Справа №2-106/10

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

19  лютого 2010 р.                              Вільногірський міський суд Дніпропетровської області

у складі:

головуючого                                                           судді  Болоніної М.Б.

при секретарі                                                                    Шараповій О.О.

за участю позивача                                                           ОСОБА_1

                  відповідача                                                       ОСОБА_2

                  представника третьої  особи                          ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Вільногірську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (третя особа – виконавчий комітет Вільногірської міської ради як орган опіки та піклування) про усунення перешкод у спілкуванні та участі у вихованні малолітнього сина,

     В С Т А Н О В И В:

  До суду звернувся  ОСОБА_1 з позовом до колишньої дружини ОСОБА_2 про усунення перешкод у його спілкуванні та участі у вихованні малолітнього сина, де зазначає наступне.

Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано у 2007р, від спільного життя мають сина – ОСОБА_4, 11.01.2003р.н. Після розірвання шлюбу дитина залишилась проживати з матір’ю, позивач добровільно сплачує аліменти на утримання сина у розмірі 1/4 частки його заробітку. Однак, з липня 2008р. відповідач чинить перешкоди у його спілкуванні  з сином, відмовляється надавати дитину для спілкування  і виховання у вихідні дні та після робочого часу.

 Позивач вважає, що об’єктивних причин для заборони його спілкування з дитиною не існує, оскільки він працює, має стабільний заробіток, забезпечений житлом, алкогольними напоями або наркотичними засобами не зловживає, за місцем роботи і проживання характеризується позитивно, має задовільний стан здоров’я, тому просить встановити йому  систематичні побачення з дитиною кожну середу кожного місяця з 17.00 до 19.00 у м.Вільногірську без  присутності відповідача та кожну суботу кожного місяця з 9.00 до 16.00 за  місцем його проживання без присутності відповідача.

У судовому засіданні позивач свій позов повністю підтримав, суду пояснив, що після розірвання шлюбу між ним та відповідачем існують неприязні відносини, до осені 2008р. він спілкувався з сином на вулиці  з 17.30 до 18.45, після чого  від’їжджав за місцем свого мешкання до ІНФОРМАЦІЯ_1. З  вересня 2008р. відповідач з невідомої причини стала забороняти йому спілкуватися з дитиною, уникала розмов з ним по телефону, він мав можливість бачитися з сином лише 20-30 хвилин на день під час перебування дитини у дитячому закладі. Мати позивача як бабуся дитини взагалі позбавлена права спілкуватися з дитиною, після розірвання шлюбу між сторонами онука не бачила. Таким, що зловживає алкоголем, позивач себе не вважає, у стані алкогольного сп’яніння до дитини не приходив.

Відповідач позов визнала частково, погодившись на  побачення позивача з дитиною щосереди і щоп’ятниці з 17.00 до 19.00 за місцем проживання дитини у присутності її, або її матері, або її старшого сина, суду також пояснила, що  шлюб з позивачем було розірвано у 2004р. за її позовом, оскільки позивач зловживав спиртними напоями, через ревнощі ображав її, застосовував фізичну силу. У 2006р. вони знову почали проживати сумісно, але поведінка позивача не змінилася, у 2007р. вони остаточно припинили відносини. Зараз вона мешкає з двома дітьми, у новому шлюбі не перебуває, дитина знаходиться у задовільних умовах, вона виховує і утримує сина належним чином, позивач крім аліментів ніякої допомоги на утримання дитини не надає. Після припинення відносин з позивачем вона дозволяла йому  бачитись з дитиною, але хлопчик став розповідати їй, що батько  образливо висловлюється про неї, застосовує нецензурні слова, тому вона стала заперечувати проти їх спілкування без її присутності. Матір позивача онуком ніколи не цікавилась, бажання спілкуватись з ним не висловлювала,  приїздила до нього на день народження тільки під час розгляду справи судом. Проти перебування дитини у  суботу за місцем проживання батька відповідач категорично заперечувала, посилаючись на те, що  дитина як першокласник потребує постійної допомоги у навчанні, що найкраще робити у вихідні дні.

 Представник  третьої особи – органу опіки та піклування – суду пояснив, що сторони для обговорення питання про участь позивача у вихованні дитини до служби у справах дітей не з’явились, необхідні документи не зібрали, тому встановити режим спілкування батька з дитиною на рівні органу опіки та піклування не вдалось. В подальшому це питання було предметом обговорення  у комісії з питань захисту прав дитини при Вільногірському міськвиконкомі  та з урахуванням зібраної інформації  визнано за доцільне встановити режим спілкування дитини з батьком, запропонований позивачем у позові – по середах з 17.00 до 19.00 за згодою сторін та по суботах з 9.00 до 16.00. без присутності матері дитини.  

 Вислухавши пояснення учасників процесу, показання свідків, дослідивши та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, повно і всебічно з’ясувавши обставини, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог або заперечень, і які були підтверджені доказами, дослідженими безпосередньо в судовому засіданні, суд доходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.  

Згідно ст.ст.10,11 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених  позивачем вимог і на підставі доказів сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

    У відповідності до ст.ст. 11, 12 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст.141,150,155 СК України кожна дитина має право на проживання в сім’ї разом з батьками або в сім’ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов’язки щодо своїх дітей, предметом основної турботи та основним обов’язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки мають право і зобов’язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров’я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей. Батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини.

