Справа № 344/15021/18

Провадження № 22-ц/4808/492/19

Головуючий у 1 інстанції Польська М. В.

Суддя-доповідач Матківський

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2019 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

головуючого Матківського Р.Й.

суддів: Василишин Л.В., Максюти І.О.

секретаря Капущак С. В.

з участю: апелянта ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 , представника відповідача - Чупірчука Б. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» про захист прав споживачів та здійснення перерахунку заборгованості, з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24 січня 2019 року у складі судді Польської М.В.,

Короткий зміст позовних вимог та їх обгрунтування

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго», в якому просила зобов`язати відповідача здійснити належний перерахунок вартості наданих послуг з централізованого опалення квартири позивача за період з липня 2017 року по серпень 2018 року та визнати заборгованість ОСОБА_1 за послуги опалення в сумі 3466,62 гривень за розрахунком на липень 2018 року такою, що не відповідає дійсності.

Позов обґрунтований тим, що між сторонами існують договірні відносини щодо послуг по теплопостачанню. 31.07.2017 р. був укладений договір на реструктуризацію боргу який виник на 01.07.2017р. в сумі 1679 гривень, з погашенням до 31.12.2018 р. щомісячно. Весь борг за даним договором було оплачено, однак у травні 2018 р. позивач отримала відповідь відповідача про наявний борг за опалення ще у сумі 3892,93 гривень, а згідно розрахунку на липень 2018 р. заборгованість складає 3466,62 гривень, що унеможливило нарахування субсидії з травня 2018 р.

Із заборгованістю позивач не погоджується, оскільки в порушення вимог Закону України «Про захист прав споживачів», Правил надання послуг з централізованого опалення відповідачем не надавався їй розрахункових документів, що засвідчують факт надання послуг, а рахунок за послуги теплопостачання та гарячої води за липень 2018 року не містить поточних і попередніх показань засобів обліку і різниці цих показань.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24 січня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмову у задоволенні позову суд першої інстанції обгрунтував тим, що позовні вимоги є недоведеними, зокрема, позивач не довела невірність нарахування їй боргу відповідачем за період з липня 2017 року по серпень 2018 року з урахуванням укладеного договору про розстрочку погашення заборгованості за поставлену теплову енергію, тому ця вимога не підлягає до задоволення, і як наслідок вимога: визнати заборгованість ОСОБА_1 за послуги опалення в сумі 3466,62 гривень за розрахунком на липень 2018 року такою, що не відповідає дійсності, також не підлягає до задоволення.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить дане рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права.

У скарзі апелянт зазначає, що проаналізувавши довідки про нарахування оплати за опалення надані відповідачем за період з січня 2012 по листопад 2018 років та провівши на їх основі власні розрахунки встановила, що при укладенні 31.07.2017 р. договору про розстрочку погашення заборгованості за поставлену теплову енергію на суму 1679 гривень, відповідачем не враховано строку позовної давності. Тому апелянт стверджує, що вказаний договір укладено на неіснуючий борг, шляхом обману та тиску на неї, коли вона вимушено, не маючи відповідних повноважень від іменті матері підписала цей договір. Не заперечує, що є споживачем послуг відповідача згідно договору від 01 жовтня 2017 року, а раніше такі послуги надавалися згідно договору укладеного з її мамою.

Суд не врахував, що в порушення ч. 8 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», п. 20 Правил надання послуг з централізованого опалення відповідачем не надавалося їй розрахункових документів, що засвідчують факт надання послуг, а рахунок за послуги теплопостачання та гарячої води за липень 2018 року не містить поточних і попередніх показань засобів обліку, різниці цих показань.

Апелянт зазначає, що посилався на те, що відповідачем не підтверджено показники лічильника, оскільки акти, надані відповідачем, в односторонньому порядку підписані тільки представником відповідача і тільки 07.11.2018 року, хоча згідно законодавства показання будинкових засобів обліку знімаються представником виконавця один раз в місяць у присутності постачальника та представника споживачів. Суд у рішенні спростував вищезазначені доводи, зазначивши, що покази лічильника зчитуються дистанційно та фіксуються актами, однак з таким висновком суду не погоджується, оскільки він є необґрунтований.

Такожсуд не врахував, що з розрахунку вартості послуги централізованого опалення з січня 2014 року по серпень 2018 року незрозуміло чому загальна площа квартир, на які проводиться нарахування, коливається у різних місцях. А також незрозуміло, чому у квітні 2014 відповідачем безпідставно завищено більш ніж у два рази кількість «наданої послуги», а відповідно і її вартість, що відповідач не зміг пояснити.

Апелянт стверджує, що суд першої інстанції не дав належної оцінки зазначеним обставинам.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зокрема, зазначає, що посилання позивача на неврахування позовної давності є безпідставним, оскільки клопотання про застосування позовної давності позивач не заявляла, інші доводи апелянта не можуть бути взяті до уваги, оскільки не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що відповідно до умов публічного договору (а.с.4-7) між сторонами існують договірні відносини щодо надання послуг з централізованого опалення (без постачання гарячої води).

31.07.2017 р. був укладений договір ОСОБА_3 (як з`ясовано судом це матір позивача та попередній власник квартири АДРЕСА_1 - Франківську до 12.01.2018 р.) на реструктуризацію боргу за теплопостачання, який утворився на 01.07.2017 р. в сумі 1679 гривень, з погашенням до 31.01.2018 р. щомісячно по 279,84 гривень (а.с.8), поточні нарахування мали сплачуватись споживачем окремо.

Весь борг за вказаним договором, як зазначає позивач, було нею оплачено (а.с.9-11), однак у травні 2018 р. позивач отримала відповідь відповідача про наявний борг за опалення ще у сумі 3892,93 гривень, а згідно розрахунку станом на липень 2018 року заборгованість складає 3466,62 гривень, що унеможливило нарахування субсидії з травня 2018 року.

Заперечуючи вимоги позову та доводи позивача, відповідач зазначив, що повна вартість послуги за теплопостачання за 1 м.кв. спірного періоду (липень 2017р.-серпень 2018р.) була значно більшою за соціальну норму встановлену державою, а різниця підлягає сплаті саме позивачем, яка сплачувала цю різницю не в повному розмірі, що й спричинило заборгованість. Борг на 01.05.2017 р. (до призначення субсидії) становив по опаленню - 3076,6 гривень, тому й було укладено договір по реструктуризації, який складався як різниця боргу по опаленню 2490,58 гривень та переплати за гарячу воду 811,49 гривень (щодо гарячої води це не є предметом спору, але таке нарахування проводиться при призначенні субсидії і в подальшому повертається Департаменту соцполітики, що й зроблено на суму 711,50 гривень.

Позиція суду апеляційної інстанції

Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, вислухавши апелянта та його представника, які вимоги скарги підтримали, представника відповідача, який доводи апеляційної скарги заперечив, суд вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Сторона позивача заявила про те, що договір від 31.07.2017 р. на реструктуризацію боргу підписала сама позивач, а не її матір, однак цей договір не оскаржувався ні позивачем, ні її матір`ю, він укладений з врахуванням ст.6 ЦК України, та виконувався за погодженими договірними умовами, тому такі доводи не можуть спростувати наявність договору та визначення суми боргу на визначену договором дату. Тому суд першої інстанції правильно вважав, що врахування позивачем та її представником іншої суми на 01.07.2017 р., ні ж та, що була предметом договору (при цьому з 2012 року), як і застосування позовної давності щодо даної суми боргу 1679 гривень, є помилковими, без врахування суми скорегованої субсидії. Таким чином, оскільки укладенням 31.07.2017 р. договору на реструктуризацію боргу ОСОБА_3 визнала нарахований борг, не можуть бути прийняті до уваги доводи, викладені в апеляційній скарзі про те, що відповідачем при укладенні цієї угоди не враховано строку позовної давності.

Суд першої інстанції вірно встановив, що згідно довідок по опаленню за 2017 рік та 2018 рік (а.с.29, 32) у позивача є борг на початок 2018 р. на суму 2108,78 гривень за тепло як за договором про реструктуризацію, так і поточним щомісячним нарахуванням, однак це не враховано позивачем. При цьому, стороною позивача виводячи наявну на їх переконання заборгованість, невірно враховується проведений самостійно перерахунок без врахування договору про реструктуризацію, а також і переплати за гарячу воду, що є технічним нарахуванням та відрахуванням без наявності у позивача такої послуги, що нею й підтверджено.

Доводи позивача про те, що показники лічильника багатоквартирного житлового будинку, що зафіксовано Актами (а.с.66-96) отримувались та виводились відповідачем в односторонньому порядку, суд вірно відхилив, оскільки зчитування показника лічильника будинку відбувається дистанційно (електронне зчитування) та фіксується в Актах, тому всі мешканці багатоквартирного будинку не є стороною такого акту. Цим же спростовуються аналогічні доводи, викладені в апеляційній скарзі.

За змістом ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Разом з тим відповідно до загальних умов виконання зобов`язання, установлених ст. 526 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов`язань.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Послуги централізованого опалення та гарячого водопостачання надаються згідно нормативів зазначених у Додатку до постанови КМУ від 17.02.2010р. №151(зі змінами), а нарахування за такі послуги врегульовано Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» за постановою КМУ від 21.07.2005 р. №630 (зі змінами). А нарахування субсидії за постановою КМУ від 21.10.1995р. №848(зі змінами).

Апелянт у скарзі також посилається на те, що з розрахунку вартості послуги централізованого опалення з січня 2014 року по серпень 2018 року незрозуміло чому загальна площа квартир будинку, на які проводиться нарахування, коливається у різних місцях, а також незрозуміло, чому у квітні 2014 відповідачем завищено більш ніж у два рази кількість «наданої послуги», а відповідно і її вартість, що відповідач не зміг пояснити. Такі обставини не були предметом розгляду в суді першої інстанції, тому не підлягають розгляду апеляційним судом в силу вимог ч. 6 ст. 367 ЦПК України, згідно якої в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Таким чином, суд дійшов правильного висновку, що позивач не довела невірність нарахування їй боргу відповідачем за період з липня 2017р. по серпень 2018р., тому ця вимога не підлягає до задоволення, і як наслідок, вимога про визнання заборгованості ОСОБА_1 за послуги опалення в сумі 3466,62 гривень за розрахунком на липень 2018 р. такою що не відповідає дійсності, також не підлягає до задоволення.

За таких обставин, суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог за недоведеністю.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з`ясовано всебічно та повно, їм дано вірну правову оцінку, а рішення суду постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи апелянта висновків суду не спростовують. Тому підстав для скасування оскарженого рішення немає.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24 січня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 08 травня 2019 року.

Головуючий Р.Й. Матківський

Судді Л.В. Василишин

І.О. Максюта