ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2019 року м. Херсон

справа № 766/16825/18

провадження № 22-ц/819/676/19

Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (суддя-доповідач)Пузанової Л.В.,

суддів:Полікарпової О.М.,

Склярської І.В.,

секретарГеленко А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє ОСОБА_2 , на заочне рішення Херсонського міського суду Херсонської області у складі судді Дорошинської В.Е. від 17 січня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_1 до держави в особі Державної казначейської служби України про стягнення матеріальної та моральної шкоди,

встановив:

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до держави в особі Державної казначейської служби України про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок незаконних рішень, дій і бездіяльності органу досудового розслідування та прокуратури.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив про те, що з березня 2015 року він звертався до Прокуратури Херсонської області та в судовому порядку з заявами щодо бездіяльності посадових осіб прокуратури, яка полягає у невнесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про вчинення прокурором Скадовського району Херсонської області Ревіним К.І. та слідчим СВ Скадовського району Херсонської області Друговським ОСОБА_3 . кримінальних правопорушень за ознаками злочинів, передбачених частиною 2 статті 190, частиною 1 статті 364, частиною 1 статті 396 Кримінального кодексу України, непроведення процесуальних дій та неприйняття процесуальних рішень.

Посилаючись на те, що незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю органів досудового розслідування та прокуратури йому була завдана матеріальна шкода, яка полягає у витратах на звернення та явку до органу досудового розслідування, прокуратури і суду, зі здійсненням інших процесуальних дій з пересилання документів та витрат, пов`язаних з відривом від звичайних занять на загальну суму 7 347,76 грн, а також моральна шкода у розмірі 5 000 грн, яка полягає у моральних та душевних стражданнях, пов`язаних із неправомірними діями зазначених органів, погіршення самопочуття та здоров`я внаслідок оскарження цих дій, позивач просив суд стягнути із держави Україна на його користь шляхом списання Державною казначейською службою України з державного бюджету України 7 347,76 грн матеріальної шкоди та 5000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Заочним рішенням суду від 17 січня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову, зазначаючи, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду щодо безпідставності заявлених позовних вимог не відповідають обставинам справи, наданим доказам, зокрема, судом не враховано, що витрати ним були понесені через оскарження неправомірних дій та рішень органів досудового розслідування, незаконність яких встановлено ухвалою слідчого судді від 06 серпня 2018 року про скасування постанови про закриття кримінального провадження, яка набрала законної сили.

Порушення норм процесуального права скаржник вбачає в тому, що справу розглянуто без участі сторін і це позбавило його можливості скористатися наданими процесуальним законом правами, зокрема надавати пояснення та докази у підтвердження заявлених вимог.

Крім того зазначив, що помилковим є висновок суду щодо відмови у задоволенні його вимог у зв`язку із відсутністю ознак кримінального правопорушення у діях посадових осіб органів слідства та прокуратури, оскільки предметом поданого ним позову є стягнення шкоди та витрат, понесених ним внаслідок тривалого та неефективного досудового розслідування в даному кримінальному провадженні.

Вважає, що судом не прийнято до уваги той факт, що грошові кошти витрачались ним протягом тривалого часу з березня 2015 року по жовтень 2018 року на дії, пов`язані з оскарженням неправомірних рішень органів досудового слідства, що визнані судом незаконними, зокрема, на звернення до суду, поїздки у інший населений пункт, виклики до суду, поштові витрати.

Письмовий відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених статтею 367 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ зробив висновок про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів протиправності діянь органу досудових розслідувань та прокуратури, а також їх посадових осіб, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями та вини останніх в її заподіянні, тому відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин статей 1166, 1167, 1176 ЦК України.

В процесі розгляду справи, який здійснено у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін, суд встановив, що 03 березня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до прокурора Херсонської області із заявою про вчинення прокурором Скадовського району Херсонської області Ревіним К.І. та слідчим СВ Скадовського РВ УМВС України в Херсонській області Друговським С.С. кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 190, частиною 1 статті 364, частиною 1 статті 396 КК України.

До Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості за наведеною заявою ОСОБА_1 внесені лише після його звернення до суду із скаргою на бездіяльність прокурора та ухвалення Комсомольським районним судом міста Херсона 11 січня 2016 року судового рішення про зобов`язання уповноваженої прокурором Херсонської області особи вчинити зазначену процесуальну дію.

В послідуючому слідчий прокуратури неодноразово закривав кримінальне провадження на підставі пункту 1 частини 1 статті 284 КПК України (встановлена відсутність події кримінального правопорушення).

Востаннє кримінальне провадження закрито із наведених підстав постановою старшого слідчого відділу прокуратури Херсонської області від 22.10.2018року, законність якої наразі є предметом перевірки в судовому порядку за скаргою ОСОБА_1 .

Із досліджених судами матеріалів кримінального та наглядового провадження вбачається, що ОСОБА_1 у кримінальному провадженні мав статус свідка, а постановою старшого слідчого відділу прокуратури Херсонської області від 20.09.2017 року у визнанні його потерпілим в рамках цього кримінального провадження відмовлено.

Звернувшись до суду з позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди з підстав, передбачених частиною 6 статті 1176 ЦК України, ОСОБА_1 вказує на те, що його права як потерпілого у кримінальному провадженні були порушені органами досудового розслідування та прокуратури в результаті як незаконної відмови у внесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про вчинення кримінальних правопорушень за його заявою та прийняття незаконних рішень про закриття кримінального провадження, так і в результаті неналежного реагування прокурором Херсонської області та слідчим на його звернення щодо отримання інформації про результати розслідування і прийняті у кримінальному провадженні процесуальні рішення.

