У Х В А Л А
І м е н е м У к р а ї н и
2010 року лютого місяця 9 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді Філатової Є.В.,
Суддів Любобратцевої Н.І.,
Чистякової Т.І.,
При секретарі Приходько Г.О.,
за участю позивачки ОСОБА_5 та її адвоката ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Кримської республіканської дирекції НАСК «Оранта» про визнання дійсним договору купівлі-продажу, визнання права власності на домоволодіння,
за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Джанкойського міськрайонного суду АРК від 21 серпня 2009 року,
В С Т А Н О В И Л А :
ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до Кримської дирекції НАСК «Оранта» про визнання дійсним договору купівлі-продажу, визнання права власності на домоволодіння, мотивуючи свої вимоги тим, що за обмінним ордером № 714 від 20.07.1984 р. вона вселилася в жилий АДРЕСА_1 У 1992 році між нею та власником будинку Джанкойською інспекцією держстраху був укладений договір про купівлю-продаж вказаного будинку. При цьому оцінювальна комісія Джанкойської міськради склала акт оцінки будинку, відповідно до якого його вартість встановлена в розмірі 2481 руб. Саме ця сума 05.08.1992 р. була сплачена позивачкою за квитанцією до прибуткового ордеру № 14 в касу інспекції держстраху Джанкойського району. До теперішнього часу позивачка з родиною проживає в цьому будинку, але після звернення до БРТІ м. Джанкоя їй стало відомо, що домоволодіння зареєстровано за обласним управлінням Держстраху, якого на цей час не існує; її правонаступником є Кримська республіканська дирекція НАСК «Оранта». Оскільки попереднього власника будинку не існує, позивачка позбавлена можливості посвідчити договір купівлі-продажу будинку нотаріально, а тому просила суд визнати договір купівлі-продажу від 05.08.1992 року дійсним і визнати за нею право власності на спірний будинок.
Заочним рішенням Джанкойського міськрайонного суду АРК від 21 серпня 2009 року ОСОБА_5 відмовлено в задоволенні зазначеного позову.
На вищевказане рішення суду першої інстанції ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, і ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог. Апелянт вважає, що судом необґрунтовано відмовлено їй в задоволенні позовних вимог, оскільки вона заплатила гроші за спірний будинок, який отримала за обміном, і ніхто їй тоді не роз’яснював її права на безоплатну приватизацію.
Заслухавши доповідача, пояснення позивачки та її адвоката, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у межах вимог ст.303 ЦПК України, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка не навела належних доказів, які б підтверджували укладення спірного договору купівлі-продажу домоволодіння, та підстав, з яких можна б було визнати за нею право власності на вказане домоволодіння, а крім того, позивачкою пропущено строк позовної давності.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи, встановленим у ході судового розгляду, а також вимогам чинного законодавства.
Так, судом встановлено, що на підставі обмінного ордеру № 714 від 20 липня 1984 року ОСОБА_5 (а.с.5) вселилась в АДРЕСА_1 (а.с.9). Рішенням Джанкойського міського виконавчого комітету від 26 лютого 1988 р. № 68 АДРЕСА_1 перенумерований на № 136 (а.с.27).
У березні 1992 року інспекція державного страхування по Джанкойському району прийняла рішення про продаж АДРЕСА_2, для чого звернулася до Джанкойського міськвиконкому з проханням провести технічні роботи (а.с.6), отримала згоду головного архітектора міста (а.с.7, 8). Актом оціночної комісії від 6 липня 1992 р. було визначено вартість спірного будинку в розмірі 2481 руб. (а.с.10). Відповідно до квитанції до прибуткового ордеру № 14 від 5 серпня 1992 року зазначена сума була внесена ОСОБА_5 до каси інспекції державного страхування по Джанкойському району (а.с.11). Яких-небудь інших доказів вчинення дій, спрямованих на укладення договору купівлі-продажу вказаного будинку позивачка суду не надала.
Відповідно до ст.227 ЦК УРСР (закону, що діяв під час укладення спірних правовідносин) договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією зі сторін є громадянин. Недотримання цієї вимоги тягне недійсність договору. Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів. Згідно з п.п. 15, 18 Положення про продаж громадянам в приватну власність квартир в будинках державного і громадського житлового фонду, їх утримання та ремонт, затвердженому постановою Ради Міністрів УРСР та Укррадпрофспілок від 19 травня 1989 р. № 142, купівля-продаж квартири (будинку) оформлюється договором, який повинен бути нотаріально посвідчений і зареєстрований у виконкомі місцевої ради народних депутатів, а там, де є орган технічної інвентаризації – в цьому органі. Громадяни, які уклали договори купівлі-продажу квартири (будинку), набувають право власності на квартиру (будинок) з моменту укладення договору.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, договір купівлі-продажу спірного домоволодіння не укладався між сторонами навіть у простій письмовій формі.
З матеріалів справи вбачається, що з 1947 року власником спірного домоволодіння було Кримське обласне управління державного страхування України. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 1991 р. № 272 на базі Головного управління державного страхування України створено Українську державну страхову комерційну організацію, яка є його правонаступником (а.с.55). Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1993 р. № 709 створено Національну акціонерну страхову компанію «Оранта» шляхом перетворення Української державної страхової комерційної організації у відкрите акціонерне товариство. Установлено, що Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» є правонаступником щодо майнових прав та обов’язків Української державної страхової комерційної організації (а.с.54). Таким чином, відповідач отримав спірне домоволодіння в порядку правонаступництва.
Таким чином, навіть у разі наявності угоди про купівлю-продаж АДРЕСА_2 між ОСОБА_5 та Джанкойською інспекцією держстраху, правонаступником якої є відповідач, сторонами не було дотримано жодних вимог щодо форми договору, встановлених законодавством, яке було чинне на момент укладення угоди, у зв’язку з чим немає підстав для визнання укладеним вказаного договору.
З урахуванням наведеного, викладені в апеляційній скарзі доводи не містять правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції. Рішення ухвалене з дотриманням до норм матеріального і процесуального права, воно є законним та обґрунтованим, і підстав для його скасування немає.
На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 307, 308, 313 Цивільного процесуального кодексу України колегія суддів судової палати по цивільних справах,
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити. Рішення Джанкойського міськрайонного суду АРК від 21 серпня 2009 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Судді Любобратцева Н. І.
Філатова Є.В.
Чистякова Т.І.