ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

  ПОСТАНОВА

                 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2010р.                 м. Дніпропетровськ                    Справа № 2-а-77/2009

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі

головуючого судді       Мірошниченко М.В.,

суддів                             Баранник Н.П., Юхименко О.В.

при секретарі               Булана Л.О.

за участю представників :

позивача:  не з’явився          

відповідача: не з’явився          

розглянувши у відкритому судовому засіданні      

апеляційну скаргу      Управління Пенсійного фонду України у Верхньодніпровському

     районі Дніпропетровської області

на постанову                Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області

                                       від 06.05.2009р.

у справі                        №  2-а-77/2009

за позовом                      ОСОБА_2

до відповідача         Управління Пенсійного фонду України у Верхньодніпровському

     районі Дніпропетровської області

про                                 визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії, -

            ВСТАНОВИЛА:

    ОСОБА_2 звернулась до Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області з позовом про: визнання дій відповідача неправомірними; стягнення з відповідача на користь позивача недоплаченої щомісячної соціальної допомоги до пенсії за період з січня 2006р. по січень 2008р. в сумі 2732 грн. 00 коп.; зобов’язання відповідача нарахувати позивачу щомісячну соціальну державну допомогу, відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» надалі при нарахуванні пенсії.

Постановою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області  від 06.05.2009р. у справі № 2-а-77/2009 позовні вимоги задоволено частково: визнано дії Управління Пенсійного фонду України у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області частково неправомірними; зобов’язано Управління Пенсійного фонду України у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області виплатити позивачу недоплачену щомісячну соціальну допомогу до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01.07.2007р. по 31.12.2007р в сумі 735 грн. 30 коп. У задоволення решти позовних вимог позивачеві відмовлено.

 Рішення суду мотивоване тим, що Позивач відноситься до соціальної категорії – «дитина війни», має право на пільги, встановлені законодавством України для дітей війни.

Підстав для задоволення вимог позивача в частині зобов’язання відповідача перерахувати та виплатити їй недоотримане підвищення до пенсії за 2006р. не вбачається, оскільки, п. 17 ст. 77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006р.»  дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена на  2006р. Законом України «Про державний бюджет України на 2006р.»  від 19.01.2006р. № 3367-VІ п.17 ст.77 виключено. Статтю 110 вказаного Закону викладено у новій редакції, якою встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням Комітетом Верховною Ради України з питань бюджету. Проте, у 2006р., в порядку визначеному Законом України «Про державний бюджет України на 2006р.», Кабінетом Міністрів України не впроваджувався порядок надання пільг, передбачених ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», тому підвищення пенсії не провадилось. Вказані вище положення неконституційними не визнавались.  

    Зупинення дії статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року N 2195-IV на 2007 рік, передбачене пунктом 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 р. N 489-V, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. N 6-рп/2007).

Суд вважає причини пропуску строку на звернення позивача з позовом до суду поважними.

Отже, з 01.07.2007р. відновлено право Позивача на нарахування підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.  

Відповідач, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу / а.с. 21-23/.

Посилаючись у апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи було зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного застосування судом першої інстанції норм чинного матеріального права, та ухвалення рішення у даній справі з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі та ухвалити у справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволені заявлених ним позовних вимог у повному обсязі.    

Справу призначено та розглянуто колегією суддів у складі: Мірошниченко М.В. (головуючий суддя), Баранник Н.П. (суддя), Юхименко О.В. (суддя).

    Судовий розгляд справи фіксувався за допомогою технічного аудіозвукозаписувального комплексу “Камертон”.

    За результатами апеляційного розгляду справи, в судовому засіданні 03.02.2010р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені оскарженої постанови, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню.

Стосовно фактичних обставин справи спір між сторонами відсутній.

Позивач відноситься до соціальної категорії – «дитина війни», відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який набрав чинності з 01.01.2006 року, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду, та має право на пільги, встановлені законодавством України.

Правильним та обґрунтованим колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення вимог позивача в частині зобов’язання відповідача перерахувати та виплатити позивачу недоотримане підвищення до пенсії за 2006р., оскільки, п. 17 ст. 77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006р.»  дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена на  2006р. Законом України «Про державний бюджет України на 2006р.»  від 19.01.2006р. № 3367-VІ п.17 ст.77 виключено. Статтю 110 вказаного Закону викладено у новій редакції, якою встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням Комітетом Верховною Ради України з питань бюджету. Проте, у 2006р., в порядку визначеному Законом України «Про державний бюджет України на 2006р.», Кабінетом Міністрів України не впроваджувався порядок надання пільг, передбачених ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», тому підвищення пенсії не провадилось. Вказані вище положення неконституційними не визнавались.  

Щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії «Дітям війни» за 2007р. слід зазначити наступне.

