Справа №22-ц-4\2010р.                                                 Головуючий в 1 інстанції Земляна Г.В.

                                                                                        Доповідач Берзіньш В.С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду

Автономної Республіки Крим в складі:

                                       Головуючого, судді:      Берзіньш В.С.

                                                             Суддів:      Шестакової Н.В.                                                                                                        

                                                                            Куртлушаєва І.Д.,  

                                                       при  секретарі        Печуріні Є.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сімферополі  цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Ялтинської міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: Сектор екології виконавчого комітету Ялтинської міської ради АРК, Управління державної екологічної інспекції Південно-Кримського регіону про визнання неправомірними дій і бездіяльності Ялтинської міської ради, рішення Ялтинської міської ради, визнання недійсним державного акту і визнання права власності на земельну ділянку та за зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим  від 25 квітня 2008 року,                      

                                                        В С Т А Н О В И Л А:          

               В жовтні 2007р. ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Ялтинської міської ради, ОСОБА_5, треті особи: Сектор екології виконавчого комітету Ялтинської міської ради АРК, Управління державної екологічної інспекції Південно-Кримського регіону про визнання неправомірними дій і бездіяльності Ялтинської міської ради в частині ненадання їй у власність земельної ділянки площею 0,015га., розташованої в районі АДРЕСА_1; визнання недійсним і скасування рішення Ялтинської міської ради №106 від 26.12.2006р. «Про надання ОСОБА_5 у власність земельної ділянки площею 0,0050га. для будівництва і обслуговування індивідуального гаражу за адресою: АДРЕСА_1 на землях Ялтинської міської ради»; визнання недійсним державного акту на право власності на зазначену земельну ділянку за №579082 від 02.06.2007р., виданого на ім’я ОСОБА_5. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачка проживає в АДРЕСА_1 і більше 25 років користується земельною ділянкою площею 0,015га., розташованою біля зазначеного будинку, зі згоди домового комітету; відповідач же проживає на іншій вулиці, просив надати земельну ділянку у власність не вказуючи її місце розташування; не встановив границі земельної ділянки в натурі; не враховані інтереси позивачки, яка неодноразово раніше відповідача зверталась до Ялтинської міської ради  про надання їй земельної ділянки під садибу чи город, а в 2006 році – під гараж, та що листом їй було повідомлено, що гаражне будівництво на цій земельній ділянці не передбачено; не враховано, що земельна ділянка зайнята зеленими насадженнями.

             В листопаді 2007р. ОСОБА_5 звернувся до суду із зустрічним позовом   до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю - земельною ділянкою площею 0,0050га.  за адресою: АДРЕСА_1, посилаючись на те, що спірна земельна ділянка належить йому на праві власності відповідно до державного акту, проте відповідачка самовільно зайняла ділянку, використовуючи її під сад і город, загородила її сіткою.

            Рішенням Ялтинського міського суду від 25.04.2008 року ОСОБА_2 у задоволенні позову відмовлено; позов ОСОБА_5 задоволено: зобов’язано ОСОБА_2 усунути перешкоди  ОСОБА_5 в користуванні належною йому на праві власності на підставі державного акту від 02.06.2007р. земельною ділянкою шляхом зносу сітки «рабиця», яка знаходиться на західній частині земельної ділянки площею 0,0050га.  за адресою: АДРЕСА_1. У випадку невиконання рішення суду ОСОБА_2 у термін, передбачений для добровільного виконання рішення суду, ОСОБА_5 вправі виконати рішення суду  шляхом зносу сітки «рабиця», яка розташована на належній йому на

                                                                            2

праві власності земельній ділянці із наступним стягненням витрат на виконання рішення суду з ОСОБА_2; стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 судовий збір 7грн.50коп. і на користь держави 1 грн. судового збору та 7грн.50коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

             В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати з ухваленням нового рішення по справі про задоволення її позову в повному обсязі та відмову у позові ОСОБА_5, посилаючись на порушення судом норм  матеріального і процесуального права. Зокрема зазначає, що в порушення положень ст.ст.116,118,119,151,212 ЗК України, ст.ст.18,23  Закону України «Про планування і забудову територій» суд не взяв до уваги, що вона користується спірною земельною ділянкою відкрито і добросовісно понад 25 років та на ній ростуть дерева і чагарники, земельна ділянка в неї в установленому порядку не вилучалась, порушено процедуру врахування її особистих інтересів та інтересів інших співвласників АДРЕСА_1 При винесенні рішення суд вийшов за межі позовних вимог ОСОБА_5, ухваливши рішення про знесення нею сітки на західній частині спірної земельної ділянки.

           В ході розгляду справи у зв’язку із смертю ОСОБА_5  до участі у справі притягнено його правонаступників: ОСОБА_3 та ОСОБА_4.            

           В засіданні апеляційного суду  ОСОБА_2 та її представник підтримали                         доводи апеляційної скарги; ОСОБА_3 та її представник заперечували проти доводів апеляційної скарги. Представник Ялтинської міської ради письмово просить розглянути справу за їх відсутності, проти апеляційної скарги заперечує в повному обсязі.

          Обговоривши доводи апеляційної скарги, розглянувши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

          Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.            

          Ухвалюючи рішення, суд виходив із необгрунтованності позовних вимог ОСОБА_2 та обгрунтованності зустрічного позову ОСОБА_3. Такі висновки суду узгоджуються з матеріалами справи і не суперечать діючому законодавству.

