ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 лютого 2010р. м. Дніпропетровськ Справа № 2-а-3157/08/1170
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі
головуючого судді Мірошниченко М.В.,
суддів Баранник Н.П., Юхименко О.В.
розглянувши у порядку письмового провадження
апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді
на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду
від 19.02.2009р.
у справі № 2-а-3157/08/1170
за позовом ОСОБА_2
до відповідача Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді
про зобов’язання здійснити перерахунок недоплаченої щомісячної суми допомоги «Дітям війни», -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_2 звернулась з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді про: зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді нарахувати на користь позивача недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2007 роки, а також з 01.01.2008р. перерахувати та виплачувати вказане підвищення згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19.02.2009р. у справі № 2-а-3157/08/1170 позовні вимоги задоволено частково: зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді провести перерахунок та виплату підвищення пенсії позивачу в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як це передбачено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням норм ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 09.07.2007р. по 31.12.2007р., а також з 22.05.2008р. В задоволення інших позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що Позивач відноситься до соціальної категорії – «дитина війни», має право на пільги, встановлені законодавством України для дітей війни.
Підстав для задоволення вимог позивача в частині зобов’язання відповідача перерахувати та виплатити їй недоотримане підвищення до пенсії за 2006р. не вбачається, оскільки, п. 17 ст. 77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006р.» дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена на 2006р. Законом України «Про державний бюджет України на 2006р.» від 19.01.2006р. № 3367-VІ п.17 ст.77 виключено. Статтю 110 вказаного Закону викладено у новій редакції, якою встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням Комітетом Верховною Ради України з питань бюджету. Проте, у 2006р., в порядку визначеному Законом України «Про державний бюджет України на 2006р.», Кабінетом Міністрів України не впроваджувався порядок надання пільг, передбачених ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», тому підвищення пенсії не провадилось. Вказані вище положення неконституційними не визнавались.
Зупинення дії статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року N 2195-IV на 2007 рік, передбачене пунктом 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 р. N 489-V, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. N 6-рп/2007).
Зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. N 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008).
Вважає, що до правовідносин пов’язаних з нарахуванням та виплатою пенсії, строк позовної давності не застосовується.
Отже, з 09.07.2007р. та 22.05.2008р., відповідно, відновлено право Позивача на нарахування підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Відповідач, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу / а.с. 40/.
Посилаючись у апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи було зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного застосування судом першої інстанції норм чинного матеріального права, та ухвалення рішення у даній справі з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі та ухвалити у справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволені заявлених ним позовних вимог у повному обсязі.
Як вбачається з матеріалів даної адміністративної справи, відповідач зазначив в апеляційній скарзі про розгляд апеляційної скарги без участі його представника /а.с. 40/.
За таких обставин, колегія суддів, вважає, що у даному випадку наявні усі передбачені п. 10 ст.3, ст. 197 КАС України підстави для апеляційного розгляду даної адміністративної справи у порядку письмового провадження.
Справу призначено та розглянуто колегією суддів у складі: Мірошниченко М.В. (головуючий суддя), Баранник Н.П. (суддя), Юхименко О.В. (суддя).
За результатами судового розгляду справи у порядку письмового провадження 02.02.2010р. колегією суддів було прийнято постанову суду апеляційної інстанції.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені оскарженої постанови, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.
Стосовно фактичних обставин справи спір між сторонами відсутній.
Позивач відноситься до соціальної категорії – «дитина війни», відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який набрав чинності з 01.01.2006 року, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду, та має право на пільги, встановлені законодавством України.
Правильним та обґрунтованим колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення вимог позивача в частині зобов’язання відповідача перерахувати та виплатити позивачу недоотримане підвищення до пенсії за 2006р., оскільки, п. 17 ст. 77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006р.» дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена на 2006р. Законом України «Про державний бюджет України на 2006р.» від 19.01.2006р. № 3367-VІ п.17 ст.77 виключено. Статтю 110 вказаного Закону викладено у новій редакції, якою встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням Комітетом Верховною Ради України з питань бюджету. Проте, у 2006р., в порядку визначеному Законом України «Про державний бюджет України на 2006р.», Кабінетом Міністрів України не впроваджувався порядок надання пільг, передбачених ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», тому підвищення пенсії не провадилось. Вказані вище положення неконституційними не визнавались.
Щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії «Дітям війни» за 2007р., 2008р. слід зазначити наступне.
Зупинення дії статті 6 на 2007 рік, передбачене пунктом 12 статті 71 Закону України від 19.12.2006 р. N 489-V, з урахуванням статті 111 цього Закону, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. N 6-рп/2007.
