ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2019 рокуЛьвів№ 857/3446/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

   головуючого судді                                               Сапіги В.П.,

   суддів:                                                                   Довгої О.І.,

                                                                                  Бруновської Н.В.,

за участі секретаря судових засідань                    Марцинковської О.М.,                                                                 

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту соціальної політики Луцької міської ради на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2018 року, ухвалене під головуванням судді Мачульського В.В. в порядку письмового провадження в м.Луцьку, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Волинської обласної державної адміністрації, Департаменту соціальної політики Луцької міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

                                                         ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Департаменту соціального захисту населення Волинської обласної державної адміністрації (далі – відповідач-1, Департамент СЗН Волинської ОДА), Департаменту соціальної політики Луцької міської ради Волинської області (далі - відповідач-2, Департамент СП Луцької МР) про визнання бездіяльності Департаменту СЗН Волинської ОДА протиправною щодо не призначення позивачу грошової компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобіля, виходячи з розміру, встановленого пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 № 228 «Про порядок виплати та розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування», в редакції постанови КМУ від 07.08.2013 № 536 «Про внесення змін до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 № 228»; зобов`язання Департамент СЗН Волинської ОДА призначити позивачу грошову компенсацію на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобіля, виходячи з розміру, встановленого пунктом 2 постанови КМУ від 14.02.2007 № 228 «Про порядок виплати та розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування», в редакції постанови КМУ від 07.08.2013 № 536 «Про внесення змін до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 № 228», а саме: 29% прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць за друге півріччя 2018 року та в подальшому, до виникнення, зміни чи припинення спірних правовідносин; визнання протиправною бездіяльність Департаменту СП Луцької МР щодо не нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобіля, виходячи з розміру, встановленого пунктом 2 постанови КМУ від 14.02.2007 № 228 «Про порядок виплати та розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування», в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 07.08.2013 № 536 «Про внесення змін до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 № 228», а саме: 29% прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць; зобов`язання Департамент СП Луцької МР провести нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобіля, виходячи з розміру, встановленого пунктом 2 постанови КМУ від 14.02.2007 № 228 «Про порядок виплати та розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування», в редакції постанови КМУ від 07.08.2013 № 536 «Про внесення змін до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 № 228», а саме: 29% прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць за друге півріччя 2018 року, з урахуванням виплачених сум та в подальшому, до виникнення, зміни чи припинення спірних правовідносин.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач є членом загиблого, померлого ветерана війни, інвалідом з дитинства І «Б» групи, яка потребує постійного стороннього догляду та їй призначена і виплачується компенсація на транспортне обслуговування. Однак, така компенсація їй призначена та виплачується у меншому розмірі, ніж це передбачено законодавством. В жовтні 2018 року позивач звернулася до відповідачів із заявою, згідно з якою просила призначити компенсацію і провести перерахунок та виплату компенсації, виходячи з розміру, встановленого пунктом 2 постанови КМУ від 14.02.2007 №228 «Про порядок виплати та розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування», в редакції постанови КМУ від 07.08.2013 №536 «Про внесення змін до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 №228» (далі – Постанова №228), а саме: в розмірі 29 відсотків прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць, за друге півріччя 2018 року.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 13.12.2018 позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність відповідача-2 щодо не нарахування та не виплати позивачу грошової компенсації на транспортне обслуговування, виходячи з розміру, встановленого пунктом 2 постанови КМУ від 14.02.2007 № 228 «Про порядок виплати та розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування», в редакції постанови КМУ від 07.08.2013 року № 536 «Про внесення змін до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 року № 228», а саме: 29% прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць. Зобов`язано Департамент СП Луцької МР провести нарахування та виплату (з урахуванням виплачених сум) ОСОБА_1 грошової компенсації на транспортне обслуговування, виходячи з розміру, встановленого пунктом 2 постанови КМУ від 14.02.2007 № 228 «Про порядок виплати та розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування», в редакції постанови КМУ від 07.08.2013 № 536 «Про внесення змін до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 року № 228», а саме: 29% прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць за друге півріччя 2018 року до виникнення, зміни чи припинення спірних правовідносин. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду, його оскаржив Департамент СП Луцької МР, подавши апеляційну скаргу. Вважає оскаржуване рішення незаконним необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить його скасувати повністю і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позову.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що відповідно до пункту 2 Постанови №228, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 07 серпня 2013 року № 536, грошові компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів виплачуються інвалідам, законним представникам дітей-інвалідів, що мають автомобілі та мотоколяски, - у розмірі відповідно 22 відсотки та 16 відсотків прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць, на транспортне обслуговування - у розмірі 29 відсотків прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць. Листом Міністерства соціальної політики України від 28 жовтня 2013 року за № 2249/19/93- 13 надано роз`яснення щодо порядку застосування п. 2 Постанови № 228, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 07 серпня 2013 року № 536, відповідно до яких розрахунок розміру грошової компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів здійснено за формулою: Х*6міс.+Х*5міс.+Х*/12міс.*РВ/25в1 частина суми компенсації, де X - це прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність; РВ - розмір відсотку. Відповідно до Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 423, Мінсоцполітики має право надавати роз`яснення нормативно-правових актів, зокрема, розробником яких воно було. З урахуванням наведеного вказує, що Міністерством соціальної політики України, як розробником Порядку, листом від 28.10.2013 №2249/19/93-13 надано роз`яснення щодо застосування змін пункту 2 вищевказаної постанови. При цьому, зазначає, що Департаментом соціальної політики Луцької МР вимоги Постанови №228 виконано повністю, а саме виплачено позивачу у 2018 році компенсацію на транспортне обслуговування у розмірі, встановленому пунктом 2 даної постанови, в тому числі за друге півріччя у сумі 204,33 грн. Крім того, Департамент звернувся до Департаменту СЗН Волинської ОДА з проханням звернутися за додатковим роз`ясненням до Міністерства соціальної політики. У відповіді від 01.02.2019 Міністерство соціальної політики зазначило, що дійсно його лист не є нормативно-правовим документом, проте надає розрахунок на 2019 рік саме на таких умовах і порядку як це здійснювалося Департаментом протягом останніх років.

Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України відсутність відзиву не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Учасники справи, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання апеляційного суду не з`явились, що  у відповідності до ч.2 ст.313 КАС України не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності. Крім того, від відповідачів на адресу апеляційного суду надійшли клопотання про розгляд справи без участі їхніх представників.

В силу вимог ч.4 ст.229, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість судового рішення, повноту встановлення обставин справи, застосування норм матеріального і процесуального права, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Судом першої інстанції встановлено і такі обставини підтверджені матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1 є інвалідом з дитинства І групи, що підтверджено відповідним посвідченням.

Згідно розпорядження на компенсацію витрат на транспортне обслуговування інвалідів, затвердженого 05.10.2017 Департаментом СЗН Волинської ОДА, ОСОБА_1 як інваліду з дитинства І групи з 29.07.2017 призначено до виплати компенсацію витрат на транспортне обслуговування інвалідів у розмірі 29 % прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць.

24.10.2018 позивач звернувся до Департаменту СЗН Волинської ОДА та Департаменту СП Луцької МР із заявами, в яких просила призначити, провести перерахунок та виплату компенсації на транспортне обслуговування за друге півріччя 2018 року, виходячи із пункту 2 Постанови № 228, а саме: 29 відсотки прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць.

Листом від 01.11.2018 №Ш-443 Департамент СЗН Волинської ОДА повідомив ОСОБА_1 про те, що за інформацією Департаменту СП Луцької МР протягом 2018 року позивачу виплачено компенсацію на транспортне обслуговування: за перше півріччя у розмірі 204,33 грн та за друге півріччя – 204,33 грн, вказана грошова компенсація виплачена відповідно до діючого Порядку і в межах чинного законодавства.

