СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" травня 2019 р. Справа № 10/110б

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Бородіна Л.І., суддя Плахов О.В., суддя Мартюхіна Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Черкас В.М.,

за участю учасників судового процесу:

від Фонду державного майна України по Луганській області: Уварова О.І.- за довіреністю від 22.01.2019 №5;

інші учасники - не з`явились;

розглянувши апеляційну скаргу ГУ ДФС у Луганській області, м. Сєвєродонецьк,

на ухвалу Господарського суду Луганської області від 21.01.2019 (суддя Яресько Б.В.), постановлену в м. Харкові о 15 год. 55хв., повний текст якої складений 24.01.2019,

у справі №10/110б

за заявою Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області

до Відкритого акціонерного товариства «Сєвєродонецький приладобудівний завод», м. Сєвєродонецьк Луганської області,

про банкрутство,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 21.01.2019 у справі №10/110б затверджено звіт про нарахування та виплату грошової винагороди в загальній сумі 508593,46грн, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедур санації, ліквідації в загальній сумі 167514,74грн; стягнуто з Відкритого акціонерного товариства «Сєвєродонецький приладобудівний завод» на користь арбітражного керуючого Льовіна Андрія Петровича грошову винагороду в сумі 508593,46 грн, відшкодування витрат 167514,74 грн. Припинено провадження у справі № 10/110б про банкрутство ВАТ «Сєвєродонецький приладобудівний завод». Зобов`язано арбітражного керуючого Льовіна Андрія Петровича протягом 5 днів повідомити власників про припинення процедури банкрутства та виконувати повноваження керівника (органів управління) боржника до призначення в установленому порядку керівника (органів управління) боржника. Припинено дію мораторію у справі № 10/110б (т.8,а.с.221-218).

Ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що 55,778% акцій банкрута ВАТ "Сєвєродонецький приладобудівний завод" належить державі та 10.07.1995 Фондом державного майна України прийнято рішення про приватизацію боржника, а отже в силу приписів п. 43 розділу Х Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон про банкрутство) та статті 12 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна» провадження у справі підлягає припиненню. Також місцевий господарський суд з посиланням на статтю 115 Закону про банкрутство затвердив звіт про нарахування та виплату грошової винагороди у розмірі 508593,46грн. При цьому зазначив, що судовими рішеннями у даній справі були встановлені джерела оплати грошової винагороди арбітражному керуючому за весь час процедури санації та ліквідації, а отже відсутня можливість для визначення оплати грошової винагороди за рахунок коштів кредиторів.

ГУ ДФС у Луганській області з ухвалою суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Луганської області від 21.01.2019 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник вказує на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд керувався лише клопотанням Регіонального відділення Фонду державного майна по Луганській області, обґрунтуванням якого є лише наказ Фонду державного майна від 10.07.1995 №39-ДП, при цьому суд не дослідив всіх доказів щодо виконання приписів пунктів 3,5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна». Також, скаржник вказує на те, що судом не встановлено чинність наказу від 10.07.1995 №36 з урахуванням приписів Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна».

У відзиві від 04.04.2019 Фонд державного майна України по Луганській області заперечує проти вимог апеляційної скарги та просить ухвалу Господарського суду Луганської області від 21.01.2019 у справі №10/110 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. При цьому зазначає, що сторона, в якої наявні заперечення щодо доводів Фонду Державного майна України, повинна довести ті обставини, на які вона посилається, а саме те, що наказ Фонду Державного майна України від 10.07.1995 №39-ДП є нечинний. Також вказує на те, що норми частини 5 статті 12 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна» від 18.01.2018 №2269-VIII, а також п.4-3 Розділу Х Прикінцевих та перехідних положень Закону про банкрутство є абсолютно визначеними, не є відсилочними і мають імперативний характер, а отже суд для припинення провадження у справі, на думку Фонду державного майна України по Луганській області, не повинен був досліджувати докази щодо виконання приписів пунктів 3,5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна».

