ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2019 року Справа №918/153/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Демидюк О.О., суддя Павлюк І.Ю. , суддя Тимошенко О.М.

при секретарі судового засідання - Вавринчук А.І.

за участю представників сторін:

позивача: Безпалов А.В. (посвідчення №051323 від 02.11.2018)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу виконувача обов'язків керівника Сарненської місцевої прокуратури на ухвалу господарського суду Рівненської області від 12.03.2019 року у справі №918/153/19 (суддя Заголдна Я.В.)

за позовом: Заступника керівника Сарненської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Рафалівської селищної ради

до Фізичної особи-підприємця Вознюка Василя Васильовича

про визнання недійсним договору оренди майна від 03.07.2017 та зобов'язання повернення приміщення вартістю 190 406,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

06.03.2019 року виконувач обов'язків керівника Сарненської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Рафалівської селищної ради звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Вознюка Василя Васильовича, відповідно до якої просив визнати недійсним договір оренди майна від 03.07.2017 та зобов'язати повернути приміщення вартістю 190 406,00 грн.

12.03.2019 року ухвалою господарського суду Рівненської області у справі №918/153/18 позовну заяву виконувача обов'язків керівника Сарненської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі в особі Рафалівської селищної ради та додані до неї документи повернуто.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що прокурор звертаючись до суду в інтересах держави в особі Рафалівської селищної ради зазначив, що органом місцевого самоврядування не здійснюється захист порушених інтересів держави (не вживалося заходів досудового врегулювання спору, не пред'явлено до суду самостійно позовної заяви тощо).

Проте, прокурором не надано жодних доказів існування кримінального провадження стосовно службових осіб Рафалівської селищної ради.

Окрім того, прокурором також визначено позивачем Рафалівську селищну раду, яка є самостійною юридичною особою з повним обсягом процесуальної дієздатності та наявністю функцій щодо захисту майнових інтересів, яка також не позбавлена можливості звернутися до суду із даним позовом.

А тому, суд першої інстанції дійшов висновку, що прокурором не надано достатніх доказів неналежного виконання позивачем своїх обов'язків із захисту інтересів держави в частині визнання недійсним договору оренди майна від 03.07.2017 року та зобов'язання повернення приміщення вартістю 190 406 грн. 00 коп.

Не погоджуючись із прийнятою ухвалою, виконувач обов'язків керівника Сарненської місцевої прокуратури звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Рівненської області від 12.03.2019 року у справі №918/153/19 та направити справу для продовження розгляду до господарського суду Рівненської області.

Апелянт вважає, що оскаржувана ухвала є безпідставною та необґрунтованою, винесена з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

В обгрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що Рафалівською селищною радою не вжито належних заходів щодо визнання недійсним договору оренди майна від 03.07.2017 та повернення приміщення вартістю 190 406,00 грн. у зв'язку з чим виконувач обов'язків керівника Сарненської місцевої прокуратури звернувся із позовом до суду про визнання недійсним договору оренди майна від 03.07.2017 та зобов'язання повернення приміщення вартістю 190 406,00 грн., у відповідності до ч.3 ст.23 ГПК України.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.04.2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою виконувача обов'язків керівника Сарненської місцевої прокуратури на ухвалу господарського суду Рівненської області від 12.03.2019 року у справі №918/153/19 та призначено її до розгляду на 02 травня 2019 р.

В судовому засіданні 02.05.2019 року колегія суддів заслухала присутніх прокурора та відповідача.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.05.2019 року у справі №918/153/19 розгляд апеляційної скарги відкладено на 06.05.2019 року.

03.05.2019 року Сарненською місцевою прокуратурою долучено до матеріалів справи позовної заяви з додатками, що була повернута ухвалою господарського суду Рівненської області від 12.03.2019 року.

Розпорядженням керівника апарату Північно-західного апеляційного господарського суду №01-04/266 від 06.05.2019 року у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Крейбух О.Г. та відповідно до статті 32 ГПК України, ст. 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пунктів 19, 20 Розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, призначено повторний автоматизований розподіл справи №918/153/19.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.05.2019 року визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Демидюк О.О., суддя Павлюк І.Ю., суддя Тимошенко О.М.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.05.2019 року у справі №918/153/19 колегію суддів у складі: головуючий суддя Демидюк О.О., суддя Павлюк І.Ю., суддя Тимошенко О.М. прийнято до провадження апеляційну скаргу виконуючого обов'язків керівника Сарненської місцевої прокуратури на ухвалу господарського суду Рівненської області від 12.03.2019 року у справі №918/153/19 яка призначена до розгляду на 06.05.2019 року об 11:15 год.

В судове засідання 06.05.2019 року з'явився прокурор.

Інші учасники провадження у справі в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про час та дату судового засідання.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В судовому засіданні 06.05.2019 року прокурор підтримав апеляційну скаргу з підстав викладених у ній.

Згідно статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційниої скарги, заслухавши пояснення прокурора, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом апеляційного оскарження є ухвала місцевого господарського суду про повернення позовної заяви та доданих до неї документів.

Відповідно до пункту четвертого частини пятої статті 174 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи якщо відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Колегією суддів встановлено, що повертаючи позовну заяву суд першої інстанції виходив з того, що орган місцевого самоврядування - Рафалівська селищна рада вправі самостійно звернутися до суду за захистом порушеного права з вимогами про визнання недійсним договору оренди майна від 03.07.2017 та зобов'язання повернення приміщення вартістю 190 406,00 грн.

Таким чином, предметом доказування в даному апеляційному провадженні є наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Рафалівської селищної ради у порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та визначення правового статусу сторін у справі у справі №918/153/19.

В якості обґрунтування підстав для звернення до суду, Сарненська місцева прокуратура посилається на порушення інтересів держави, а саме на те, що укладений 03.07.2017 року між Рафалівською селищною радою та ФОП Вознюком В.В. договір оренди нежитлового приміщення загальною площеню 66.1 м2, що знаходиться за адресою Рівненська область, Володимирецький район, смт. Рафалівка, вул. Садова, 1., укладений з порушенням ст. 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та "Методики оцінки об'єктів оренди", затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №629 від 10.08.1995 року, оскільки при його укладенні не було здійснено оцінку майна, що передається в оренду, у зв'язку із чим розрахунок орендної плати за оренду комунального майна був проведений неправильно.

Відповідно до пункту третього частини першої та частини другої статті 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка, зокрема, здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

15 липня 2015 року набрав чинність розділ IV Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-УІІ, який визначає повноваження прокурора з виконання покладених на нього функцій, в тому числі, стаття 23 Закону встановлює підстави представництва інтересів громадянина або держави в суді.

Так, частинами 3, 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов'язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об'єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора України або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.

Статтями 2, 29 ГПК України встановлено, що прокурор для представництва інтересів громадянина або держави в господарському суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво) повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених частинами другою або третьою статті 25 Закону України "Про прокуратуру". Невиконання прокурором вимог щодо надання господарському суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в господарському суді має наслідком повернення поданої ним позовної заяви (заяви, скарги) у порядку, встановленому статтею 63 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що повертаючи позовну заяву прокуратури, місцевий господарський суд виходив з того, що відсутні правові підстави для звернення заступника керівника Сарненської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Рафалівської селищної ради із заявою для захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів держави, в розумінні положень ст.23 ЗУ "Про прокуратуру"

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком місцевого господарського суду, враховуючи наступне.

Відповідно до з ч.3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

2) у разі відсутності такого органу.

Тобто, в даному випадку колегія суддів вважає, що органи прокуратури під час звернення до суду повинні довести, які підстави перешкоджають звернутись належному суб'єкту до суду, за захистом інтересів держави.

Місцевим господарським судом вірно встановлено, що Рафалівська селищна рада є самостійною юридичною особою з повним обсягом процесуальної дієздатності та наявністю функцій щодо захисту майнових інтересів, яка також не позбавлена можливості звернутися до суду із даним позовом.

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Ці міркування Конституційний Суд зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак висловлене Судом розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

З вище викладеного вбачається, що "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.

Як вже зазначалося вище, прокурор в обгрунтуваня порушення інтересів держави посилався на те, що укладений 03.07.2017 року між Рафалівською селищною радою та ФОП Вознюком В.В. договір оренди нежитлового приміщення укладений з порушенням ст. 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та "Методики оцінки об'єктів оренди", затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №629 від 10.08.1995 року, оскільки при його укладенні не було здійснено оцінку майна, що передається в оренду, у зв'язку із чим розрахунок орендної плати за оренду комунального майна був проведений неправильно.