Департамент СП Луцької МР листом від 06.11.2018 №Ш-248/2/060/20-11 повідомив позивача, що відповідно до пункту 2 Постанови №228 та листа Міністерства соціальної політики України від 28.10.2013 №2249/19/93-13 розмір та нарахування грошової компенсації здійснюється щороку після прийняття бюджету за формулою: Х*6міс.+Х*5міс.+Х/12міс.*РВ/2 частини=1 частина суми компенсації, де Х – це прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність; РВ – розмір відсотку (22 чи 29%). На виконання зазначених норм, Департаментом соціальної політики 28.09.2018 здійснено виплату компенсації на транспортне обслуговування за друге півріччя 2018 року у розмірі 204,33 грн, відтак відсутні законні підстави для виплати вказаної компенсації у збільшеному розмірі.

Виплата ОСОБА_1 компенсації на транспортне обслуговування за друге півріччя 2018 року у розмірі 204,33 грн підтверджується довідкою відповідача-2 від 05.11.2018 №11.8-8/16131 та відомістю на зарахування вказаної компенсації.

З такою відмовою відповідачів не погодилась позивач, вважаючи, що такі дії чи бездіяльність порушують її право на отримання компенсації втрати частини доходів, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що бездіяльність Департаменту СП Луцької МР щодо не нарахування та невиплати позивачу грошової компенсації на транспортне обслуговування, виходячи з розміру, встановленого пунктом 2 Постанови №228, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 07.08.2013 №536, є протиправною та такою, що порушує законні права та інтереси позивача.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині та даючи правову оцінку його висновкам, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно виходив з такого.

Закон України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» визначає основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров`я організму, функціонування системи підтримання особами з інвалідністю фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності.

Відповідно до частин першої-третьої статті 28 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» грошові компенсації на  бензин,  ремонт і технічне обслуговування спеціального автотранспорту та на транспортне обслуговування виплачуються особам з інвалідністю, на дітей з інвалідністю, які відповідно до законодавства мають право на забезпечення спеціальним автотранспортом.

Грошова компенсація на транспортне обслуговування виплачується особам з інвалідністю, законним представникам дітей з інвалідністю, які перебувають на обліку для одержання автомобілів, а також які мають право на забезпечення автомобілями і за власним бажанням відмовилися від їх одержання і бажають отримувати грошову компенсацію чи які не одержали автомобілі у зв`язку з протипоказаннями для їх керування.

Після одержання особою з інвалідністю, законним представником дитини з інвалідністю спеціального автотранспорту виплата їй грошової компенсації на транспортне обслуговування припиняється і виплачується грошова компенсація на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобіля.

Частинами 5, 6 ст.28 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» передбачено, що грошові компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування спеціального автотранспорту та на транспортне обслуговування призначають і виплачують місцева державна адміністрація. Порядок виплати і розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування визначаються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 Постанови №228 в редакції постанови КМУ від 07.08.2013 №536 установлено, що грошові компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів виплачуються інвалідам, законним представникам дітей-інвалідів, що мають автомобілі та мотоколяски, - у розмірі відповідно 22 відсотки та 16 відсотків прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць, на транспортне обслуговування - у розмірі 29 відсотків прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць.

Відповідно до пункту 5 Порядку виплати грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 №228 (далі - Порядок) компенсації виплачуються рівними частинами двічі на рік - у березні за перше та у вересні за друге півріччя поточного року з дня їх призначення.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» установлено у 2018 році прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць: з 1 січня 2018 року - 1373 гривні, з 1 липня - 1435 гривень, з 1 грудня - 1497 гривень.