Положення пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року N 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008.
Згідно до статті 152 Конституції України, статті 73 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 16 жовтня 1996 року N 422/96-ВР, у разі якщо акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), вони оголошуються нечинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, з урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що з 09.07.2007р. та 22.05.2008р., відповідно, відновлено право Позивача на нарахування підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Однак судом першої інстанції невірно визначено період закінчення здійснення перерахунку, а саме з 22.05.2008р. та на майбутнє, оскільки вирішення позовних вимог на наступні періоди є безпідставним.
Суд повинен захистити саме вже порушене право із урахуванням підстави та предмету заявленого позову.
Оскільки позивачем заявлено вимоги про нарахування недоплаченої як дитині війни щомісячної державної соціальної допомоги з 2006-2007 роки, а також з 01.01.2008р., рішення суду першої інстанції прийнято 19.02.2009р., колегія вважає за необхідне постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду змінити.
Слід зазначити, що нормами Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» не передбачено обмежень щодо застосування положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
В силу ч. 3 статті 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року N 489-V для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абз. 5 ч. 1 цієї статті, збільшений на 1 відсоток - 410.06 грн. та 415.11 грн., відповідно.
Відповідно до ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року N 107-VI прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на 2008 рік затверджений у наступних розмірах: з 01 січня – 470,00 грн., з 01 квітня – 481,00 грн., з 01 липня – 482,00 грн., з 01 жовтня – 498,00 грн.
Статтею 54 Закону України «Про державний бюджет України на 2009рік» установлено у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься основних соціальних та демографічних груп населення, у розмірах, що діяли у грудні 2008р.
Суд зауважує, що реалізація особою права, яке пов’язане з отриманням бюджетних коштів, котра базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань судом не приймається до уваги.
Колегія суддів, не враховує посилання відповідача на відсутність коштів для забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії позивачу, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов’язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Крім того, відповідно до Преамбули Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Статтею 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.
Відповідно до п.15 Положення «Про Пенсійний фонд України», Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження через створенні в установленому порядку територіальні управління
Надання дітям війни соціальної підтримки є державною програмою соціальної допомоги, яка згідно ст. 87 Бюджетного кодексу України відноситься до видатків Державного бюджету, а Пенсійний фонд України згідно ст. 21 Бюджетного кодексу України є розпорядником бюджетних коштів для здійснення програми соціальної підтримки дітям війни та відповідно до ч. 4 ст. 22 Бюджетного кодексу України розробляє план своєї діяльності відповідно до завдань та функцій, визначених нормативно-правовими актами, виходячи з необхідності досягнення конкретних результатів за рахунок бюджетних коштів, а також розробляє на підставі плану діяльності проект кошторису та бюджетні запити і подає їх до Мінфіну України чи місцевому фінансовому органу, затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (до яких відноситься і відповідач) та інше.
Таким чином, вищенаведені норми свідчать про те, що обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача (який має статус дитини війни), яка передбачена ст.6 Закону України Закону України «Про соціальний захист дітей війни» – покладено на відповідні територіальні управління Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача.
Крім того, слід зазначити, що з огляду на положення ст. ст. 21, 105, 162 КАС адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов’язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконним рішенням, дією або бездіяльністю. Встановивши, що відповідач порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, адміністративний суд повинен був визнати такі дії незаконними і зобов’язати відповідача провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону.
З огляду на вищевикладене постанова суду першої інстанції підлягає зміні.
Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 201, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді залишити без задоволення.
Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19.02.2009р. у справі № 2-а-3157/08/1170 - змінити.
Викласти резолютивну частину постанови в наступні редакції:
«Позов задовольнити частково.
Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді щодо невиконання законодавчо визначеного обов’язку здійснити за періоди з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. та з 22.05.2008р. по 19.02.2009р. перерахунок надбавки до пенсії ОСОБА_2 у розмірі, встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді провести перерахунок та виплату підвищення пенсії ОСОБА_2 в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як це передбачено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням норм ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та раніше проведених виплат, починаючи з 09.07.2007р. по 31.12.2007р., а також з 22.05.2008р. по 19.02.2009р.
В задоволення інших позовних вимог відмовити.
Присудити на користь ОСОБА_2 всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати в сумі 3,40 грн. з державного бюджету України.»
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена протягом одного місяця до адміністративного суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя М.В. Мірошниченко
Суддя Н.П. Баранник
Суддя О.В. Юхименко