У додаткових поясненнях від 24.04.2019 Фонд державного майна України по Луганській області зазначає, що наказ Фонду державного майна України від 10.07.1995 №39-ДП «Про прийняття рішення про приватизацію об`єкта» є чинним та не скасованим, розмір державної частки в статутному капіталі ВАТ «Сєвєродонецький приладобудівний завод» перевищує 50 відсотків, що підтверджується випискою з реєстру власників іменних цінних паперів №1663 про стан особового рахунку станом на 23.12.2008 емітента ВАТ «Сєвєродонецький приладобудівний завод». Крім того, вказує на те, що виписку про стан рахунку акцій в цінних паперах, відомості про кількість та вартість акцій, власником яких є держава, станом на цей час надати не вбачається за можливе, оскільки реєстратор - АБ «Укркомунбанк», згідно відомостей з ЄДРПОУ перебуває у стані припинення та зареєстрований у м. Луганську, тобто на території, яка є тимчасово окупованою. Крім того, звертає увагу на те, що розпорядженням НКЦПФР від 22.04.2014 обіг акцій боржника було зупинено.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.05.2019 у зв`язку з відпустками судді Крестьянінова О.О. та судді Шевель О.В., для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Бородіна Л.І., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Плахов О.В.

Ліквідатором боржника засобами електронного зв`язку 07.05.2019 подано клопотання про розгляд справи без його участі у зв`язку з незадовільним технічним станом автотранспортного засобу боржника, відсутністю проїзних квитків, а також поганим самопочуттям.

Вказане клопотання підлягає задоволенню, як таке, що не суперечить вимогам Господарського процесуального кодексу України.

Представник ГУ ДФС у Луганській області прибув до Луганського окружного адміністративного суду, про що засобами телефонного зв`язку повідомив працівник цього суду, хоча з заявою про участь в судовому засіданні 07.05.2019 в режимі відеоконференції скаржник не звертався.

Судова колегія, порадившись на місці, з метою дотримання основних засад господарського судочинства, визначених ст.2 ГПК України, зокрема, рівності учасників судового процесу та зважаючи на наявність у Луганського окружного адміністративного суду технічної можливості, дійшла висновку про проведення судового засідання в режимі відеоконференції. Однак, у зв`язку технічною неможливістю, а саме перевантаженням системи «Програмний комплекс TrueConf», зв`язок з Луганським окружним адміністративним судом не відбувся, про що Східним апеляційним господарським судом складений акт про несправність (неналежне функціонування) системи відеоконференцзв`язку від 07.05.2019 №392.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник Фонду державного майна України по Луганській області заперечив проти вимог апеляційної скарги та просив залишити ухвалу місцевого господарського суду без змін з підстав її законності та обґрунтованості, апеляційну скаргу - без задоволення.

Інші учасники провадження у справі про банкрутство належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, про що свідчать відтиск штампу на звороті останнього аркушу ухвали суду апеляційної інстанції від 11.04.2019 та повідомлення про вручення поштових відправлень, проте не скористались своїм правом на участь у судовому засіданні.

Враховуючи належне повідомлення сторін, ліквідатора та інших учасників провадження у справі про банкрутство про час та місце засідання суду, а також те, що явка представників сторін не була визнана судом обов`язковою та зважаючи на відсутність правових підстав для відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників інших учасників провадження у справі про банкрутство за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Фонду державного майна України по Луганській області, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, їх юридичну силу та доводи апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 12.05.2003 порушено провадження у справі №10/110б про банкрутство Відкритого акціонерного товариства «Сєвєродонецький приладобудівний завод».

Постановою Господарського суду Луганської області від 30.01.2014 у даній справі припинено процедуру санації ВАТ «Сєвєродонецький приладобудівний завод» та повноваження керуючого санацією Льовіна А.П. ; визнано банкрутом ВАТ «Сєвєродонецький приладобудівний завод» та відкрито ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців; призначено ліквідатором боржника Льовіна А.П.

