Справа № 2-а-80-10
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.02.2010 року Суддя Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області Янцова О.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Первомайську Миколаївської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, передбаченої Законом України „Про соціальний захист дітей війни”,
ВСТАНОВИВ:
23.12.2008 року позивач звернувся до суду зі вказаним вище позовом, в якому просить зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити йому недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу з 2008 по 2009 рік в сумі 2261.80 грн., обчислюючи її з урахуванням підвищення в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, визначеної відповідно до ч. 1 ст. 28 ЗУ “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що він визнаний у встановленому законом порядку дитиною війни. Відповідно до Закону України „Про соціальний захист дітей війни” йому з 01.01.2006 року повинна щомісячно виплачуватись державна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Законом України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” від 05.10.2000 року встановлено, що мінімальній розмір пенсії за віком не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Виходячи із розмірів мінімальної пенсії за віком, він, як дитина війни, повинен був отримувати щомісячну державну соціальну допомогу у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком і за 2006-2007 роки що складає 2733 гривні 30 коп.. Але він не отримав ці кошти, оскільки ст.77 Закону України „Про державний бюджет на 2006 рік” та п.12 ст.71 Законом України „Про державний бюджет на 2007 рік” була зупинена дія ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в частині виплати щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
У 2008 році йому частково виплачувалась щомісячна державна допомога, але не у розмірі 30%, як це передбачено Законом України „Про соціальний захист дітей війни”, а у розмірі 10% мінімальної пенсії за віком, як це було передбачено Законом України „Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”. Крім того, ст.28 Законом України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” було передбачено, що мінімальна пенсія за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Згідно із Законом України „Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” він отримував у 2008 році державну соціальну допомогу у розмірі 10% прожиткового мінімуму. Таким чином йому була не донарахована щомісячна державна соціальна допомога за 2008 рік у розмірі 1066.20 грн., та за 2009 року у розмірі 1195.80 грн.
Рішенням Конституційного Суду України по справі №6-рп/2007 від 09.07.2007 року були визнані неконституційними положення п.12 ст.71 Закону України” Про державний бюджет на 2007 рік”, якими було зупинено дію ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни. Це рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, є остаточним і не може бути оскаржене.
Позивач у судове засідання надав суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Представник відповідача у судове засідання не з’явилась, але надала суду письмову заяву про розгляд справи у їх відсутність та вказують на те, що позовні вимоги позивача не визнають, мотивуючи тим, що ст.7 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим кодексом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1261 від 24.10.2007 року, передбачено, що Пенсійний фонд України забезпечує ефективне використання коштів, що перебувають у його управлінні. Реалізація нормативних приписів і пенсійних програм здійснюється шляхом фінансування пенсійних виплат за рахунок чітко визначених прибутковою частиною бюджету Пенсійного фонду України джерел відповідно до конкретних напрямів витратної частини бюджету Пенсійного фонду України. Оскільки фінансування цих соціальних гарантій передбачено із коштів Державного бюджету, у Пенсійного фонду України відсутні підстави для виплат щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни. Вказали на пропущення строку звернення до суду як на підставу для відмови у позові.
