КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а

Апеляційне провадження № 22-ц/824/269/2019

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2019 року м. Київ

Справа № 368/1473/17

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,

суддів Немировської О.В., Чобіток А.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , на ухвалу Кагарлицького районного суду Київської області від 31 січня 2019 року, постановлену у складі судді Шевченко І.І., про зупинення провадження у справі за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності на жилий будинок,

встановив:

В провадженні Кагарлицького районного суду Київської області знаходиться цивільна справа №368/1473/17 за зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності на житловий будинок.

Ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області від 31 січня 2019 року зупинено провадження у цій справі №368/1473/17 до вирішення та набрання законної сили рішенням у справі № 368/80/19 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення від права на спадкування.

Не погоджуючись з ухвалою, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Вказував, що зупиняючи провадження у цій справі, суд першої інстанції не дослідив, чи є об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи № 368/80/19 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення від права на спадкування. Зазначав, що дану справу можна вирішити до вирішення справи №368/80/19, оскільки судом розглядався зустрічний позов ОСОБА_3 , а не первісний позов ОСОБА_4 , який вже розглянутий та рішення по ньому прийнято. Крім того, спір щодо усунення ОСОБА_1 від права на спадкування вже розглядався у справі №368/1073/13-ц та рішенням Апеляційного суду Київської області від 19.09.2013 року у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення від права на спадкування було відмовлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зокрема, щодо зупинення провадження у справі, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищезазначене, справу розглянуто апеляційним судом відповідно до ст. 369 ЦПК України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що у жовтні 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Кагарлицького районного суду Київської області з позовом до відповідача ОСОБА_3 про визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку в порядку спадкування.

16 квітня 2018 року відповідач ОСОБА_3 звернувся до суду з зустрічною позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про визнання права власності на житловий будинок. Свої вимоги обґрунтовував тим, що на підставі договору дарування від 13 жовтня 2012 року він є власником земельної ділянки, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , відповідно до якого батько ОСОБА_5 подарував йому вказану земельну ділянку. Зазначав, що згідно з п. 1.5. договору дарування земельної ділянки дарувальник та обдарований стверджують, що на земельній ділянці, яка є предметом договору, розміщений житловий будинок з відповідними будівлями та спорудами, який належить дарувальнику, і який буде предметом окремого договору дарування між сторонами за цим договором після оформлення необхідних для цього документів.

07 грудня 2012 року батько помер та не встиг за час життя отримати витяг БТІ з реєстру прав власності на нерухоме майно, який був виготовлений лише 18.12.2012 року. За таких обставин батько не зміг оформити договір дарування на належний йому житловий будинок, хоча мав волю та бажав вчинити такий правочин. За таких обставин вважає, що якби батько був живий, він розпорядився житловим будинком так само, як і земельною ділянкою. Вважає, що визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку суперечитиме волі та бажанню спадкодавця. Посилався на те, що останні тижні свого життя батько провів в Кагарлицькій районній лікарні, він не мав змоги збирати документи, оскільки був безпорадному стані, хворів, потребував сторонньої допомоги, а тому не мав змоги оформити договір дарування житлового будинку, хоча між сторонами було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору дарування.

Ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області від 12 червня 2018 року зустрічну позовну заяву відповідача ОСОБА_3 було залишено без розгляду.

Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 12 червня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування після ОСОБА_5 право власності на Ѕ частину житлового будинку (загальна площа приміщень 104,90 кв.м., житлова площа 49,30 кв.м., допоміжна площа 55,60 кв.м.) з надвірними спорудами та будівлями, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Не погоджуючись з ухвалою та рішенням суду, відповідач ОСОБА_3 звернувся з апеляційними скаргами.

Постановою Київського апеляційного суду від 06 грудня 2018 року ухвалу Кагарлицького районного суду Київської області від 12 червня 2018 року - скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду в частині зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності на жилий будинок.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 06 грудня 2018 року зупинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 12 червня 2018 року у справі № 368/1473/17 у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності на Ѕ частину житлового будинку в порядку спадкування - до ухвалення судового рішення Кагарлицьким районним судом Київської області за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності на жилий будинок.

Оскаржуваною ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області від 31 січня 2019 року провадження у справі за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності на жилий будинок зупинено до вирішення та набрання законної сили рішенням у справі № 368/80/19 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення від права на спадкування.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що предметом розгляду цивільної справи № 368/80/19 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення від спадкування є спір про право щодо спадщини майна та кола спадкоємців. Тому суд першої інстанції дійшов висновку, що розгляд даної справи є неможливим, оскільки від результату вирішення цивільної справи, яка перебуває в провадженні іншого судді, по якій можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав заявлених у справі вимог, та вважав за необхідне зупинити провадження по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності на жилий будинок.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до п.6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Відповідно до пункту 33 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», визначаючи наявність передбачених статтею 201 ЦПК України (в редакції 2004 року, що кореспондується зі ст. 251 чинного ЦПК України) підстав, за яких провадження у справі підлягає обов`язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, як зазначено у пункті 4 частини першої цієї статті - неможливість розгляду цивільної справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства, застосовується у тому разі, коли в цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

Таким чином, передбачена законом необхідність у зупиненні розгляду однієї справи до вирішення іншої полягає в тому, що в іншій справі можуть бути встановлені або спростовані факти, що матимуть значення для вирішення цієї справи та які можуть вплинути на наявність підстав для задоволення позову повністю або частково, або відмови у його задоволенні, або якщо ці справи є взаємовиключними.

