0555

                                                                                                            Справа №2-25/2010

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 18 лютого 2010 року Ясинуватський міськрайонний суд Донецької області в складі:

            головуючого -                           судді Губської Л.В.

            при секретарі                                      Кобяковій О.М.

            за участю:            

            позивача                                              ОСОБА_1

            представника позивача                      ОСОБА_2

            відповідачів                                        ОСОБА_3, ОСОБА_4

            представника  відповідача                 ОСОБА_5

  розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті  Ясинуватій справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

в с т а н о в и в:

31.03.2009 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_3  і ОСОБА_4  про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спрчиненої йому в результаті дорожньо-транспортної пригоди.  В обгрунтування своїх позовних вимог він зазначив, що 29 жовтня 2006 року сталася дорожньо-транспортна пригода з вини водія ОСОБА_4, який, керуючи автомобілем «DAEWOO LANOS», що належить ОСОБА_3, рухався по вул.Сомова в напрямку вул.Умова в м.Донецьку, де в районі будинку №30, виконуючи маневр лівого повороту, виїхав на смугу зустрічного руху, де скоїв зіткнення з мотоциклом «ЯВА-350» під його, ОСОБА_1, керуванням.  В результаті ДТП його було травмовано і він отримав тяжкі тілесні ушкодження, внаслідок чого 13 лютого 2007 року йому було встановлено другу групу інвалідності. ОСОБА_6 було порушено кримінальну справу, в якій його було визнано потерпілим та цивільним позивачем. Разом з тим, кримінальну справу  постановою суду від 06.07.2007 року  було закрито на підставі Закону України «Про амністію», однак, ОСОБА_6, а також ОСОБА_3, яка була визнана цивільним відповідачем у кримінальній справі, повинні відшкодувати йому завдану матеріальну шкоду в сумі 42153,91 грн., яка склалась з наступного:

•   витрати на лікування в  загальній сумі  8610,96 грн.;

•   3500 грн. - вартість  пошкодженого мотоцикла;

•   2000 грн. - витрати, пов»язані з наданням правової допомоги адвоката:

•   28042,95 грн. - в рахунок втраченого заробітку, оскільки на момент ДТП він працював в КП «Міжнародний аеропорт Донецьк» і його середня заробітна плата складала 1144,61 грн.  Після отриманих в результаті ДТП травм він став непридатним для роботи на цій роботі і його було звільнено.

   Крім того, внаслідок ДТП йому  завдано також моральну шкоду, оскільки до теперішнього часу він змушений лікуватись, не може нормально пересуватись, став інвалідом, втратив працездатність, чим порушений його життєвий уклад. В рахунок відшкодування моральної шкоди просив стягнути з відповідачів  15000 грн.

В подальшому позивач ОСОБА_1 свої вимоги збільшив і просив стягнути на його користь 14115,46 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 65920,66 грн. - в рахунок втраченого заробітку. В решті позовні вимоги  залишив  попередніми.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1  позовні вимоги  підтримав у повному обсязі  на викладених підставах.

Відповідачка ОСОБА_3 позовні вимоги не визнала і пояснила, що її вини в дорожньо-транспортній пригоді немає. ОСОБА_4 керував належним їй автомобілем на підставі довіреності., у будь-яких трудових відносинах він з нею не перебував, тому вона не повинна нести за нього відповідальність.

Відповідач ОСОБА_4 позовні вимоги  визнав частково і  пояснив, що  дорожньо-транспортна пригода сталася не тільки з його вини, а також  через грубе порушення Правил дорожнього руху потерпілим ОСОБА_1, який керував мотоциклом, не маючи посвідчення водія. Не заперечував, що повинен відшкодувати витрати потерпілого на лікування, в решті позовних вимог просив відмовити.

Заслухавши пояснення  учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та  матеріали кримінальної справи  №1-233/2007, суд дійшов висновку, що позовні вимоги  підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до  ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим  правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до  ч.2 ст.1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Судом установлено, що 29.10.2006 року сталося зіткнення автомобіля «DAEWOO LANOS» під керуванням ОСОБА_4  і мотоцикла «Ява-350» під керуванням  ОСОБА_1, при цьому ОСОБА_1 отримав тяжкі тілесні ушкодження, а відносно ОСОБА_6 порушено кримінальну справу за ч.2 ст.286 КК України, яку закрито на підставі Закону України «Про амністію»  (а.с.5).

