УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ     СУД       ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ    ОБЛАСТІ

Справа № 22а - 2565/2006                                  Головуючий у 1й інстанції - Головін В.О.

Категорія - 19                                                       Доповідач - Лаченкова О.В.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2006 року              Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного

суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого -  Петренко І.О.

суддів - Болту нової Л.М.,Лаченкової О.В.

при секретарі - Шило СЮ. розглянувши у відкритому"судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Павлограді про стягнення страхової виплати за моральну шкоду,

встановила:

В січні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Павлограді про стягнення страхової виплати за моральну шкоду /а.с.2-4/.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що працював на шахтах „ІНФОРМАЦІЯ_1" більше 15 років. 19.12.1975 році при виконанні трудових обов'язків

він був травмований.                 

Згідно з висновком МСЕК від  05.05.1978 року   позивачу встановлено 2 група інвалідності та  100% втрати професійної працездатності.

За професійним захворюванням сплату страхових виплат позивачу проводить Відділення виконавчої дирекції ФССНВВПЗ України в м. Павлограді Моральна шкода відповідачем не відшкодована.

Вважаючи,   що   внаслідок   ушкодження   здоров'я                  від   професійних

захворювань, втрати професійної працездатності завдана моральна шкода, позивач просив стягнути з відповідачів страхову виплату за моральну шкоду у розмірі 66400 грн.

Свої позовні вимоги позивач підтримав в судовому засіданні, а представник Фонду заперечував проти цих позовних вимог.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2006 року позивачу-відмовлено.

Позивач ОСОБА_1 з таким рішенням не погодився і звернувся до суду з апеляційною скаргою,   в якій просить скасувати вказане рішення та направити справу на

новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на те, що суд постановив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права і що суд не в повному об'ємі встановив обставини справи, які мають суттєве значення /а.с. 28-29/.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, які з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги в межах її доводів та заявлених вимог, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1., суд першої інстанції виходив з того, що на час виникнення спірних правовідносин ,а саме нещасний випадок у 1975 році та висновок МСЕК 05.05.1978 році про втрату професійної працездатності,діюче законодавство не передбачало відшкодування моральної шкоди.

Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються матеріальним законом, який діяв на момент отримання позивачем професійного захворювання, тобто п. 11 Правил відшкодування шкоди власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків (затверджених постановою Кабміну України від

Таким чином, вимоги позивача про стягнення моральної шкоди до Фонду з посиланням на Закон України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" №1105-ХІУ, діючий з 1.04.2001 року, - є необгрунтованими.

З'ясувавши в достатньо повному об'ємі права та обов'язки сторін,обставини по справі,перевіривши доводи сторін та давши їм правову оцінку,суд постановив рішення,що відповідає вимогам закону.Висновки суду достатньо обгрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами,а також поясненнями самих сторін.

Порушень матеріального чи процесуального права,які могли б потягнути за собою скасування рішення,судом апеляційної інстанції не встановлено.

За таких обставин, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_1-відхилити,    рішення       Павлоградського       міськрайонного       суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2006 року-залишити без змін. Керуючись ст. ст. 303,307,309 ЦПК України колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1-відхилити.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2006 року -залишити без змін .

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.