Справа №2а-29/10/1203
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 січня 2010 року Суддя Артемівського районного суду м. Луганська Єсауленко М.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Луганську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Артемівського району м. Луганська, 3-я особа - Головне Управління Державного казначейства України в Луганській області про визнання дій органу місцевого самоврядування неправомірними та стягнення недоотриманої суми, -
В С Т А Н О В И В
Позивач звернувся до суду з даним позовом, в обґрунтування якого посилався на наступне. У 2004 році ОСОБА_2 МСЕК йому була встановлена 2 група інвалідності (1 категорія), а з 24.07.2008 року – 1 група. В цій же довідці було зазначено, що причина інвалідності позивача пов’язана із захворюванням, отриманим внаслідок виконання обов’язків військової служби по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС. Відповідно до ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з набуттям статусу інвалідності він набув право на отримання одноразової компенсації, яка становить: для інвалідів 2 групи – 45 мінімальних заробітних плат, для інвалідів 1 групи - 60 мінімальних заробітних плат; у разі встановлення вищої групи інвалідності проводиться виплата різниці у компенсаціях, у даному випадку різниця становить 15 мінімальних заробітних плат. Відповідачем у 2008 році позивачу була частково виплачена зазначена різниця в компенсаціях, у зв’язку з чим позивач звернувся до УПСЗН із проханням надати інформацію щодо проведеної виплати, на що отримав відповідь, що компенсація у розмірі 94,90 грн. є остаточною відповідно до Постанови КМУ № 836 від 26.07.1996 року. Просив визнати такі дії відповідача неправомірними, стягнути недоотриману частину одноразової компенсації у розмірі 7780,10 грн., виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, яка діяла на момент виплати, - 525 грн.
Представник відповідача УПСЗН в Артемівському районі м. Луганська позов не визнав, зазначивши, що вказана компенсація виплачена в розмірі 94,90 грн. відповідно до розміру, встановленого Постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Підстав для виплати різниці у компенсаціях при зміні інвалідності у вказаному позивачем розмірі – 15 мінімальних заробітних плат - в даному випадку немає. Просила справу слухати за їх відсутності.
Представник відповідача ГУ ДКУ в Луганській області в своїх запереченнях також позов не визнав, зазначивши, що Державне казначейство України є урядовим органом державного управління, що діє у складі Мінфіну і йому підпорядковується. Стягнення заборгованості по одноразовій компенсації за шкоду, заподіяну здоров’ю, здійснюється лише з рахунків Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної в м. Луганську Ради, тому, що лише їм відкриті рахунки та виділяються кошти на ці виплати. Вважають, що притягнення їх до участі в справі в якості відповідача є необґрунтованим. Просили залишити позовні вимоги без задоволення, розглянувши справу без їх участі.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, і це не заперечують сторони, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії ЧАЕС 1-ї категорії, інвалідом 1 групи за захворюванням, пов'язаним з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується посвідченням учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та довідкою МСЕК, і знаходиться на обліку в УПСЗН Артемівської районної у м. Луганську ради.
2 група інвалідності позивачу встановлена з 2004 року; з 24.07.2008 року позивачу була встановлена 1 група інвалідності.
Як вбачається із заперечень УПСЗН Артемівської районної в м. Луганську Ради, позивачу нараховано та виплачено грошову одноразову компенсацію на оздоровлення в сумі 94,90 грн. Нарахування зазначеного розміру допомоги проводилося відповідно до Постанови КМУ № 836 від 26.07.1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік».
Позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 р. передбачена одноразова компенсація інвалідам 1 групи в розмірі 60 мінімальних заробітних плат, інвалідам 2 групи - в розмірі 45 мінімальних заробітних плат, виходячи з суми мінімальної заробітної плати, яка була на час встановлення інвалідності. У разі встановлення інвалідності вищої групи інвалідам виплачується різниця у компенсаціях.
Розмір мінімальної заробітної плати станом на 24.07.2008 року – час встановлення позивачеві інвалідності 1 групи - складав 525 грн. Такий розмір мінімальної заробітної плати відповідач не оспорює, він встановлений відповідним законом про державний бюджет на вказаний рік.
Доводи відповідача про те, що позивачу законно визначено розмір допомоги на оздоровлення, виходячи з розміру, встановленого Постановою КМУ № 836 від 26.07.1996 року, є необґрунтованими.
Ст. 8 Конституції України передбачає, що вона має найвищу юридичну силу, закони і інші нормативні акти повинні їй відповідати. Відповідно до Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Відповідно до ч. 1 ст. 8, ч. 2, 3 ,4 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом Верховенства Права, застосовує Конституцію, закони України, інші нормативно - правові акти; у разі невідповідності акту суд застосовує правовий акт, що має вищу юридичну силу. Законом України «Про державні соціальні стандарти та Державні соціальні гарантії» передбачено, що мінімальний розмір заробітної плати визначається виключно Законами України. При цьому Закон, який встановлював мінімальну заробітну плату, не містить обмежень щодо застосування норм ст. 48 Закону «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору слід застосовувати ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ та Закони України про встановлення мінімальної заробітної плати, а не Постанову № 836 КМУ від 26.07.1996 року.
Посилання відповідача на необхідність застосування Закону про держбюджет та на вищу юридичну силу даного Закону над Законом, на який посилається позивач, є безпідставним, таким, що суперечить діючому законодавству і Конституції, оскільки ст. 22 Конституції України передбачає, що конституційні права та свободи гарантуються законом і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Посилання відповідача на ту обставину, що виплата вказаної грошової допомоги нарахована в межах фінансування, передбаченого державним бюджетом на 2008 рік, є також безпідставним, оскільки ст. 28 ЗУ «Про державний бюджет України на 2008 рік», якою встановлено, що компенсація на оздоровлення, яка виплачується в порядку та розмірах, встановлених КМУ, визнана такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною) за Рішенням Конституційного Суду України № 10-ра/2008 від 22.05.2008 року.
Вказані дії відповідача слід визнати такими, що порушують право позивача, надане йому Законом України «Про статус…» і гарантоване йому Конституцією України, а тому протиправними.
Враховуючи, що призначення і розрахунок компенсацій за законом віднесено до компетенції відповідних відділень УПСЗН України, суд не має права перебирати на себе функції даного державного органу щодо здійснення конкретних розрахунків і, як слід, відсутні підстави для обчислення у постанові суду конкретного розміру компенсації і виниклої заборгованості.
На підставі ст. 8, 22 Конституції України, ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», керуючись ст. ст. 8, 9, 161-163, 167 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В
Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної у місті ОСОБА_2 по нарахуванню ОСОБА_1 різниці у компенсаціях у 2008 році в розмірі 94,90 грн. - неправомірними.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної у місті ОСОБА_2 здійснити ОСОБА_1 виплату різниці у компенсаціях на оздоровлення у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, виходячи із мінімальної заробітної плати станом на 24.07.2008 року - 525 грн. та із врахуванням проведеної раніше виплати.
Судові витрати по справі віднести на рахунок держави.
Заява про оскарження постанови може бути подана протягом 10 днів, апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя М.В. Єсауленко