АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/428/19 Справа № 705/312/19 Категорія: ч. 5 ст. 72 КК України, ст. 537-539 КПК УкраїниГоловуючий у І інстанції Корман О. В. Доповідач в апеляційній інстанції Іваненко І. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2019 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів при секретарі Іваненка І. В. Поєдинка І. А., Биби Ю. В. Єгоровій С. А.

з участю прокурораРубльова С. М.

засудженого                                    ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції)

представника колонії № 92           Кондратюка Б. В. (в режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від  01 березня 2019 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_1 про зарахування строку попереднього ув`язнення,

в с т а н о в и л а :

Засуджений ОСОБА_1 звернувся до Уманського міськрайонного суду Черкаської області з  клопотанням про зарахування строку попереднього ув`язнення.

Клопотання мотивовано тим, що наразі він перебуває в ДУ «Старобабанівська ВК                (№ 92)» за вироком Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27.11.2017 року, яким його засуджено за ч. 2 ст. 187, ст. 69 КК України до 5 років позбавлення волі. Початок строку покарання обчислюється з 04.02.2016 року. Вирок набрав законної сили 28.12.2017 року.

Цим же вироком на підставі ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону від 26.11.2015 року № 838-VІІІ року зараховано в строк відбуття покарання період попереднього ув`язнення з 04.02.2016 року по 20.06.2017 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

На цих підставах просив суд зарахувати в строк покарання за вироком Івано-Франківського міського суду від 27.11.2017 року строк попереднього ув`язнення з 21.06.2017 року по 28.12.2017 року, тобто по дату набрання вироком суду щодо нього законної сили, згідно ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону від 26.11.2015 року № 838-VІІІ, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі..

Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 01.03.2019 року засудженому ОСОБА_1 було відмовлено в задоволенні зазначеного клопотання.

В ухвалі суд указав, що питання зарахування строку попереднього ув`язнення за період часу, який зазначений у клопотанні засудженого, вже вирішувалось у вироку Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27.11.2017 року, і вказаний вирок суду набрав законної сили. На час його постановлення діяли ті самі норми матеріального та процесуального права, тому суд позбавлений можливості повторно розглядати питання про зарахування строку попереднього ув`язнення у строк покарання та ухвалити рішення, інше від рішення суду, яке набрало законної сили.

При цьому, суд першої інстанції наголосив, що в цьому випадку засудженому відмовлено  в задоволенні клопотання не у зв`язку з відсутністю підстав для зарахування строку попереднього ув`язнення у строк покарання, з урахуванням положень Закону України № 838 та правового висновку Великої палати Верховного Суду, а виключно з підстав наявності іншого судового рішення з питань, викладених у клопотанні засудженого, яке набрало законної сили.

Не погоджуючись з ухвалою суду, засуджений ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову, якою задовольнити його клопотання, зарахувавши строк попереднього ув`язнення з 21.06.2017 р. по 28.12.2017 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_1 указує, що суд першої інстанції не дотримався принципу юридичної (правової) визначеності, який є одним із основоположних аспектів верховенства права.

Крім того, засуджений вказує, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах ВСУ, обов`язкові для інших судів при застосуванні таких норм права. Законом не передбачено підсудності клопотань щодо приведення судових рішень на виконання постановленого правового Висновку ВП ВСУ від 29.08.2018 р. щодо застосування норми ч. 5 ст. 72 КК України, у випадку коли з цього питання вже було прийняте судове рішення, яке набрало законної сили, та у розумінні зазначеного правового Висновку ВП ВСУ є неправильним.

Також засуджений указує, що під час постановлення оскаржуваного судового рішення судом зазначені лише мотиви, які призвели до відповідних висновків, але мотивувальна частина зазначеної ухвали не містить положень закону, яким суд керувався під час прийняття такого рішення.

Крім цього, ОСОБА_1 зазначає, що відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону від 26.11.2015 року № 838-VIII зазначено, що суд має звільнити засуджених від відбування покарання, якщо строк попереднього ув`язнення відбутий у межах кримінального провадження, дорівнює або перевищує фактично призначеного основного покарання.

ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який погодився з апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_1 ; представника колонії, який відніс вирішення питання на розсуд суду, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга засудженого підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК.

Так, згідно ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до Закону України «Про попереднє ув`язнення», попереднім ув`язненням є запобіжний захід, який у випадках, передбачених КПК України, застосовується щодо обвинуваченого, вирок щодо якого не набрав законної сили.

Як випливає з вироку суду першої інстанції (а.с. 11-13 ) строк попереднього ув`язнення засудженому ОСОБА_1 зараховано у строк відбування покарання до 20.06.2017 за правилами ч. 5 ст. 72 КК України у редакції Закону № 838-VIII, а починаючи з 21.06.2017 р. - за правилами ч. 5 ст. 72 КК України у редакції Закону № 2046-VIII.