З наданих позивачем медичних документів установлено, що на придбання ліків, оперативне лікування та на медичні обстеження ним  були  понесені  грошові витрати, які відповідають призначенням і підтверджуються чеками на суму  8606,69 грн. (а.с.8,14-25, а.с.46-53, 191-202,246-254 крим.справи), що  підлягають стягненню.

Крім того, з матеріалів судово-медичної експертизи від 15.07.2009р. №876 (а.с.92-97) вбачається, що  на момент призначення другої групи інвалідності 13.02.2007 року та по закінченню дев»яти місяців від дня отримання травми професійна працездатність ОСОБА_1 була втрачена на  100% , в період з 14.02.2008 року по 26.02.2009 року його професійна працездатність втрачена на 80 %, а в період встановлення ОСОБА_1 третьої групи інвалідності 26.02.2009 року і по теперішній час втрата професійної працездатності потерпілого складає 30%.

Відповідно до ч.1 ст.1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров»я фізичній особі, зобов»язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності.

Згідно з ч.1 ст.1197 ЦК  України, розмір втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров»я заробітку (доходу), що підлягає відшкодуванню, визначається у відсотках від середнього місячного заробітку (доходу), який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров»я, з урахуванням ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, а за її відсутності – загальної працездатності.

Середньомісячний заробіток (дохід) обчислюється за бажанням потерпілого за дванадцять або за три останні календарні місяці роботи, що передували ушкодженню здоров»я або втраті працездатності внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров»я. Якщо середньомісячний заробіток (дохід) потерпілого є меншим від п»ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, розмір втраченого заробітку (доходу) обчислюється виходячи з п»ятикратного розміру мінімальної заробітної плати.

Середня місячна заробітна плата позивача ОСОБА_1 за останні три місяці  перед  місяцем, в якому сталася дорожньо-транспортна пригода,  складала 1065,51 грн., про що свідчить довідка  (а.с.7).

Відповідно до ст.82 Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» мінімальна заробітна плата на 29.10.2006 року складала 375 грн.

Таким чином, оскільки середньомісячна заробітна плата позивача на момент ДТП є меншою ніж п»ятикратний розмір мінімальної заробітної плати на той час, суму втраченого заробітку необхідно обчислювати, виходячи із законодавчо установленої мінімальної заробітної плати на момент ДТП, а саме:

375 грн.х 5 х 100% (ступінь втрати працездатності) = 1875 грн. - розмір середньомісячного заробітку, який слід застосувати для обчислення  розміру фактично втраченого  заробітку за період з 13.02.2007 року по 13.02.2008 року.

375 грн. х 5 х 80% (ступінь втрати працездатності) = 1500 грн. - розмір середньомісячного заробітку, який слід застосувати для обчислення  розміру фактично втраченого  заробітку за період з 14.02.2008 року по 25.02.2009 року.

375 грн. х 5 х 30% (ступінь втрати працездатності) = 562,50 грн. - розмір середньомісячного заробітку, який слід застосувати для обчислення  розміру фактично втраченого  заробітку за період з 26.02.2009 року по 18.02.2010 року.

Таким чином, втрачений заробіток позивача за весь період складає:

1875 грн. х 12 міс. = 22500 грн. (за період з 13.02.2007 року по 13.02.2008 року).

1500 грн. х 12 міс. + (1500 грн. : 28 днів х 12 днів) = 18642,86  грн.(за період з 14.02.2008 року по 25.02.2009 року)

562,50 грн. х 12 міс. -  (562,50 грн. : 28 днів х 8 днів) =   6589,29  грн. (за період з 26.02.2009 року по 18.02.2010 року).

Загальна сума втраченого заробітку за весь період до ухвалення судового рішення  складає   47732,15 грн . (22500 грн. + 18642,86 грн. + 6589,29 грн.).