В матеріалах справи міститься лист Рафалівської селищної ради №36/35 від 19.01.2019 року, в якому вона повідомляє Сарненську місцеву прокуратуру про те, що сільська рада не планує вжиття заходів на виготовлення експертної грошової оцінки орендованого майна та внесення змін до договору оренди.

Колегія суддів вважає, що в даному випадку обгрунтування прокурором порушення інтересів держави є несумісним з розумінням "інтересів держави" і не має на меті захист інтересів держави як потребу у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

Окрім того, безпосередні інтереси держави не порушуються внаслідок неналежного виконання господарського зобовязання, обставини якого досліджуються у даній справі, а також - ситуація у справі не є "виключним випадком" для представництва прокурором інтересів держави згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України.

При цьому, норми ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дають підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) ящо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

При цьому захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Більше того, саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо.

У такому разі прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовців, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків тощо).

Зазначене вище узгоджується з усталеними правовими висновками Верховного Суду, зокрема в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 07.12.2018 у справі №924/1256/17, а також у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 926/03/18, від 23.09.2018 у справі № 924/1237/17, в яких Верховний Суд дійшов висновку, що обставини дотримання прокурором встановленої частинами 3, 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" процедури, яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з'ясуванню судом не залежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до приписів статей 53, 174 ГПК України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті.

У той же час відповідний уповноважений орган держави (за його наявності), виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутись до суду з метою захисту інтересів держави.

Окрім того, матеріали справи свідчать, що спірні правовідносини виникли на підставі укладеного між Рафалівською сільською радою як орендодавцем та відповідачем як орендарем Договору оренди від 03.07.20017 року, та в процесі здійснення сторонами господарської діяльності.

Колегія суддів вважає, що прокурором фактично заявлені вимоги в інтересах Рафалівської селищної ради, що стосуються виконання зобов'язання щодо розміру орендної плати на користь останньої як органу місцевого самоврядування, який здійснює повноваження щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права власності, які знаходяться на її території та отримують кошти за їх оренду.

Взаємовідносини між Рафалівською селищною радою та відповідачем є лише цивільними правовідносинами в межах укладеного правочину саме між юридичними особами при здійсненні ними своєї господарської діяльності і направленні на досягнення лише майнового інтересу юридичної особи, а не здійсненням загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

Наявність у державної установи певних функцій, спрямованих на захист загальнодержавних інтересів (наприклад, у сфері забезпечення реалізації державної та регіональної політики у сфері приватизації, оренди, використання, відчуження майна комунальної власності територіальної громади), не свідчить, що усі дії такої установи направлені саме на реалізацію загальнодержавних функцій, а не лише на отримання певних доходів від особистих господарських операцій.

А тому, колегія суддів вважає, що долучений до матеріалів справи лист Рафалівської селищної ради №36/35 від 19.01.2019 року, в якому вона повідомляє Сарненську місцеву прокуратуру про те, що сільська рада не планує вжиття заходів на виготовлення експертної грошової оцінки орендованого майна та внесення змін до договору оренди. не може бути доказом неналежного здійснення органом місцевого самоврядування своїх повноважень щодо захисту інтересів держави.

Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні будь-які інші докази, які б підтверджували неналежне здійснення Рафалівською радою своїх повноважень, щодо захисту інтересів держави, а також докази неможливості реалізації Рафалівською селищною радою своїх прав та законних інтересів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що прокурором не надано достатніх доказів неналежного виконання позивачем своїх обов'язків із захисту інтересів держави щодо визнання недійсним договору оренди майна від 03.07.2017 року.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Згідно ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

В силу приписів ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Апелянтом не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції в зв'язку з чим, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги Сарненської місцевої прокуратури та скасування ухвали господарського суду Рівненської області від 12.03.2019 року у справі №918/153/19.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи все вище викладене в сукупності, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що ухвала господарського суду Рівненської області від 12.03.2019 року у справі №918/153/19 прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права та з врахуванням обставин справи, а тому відсутні правові підстави для її скасування.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу виконувача обов'язків керівника Сарненської місцевої прокуратури на ухвалу господарського суду Рівненської області від 12.03.2019 року у справі №918/153/19 залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Рівненської області від 12.03.2019 року у справі №918/153/19 залишити без змін.

3. Справу №918/153/19 повернути до господарського суду Рівненської області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний текст постанови складений "06" травня 2019 р.

Головуючий суддя Демидюк О.О.

Суддя Павлюк І.Ю.

Суддя Тимошенко О.М.