Аналізуючи зміст і цілі законодавчих норм, що мають правове значення для вирішення порушеного апелянтом питання про застосування ч. 5 ст. 72КК України, апеляційний суд виходить із наступного.

У редакції  Закону № 838-VIII ч. 5 ст. 72 КК України було визначено правило зарахування строку попереднього ув`язнення у строк покарання з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. Але в подальшому такий підхід законодавець визнав недостатньо обґрунтованим, тому 21.06.2017 набрав чинності Закон          № 2046-VIII, який ч. 5 ст. 72 КК України виклав в іншій редакції, що передбачає зарахування попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Вирішуючи питання щодо дії в часі положень ч. 5 ст. 72 КК України, Верховний Суд у постанові від 29.08.2018 (справа № 663/537/17) зазначив, що Закон № 2046-VIII є законом про кримінальну відповідальність, який іншим чином погіршує становище особи у розумінні              ст. 5 КК України, оскільки вводить (повертає) коефіцієнт зарахування строку попереднього ув`язнення у строк покарання з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі тож вирішуючи питання про те, якою редакцією ч. 5 ст. 72 КК України належить керуватися у конкретному випадку, варто враховувати час вчинення особою діяння, як це визначено у ч. 2 і 3 ст. 4 КК України, тобто застосовувати правила дії у часі закону України про кримінальну відповідальність, а не правила дії у часі кримінального процесуального закону.

На підставі цього у зазначеному рішенні Верховий Суд констатував, що якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно) і щодо неї продовжували застосовуватися заходи попереднього ув`язнення після 21 червня 2017 року, тобто після набрання чинності Законом № 2046-VIII, то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону №838-VIII. В такому разі Закон № 838-VIII має переживаючу (ультраактивну) дію. Застосування до таких випадків Закону № 2046-VIII є неправильним, оскільки зворотна дія Закону № 2046-VIII як такого, що іншим чином погіршує становище особи, відповідно до ч. 2 ст. 5 КК України не допускається.

Враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла до висновку, що при вирішенні клопотання ОСОБА_1 про зарахування строку попереднього ув`язнення у строк покарання, суду першої інстанції необхідно було керуватись положеннями Закону № 838-VIII.

Відповідно до матеріалів справи ОСОБА_1 засуджений вироком Івано-Франківського міського суду від 27.11.2017 року за ч. 2 ст. 187, ст. 69 КК України до 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Початок строку покарання обчислюється з 04.02.2016 року. Вирок набрав законної сили 28.12.2017 року.

Цим же вироком на підставі ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону від 26.11.2015 року № 838-VІІІ року зараховано в строк відбуття покарання період попереднього ув`язнення з 04.02.2016 року по 20.06.2017 року з розрахунку: один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Таким чином, Закон № 2046-VIII від 18 травня 2017 року погіршує становище осіб, а тому не має зворотної дії у часі, тобто він не може поширюватися на факти й відносини, що виникли до його прийняття.

Отже, у випадку, якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року включно і щодо неї продовжували застосовуватися заходи попереднього ув`язнення після 21 червня 2017 року,  застосування Закону № 2046-VIII буде неправильним, оскільки зворотна дія цього закону як такого, що іншим чином погіршує становище особи, в розумінні ч. 2 ст. 5 КК України не допускається, і в такому разі, під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст.72 КК України в редакції Закону № 838-VIII від 26 листопада 2015 року.

Таким чином, засудженому має бути зарахований у строк покарання за принципом «день за два» період попереднього ув`язнення з 21 червня 2017 року по дату набрання вироком щодо нього законної сили, тобто саме по 28 грудня 2017 року включно, адже саме така дата набрання вироком суду законної сили міститься у відповідному розпорядженні суду про виконання вироку (а.с. 13).   

Позицію суду першої інстанції про неможливість задоволення клопотання засудженого з тих підстав, що це питання вже вирішувалося у чинному вироку щодо нього, колегія суддів вбачає необґрунтованою, оскільки положення розділу 8 КПК України, які регулюють питання, пов`язані з виконанням судових рішень, в принципі застосовуються щодо рішень, які набрали чинності, й можуть застосовуватися щодо вирішення питань, які безпідставно не були вирішені або були неповно вирішені чинним судовим рішенням.

Крім того, колегія суддів вважає обґрунтованою позицію засудженого стосовно того, що, у разі перевищення за наслідками зарахування вказаного вище строку попереднього ув`язнення  у строк покарання кінцевої межі такого строку, що має бути ретельно перевірено відповідальними особами адміністрації місця відбування покарання, й за відсутності інших підстав для утримання його під вартою, він має бути негайно звільнений.

Тому, керуючись ст. ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 01 березня 2019 року скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання засудженого та зарахувати ОСОБА_1 у строк відбування покарання за вироком Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27 листопада 2017 року строк попереднього ув`язнення за період з 21.06.2017 року по 28.12.2017 року включно, з розрахунку: один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий :

Судді :