Крім того, відповідно до ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, якої вона   зазнала у зв»язку з ушкодженням її здоров»я.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров»я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до ч.3 ст.23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливостей їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Разом з тим, відповідно до ч.2 ст.1193 ЦК України, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка  завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

Як видно з матеріалів кримінальної справи (а.с.57,61) і не заперечував сам позивач, в посвідченні водія ОСОБА_1 категорія «А» на керування мотоциклами не відкрита, тобто він не мав права керувати цим видом транспортного засобу.

Відповідно до п.2.1.а  Правил дорожнього руху , затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. №1306, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії і талон, що додається до посвідчення.

Таким чином, враховуючи викладене, зокрема наявність грубої необережності з боку позивача, суд вважає за необхідне зменшити розмір відшкодування на його користь в  рахунок втраченого заробітку до 35000 грн., а в рахунок моральної шкоди    стягнути 7000 грн.

Разом з тим, позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди в сумі 3500 грн, завданої пошкодженням мотоцикла., на погляд суду, задоволенню не підлягають, оскільки  позовні вимоги в цій частині не підтверджені належним чином.

Розписку, надану ОСОБА_4 ОСОБА_1 про зобов”язання сплатити 400 доларів США в рахунок пошкодженого мотоцикла (а.с.11) суд не може прийняти до уваги, оскільки в матеріалах кримінальної справи (а.с.55) є заява ОСОБА_1, з якої вбачається, що шкоду, завдану пошкодженням мотоцикла,  ОСОБА_6 йому відшкодував.

Крім того,  суд вважає, що нести відповідальність перед позивачем зобов»язаний лише відповідач ОСОБА_4

Як роз"яснив Пленум Верховного Суду України в  п.4 постанови від 27.03.1992р. №6 (з наступними змінами та доповненнями) , під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки на підставі права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Як установлено в суді, автомобіль «DAEWOO LANOS»  належить ОСОБА_3, яка передала цей автомобіль в оренду ОСОБА_6 і той керував автомобілем на підставі довіреності, тобто  був володільцем джерела підвищеної небезпеки в розумінні статті 1187 Цивільного кодексу України.

Доводи представника позивача з приводу того, що ОСОБА_4 перебував з ОСОБА_3 у  трудових стосунках, внаслідок чого  вона  також повинна нести відповідальність згідно зі ст.1172 ЦК України, не  заслуговують на увагу, оскільки не підтверджені  належними  доказами, в той час, як ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ці обставини  спростовували.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов”язана довести ті обставини, на які вона посилається  як на підставу своїх вимог і заперечень.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати .

Відповідно до  ст.79 ЦПК України витрати на правову допомогу адвоката належать  до судових витрат.

Позивач оплатив послуги адвоката в загальній сумі 2000 грн. (а.с.109, 199 крим.справи), які йому повинен  відшкодувати відповідач.

Відповідно до ч.3 ст.88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, вони мають бути стягнуті з відповідача в такому розмірі: судовий збір в сумі 444,57 грн. (1% від розміру матеріальної шкоди (43606,69 грн.). + 8,50 грн.) і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.

 На  підставі викладеного і керуючись ст.ст. 3,10,11,57-60,212-214 ЦПК  України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги  ОСОБА_1  задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1  8606,69 грн. - в рахунок завданої матеріальної шкоди, 35000  грн. - в рахунок відшкодування  втраченого заробітку за період з 13.02.2007 року по 18.02.2010 року, 7000 грн.- в рахунок відшкодування моральної шкоди та  понесені судові витрати на правову допомогу адвоката в  сумі  2000 грн., а всього стягнути  52606  (п"ятьдесят дві тисячі шістсот шість) грн.69 коп., а також судовий збір на  користь держави в сумі 444,57  грн. (436,07 + 8,50) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.

В решті позовних вимог – відмовити.

Рішення в частині відшкодування шкоди, завданої  ушкодженням здоров"я,  в межах стягнення суми втраченого заробітку за один місяць в розмірі 1325,89 грн. (47732,15 грн. : 36 міс.) підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржено  до Апеляційного суду Донецької області через Ясинуватський міськрайонний суд Донецької області.

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або протягом десяти днів з дня проголошення  даного рішення  без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: