Справа № 2-616/2010

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2010 року                                       Кіровський районний суд міста ОСОБА_1

в складі:

головуючої судді                     Васіної Л.А.

при секретарі                     Гаврилові О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_1 цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа Відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Кіровського РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області про позбавлення права користування квартирою та виселення без надання іншого житла, -

ВСТАНОВИВ:

    ОСОБА_2 звернувся до Кіровського районного суду міста ОСОБА_1 із позовом до ОСОБА_3, третя особа Відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Кіровського РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області, у якому просить суд:

-   постановити рішення про позбавлення громадянина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, права користування квартирою № 196 в житловому будинку № 42А по проспекту Кірова в місті Дніпропетровську;

-   зобов’язати ВГІРФО Кіровського РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області зняти з реєстраційного обліку громадянина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, за адресою: АДРЕСА_1;

-   виселити громадянина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 із квартири № 196 в житловому будинку № 42А по проспекту Кірова в місті Дніпропетровську без надання іншого житла;

-   судові витрати по справі покласти на відповідача.

В обґрунтування заявленого позову ОСОБА_2 посилається на те, що він ІНФОРМАЦІЯ_2, пенсіонер, учасник бойових дій, чесна, поважна людина, змушений звернутися за захистом своїх забезпечених конституцією прав на життя і здоров'я, честь і гідність, приватну власність у зв'язку з негідною та агресивною поведінкою його онука, ОСОБА_3

Позивач є власником 3-х кімнатної квартири № 196 в житловому будинку № 42А по проспекту Кірова в місті Дніпропетровську на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого 11.01.1994 року згідно з розпорядженням від 11.01.1994 року, № П-298.

Влітку 2004 року з міста Славутич Київської області приїхав його онук, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з метою знайти для себе постійне місце роботи в місті ОСОБА_1. Осінню 2004 року позивач зареєстрував відповідача в своїй квартирі № 196 в житловому будинку № 42А по проспекту Кірова в місті Дніпропетровську, про що свідчить відмітка в паспорті відповідача.

В період з 2004 року по березень 2008 року відповідач змінив декілька місць роботи, з березня 2008 року він не працює та повністю знаходиться на утриманні позивача.

Останнім часом відповідач систематично порушує правила співжиття, він робить неможливим спільне проживання в квартирі: вчинює сварки, бійки, утримує документи, знищує майно. Відповідач дозволяє собі образливі вирази, що принижують позивача, зневагу, жорстокість та навіть насилля по відношенню до позивача, що підтверджується висновками судово-медичного експерта.

У зв'язку з негідною поведінкою відповідача для захисту свого здоров'я та забезпечення безпеки позивач неодноразово звертався зі скаргами до органів міліції, однак вжиті щодо нього заходи громадського впливу виявилися безрезультатними.

Квартиру відповідач перетворив на смітник, чим порушує санітарні та протипожежні норми проживання в житловому приміщенні, створює перешкоди для будь-яких покращень житлових умов, проживання під одним дахом з ним стало нестерпним. Крім того, квартира повністю утримується та ремонтується лише за кошти позивача. Квартирну плату та комунальні послуги сплачує лише позивач. З боку відповідача наявне лише руйнування та псування квартири та предметів побуту.

Відповідач створює умови, неможливі для спільного проживання.

02 травня 2009 року відповідач знову наніс позивачу тілесні ушкодження.

Спільного господарства з відповідачем не ведеться. На всі прохання знятися з реєстрації та звільнити квартиру відповідач не реагує. Він надалі продовжує користуватися власністю, хоча має свою власну квартиру № 54 загальною площею 73, 5 м. кв. в місті Славутич, по вулиця Тбіліський квартал, будинок 1, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на житло, виданим 16.07.1997 року згідно з розпорядженням від 16.07.1997 року № 318-пр.

      У судовому засіданні позивач ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх.

    Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду заяву, у якій просить суд перенести судове засідання за справою призначене до розгляду на 05.02.2010 року на 09:30 на пізніший строк у зв’язку з хворобою на гострий коньюктивіт.

    Відповідно до ч. 1 ст. 224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

    Як вбачається з матеріалів справи, справа неодноразово призначалася до розгляду та за заявами та клопотаннями відповідача відкладалися слуханням, у тому числі: 02.10.2009 року відповідачем подано заяву з проханням перенести засідання суду, у зв’язку з його хворобою на гострий тромбоз (а. с. 31-32); 27.10.2006 року відповідачем подано заяву з проханням перенести розгляд справи на більш пізній термін в зв’язку з його хворобою на хронічний загострений цистит (а. с. 34-35); 27.11.2009 року відповідачем подано заяву з проханням перенести судове засідання на більш пізній термін в зв’язку з його хворобою на хронічний панкреотит (а. с. 38-39).

    Посилання відповідача на те, що він знаходиться на лікарняному, не дає підстав вважати причину неявки поважною, оскільки це не перешкоджало участі у справі відповідача або іншої особи яка б представляла його інтереси.  

    А тому зі згоди позивача суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

    Третя особа Відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Кіровського РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області подано заяву, у якій повідомляє, що виклик до суду прийнято до відома, та просить розглянути справу без їх представника.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, заслухавши позивача, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Судом по справі встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_2, що підтверджується копією свідоцтва про право власності на житло від 11 січня 1994 року (а. с. 10).

Влітку 2004 року з міста Славутич Київської області приїхав онук позивача ОСОБА_3 з метою знайти для себе постійне місце роботи в місті ОСОБА_1.

Восени 2004 року ОСОБА_2 зареєстрував онука в своїй квартирі № 196 в житловому будинку № 42А по проспекту Кірова в місті Дніпропетровську, що підтверджується довідкою  КВ ЖРЕП Кіровського району (а. с. 13).

ОСОБА_3 систематично порушує правила співжиття, він робить неможливим спільне проживання в квартирі: вчиняє сварки, бійки, знищує майно, дозволяє собі образливі вирази, зневагу, жорстокість, насилля, порушує санітарні та протипожежні норми проживання в житловому приміщенні, створює перешкоди для будь-яких покращень житлових умов.

ОСОБА_2 неодноразово звертався до органів внутрішніх справ, у зв’язку з негідною поведінкою ОСОБА_3 для захисту свого здоров’я та забезпечення безпеки (а. с. 14, 16) але вжиті заходи громадського впливу виявились безрезультатними.  

Квартирну плату та комунальні послуги сплачує лише ОСОБА_2

Відповідно до ч. 3 ст. 156 ЖК України, члени сім'ї власника квартири зобов'язані дбайливо ставитися до квартири. Повнолітні члени сім'ї власника зобов'язані брати участь у витратах по утриманню квартири та проведенню ремонту.

Відповідно до ст. 157 ЖК України, членів сім'ї власника квартири може бути виселено без надання іншого жилого приміщення у випадках, передбачених ч. 1 ст. 116 цього Кодексу а саме, якщо вони систематично руйнують чи псують жиле приміщення, використовують його не за призначенням, систематично порушують правила співжиття, роблять неможливим проживання інших осіб, заходи запобігання і громадського впливу виявилися безрезультатними.

Пункт 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.04.1985 року (із змінами від 25.05.1998 року) «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» вказує, що при вирішенні справ про виселення на підставі ст. 116 ЖК України осіб, які систематично порушують правила співжиття і роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі або будинку, слід виходити з того, що при триваючій антигромадській поведінці виселення винного може статися і при повторному порушенні, якщо раніше вжиті заходи попередження або громадського впливу не дали позитивних результатів. Неодноразово проведені співробітниками органів внутрішніх справ заходи попередження не дали очікуваних результатів.

Спільного господарства сторонами не ведеться.

ОСОБА_3 має свою власну квартиру № 54 загальною площею 73, 5 м. кв. в місті Славутич, по вулиці Тбіліський квартал, будинок 1, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на житло, виданим 16.07.1997 року згідно з розпорядженням від 16.07.1997 року № 318-пр.(а. с. 20)

    Крім того, відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.    

На підставі викладеного та керуючись ст. 316, 317 ЦК України, ст. ст. 116, 156, 157 ЖК України, ст. ст. 10-12, 27, 30, 58-62, 209, 212-215, 226 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа Відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Кіровського РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області про позбавлення права користування квартирою та виселення без надання іншого житла -  задовольнити.

Позбавити громадянина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, права користування квартирою № 196 в житловому будинку № 42А по проспекту Кірова в місті Дніпропетровську.

Зобов’язати ВГІРФО Кіровського РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області зняти з реєстраційного обліку громадянина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, за адресою: АДРЕСА_1.

Виселити громадянина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 із квартири № 196 в житловому будинку № 42А по проспекту Кірова в місті Дніпропетровську без надання іншого житла.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Піма хіна ОСОБА_4 судові витрати у розмірі 46 гривень (сорок шість гривень).

Заочне рішення суду може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подачі до Кіровського районного суду міста ОСОБА_1 протягом десяти днів з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження, та протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження - апеляційної скарги.

Суддя                                     Л.А. Васіна

УКРАЇНА

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

49101 місто Дніпропетровськ, проспект Пушкіна, 29

(056)335026

                        ОСОБА_2

                        49000

                        місто ОСОБА_1,

                        АДРЕСА_3

                        ОСОБА_3

                        49000

                        місто ОСОБА_1,

                        АДРЕСА_3

Відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Кіровського РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області

49000

місто ОСОБА_1,

вулиця Плеханова, будинок 34

    Кіровський районний суд міста ОСОБА_1 надсилає Вам копію заочного рішення від 05.02.2010 року ухваленого по цивільній справі № 2-616/2010 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа Відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Кіровського РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області про позбавлення права користування квартирою та виселення без надання іншого житла, для відома.

Додаток кожному адресату:     копія заочного рішення від 05.02.2010 року.

Суддя

Кіровський районний суд

міста ОСОБА_1 Васіна