18.06.2018 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Луганській області звернулось до Господарського суду Луганської області з клопотанням про припинення провадження у справі №10/110б про банкрутство ВАТ "Сєвєродонецький приладобудівний завод" на підставі статті 12 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» та пункту 4-3 розділу Х Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». При цьому зазначило, що Держава в особі Фонду державного майна є власником 55,778% акцій ВАТ «Сєвєродонецький приладобудівний завод», що підтверджується випискою з реєстру власників іменних цінних паперів №1663. Наказом Фонду державного майна України від 10.07.1995 №39-ДП "Про прийняття рішення щодо приватизації об`єкта" видано дозвіл на приватизацію об`єкта, що знаходиться у загальнодержавній власності (т. 7, а.с.46-48).

До вказаного клопотання Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Луганській області надано лист Фонду державного майна України від 23.05.2018 №10-21-10142, виписку з реєстру власників іменних цінних паперів від 23.12.2008 №1663, а також наказ Фонду Державного майна від 10.07.1995 №39-ДП «Про прийняття рішення щодо приватизації об`єкта».

З виписки із реєстру власників іменних цінних паперів №1663 про стан особового рахунку станом на 23.12.2008 вбачається, що депонентом (власником 55,77801% акцій ВАТ «Сєвєродонецький приладобудівний завод») є Держава Україна в особі Фонду державного майна України (т.7, а.с.47, т.15, а.с.104).

Згідно наказу Фонду державного майна України від 10.07.1995 №39-ДП «Про прийняття рішення про приватизацію» на виконання Указу Президента України від 26.11.1994 №699/94 «Про заходи щодо забезпечення прав громадян на використання приватизаційних майнових сертифікатів» та Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку об`єктів, що підлягають обов`язковій приватизації у 1995» від 15.05.1995 №343 видано дозвіл на приватизацію об`єкта, що знаходиться у загальнодержавній власності ВАТ «Сєвєродонецький приладобудівний завод» (т.7,а.с.48, т.15, а.с. 103).

У відзиві на клопотання про припинення провадження у справі від 12.12.2018 Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області заперечує проти задоволення клопотання Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області та припинення провадження у справі про банкрутство ВАТ «Сєвєродонецький приладобудівний завод» з тих підстав, що: заборгованість боржника перед Управлінням становить 2873359,24грн, а останній платіж в рахунок погашення заборгованості було здійснено 28.01.2014 на суму 136грн; з листопада 2014 року на території підприємства банкрута дислокуються Збройні сили України і їх техніка, а отже припинення провадження у справі про банкрутство призведе фактично до неможливості стягнення з боржника заборгованості, в тому числі витрати на виплату та доставку пенсій (т.8,а.с.122,123).

21.01.2019 місцевим господарським судом прийнято оскаржувану ухвалу з підстав, зазначених вище (т.8, а.с.211-218).

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Згідно із частиною 1 статті 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Враховуючи вимоги процесуального законодавства, суд апеляційної інстанції здійснює перегляд ухвали Господарського суду Луганської області від 21.01.2019 у справі №10/110б виключно у межах доводів та вимог апеляційної скарги ГУ ДФС у Луганській області.

18.01.2013 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" № 4212-VI від 22.12.2011.

За приписами пункту 1-1 Розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», викладеного у новій редакції згідно з Законом України від 22.12.2011 N4212-VI, положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Як вбачається з матеріалів справи, постанову про визнання ВАТ «Сєвєродонецький приладобудівний завод» банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у справі №10/110б прийнято 30.01.2014.

Враховуючи вимоги перехідних положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції від 22.12.2011 до спірних правовідносин слід застосовувати норми Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 22.12.2011 №4212-VІ (далі - Закон про банкрутство), який набрав чинності 18.01.2013.

