ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 лютого 2010р. м. Дніпропетровськ Справа № 2-а-381/2009
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі
головуючого судді Мірошниченко М.В.,
суддів Баранник Н.П., Юхименко О.В.
при секретарі Булана Л.О.
за участю представників :
позивача: не з’явився
відповідача: не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Нікополь
Дніпропетровської області
на постанову Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області
від 13.05.2009р.
у справі № 2-а-381/2009
за позовом ОСОБА_2
до відповідача Управління Пенсійного фонду України в м. Нікополь
Дніпропетровської області
про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії , -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_2 звернулась з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Нікополь Дніпропетровської області про: визначення дій Управління Пенсійного фонду України в м. Нікополь Дніпропетровської області неправомірними та стягнення на користь позивача недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу з січня 2006р. по вересень 2008р. включно в сумі 3602,70 грн.; зобов’язання надалі виплачувати соціальну допомогу згідно до вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Постановою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13.05.2009р. у справі № 2-а-381/2009 позовні вимоги задоволено частково: визнано дії Управління Пенсійного фонду України в м. Нікополь Дніпропетровської області щодо нарахування та виплати пенсії позивачу за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р., та з 22.05.2008р. по 31.12.2008р. у меншому розмірі ніж передбачено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» неправомірними; зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в м. Нікополь Дніпропетровської області перерахувати та виплатити позивачу пенсію за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р., та з 22.05.2008р. по 31.12.2008р. з урахуванням фактично отриманої суми відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». В задоволення решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що Позивач відноситься до соціальної категорії – «дитина війни», має право на пільги, встановлені законодавством України для дітей війни.
Дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена Законом України «Про державний бюджет на 2006 рік» і це зупинення законодавчо не відмінялося, тому дії відповідача щодо нарахування та невиплати допомоги за 2006 рік є законним.
Зупинення дії статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року N 2195-IV на 2007 рік, передбачене пунктом 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 р. N 489-V, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. N 6-рп/2007).
Зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. N 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008).
Суд першої інстанції визнав поважними причини пропуску строку звернення до суду.
Отже, з 09.07.2007р. та 22.05.2008р., відповідно, відновлено право Позивача на нарахування підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Відповідач, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу / а.с. 20/.
Посилаючись у апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи було зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного застосування судом першої інстанції норм чинного матеріального права, та ухвалення рішення у даній справі з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі та ухвалити у справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволені заявлених ним позовних вимог у повному обсязі.
Представники сторін до судового засідання не з'явились. Колегія суддів на підставі ст. 196 КАС України вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній доказами без участі представників сторін, оскільки їх неявка не є перешкодою для апеляційного розгляду справи.
Справу призначено та розглянуто колегією суддів у складі: Мірошниченко М.В. (головуючий суддя), Баранник Н.П. (суддя), Юхименко О.В. (суддя).
Судовий розгляд справи фіксувався за допомогою технічного аудіозвукозаписувального комплексу “Камертон”.
За результатами апеляційного розгляду справи, в судовому засіданні 03.02.2010р. було оголошено вступну та резолютивну частини ухвали суду апеляційної інстанції.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені оскарженої постанови, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.
Стосовно фактичних обставин справи спір між сторонами відсутній.
Позивач відноситься до соціальної категорії – «дитина війни», відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який набрав чинності з 01.01.2006 року, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду, та має право на пільги, встановлені законодавством України.
Правильним та обґрунтованим колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення вимог позивача в частині зобов’язання відповідача перерахувати та виплатити позивачу недоотримане підвищення до пенсії за 2006р., оскільки, п. 17 ст. 77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006р.» дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена на 2006р. Законом України «Про державний бюджет України на 2006р.» від 19.01.2006р. № 3367-VІ п.17 ст.77 виключено. Статтю 110 вказаного Закону викладено у новій редакції, якою встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням Комітетом Верховною Ради України з питань бюджету. Проте, у 2006р., в порядку визначеному Законом України «Про державний бюджет України на 2006р.», Кабінетом Міністрів України не впроваджувався порядок надання пільг, передбачених ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», тому підвищення пенсії не провадилось. Вказані вище положення неконституційними не визнавались.
Щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії «Дітям війни» за 2007р., 2008р. слід зазначити наступне.
Зупинення дії статті 6 на 2007 рік, передбачене пунктом 12 статті 71 Закону України від 19.12.2006 р. N 489-V, з урахуванням статті 111 цього Закону, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. N 6-рп/2007.
Положення пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року N 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008.
Згідно до статті 152 Конституції України, статті 73 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 16 жовтня 1996 року N 422/96-ВР, у разі якщо акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), вони оголошуються нечинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, з урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що з 09.07.2007р. та 22.05.2008р., відповідно, відновлено право Позивача на нарахування підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
В силу ч. 3 статті 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року N 489-V для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абз. 5 ч. 1 цієї статті, збільшений на 1 відсоток - 410.06 грн. та 415.11 грн., відповідно.
Відповідно до ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року N 107-VI прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на 2008 рік затверджений у наступних розмірах: з 01 січня – 470,00 грн., з 01 квітня – 481,00 грн., з 01 липня – 482,00 грн., з 01 жовтня – 498,00 грн.
Щодо поширення установленого в Законі України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» терміну "мінімальний розмір пенсії за віком" на правовідносини для підвищення пенсії згідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року N 2195-IV слід зазначити наступне.
У ч.3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» закладено однозначну вимогу щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого у абзаці першому частини першої цієї статті, - виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом (1058-1V).
Непоширення мінімального розміру пенсії за віком, встановленого у абзаці першому частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», на правовідносини, що виникають на підставі інших законів, крім цього Закону (1058-1V), на чому наполягає заявник апеляційної скарги, дає підстави стверджувати про наявність прогалини у законодавчому регулюванні виплат дітям війни, передбаченої у статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Ця прогалина полягає у відсутності механізму вирахування мінімальної пенсії за віком, на 30 відсотків якої мають підвищуватися виплати дітям війни.
Водночас, згідно з п. 4 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
В силу п. 7 ст. 9 цього Кодексу у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).
Отже, застосування судом першої інстанції в якості розрахункової величини для мінімальної пенсії у розмірі прожиткового мінімуму, обчисленого відповідно до ч. 1 ст. 28 базового пенсійного Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», є правильним та доводами скарги не спростовується.
В межах апеляційної скарги підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст. ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Нікополь Дніпропетровської області залишити без задоволення.
Постанову Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13.05.2009р. у справі № 2-а-381/2009 залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена протягом одного місяця до адміністративного суду касаційної інстанції.
Повний текст ухвали виготовлено –08.02.2010р.
Головуючий суддя М.В. Мірошниченко
Суддя Н.П. Баранник
Суддя О.В. Юхименко