КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №761/5525/19Головуючий у І інстанції: Мартинов Є.О.

Провадження №33/824/2145/2019

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2019 року суддя Київського апеляційного суду Мосьондз І.А., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шевченківського районного суду міста Києва 18 квітня 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Шевченківського районного суду міста Києва 18 квітня 2019 року ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати через порушення норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду фактичним обставинам провадження.

В обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що суд не забезпечив всебічного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин справи та неправильно встановив, що вона керувала транспортним засобом з ознаками наркотичного сп`яніння, оскільки такий висновок не підтверджується належними та допустимими доказами.

Зазначає, що працівниками поліції істотно порушено порядок проведення огляду особи на стан сп`яніння, оскільки їй спочатку провели огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу Драгер. Оскільки за результатами огляду у неї не було встановлено стану сп`яніння, працівники поліції необґрунтовано висунули їй вимогу проїхати до медичного закладу для проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння. Такі дії працівників поліції вона вважала неправомірними, а тому відмовилася їхати на огляд саме з цим патрулем, проте не відмовлялася від проходження такого огляду загалом після приїзду іншого екіпажу. Незважаючи на це, на неї було складено протокол про адміністративне правопорушення без участі свідків.

Також посилається на те, що їй не було видано направлення на проходження огляду до медичного закладу, а тому вона не змогла пройти його самостійно.

Крім цього судом не було враховано, що вона має значний стаж керування автомобілем та працює таксистом, що є основним засобом її існування.

За наслідком апеляційного розгляду просить постанову суду скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та її захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, допитавши свідка, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Положеннями статей 251 та 252 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Згідно оскаржуваної постанови ОСОБА_1 визнана винуватою у тому, що вона 03.02.2018 року о 09:10 год. по вул. Софіївській, 17 в м. Києві, керувала транспортним засобом «Audi», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, від проходження огляду у встановленому порядку на стан сп`яніння відмовилася в присутності двох свідків, чимпорушив п.2.5 ПДР України.

Вивченням матеріалів справи про адміністративне правопорушення встановлено, що суддя, діючи у відповідності до вимог ст.245, 252, 280, 283 КУпАП, всебічно, повно та об`єктивно дослідив обставини вчиненого адміністративного правопорушення на підстав доказів, наявних в матеріалах справи та дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні п.2.5 Правил дорожнього руху, що є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Суд апеляційної інстанції вважає такий висновок суду законним і обґрунтованим, з огляду на наступне.

Відповідно до п.2.5 ПДР України водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема відеозапису з нагрудної камери працівника поліції, ОСОБА_1 відмовилася від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі у присутності двох свідків, мотивуючи таку позицію відсутністю у неї відповідних ознак, небажанням витрачати час на проходження огляду, а згодом - неправомірними діями поліцейських, які до цього провели її огляд за допомогою приладу Драгер.

Суд апеляційної інстанції вважає, що наведені ОСОБА_1 обставини не виключали її обов`язку пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку медичний огляд для визначення стану її перебування під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

При цьому, як вбачається із дослідженого в суді апеляційної інстанції відеозапису з нагрудної камери патрульного, працівники поліції повідомили водія ОСОБА_1 про причини зупинки її транспортного засобу, а також про наявні у неї ознаки наркотичного сп`яніння та неодноразово пропонували їй пройти огляд на стан сп`яніння в установленому законом порядку, тобто в медичній установі.

Як правильно встановив суд першої інстанції, ОСОБА_1 свідомо ухилилася від виконання передбаченого п.2.5 ПДР України обов`язку проходження огляду на стан сп`яніння на вимогу працівника поліції, що є складом правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Не відповідають дійсності твердження апелянта і про те, що складання протоколу про адміністративне правопорушення відбувалося за відсутності свідків, оскільки це спростовується даними відеозапису, а також наявними в матеріалах справи поясненнями свідків ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , підписи яких також містяться в протоколі.

Судом апеляційної інстанції було допитано свідка ОСОБА_4 , який був пасажиром керованого ОСОБА_1 авто та підтвердив пояснення останньої. Проте показання цього свідка не спростовують встановлені судом обставини відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння.

У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 відмовилася від проходження огляду в медичному закладі, у працівника поліції не було обов`язку складати відповідне направлення.

Накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік, яке є безальтернативним стягненням та відповідає межам санкції ч.1 ст.130 КУпАП, суддя врахував характер вчиненого правопорушення, дані про його особу та інші обставини, передбачені ст.33 КУпАП, і наклав адміністративне стягнення, яке відповідає вимогам закону.

З огляду на викладене, за результатами апеляційного перегляду справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення суддею норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права, як про це зазначає апелянт у поданій апеляційній скарзі.

Оскільки рішення суду, яке оскаржується, є законним, обґрунтованим та вмотивованим, суд апеляційної інстанції залишає його без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Шевченківського районного суду міста Києва 18 квітня 2019 рок, якою ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік, - залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя І. Мосьондз