За приписами статті 2 Закону про банкрутство провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до частини 5 статті 12 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» від 18.01.2018 №2269-VIII справи про банкрутство боржників, якими є державні підприємства та/або господарські товариства, більше ніж 50 відсотків акцій (часток) яких прямо чи опосередковано належать державі, щодо яких прийнято рішення про приватизацію, не порушуються до її завершення. Провадження у справах про банкрутство таких підприємств / господарських товариств, щодо яких прийнято рішення про приватизацію, підлягає припиненню, крім тих, що ліквідуються за рішенням власника. Справи про банкрутство підприємств/господарських товариств, щодо яких прийнято рішення про завершення приватизації, не можуть порушуватися протягом одного року з дня завершення приватизації з підстав, що виникли до завершення приватизації.

Підпунктом 10 пункту 9 розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» статті 12 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" від 18.01.2018 №2269-VIII доповнено розділ X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" пунктами 4 2 - 44 .

Згідно з пунктом 43 розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону про банкрутство провадження у справах про банкрутство боржників, якими є державні підприємства та/або господарські товариства, більше ніж 50 відсотків акцій (часток) яких прямо чи опосередковано належать державі, щодо яких прийнято рішення про приватизацію, підлягає припиненню, крім тих, що ліквідуються за рішенням власника.

Виходячи з аналізу пункту 4-3 розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону про банкрутство, вимога про припинення провадження у справах про банкрутство боржників, якими є державні підприємства та/або господарські товариства, більше ніж 50% акцій (часток) яких прямо чи опосередковано належать державі, щодо яких прийнято рішення про приватизацію, крім тих, що ліквідуються за рішенням власника, є імперативною.

Аналогічного висновку щодо застосування пункту 4-3 розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону про банкрутство дійшов Верховний Суд у постанові від 16.01.2019 у справі №905/338/15.

Частиною 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", яка кореспондується з частиною 4 статті 236 ГПК України, встановлено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

За таких обставин, з метою дотримання принципу правової визначеності, та формування сталої судової практики суд апеляційної інстанції враховує висновки Верховного Суду щодо застосування конкретних норм права до спірних правовідносин.

Таким чином, приписи пункту 4-3 розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону про банкрутство не ставляться в залежність від інших положень Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» від 18.01.2018 №2269-VIII, зокрема, щодо порядку прийняття рішень про приватизацію.

Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 15.05.1995 №343 «Про затвердження переліку об`єктів, що підлягають обов`язковій приватизації у 1995 році» затверджено переліки об`єктів, що підлягають обов`язковій приватизації у 1995 році, згідно з додатками N 1 - 5.

У додатку №1 до Постанови Кабінету Міністрів України від 15.05.1995 N343 визначений Перелік відкритих акціонерних товариств, акції яких будуть запропоновані до продажу в 1995 році, до якого увійшло ВАТ «Сєвєродонецький приладобудівний завод».

Наказом Фонду державного майна України від 10.07.1995 №39-ДП «Про прийняття рішення про приватизацію» видано дозвіл на приватизацію об`єкта, що знаходиться у загальнодержавній власності ВАТ «Сєвєродонецький приладобудівний завод» (т.7,а.с.48, т.15, а.с. 103).

З виписки з реєстру власників іменних цінних паперів №1663 про стан особового рахунку вбачається, що депонентом - власником 55,77801% акцій ВАТ «Сєвєродонецький приладобудівний завод» є Держава Україна в особі Фонду державного майна України (т.7, а.с.47, т.15, а.с104).

Враховуючи той факт, що більше 50% акцій ВАТ «Сєвєродонецький приладобудівний завод» належить державі в особі Фонду державного майна України та щодо якого прийнято рішення про приватизацію, що відображено у постанові Кабінету Міністрів України від 15.05.1995 №343 «Про затвердження переліку об`єктів, що підлягають обов`язковій приватизації у 1995 році», яка є чинною, та про що свідчить наказ Фонду державного майна України від 10.07.1995 №39-ДП «Про прийняття рішення про приватизацію», місцевий господарський суд, керуючись імперативними приписами п.4-3 розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону про банкрутство, дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про задоволення клопотання Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області та припинення провадження у справі.