Зупинення дії статті 6 на 2007 рік, передбачене пунктом 12 статті 71 Закону України від 19.12.2006 р. N 489-V, з урахуванням статті 111 цього Закону, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. N 6-рп/2007.

Згідно до статті 152 Конституції України, статті 73 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 16 жовтня 1996 року N 422/96-ВР, у разі якщо акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), вони оголошуються нечинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку щодо задоволення вимог позивача з 01.07.2007р. Право позивача на нарахування підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відновлено з 09.07.2007р.

В силу ч. 3 статті 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року N 489-V для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абз. 5 ч. 1 цієї статті, збільшений на 1 відсоток - 410.06 грн. та 415.11 грн., відповідно.

Щодо поширення установленого в Законі України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» терміну "мінімальний  розмір  пенсії  за  віком" на правовідносини для підвищення пенсії згідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року N 2195-IV слід зазначити наступне.

У ч.3  ст. 28  Закону України  «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» закладено однозначну вимогу щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого у абзаці  першому  частини  першої цієї   статті,   -   виключно для визначення  розмірів  пенсій, призначених згідно з цим Законом (1058-1V).

Непоширення мінімального розміру пенсії за віком, встановленого у абзаці першому частини  першої  статті  28  Закону України  «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», на правовідносини, що виникають на підставі інших законів,  крім  цього  Закону  (1058-1V),  на чому наполягає заявник апеляційної скарги, дає  підстави стверджувати  про  наявність прогалини у законодавчому регулюванні виплат дітям війни, передбаченої у  статті  6  Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Ця  прогалина  полягає  у  відсутності  механізму вирахування мінімальної пенсії за  віком,  на  30  відсотків  якої мають  підвищуватися виплати дітям війни.

Водночас, згідно з п. 4 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

В силу п. 7 ст. 9 цього Кодексу у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).

Отже, застосування в якості розрахункової величини для мінімальної пенсії у розмірі прожиткового мінімуму, обчисленого відповідно до ч. 1 ст. 28 базового пенсійного Закону України  «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», є правильним та доводами скарги не спростовується.

Суд зауважує, що реалізація особою права, яке пов’язане з отриманням бюджетних коштів, котра базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань,  тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань судом не приймається до уваги.

Колегія суддів,  не враховує посилання відповідача на відсутність коштів для забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії позивачу, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов’язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Крім того, відповідно до Преамбули Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Статтею 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.

Відповідно до п.15 Положення «Про Пенсійний фонд України», Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження через створенні в установленому порядку територіальні управління.

Надання дітям війни соціальної підтримки є державною програмою соціальної допомоги, яка згідно ст. 87 Бюджетного кодексу України відноситься до видатків Державного бюджету, а Пенсійний фонд України згідно ст. 21 Бюджетного кодексу України є розпорядником бюджетних коштів для здійснення програми соціальної підтримки дітям війни та відповідно до ч. 4 ст. 22 Бюджетного кодексу України розробляє план своєї діяльності відповідно до завдань та функцій, визначених нормативно-правовими актами, виходячи з необхідності досягнення конкретних результатів за рахунок бюджетних коштів, а також розробляє на підставі плану діяльності проект кошторису та бюджетні запити і подає їх до Мінфіну України чи місцевому фінансовому органу, затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (до яких відноситься і відповідач) та інше.

Таким чином, вищенаведені норми свідчать про те, що обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача (який має статус дитини війни), яка передбачена ст.6 Закону України  Закону України «Про соціальний захист дітей війни» – покладено на відповідні територіальні управління Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача.

    Однак судом першої інстанції помилково задоволено вимогу позивача щодо зобов’язання відповідача нарахувати на користь позивача недоплачену йому як особі, що має статус дитини війни щомісячну державну соціальну допомогу у визначеній позивачем грошовій сумі, оскільки такі виплати не були йому нараховані, а суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, на який покладено такі повноваження.

    Отже, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови.

    Керуючись ст. ст. 195, 196, ч. 1 п.3 ст.198, 202, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

                                                    ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області задовольнити частково.

    Постанову Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 06.05.2009р. у справі № 2-а-77/2009 скасувати.

    Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

    Поновити ОСОБА_2 пропущений строк для звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав.

    Визнати дії Управління Пенсійного фонду України у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області частково неправомірними.

 Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області виплатити ОСОБА_2 недоплачену щомісячну соціальну допомогу до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р., з урахуванням раніше проведених виплат.

Стягнути з Державного Бюджету України на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 7 грн. 35 коп.

У задоволенні решти позовних вимог позивачу відмовити.

    Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена протягом одного місяця  до адміністративного суду касаційної інстанції.

    Повний текст постанови виготовлено –08.02.2010р.

        Головуючий суддя                                                           М.В. Мірошниченко

                                      Суддя                                                          Н.П. Баранник

                                      Суддя                                                          О.В. Юхименко