З урахуванням того, що сторони просять розглядати справу за їх відсутності, суд вважає можливим розглянути справу в порядку письмового провадження відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС України, на підставі наявних у справі доказів.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши наявні докази, вважає, що позов слід задовольнити частково. Згідно із ст.1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, дитина війни – особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої світової війни було менше 18 років. Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 є громадянином України, який народився 06 червня 1938 року, що підтверджується паспортом громадянина України серії № ЕЕ682392 (а.с. 3) і, відповідно до ст.1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” визнаний дитиною війни. Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання виплачується підвищення у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. В 2006-2007 роках вищевказана соціальна допомога позивачу взагалі не виплачувалась, а в 2008 році йому виплачується соціальна допомога, як дитині війни, у розмірі 10 % мінімальної пенсії за віком. 23.12.2009 року позивач звернувся до суду з вказаними вимогами. Згідно ст. 99 ч. 2 КАС України, для звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк. Відповідно до вимог ст. 100 ч. 1 КАС, пропущення строку звернення до суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Представник відповідача наполягає у відмові задоволення позову в частині поновлення пропущеного строку для звернення до суду, бо позивачем пропущений строк звернення до суду. Оскільки позивач звернувся до суду лише 23.12.2009 року, то суд вважає, що позовні вимоги слід розглядати по суті лише в межах річного строку. Взагалі право ОСОБА_1 на отримання соціальної допомоги відповідачем не оспорюється. При цьому, є безпідставними посилання відповідача на те, що Законом України “Про державний бюджет” на відповідний рік встановлено інші розміри надбавки до пенсії дітям війни і вони зараз виплачуються. Оскільки, відповідно до ст.22 Конституції України права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Відповідно до ст. 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Відсутність коштів на виплату грошової допомоги не позбавляє осіб, яким вона повинна виплачуватись, права на таку допомогу. Статтею 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» встановлено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. І тому, Конституційний Суд України своїм рішенням № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнав неконституційними положення Закону України “Про державний бюджет на 2008 рік” щодо зміни розміру щомісячної державної соціальної допомоги, передбаченої ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. Положення Законів України про державний бюджет на відповідний рік, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, тобто з 22 травня 2008 року. Рішення Конституційного суду є обов'язковим до виконання на території України. Таким чином, суд вважає, що позов підлягає задоволенню в частині нарахування позивачу суми соціальної допомоги за період з 23.12.2008 року по 31.12.2009 рік. При визначенні розміру щомісячної державної соціальної допомоги на період дії рішення Конституційного Суду України слід керуватися Законом України “Про соціальний захист дітей війни” від 18 листопада 2004 року № 2195-І та виходити з розмірів мінімальної пенсії за віком. В ст.17 Закону України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” від 05 жовтня 2000 року закріплено положення про те, що мінімальний розмір пенсії за віком включається до числа державних соціальних гарантій і не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Приймаючи до уваги вищевикладене суд вважає, що при нарахуванні суми соціальної допомоги позивачці слід приймати до уваги розмір мінімальної пенсії за віком в період 01 квітня по 01 червня 2008 року - 481 грн., з 01 липня по 01 жовтня 2008 року - 482 грн., з 01 жовтня 2008 року по теперішній час - 498 грн.. Згідно з п.2.2 п.п.6 Положення про Управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах відповідач відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до чинного законодавства. Таким чином, нарахування позивачу соціальної державної допомоги є компетенцією управління Пенсійного фонду України. Судом встановлено, що Управлінням Пенсійного фонду України в м. Первомайська Миколаївської області станом на 01.07.2009 року позивачу відмовлено в нарахуванні та виплаті передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, що також не спростовується і відповідачем. Таким чином, зазначені дії відповідача є протиправними та суперечать чинному законодавству, а тому права позивача підлягають захисту. На підставі ч.2 с. 162 КАСУ суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.11, 71, 122, 161, 162 КАС України, Законом України „Про соціальний захист дітей війни”, суд
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Первомайську Миколаївської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, передбаченої Законом України „Про соціальний захист дітей війни” – задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у м. Первомайську Миколаївської області щодо відмови у призначені ОСОБА_1 у підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у м. Первомайську Миколаївської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за період з 23.12.2008 року по 31.12.2010 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” № 2195-1У від 18 листопада 2004 року з урахуванням виплачених сум за цей період.
В іншій частині позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Первомайський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної заяви протягом десяти днів з дня її проголошення, а потім апеляційної скарги на постанову суду протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або в десятиденний строк без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, з подачею копії апеляційної скарги до апеляційного суду.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.
Суддя: підпис
Копія вірна:
Суддя:
Постанова не набула законної.
Суддя: