УКРАЙНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22 -2752 від 2006 року Головуючий суддя в 1-ої
Категорія-19 інстанції-ТимченкоС.О.
Доповідач - Поплавський В.Ю.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 червня 2006 року Колегія суддів судової палати по цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Гайдук В.І.,
суддів - Поплавського В. Ю, Дерев'янко О.Г.,
при секретарі - Колесніченко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_1
на рішенням Павлоградського міськрайонного суду від 22 лютого 2006 року за позовом ОСОБА_1 відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України м. Павлоград про стягнення моральної шкоди, -
встановила:
У серпні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача на його користь моральної шкоди в розмірі 66 400 грн. посилаючись на те, що 24 травня 1964 року та 28 грудня 1973 року при виконанні трудових обов'язків на шахті „ІНФОРМАЦІЯ_1" треста ІНФОРМАЦІЯ_5 в якості ІНФОРМАЦІЯ_2 отримав виробничі травми. Рішенням МСЕК від 4 лютого 2005 року йому встановлена втрата професійної працездатності від професійного захворювання в розмірі 35 %. Оскільки у добровільному порядку відповідач не провів відшкодування моральної шкоди, тому позивач посилаючись на діюче законодавство просив суд задовольнити його вимоги.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду від 22 лютого 2006 року відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України м. Павлоград на користь ОСОБА_1 стягнуто на відшкодування моральної шкоди 2 500 грн.
В апеляційній скарзі позивач просив скасувати рішення суду та задовольнити його позов у повному розмірі, бо вважає, що суд невірно оцінив його моральні страждання.
Розглянувши матеріали справи, законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог колегія суддів вважає, що скаргу необхідно відхилити, а рішення залишити без змін з наступних підстав.
Встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, що позивач 24 травня 1964 року та 28 грудня 1973 року при виконанні трудових обов'язків на шахті „ІНФОРМАЦІЯ_3" треста „ІНФОРМАЦІЯ_4", шахті „ІНФОРМАЦІЯ_1" треста ІНФОРМАЦІЯ_5 в якості ІНФОРМАЦІЯ_2 отримав виробничі травми та професійне захворювання (а.с.10,11). Рішенням МСЕК від 4 лютого 2005 року йому було підтверджена раніше встановлена втрата професійної працездатності від виробничої травми 1964 року - 15%, травми 1974 року -15%, професійного захворювання с 28.02.1994 року безстроково - 5%, а всього 35 % с 1 січня 1997 року(а.с.5).
Відповідно до п. 11 "Правил відшкодування ..." та Закону України "Про охорону праці" ст. 12 (в редакції 1992 р.) передбачалось також відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до п. З розділу XI Прикінцевих положень Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги.
Враховуючи, що до теперішнього часу, ОСОБА_1 з позовом про стягнення моральної шкоди не Звертався, діючий Цивільний кодекс на даний час не передбачає по цій категорії справ застосування строку позовної давності, людина отримала ушкодження здоров'я працюючи на державному підприємстві в самій небезпечній галузі господарства, страждання мають місце і на даний час, а діюче національне законодавство про відшкодування шкоди направлене на всебічний захист прав та здоров'я людини, тому виходячи з принципу верховенства права людини, колегія вважає за необхідне визнати право позивача на відшкодування моральної шкоди.
З урахуванням всіх обставин справи, стану здоров'я позивача, проценту втрати працездатності, колегія суддів вважає, що стягнута моральна шкода у розмірі 2 500 грн. відповідає тим стражданням які отримав та переніс позивач.
Доводи апеляційної скарги про неправильність визначення судом розміру морального відшкодування зводяться до переоцінки висновків суду і не містять під собою підґрунтя для скасування чи зміни рішення.
Керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду від 22 лютого 2006 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом 2-х місяців.