Отже, підставою для зупинення провадження у справі є не лише наявність іншої справи на розгляді в суді та припущення про те, що рішення у ній має значення для цивільної справи, що розглядається, а саме об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи.

Звертаючись до суду з заявою про зупинення провадження, представник ОСОБА_3 посилався на те, що в провадженні Кагарлицького районного суду Київської області знаходиться цивільна справа № 368/80/19 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення від права на спадкування.

Вважає, що існує неможливість розгляду цієї справи до вирішення справи про усунення від права на спадкування, оскільки від усунення права на спадкування ОСОБА_1 у ОСОБА_3 може виникнути право на спадкування всього житлового будинку, який знаходиться в АДРЕСА_1 . В цьому випадку необхідно буде звертатися з питань скасування попередніх судових рішень Кагарлицького районного суду Київської області. На даний час в обох справах присутній спір про право на спадкування того ж самого житлового будинку.

Предметом спору у даній справі є право на спадкування житлового будинку, як і у справі №368/80/19. Отже, якщо буде усунено ОСОБА_1 від права на спадкування, то в ОСОБА_3 може виникнути право на спадкування всього житлового будинку.

На підтвердження викладених обставин представником ОСОБА_3 надано копію ухвали Кагарлицького районного суду Київської області від 23 січня 2019 року у справі № 368/80/19 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення від права на спадкування, якою призначено підготовче засідання на 22.02.2019 року за загальними правилами позовного провадження.

Однак, суд першої інстанції, постановивши ухвалу про зупинення провадження, не дослідив, чи дійсно є об`єктивні обставини, що унеможливлюють розгляд цієї справи до вирішення справи № 368/80/19, не врахував зміст позовних вимог та виклад обставин, якими позивач ОСОБА_3 обґрунтовує свої позовні вимоги у даній справі.

Як вбачається зі змісту зустрічної позовної заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності на житловий будинок, ОСОБА_3 посилається на те, що в договорі дарування земельної ділянки від 13 жовтня 2012 року встановлено, що на земельній ділянці знаходиться спірний житловий будинок, який буде предметом окремого договору дарування. Вказує, що між сторонами відбулося досягнення згоди щодо всіх істотних умов договору, на підтвердження цього ОСОБА_3 отримав від батька ключі від житлового будинку, правовстановлюючі документи на земельну ділянку та будинок, проте посвідчити нотаріально договір дарування можливість була втрачена.

Враховуючи викладені обставини та посилаючись на положення ч. 2 ст. 219 ЦК України (правові наслідки недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину) та ч. 2 ст. 220 ЦК України ( правові наслідки недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору), а також ч. 3 ст. 626, ч. 5 ст. 319 ЦК України та ст. 120 ЗК України, ОСОБА_3 просив визнати за ним право власності на весь будинок.

Таким чином, ОСОБА_3 просив задовольнити його зустрічний позов на підставі правових норм, що регулюють порядок вчинення правочинів та договірні відносини, та не посилався на підставу виникнення у нього права власності на будинок у порядку спадкування.

Отже, суд в порушення вимог п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, зазначивши конкретну іншу справу, до вирішення якої зупиняється провадження у цій справі, не проаналізував предмети та підстави позовів у справах і не вказав об`єктивних обставин, які б давали обґрунтовані підстави для висновку про те, що наявність спору про усунення від права на спадкування виключає можливість на підставі наявних доказів самостійно встановити та оцінити при розгляді даної справи наявність обставин (фактів), якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги про визнання права власності на житловий будинок на підставі ч. 2 ст. 219 ЦК України, ч. 2 ст. 220 ЦК України, ч. 3 ст. 626, ч. 5 ст. 319 ЦК України.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що предмет доказування в обох справах не є спільним, та відсутні підстави для висновку, що у справі про усунення від права на спадкування можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі про визнання права власності на будинок, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

З огляду на викладене, обов`язкових підстав, визначених ст. 251 ЦПК України, для зупинення провадження у справі, у суду першої інстанції не було, оскільки відсутня об`єктивна неможливість розгляду даної справи до набрання законної сили рішенням у справі про усунення від права на спадкування, а тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374 - 379, 381-384, 390 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , - задовольнити.

Ухвалу Кагарлицького районного суду Київської області від 31 січня 2019 року - скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя - доповідач: Ящук Т.І.

Судді: Немировська О.В.

Чобіток А.О.