АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

     14 травня 2019 року м. Черкаси

Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів цивільної палати:

суддя-доповідач ОСОБА_2

судді Сіренко Ю.В., Пономаренко В.В.

секретар  Попова М.В.

учасники справи:

виконавець – державний виконавець Міклащук О.Ю.,

стягувач – ПАТ КБ «Приватбанк»,

боржник (скаржник) – ОСОБА_3,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 28.03.2019 (повний текст складено 28.03.2019, суддя в суді першої інстанції ОСОБА_1В.) про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_3 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, стягувач – ПАТ КБ «Приватбанк», :

в с т а н о в и в :

26.03.2019 ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою, якою просив скасувати заходи забезпечення позову шляхом скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, мотивуючи про те, що ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 29.07.2010 на підставі ст.6 ЗУ «Про порядок виїзду з України і в‘їзду в Україну громадян України», до нього застосовані заходи забезпечення позову шляхом тимчасового обмежено у праві виїзду за кордон до виконання зобов‘язань по поверненню кредитних коштів ПАТ КБ «Приватбанк». Заявник вказує, що судом було прийнято відповідне рішення стосовно стягнення кредитної заборгованості (справа вирішена по суті), однак заходи забезпечення позову у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду за межу України помилково скасовані не були.

Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 28.03.2019 вказану заяву боржника залишено без задоволення з посиланням на те, що його обмежено у праві виїзду за межі України не як захід забезпечення позову, а на підставі відповідного подання державного виконавця як захід забезпечення виконання судового рішення у виконавчому провадженні.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції, заявник подав 23.04.2019 апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на її необґрунтованість та помилковість висновків суду, просить скасувати ухвалу суду та задовольнити його заяву. Зазначає, що зазначені обмеження у праві виїзду за межі України на нього накладено все таки як захід забезпечення позову, свої зобов‘язання перед банком він виконує, отже підстав для обмеження заявника у праві залишати територію України не має.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При розгляді справи встановлено, що ухвалою Золотоніского міськрайонного суду Черкаської області від 29.07.2010 у справі №6ц-58/2010 за поданням державного виконавця Міклащук О.Ю. тимчасово обмежено у праві виїзду за кордон боржника ОСОБА_3 до виконання ним своїх зобов‘язань перед ПАТ КБ «Приватбанк» за кредитним договором №CSA0R002650007 від 30.01.2007.

Доводи заявника у справі зводяться до того, що дана ухвала суду є заходом забезпечення позову банку до нього про стягнення кредитної заборгованості, який має бути скасований при вирішенні спору по суті.

Однак з їх правильністю апеляційний суд погодитися не може.

Так відповідно до положень ч.1 ст.151 ЦПК України у редакції, чинній на момент постановлення ухвали від 29.07.2010, якою заявника тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом види забезпечення позову. Перелік видів забезпечення позову визначений у ст.152 ЦПК України. ОСОБА_1 видів такого забезпечення ст.152 ЦПК не передбачено вжиття судом тимчасового обмеження особи у праві виїзду за межі України.

Натомість ст.6 ЗУ «Про порядок виїзду з України і в‘їзду в Україну громадян України» у редакції, чинній на момент постановлення ухвали від 29.07.2010, передбачено, що громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, передбачених, зокрема, п.5 частини першої цієї статті (він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань).

З системного аналізу вказаних норм права та встановлених у справі фактичних обставин слідує, що заявника тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України за поданням державного виконавця (тобто на стадії примусового виконання судового рішення) на підставі вимог ст.6 ЗУ «Про порядок виїзду з України і в‘їзду в Україну громадян України», а не як захід забезпечення позову до його вирішення по суті, що спростовує відповідні апеляційні доводи скаржника.

Також доводи заявника свідчать про те, що він порушував перед судом питання про зняття тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, що регламентується Інструкцією з організації примусового виконання рішень, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5. Так згідно п.4 розділу 13 цієї Інструкції, тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України особи знімається державним виконавцем у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пунктів 1-3, 5-7, 9-12, 14, 15 частини першої статті 39 ЗУ «Про виконавче провадження», або у разі скасування тимчасового обмеження у праві виїзду особи з України - у разі погашення заборгованості зі сплати періодичних платежів у повному обсязі.

Даний перелік підстав для зняття тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України є вичерпним.

Апеляційний суд враховує, що у даній справі перелічені підстави відсутні.

Оскільки предметом апеляційного оскарження у справі є ухвала суду від 28.03.2019, якою вирішено заяву про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, правильність застосування відповідних обмежень прав заявника, встановлених ухвалою від 29.07.2010, при апеляційному розгляді не перевіряється, адже за положеннями ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У даній справі в апеляційному порядку оскаржується саме ухвала від 28.03.2019.

Доводи скаржника про те, що свої зобов‘язання перед банком він виконує, отже підстав для обмеження його у праві залишати територію України не має не свідчать про можливість задоволення його заяви про скасування відповідних обмежень за відсутності обставин, наявність яких п.4 розділу 13 Інструкції з організації примусового виконання рішень визначена як обов‘язкова умова для скасування обмежень у праві виїзду за межі України.

Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 28.03.2019 у цій справі належить залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

На підставі ст. 141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору за розгляд цієї справи в апеляційному суді слід залишити за скаржником.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

апеляційну скаргу – залишити без задоволення.

Ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 28.03.2019 про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_3 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, стягувач – ПАТ КБ «Приватбанк», – залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді залишити за особою, що подала апеляційну скаргу.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 15.05. 2019.

Суддя-доповідач 

Судді