Матеріальну шкоду позивач вбачає у витратах, які він поніс у спірний період у зв`язку із зверненнями та явкою до органів досудового розслідування, прокуратури та суду в розмірі 5 320,22грн та належній йому компенсації за відрив від звичайних занять у розмірі 2 027, 54 грн.

Із наданого позивачем розрахунку вбачається, що витребувані ним суми грошових коштів частково стосуються витрат, пов`язаних з прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження (відділ прокуратури Скадовського району, суди першої та апеляційної інстанції для розгляду слідчим суддею (та у зв`язку з переглядом рішень слідчого судді в апеляційному порядку) скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування.

Відповідно до положень статті 118 КПК України витрати у кримінальному провадженні, пов`язані із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження, а також витрати, пов`язані із залученням потерпілих, свідків, до яких статтею 122 цього Кодексу віднесені витрати на проїзд, наймання житла, добові та компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять, є процесуальними витратами.

Згідно із статтею 126 КПК України суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою.

Сторони кримінального провадження, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі мають право оскаржити судове рішення щодо процесуальних витрат, якщо це стосується їхніх інтересів.

Питання щодо порядку і розмірів компенсації (відшкодування) процесуальних витрат у кримінальному провадженні врегульовано затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 1 липня 1996року №710 (з послідуючими змінами) Інструкцією про порядок і розміри компенсації (відшкодування) витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів досудового розслідування, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним спеціалізованим установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів, відповідно до пункту 7 якої у кримінальних провадженнях і справах про адміністративні правопорушення виплати, зазначені в пункті 1 цієї Інструкції (зокрема, вартість проїзду, компенсація за відрив від звичайних занять), провадяться органом, який зробив виклик, із коштів, що передбачаються кошторисом на зазначені цілі.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Враховуючи, що питання щодо процесуальних витрат у кримінальному провадженні вирішуються в порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України, розгляд позовної заяви ОСОБА_1 в частині стягнення витрат, пов`язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження, а також компенсації за відрив від звичайних занять не може відбуватися за правилами цивільного судочинства.

Оскільки суд першої інстанції наведені положення норм процесуального права не врахував, колегія суддів вважає, що ухвалене в даній справі рішення в частині позовних вимог ОСОБА_1 до держави в особі Державної казначейської служби України про стягнення процесуальних витрат у кримінальному провадженні підлягає скасуванню із закриттям провадження у цій частині на підставі пункту 1 частини 1 статті 255 та частини 1 статті 377 ЦПК України).

Виконуючи приписи частини 1 статті 256 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне повідомити заявникові, що розгляд порушеного ним питання у зазначеній частині віднесено до юрисдикції кримінального судочинства.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала за наявності вини.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв`язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв`язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.

При цьому у деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Особа ж, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частина 2 статті 1166 ЦК України).

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України.

Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною 1 статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини 6 статті 1176 ЦК України - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України, відповідно до якої обов`язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконними рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна незалежно від вини цієї особи.

Відповідно до положень статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Згідно із частиною 4 статті 58 ЦПК України держава бере участь у справі через відповідний орган державної влади відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник або представник.

Державна казначейська служба України є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку, виконання бюджетів.

Положенням про Державну казначейську службу України, що затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015року №215 (з послідуючими змінами) визначено, що Казначейство відповідно до покладених на нього завдань в установленому законом порядку, серед іншого, здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду.

Отже, відповідно до визначеної законом компетенції Державна казначейська служба України від імені держави здійснює лише безспірне списання коштів, зокрема, у випадку встановлення в судовому порядку факту завдання особі шкоди внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду.

Відповідальною ж особою за ті порушення, з приводу яких ведеться судовий процес, є не Державна казначейська служба України, а той орган чи установа, на незаконні рішення, дії чи бездіяльність яких вказує позивач.

Саме ця особа чи орган, використовуючи свою процесуальну дієздатність, мають рівні із позивачем права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом, а також повинні доводити обставини, які мають значення для справи і на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд наведених норм матеріального та процесуального права не врахував, склад учасників судового процесу належним чином не визначив та питання про залучення до участі в справі співвідповідача у встановленому процесуальним законом порядку не вирішив.

Зазначене порушення норм процесуального права призвело до передчасних висновків суду щодо встановлених ним обставин у спірних правовідносинах і необґрунтованості заявлених ОСОБА_1 вимог та унеможливлює здійснення судом апеляційної інстанції перегляду справи в межах наданих йому статтями 367, 374 ЦПК України повноважень.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду в частині відмови у задоволенні позову про відшкодування матеріальної шкоди, яка не є процесуальними витратами у кримінальному провадженні, та моральної шкоди підлягає скасуванню з підстав вирішення спору без залучення до участі в справі належного співвідповідача, прав та обов`язків якого стосуються заявлені до держави вимоги.

Наведена обставина не перешкоджає позивачеві повторно звернутися до суду за захистом своїх прав, визначивши належних відповідачів щодо заявлених ним вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 367, 374, 376, 377 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє ОСОБА_2 , частково задовольнити.

Заочне рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 17 січня 2019 року скасувати.

Провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до держави в особі Державної казначейської служби України про стягнення процесуальних витрат у кримінальному провадженні закрити.

Повідомити заявникові, що розгляд таких справ віднесено до юрисдикції кримінального судочинства.

У задоволенні позовних вимог  ОСОБА_1 до держави в особі Державної казначейської служби України про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок незаконних рішень, дій і бездіяльності органу досудового розслідування та прокуратури відмовити. 

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий                             Л.В. Пузанова   

Судді:                                                              О.М. Полікарпова

  І.В. Склярська

Повний текст постанови складено 17 травня 2019 року

Суддя Л.В. Пузанова