З аналізу наведених нормативно-правових норм колегія суддів приходить до переконання, що розмір грошової компенсації на транспортне обслуговування, показники, за якими вона визначається, порядок та періодичність її виплати повністю врегульовані законодавством, яке не передбачає компетенції центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, забезпечує формування та реалізацію здійснення державного нагляду та контролю за додержанням вимог законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб, давати роз`яснення з питань визначення розміру грошової компенсації на транспортне обслуговування, що виплачуються особам з інвалідністю, законним представникам дітей з інвалідністю, які перебувають на обліку для одержання автомобілів, а також які мають право на забезпечення автомобілями і за власним бажанням відмовилися від їх одержання і бажають отримувати грошову компенсацію чи які не одержали автомобілі у зв`язку з протипоказаннями для їх керування.

Суд першої інстанції правильно вказав, що показники і параметр розміру грошової компенсації у нормативному акті виписані достатньо чітко і однозначно для того, щоб визначити і виплати конкретну суму цього платежу. Зокрема, положення пункту 2 Постанови № 228 та пункту 5 Порядку треба розуміти так, що 29 відсотків прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, є сумою, яка належить до сплати за кожен місяць відповідного півріччя, що виплачується двічі на рік рівними частинами.

Лист Міністерства соціальної політики України від 28.10.2013 №2249/19/93-13, на який посилаються органи соціального захисту населення при обчисленні грошової компенсації на транспортне обслуговування, що виплачується, зокрема особам з інвалідністю, не є нормативно-правовим актом, носить рекомендаційний характер, а тому не підлягає застосуванню при визначенні розміру зазначеної виплати.

Таку ж правову позицію висловлював Верховний Суд у постановах від 23.10.2018 (справа №550/196/16-а), від 03.10.2018 (справа № 524/7830/16-ц).

Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку компенсації призначаються: особам, інвалідність яких пов`язана з трудовим каліцтвом, що настало від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, - за розпорядженнями управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі; інвалідам будь-якої іншої категорії - згідно з розпорядженнями Міністерства соціальної політики Автономної Республіки Крим, структурних підрозділів з питань соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій (далі - структурні підрозділи соціального захисту населення).

Розпорядження структурного підрозділу соціального захисту населення оформляється у двох примірниках, один з яких зберігається в особовій справі інваліда, що перебуває на обліку для забезпечення автомобілем, а другий надсилається структурному підрозділу соціального захисту населення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконкому міської, районної у місті ради (далі - районний структурний підрозділ соціального захисту населення).

Компенсації виплачуються: інвалідам внаслідок трудового каліцтва - управліннями або відділеннями виконавчої дирекції; інвалідам будь-якої іншої категорії - районними структурними підрозділами соціального захисту населення незалежно від органу, де інвалід перебуває на обліку як одержувач пенсії (довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії).

Беручи до уваги наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що бездіяльність Департаменту СП Луцької МР щодо не нарахування та невиплати позивачу грошової компенсації на транспортне обслуговування, виходячи з розміру, встановленого пунктом 2 Постанови №228, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 07.08.2013 №536, є протиправною та такою, що порушує законні права та інтереси позивача,  а тому обґрунтовано задовольнив позовні вимоги до відповідача-2.

Що стосується позовних вимог до Департаменту СЗН Волинської ОДА, то такі, як вірно зазначив місцевий суд, задоволенню не підлягають, оскільки позивачу відповідачем-1 з 27.09.2017 призначено компенсацію витрат на транспортне обслуговування інвалідів відповідно до розпорядження від 05.10.2017 у належному розмірі. При тому судом не встановлено протиправної бездіяльності Департаменту СЗН Волинської ОДА.

Загалом оцінюючи наведені апелянтом доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені в позовній заяві та апеляційній скарзі, були перевірені та проаналізовані судом апеляційної інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Відповідно до ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

В силу ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

                                                      ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту соціальної політики Луцької міської ради залишити без задоволення.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2018 року у справі № 140/2281/18 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя В. П. Сапіга

судді О. І. Довга

Н. В. Бруновська

    Повне судове рішення складено 17.05.2019.