           Так по справі встановлено, що в березні 2005р.  ОСОБА_5, інвалід Р.А. 2-ї групи з вираженим порушенням нижніх кінцівок (а.с.40 т.1), звернувся до Ялтинської міської ради із заявою про передачу йому у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування індивідуального гаражу за адресою: АДРЕСА_1. Рішенням Ялтинської міської ради №642 від 02.11.2005р.  ОСОБА_5 дано дозвіл на розробку проекту земле відводу та в 2006р. ОСОБА_5 розроблено проект та погоджено документи по землевідводу. Рішенням Ялтинської міської ради №106 від 26.12.2006р.  ОСОБА_5 передано у власність земельну ділянку площею 0,0050га. для будівництва і обслуговування індивідуального гаражу за адресою: АДРЕСА_1 на землях Ялтинської міської ради та 28.12.2006р. винесено межі земельної ділянки в натурі, що стверджується відповідним Актом комісії від 28.12.2006р. На підставі зазначеного рішення ради  ОСОБА_5 отримано державний акт на право власності на зазначену земельну ділянку за №579082 від 02.06.2007р.(а.с.31,58-86 т.1).

          Позивачка ОСОБА_2 проживає в АДРЕСА_1 та самовільно користується земельною ділянкою, розташованою рядом з будинком, площею, як сама зазначає, 0,015га., яку огородила сіткою «рабиця» та частина якої передана у власність ОСОБА_5 Документально підтверджено її звернення до Ялтинської міської ради із заявою про передачу їй у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування індивідуального гаражу за адресою: м.Ялта, АДРЕСА_1 лише в березні 2006р.(а.с.8т.1).  Змістом позовної заяви  також  підтверджується,  що  з  питань  передачі  у  власність земельної

ділянки по АДРЕСА_1 ОСОБА_2 почала звертатись лише в березні 2006р.(а.с.4-6 т.1). Із відповіді Ялтинського міського управління земельних ресурсів від 05.10.2007р. слідує, що ОСОБА_2 притягувалась до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ст.53-1 КУпАП (самовільний захват земельної ділянки0 (а.с.41 т.1).  

                                                                         3

           За змістом ст.ст.3,214,215 ЦПК України однією з обов’язкових умов задоволення позову є встановлений судом факт порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача. На зазначене вказав також Верховний Суд України в ухвалі від 08.07.2009р. за позовом про визнання незаконним рішення Бахчисарайської міської ради та державного акту на право власності на земельну ділянку.

         Статтями 19,22,23 ЗК України, введеного в дію з березня 1991 року, передбачалось, що виділення земельних ділянок в користування і у власність відноситься до компетенції місцевих рад; право власності чи право користування земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями  меж земельної ділянки і одержання документа, засвідчуючого це право, яким є держаний акт; приступати до користування земельною ділянкою до оформлення землекористування забороняється.  Аналогічні положення містилися в ст.ст.16, 20,22 ЗК України 1970р. і містяться у ст.ст.116,125 чинного ЗК України.

        Відповідно до ст.ст.10,11,60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи  в межах заявлених  вимог і на підставі наданих сторонами доказів; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доказування не може грунтуватися на припущеннях.

        ОСОБА_2 та її представник в засіданні апеляційного суду не заперечували, що документів щодо надання ОСОБА_2 земельної ділянки, якою вона користується, немає.

        Оскільки спірна земельна ділянка в установленому порядку ОСОБА_2 не надавалась, правомірність користування нею не доказана, звернення ОСОБА_2 до Ялтинської міської ради щодо спірної земельної ділянки мало місце після її виділення ОСОБА_5, таким чином законні права і охоронювані законом інтереси ОСОБА_2 рішенням ради(її діями та бездіяльністю), передачею у власність земельної ділянки ОСОБА_5,  не порушено.

        Крім того, посилання ОСОБА_2  як на підставу визнання незаконними рішення ради про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_5 та виданого на підставі цього рішення державного акта на порушення радою принципу рівних можливостей отримання землі у власність у зв’язку із тим, що ОСОБА_5 подав відповідну заяву до ради пізніше неї не може бути підставою для задоволення таких вимог, оскільки рада діяла в межах наданих їй законом повноважень, земельну ділянку надала відповідачу в межах норми. Закон не пов'язує порядок і норми передачі земельної ділянки у власність у залежність від черговості подання заяви про це, на що звернув увагу Верховний Суд України  в ухвалі від 29.10.2008р. по справі №6-10511 св 08..  

          Статею 119 ЗК України, якою обгрунтовуються  доводи апеляційної скарги, передбачено право громадян при наявності умов, вказаних у цій статті, на звернення до органу державної влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу земельної ділянки у власність або в користування. Вирішення цих питань не віднесено до компетенції суду; в  матеріалах справи відсутнє рішення компетентного органу відносно прав позивачки відповідно до положень ст.119 ЗК України.   При цьому п'ятнадцятирічний строк, передбачений даною нормою закону, відраховується з 01.01.2002р.

         Виходу за межі заявлених ОСОБА_5 вимог не встановлено, оскільки ОСОБА_5 заявив та судом розглянуто його вимоги про усунення перешкод у користуванні власністю – спірною земельною ділянкою шляхом знесення встановленої відповідачкою на цій земельній ділянці огорожі із сітки «рабиці».  Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду.

         Відповідно до ст.ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

          Підстав для скасування рішення суду за доводами апеляційної скарги немає.

         Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст.303,307,308 ЦПК України, колегія

                                                          УХВАЛИЛА:        

          Апеляційну скаргу ОСОБА_2   відхилити.

          Рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим  від 25 квітня 2008 року   – залишити без змін.

         Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України на протязі двох місяців.

                Судді:      Берзіньш В.С.               Куртлушаєв І.Д.         Шестакова Н.В.