повного тексту рішення не вказана, у справі №569/8830/22

в с т а н о в и в :

У липні 2022 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до АТ «Альфа-Банк» про визнання відсутності права вимоги та кореспондуючого обов`язку за кредитним договором, припинення правовідносин за кредитним договором, визнання припиненим договору іпотеки, зобов`язання вчинення дій.

На обґрунтування позовних вимог зазначав, що за умовами кредитного договору №377КЗ укладеного 16 листопада 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі 54700 грн строком до 15.11.2017 року у забезпечення якого передав в іпотеку банку земельну ділянку, загальною площею 0,2023 га, кадастровий номер 5621280400040050045, що розташована за адресою: Рівненська обл., Гощанський р-н, с.Бабин, на підставі договору іпотеки №377КЗ-1 від 16.11.2007 .

Крім того, 16 листопада 2007 року на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між банком, позичальником ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір фінансової поруки №377КЗ-2 відповідно до якого ОСОБА_2 взяв на себе зобов`язання відповідати перед банком за невиконання зобов`язань позичальника за кредитним договором (далі договір поруки).

В зв`язку з простроченням ОСОБА_1 виконання зобов`язання за Договором кредиту №377КЗ, у травні 2014 року ПАТ «Укрсоцбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про повне стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 144861,36.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 25 червня 2019 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість в сумі 88981,27 грн. Вказане судове рішення ним виконано остаточно 22 лютого 2021 року, що стверджується копіями розрахункових документів.

З огляду на те, що внаслідок повного виконання основного зобов`язання перед відповідачем припиняється забезпечення його іпотекою у зв`язку з припиненням основного зобов`язання.

Покликається на неправомірність дій банку, щодо продовження нарахування процентів за користування кредитом та неустойки з 25.06.2019 року до 30.03.2021 року. Оскільки звернувшись з позовом про стягнення повної суми заборгованості банк змінив строк дії кредитного договору.

Просив суд:

- визнати відсутність права вимоги у АТ «Альфа-Банк» та кореспондуючого обов`язку у ОСОБА_1 за кредитним договором №377КЗ від 16 листопада 2007 року;

- припинити правовідносини за кредитним договором №377КЗ від 16 листопада 2007 року між ОСОБА_1 та АТ «Альфа-Банк» (ЄДРПОУ 23494714);

- визнати припиненим договір іпотеки №377КЗ-1 від 16 листопада 2007 року у зв`язку з припиненням основного зобов`язання за кредитним договором №377КЗ від 16 листопада 2007 року;

- зобов`язати АТ «Альфа-Банк» видати розписку про одержання виконання зобов`язання в повному обсязі.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 04 вересня 2023 року залучено до участі у цивільній справі №569/8830/22 за позовом ОСОБА_1 до АТ «Альфа-Банк» про визнання відсутності права вимоги та кореспондуючого обов`язку за кредитним договором, припинення правовідносин за кредитним договором, визнання припиненим договору іпотеки, зобов`язання вчинення дій у якості правонаступника АТ «Альфа Банк» - АТ «СЕНС-БАНК».

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 26 вересня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ «СЕНС-БАНК», як правонаступника АТ «Альфа-Банк» про визнання відсутності права вимоги та кореспондуючого обов`язку за кредитним договором, припинення правовідносин за кредитним договором, визнання припиненим договору іпотеки, зобов`язання вчинення дій – задоволено.

Визнано відсутність права вимоги у АТ «СЕНС-БАНК», як правонаступника АТ «Альфа-Банк» та кореспондуючого обов`язку у ОСОБА_1 за кредитним договором №377КЗ від 16 листопада 2007 року.

Визнано припиненими правовідносини за кредитним договором №377КЗ від 16 листопада 2007 року між ОСОБА_1 та АТ «СЕНС-БАНК», як правонаступником АТ «Альфа-Банк».

Визнано припиненим договір іпотеки №377КЗ-1 від 16 листопада 2007 року у зв`язку з припиненням основного зобов`язання за кредитним договором №377КЗ від 16 листопада 2007 року.

Зобов`язано АТ «СЕНС-БАНК», як правонаступника АТ «Альфа-Банк» видати ОСОБА_1 розписку про одержання виконання зобов`язання в повному обсязі.

Стягнуто з АТ «СЕНС-БАНК», як правонаступника АТ «Альфа-Банк», м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100, ідентифікаційний код юридичної особи 23494714 на користь ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , іпн. НОМЕР_1 понесені судові витрати по справі, а саме сплачений судовий збір в розмірі 3969,60 грн.

Рішення суду першої інстанції вмотивоване положеннями ст. 17 Закону України «Про іпотеку», яка передбачає, що іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору та обґрунтоване тим, що сплативши заборгованість на виконання рішення Рівненського апеляційного суду від 25.06.2019 року, позивач виконав свої зобов`язання за кредитним договором від 16.11.2007 року, а відтак наявні підстави для припинення іпотеки.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення яким в задоволені позову відмовити в повному обсязі.

В поданій апеляційній скарзі вказує на помилковість висновку місцевого суду про факт виконання позивачем зобов`язання за кредитним договором, оскільки матеріали справи не містять доказів перерахування коштів у розмірі визначеного рішенням суду на рахунок кредитора . Доводить, що існування судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору та не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання, а також не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2ст. 625 ЦК України. Додає, що наявність у позивача заборгованості перед Банком зі сплати сум, передбачених ч. 2ст. 625 ЦК України є підтвердженням того, що зобов`язання за кредитним договором не припинилися. Вказує, що задоволення позовних вимог в частині визнання відсутності права вимоги у відповідача за кредитним договором порушує право банку на стягнення в порядку ст.625 ЦК України та позбавляє останнього права захистити своє порушене право у спосіб передбачений законом.

Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази порушення прав та інтересів позивача в частині зобов`язання вчинити дії, а саме видати позивачу розписку про одержання виконання зобов`язання в повному обсязі. Покликається на неправильно обраний позивачем спосіб захисту.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Частиною першою статті 367 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до т. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції цим вимогам в повній мірі не відповідає.

Встановлено, що 16 листопада 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (кредитор) та ОСОБА_1 (позичальник) було укладено договір кредиту №377КЗ Надалі – кредитний договір), відповідно до п.1 якого кредитор надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 54700,00 (п`ятдесят чотири тисячі сімсот) гривень 00 копійок, зі сплатою 13,5 процентів річних за перший рік, подальший розмір процентів за користування кредитом підлягає щорічному перегляду, згідно з умовами п.2.6. цього договору та наступним порядком погашення суми основної заборгованості, передбаченого кредитним договором.

В забезпечення виконання зобов`язань за Договором кредиту №377КЗ 16 листопада 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (кредитор) та ОСОБА_1 (позичальник) було укладено договір іпотеки №377КЗ-1 відповідно до якого в забезпечення виконання зобов`язань, вказаних у п.1.1. цього договору, іпотекодавець на умовах, передбачених цим договором, передає в іпотеку іпотекодержателю: земельну ділянку, загальною площею 0,2023 га, кадастровий номер 5621280400040050045, що розташована за адресою: Рівненська обл., Гощанський р-н, с. Бабин, яка стане власністю ОСОБА_1 після одержання ним у встановленому законом порядку державного акту на право власності на земельну ділянку. Державний акт буде виданий на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого Ящук Оленою Михайлівною, приватним нотаріусом Гощанського районного нотаріального округу Рівненської області 16 листопада 2007 року за реєстром №3032.

16 листопада 2007 року на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між баком, позичальником ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір фінансової поруки №377КЗ-2 відповідно до якого ОСОБА_2 взяв на себе зобов`язання відповідати перед банком за невиконання зобов`язань позичальника за кредитним договором (далі договір поруки).

В зв`язку з простроченням ОСОБА_1 виконання зобов`язання за Договором кредиту №377КЗ, у травні 2014 року ПАТ «Укрсоцбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про повне стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 144861,36.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 26 червня 2015 року стягнуто з відповідачів солідарно на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 91110,10 грн., яка складається: 49499,61 грн. – заборгованість за тілом кредиту; 41610,40 грн. – заборгованість за відсотками за користування кредитом.

У задоволенні позовних вимог банку про стягнення пені за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 9370,70 грн., пені за несвоєчасне повернення відсотків в розмірі 15544,23 грн., інфляційних втрат за кредитом в розмірі 18005,09 грн., інфляційних втрат за відсотками в розмірі 1379,53 грн. відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 25 червня 2019 року рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 26 червня 2015 року в частині задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасовано.

Позовні вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість в сумі 20594,74 грн., яка складається: заборгованість за тілом кредиту в сумі 17135,68 грн., заборгованості по відсотках за користування кредитом в сумі 3459,06 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість в сумі 68386,53 грн., яка складається з: заборгованість за тілом кредиту у сумі 30273,04 грн. та заборгованість за відсотками за користування кредитом в сумі 38113,49 грн. В решті рішення суду залишено без змін.

Вирішено питання про судові витрати.

Вказана постанова Рівненського апеляційного суду є чинною.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 09 жовтня 2019 року розстрочено виконання рішення Рівненського апеляційного суду від 25 червня 2019 року у справі №569/8314/14-ц про стягнення на користь ПАТ «Укрсоцбанк» солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість в сумі 20594,74 грн., з ОСОБА_1 заборгованість в сумі 68386,53 грн., всього 88981,27 грн. строком на один рік (12 місяців) частинами, а саме: шляхом сплати по 7415,11 грн. на місяць.

Згідно квитанцій, які долучені позивачем до матеріалів позовної заяви та листа -відповіді АТ «Альфа-Банк» від 26 березня 2021 року №27176-23.1-б/б , у період з 25.06.2019 року по 24 лютого 2021 року на виконання постанови Рівненського апеляційного суду від 25 червня 2019 року у справі №569/8314/14-ц було перераховано на рахунок отримувача АТ «АЛЬФА-БАНК» грошові кошти на загальну суму 93467,43 грн.

12 серпня 2021 року позивач звернувся з письмовою заявою до АТ «Альфа-Банк» про припинення іпотеки за договором іпотеки №377КЗ-1 та припинення дії договору кредиту №377КЗ від 16 листопада 2007 року у зв`язку з повним виконанням рішення Рівненського апеляційного суду від 25 червня 2019 року у справі №569/8314/14-ц про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк».

Частиною першою статті 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною першою статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку»іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

За змістом положень статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (стаття 530 ЦК України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Правовий аналіз положень статей 526,599,611,625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).

Таким чином, з ухваленням рішення Рівненського апеляційного суду від 25.06.2019 року про стягнення заборгованості, зобов`язання позичальника сплатити заборгованість за Кредитним договором не припинилося та тривало до моменту фактичного виконання грошового зобов`язання 22.02.2021 року (дата повного виконання рішення суду).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України), а тому 22 лютого 2021 року (дата остаточного погашення заборгованості, стягнутої за судовим рішенням) і є датою, коли зобов`язання позичальника перед банком за Кредитним договором припинилося.

Вищенаведене узгоджується з правовим висновком, наведеним в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19).

Встановивши, що ОСОБА_1 виконав свої зобов`язання за Кредитним договором шляхом повного виконання судового рішення про дострокове стягнення з нього всієї суми заборгованості за цим договором, суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про те, що зобов`язання за Кредитним договором припинилися на підставі статті 599 ЦК України в день остаточного погашення заборгованості, стягнутої судовим рішенням.

Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3Закону України «Про іпотеку»).

Абзацом другим частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку»передбачено, що іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

З огляду на викладене, оскільки основне зобов`язання припинилися 22.02.2021 року, також обґрунтованим є висновок суду про визнання іпотеки припиненою .

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач має право на стягнення з  ОСОБА_1 коштів передбачених ст.625 ЦК України, не заслуговують на увагу, оскільки у зв`язку із затримкою виконання рішення суду про стягнення заборгованості у боржника не виникає будь-яких інших зобов`язань за Кредитним договором. При цьому кредитор має право порушувати питання про стягнення з боржника коштів на підставі статті 625 ЦК України за період невиконання рішення Рівненського апеляційного суду від 25.06.2019 року у справі № 569/8314/14-ц. Однак таке право кредитора виникає в силу Закону, а не договору.

Вищенаведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 лютого 2020 року у справі № 569/613/19 (провадження № 61-18981св19), постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 лютого 2020 року у справі № 569/23247/18 (провадження № 61-14784св19), постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 квітня 2021 року у справі № 570/648/19 (провадження № 61-7308св20).

Окрім того, апеляційний суд не може погодись із висновком суду про задоволення позовної вимоги про визнання відсутності права вимоги у АТ «СЕНС-БАНК», як правонаступника АТ «Альфа-Банк» та кореспондуючого обов`язку у ОСОБА_1 за кредитним договором №377КЗ від 16 листопада 2007 року та зобов`язання відповідача видати розписку про одержання виконання зобов`язання в повному обсязі з таких підстав.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року в справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20) вказано, що «визнання права як у позитивному значенні (визнання існуючого права), так і в негативному значенні (визнання відсутності права і кореспондуючого йому обов`язку) є способом захисту інтересу позивача у правовій визначеності. Для належного захисту інтересу від юридичної невизначеності у певних правовідносинах особа може на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України заявити вимогу про визнання відсутності як права вимоги в іншої особи, що вважає себе кредитором, так і свого кореспондуючого обов`язку, зокрема у таких випадках: кредитор у таких правовідносинах без звернення до суду з відповідним позовом може звернути стягнення на майно особи, яку він вважає боржником, інших осіб або інакше одержати виконання поза волею цієї особи-боржника в позасудовому порядку; особа не вважає себе боржником у відповідних правовідносинах і не може захистити її право у межах судового розгляду, зокрема, про стягнення з неї коштів на виконання зобов`язання, оскільки такий судовий розгляд кредитор не ініціював (наприклад, кредитор надсилає претензії, виставляє рахунки на оплату тощо особі, яку він вважає боржником). Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду. Тому спосіб захисту інтересу, передбачений пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України, може застосовуватися лише в разі недоступності позивачу можливості захисту його права. Задоволення позову про визнання відсутності права вимоги в особи, що вважає себе кредитором, і відсутності кореспондуючого обов`язку особи-боржника у відповідних правовідносинах є спрямованим на усунення правової невизначеності. Тобто, відповідне судове рішення має забезпечити, щоби обидві сторони правовідносин могли у майбутньому знати про права одна одної та діяти, не порушуючи їх. А тому такий спосіб захисту є виключно превентивним. Якщо кредитор, який діяв в умовах правової невизначеності, у минулому порушив права особи, яку він вважає боржником, то для останнього ефективним способом захисту буде той, який спрямований на захист порушеного права, а не на превентивний захист інтересу. Тобто звернення з позовом для усунення правової невизначеності, яка існувала у минулому, в означеній ситуації не є ефективним способом захисту. Зокрема, якщо суд розглядає справу про стягнення з боржника коштів, то останній має захищати свої права саме в цьому провадженні, заперечуючи проти позову та доводячи відсутність боргу, зокрема відсутність підстав для його нарахування, бо вирішення цього спору призведе до правової визначеності у правовідносинах сторін зобов`язання. Наявність відповідного боргу чи його відсутність, як і відсутність підстав для нарахування боргу, є предметом доказування у спорі про стягнення з відповідача коштів незалежно від того, чи подав останній зустрічний позов про визнання відсутності права кредитора, зокрема про визнання поруки припиненою. Тому для захисту права відповідача у ситуації, коли кредитор вже звернувся з вказаним позовом про стягнення коштів, не потрібно заявляти зустрічний позов, а останній не може бути задоволений. Аналогічно після звернення кредитора з позовом про стягнення коштів боржник не може заявляти окремий позов про визнання відсутності права вимоги в кредитора та кореспондуючого обов`язку боржника. Такий окремий позов теж не може бути задоволений, оскільки боржник має себе захищати у судовому процесі про стягнення з нього коштів, заперечуючи проти відповідного позову кредитора, наприклад, і з тих підстав, що порука припинилася. Застосування боржником способу захисту інтересу, спрямованого на усунення правової невизначеності у відносинах із кредитором, є належним лише в разі, якщо така невизначеність триває, ініційований кредитором спір про захист його прав суд не вирішив і відповідне провадження не було відкрите. У разі, якщо кредитор уже ініціював судовий процес, спрямований на захист порушеного, на його думку, права, або такий спір суд уже вирішив, звернення боржника з позовом про визнання відсутності права вимоги у кредитора та кореспондуючого обов`язку боржника не є належним способом захисту».

У цій же постанові Великої Палати Верховного Суду вказано, що «необхідною умовою задоволення позову є наявність спору. Зокрема, у справі про визнання поруки припиненою позивач має довести, що відповідач вважає наявним своє право вимоги і кореспондуючий обов`язок позивача, який не був установлений судовим рішенням або не є предметом розгляду в іншій справі. Велика Палата Верховного Суду також звертає увагу на важливість дотримання принципу процесуальної економії (пункт 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б, провадження № 12-143гс19; пункт 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18, провадження № 12-204гс19), відповідно до якого штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим».

Убачається, що відповідач із зустрічним позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором від 16.11.2007 року яка утворилася після ухвалення судом рішення чи звернення стягнення на предмет іпотеки не звертався.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання відсутності права вимоги у АТ «СЕНС-БАНК», як правонаступника АТ «Альфа-Банк» та кореспондуючого обов`язку у ОСОБА_1 за кредитним договором №377КЗ від 16 листопада 2007 року та зобов`язання АТ «СЕНС-БАНК», як правонаступника АТ «Альфа-Банк» видати розписку про одержання виконання зобов`язання в повному обсязі, оскільки позивач обрав неналежний спосіб захисту, який не передбачений законом.

До того ж, наявність або відсутність розписки про відсутність заборгованості не впливає на поновлення права позивача та не потребує впливу з боку суду на відповідача.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення.

Відповідно до п. 3 і п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «СЕНС-БАНК» адвоката Ременюк Т.О. задовольнити частково.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 26 вересня 2023 року в частині задоволення позовних вимог про визнання відсутності права вимоги у АТ «СЕНС-БАНК», як правонаступника АТ «Альфа-Банк» та кореспондуючого обов`язку у ОСОБА_1 за кредитним договором №377КЗ від 16 листопада 2007 року та зобов`язання АТ «СЕНС-БАНК», як правонаступника АТ «Альфа-Банк» видати розписку про одержання виконання зобов`язання в повному обсязі скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до АТ «СЕНС-БАНК», як правонаступника АТ «Альфа-Банк» в цій частині відмовити.

В решті рішення залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 29 лютого 2024 року.

Головуючий :                                             Гордійчук С.О.

Судді :                                                       Боймиструк С.В.

Хилевича С.В.