Посилання скаржника на частину 1 статті 12 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" в редакції від 18.01.2018 №2269-VIII суд апеляційної інстанції вважає безпідставним, оскільки рішення про приватизацію ВАТ «Сєвєродонецький приладобудівний завод» прийнято у 1995 році, тобто під час дії Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" в редакції від 04.03.1992 №3163-ХІІ зі змінами та доповненнями станом на момент прийняття відповідного рішення про приватизацію, який встановлював інший порядок прийняття рішення про приватизацію.

За приписами п.3 розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" в редакції від 18.01.2018 №2269-VIII акти Кабінету Міністрів України і Фонду державного майна України з питань приватизації, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють до затвердження Кабінетом Міністрів України і Фондом державного майна України відповідних актів, передбачених цим Законом.

Також суд апеляційної інстанції зазначає, що: по-перше, Закон України "Про приватизацію державного і комунального майна" в редакції від 18.01.2018 №2269-VIII не має зворотної дії в часі; по-друге, положення частини 5 статті 12 цього Закону та п.4-3 Розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону про банкрутство мають імперативний характер та за відсутності доказів скасування рішення про приватизацію господарського товариства провадження у справі підлягає припиненню.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що Постанова Кабінету Міністрів України від 15.05.1995 №343 «Про затвердження переліку об`єктів, що підлягають обов`язковій приватизації у 1995 році» є чинною; доказів скасування наказу Фонду державного майна України від 10.07.1995 №39-ДП «Про прийняття рішення щодо приватизації об`єкта» скаржником не надано, а отже посилання скаржника на те, що суд не дослідив всіх доказів щодо виконання приписів пунктів 3,5 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна» є необґрунтованими.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області та в додаткових поясненнях зазначив, що наказ Фонду державного майна України від 10.07.1995 №39-ДП «Про прийняття рішення щодо приватизації об`єкта» є чинним.

Відповідно до вимог статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 2 ГПК України одним з основних завдань (принципів) господарського судочинства є змагальність сторін.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що скаржник не надав жодного доказу та не довів факту скасування наказу Фонду державного майна України від 10.07.1995 №39-ДП «Про прийняття рішення щодо приватизації об`єкта».

Згідно із частиною 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що апеляційна скарга не містить жодних посилань на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело, на думку скаржника, до ухвалення незаконного судового рішення. Апеляційна скарга ґрунтується лише на тому, що судом не досліджено тих чи інших обставин, при цьому скаржник не спростовує висновку місцевого господарського суду, викладеного в оскаржуваній ухвалі, а лише посилається на недостатність його обґрунтування.

За таких обставин, враховуючи межі перегляду ухвали місцевого господарського суду, визначені частиною 1 статті 269 ГПК України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що при прийнятті оскаржуваної ухвали Господарський суд Луганської області забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх фактичних обставин справи, дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при перегляді оскаржуваного судового рішення в апеляційному порядку та відхиляються судовою колегією апеляційної інстанції за необґрунтованістю, у зв`язку з чим апеляційна скарга Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області не підлягає задоволенню, ухвалу Господарського суду Луганської області від 21.01.2019 у справі №10/110б з урахуванням меж її перегляду, визначених частиною 1 статті 269 ГПК України, слід залишити без змін.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст.129, 269, 270, п.1 ч.1 ст.275, ст.ст. 276, 281- 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області, м. Сєвєродонецьк, залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Луганської області від 21.01.2019 у справі №10/110б залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складений 10.05.2019.

Головуючий суддя Л.І. Бородіна

Суддя О.В. Плахов

Суддя Н.О. Мартюхіна