    Ст.ст.157,159 СК України передбачають, що той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов’язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею; той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвитку дитини.  Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх  обов’язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров’я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров’я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

 На думку суду, позовні вимоги позивача під час судового розгляду справи у повному обсязі не доведені, а заперечення відповідача проти позову обґрунтовані, відповідають іншим зібраним по справі  доказам, тому суд прийняв їх до уваги, поклавши в основу висновків щодо  часткового задоволення позову.

В підтвердження своїх позовних вимог позивач жодного  доказу суду не надав.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідачем  додано до справи свідоцтво про народження спільної з позивачем дитини – ОСОБА_4, 11.01.2003р.н. (ар.с.33), свідоцтво про розірвання шлюбу між  нею та позивачем, яке зареєстровано 19.01.2005р. (ар.с.34), медичні документи про її задовільний стан здоров’я (ар.с.35,36), позитивну характеристику з місця її роботи (ар.с.37), акт обстеження житлово-побутових умов за місцем її проживання, згідно якого 3-кімнатна квартира знаходиться у задовільному стані, неповнолітній син сторін має окрему кімнату, ігровий куточок, іграшки, книжки.  

 Крім того, за клопотанням відповідача допитані свідки, які підтвердили її пояснення щодо поведінки позивача під час спільного проживання  та після розлучення.

 Так, свідок ОСОБА_5, син відповідача від іншого шлюбу, суду показав, що під час спільного проживання сторін позивач зловживав спиртним, вчиняв сварки, використовував нецензурні вислови у присутності малолітнього ОСОБА_4, також обзивав матір під час телефонних розмов. Після побачень з батьком ОСОБА_6  розповідав, що саме батько казав на матір,  це й стало причиною заборони їх спілкуванню з боку матері. Також хлопчик розповідав, що під час побачень він грається на вулиці, а батько мовчки курить.

 Свідок ОСОБА_7М, мати відповідача, показала суду, що під час шлюбу між сторонами позивач особливої уваги сину не приділяв, з ним не займався, зловживав спиртним, вчиняв сварки, внаслідок таких дій малолітній ОСОБА_4 був знервований, боявся темряви. Після розлучення позивач ніякої матеріальної допомоги відповідачу не надавав,  а коли вона подала на аліменти, став пропонувати їй спільне проживання, на що вона погодилась, але своє ставлення до сім’ї він не змінив, продовжував вживати алкогольні напої,  бив старшого сина відповідача, тобто приніс сім’ї багато болі. Під час  зустрічей з сином позивач говорив на матір дитини погані слова, тому вона в інтересах дитини стала заперечувати проти їх спілкування. З батьками позивача відповідач відносини не підтримує, матір позивача онуком ніколи не цікавиться, за місцем її проживання  знаходиться велике господарство, тому належної уваги з боку батька та бабусі дитині приділятись не буде, це може вплинути на стан здоров’я дитини, оскільки хлопчик хворобливий.

 З показань свідка ОСОБА_8, співробітника відповідача, виходить, що за час спільного проживання сторін ОСОБА_1 неодноразово приходив з’ясовувати, де знаходиться відповідач, ображав її, висловлював сумнів у своєму батьківстві щодо дитини, відмовлявся платити аліменти, вважав, що треба вчити хлопчика  дратися та сваритися.

За клопотанням представника третьої особи судом було витребувано документи, які свідчать про особисті якості позивача, його матеріальний та сімейний стан, житлово-побутові умови, а саме – характеристику Дмитрівської сільської ради Верхньодніпровського р-ну Дніпропетровської обл. та акт обстеження матеріально-побутових умов,  згідно яких ОСОБА_1 мешкає разом зі своєю матір’ю, має задовільні житлові умови, займається веденням особистого селянського господарства, характеризується позитивно, (ар.с.20,21), довідки про розмір отримуваної ним заробітної плати (ар.с.22,65), характеристику з місця роботи, згідно якої він виявив себе добросовісним, дисциплінованим працівником, врівноваженою людиною, яка користується повагою у колективі (ар.с.47), довідки та повідомлення медичних закладів м.Вільногірська та м.Верхньодніпровська щодо задовільного стану здоров’я позивача ОСОБА_1 та його матері (ар.с.24,32,43,44,68,70-72), довідку Вільногірського МВ ГУМВС, яка свідчить по те, що  ОСОБА_1 до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався (ар.с.23).

Крім того, у характеристиці на вихованця КДНЗ №6 ОСОБА_4, складеної працівниками дитячого закладу, зазначається, що виховання дитини повністю лежить на матері, яка приділяє цьому достатньо уваги, постійно цікавиться поведінкою, успіхами та навчанням дитини. Тато приходить спілкуватись з дитиною у дитячий садок, приносить солодощі, іграшки, ОСОБА_4 чекає батька та з радістю зустрічає його. Згідно рішення виконавчого комітету Вільногірської міської ради від 19.08.2009р. №358 (ар.с.60) ОСОБА_1 та ОСОБА_2 самостійно не можуть узгодити питання відносно режиму спілкування батька з сином, міжособистісні відносини між ним напружені, тому необхідно встановити режим спілкування позивача ОСОБА_1 з його малолітнім сином по середах з 17.00 до 19.00 за згодою сторін, та по суботах з 9.00 до 16.00 без присутності матері.

З матеріалів цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, яку було оглянуто у судовому засіданні, виходить, що підставою для розірвання шлюбу сторін стало погане відношення ОСОБА_1 до дружини та до її старшого сина, зловживання ним спиртними напоями, безпідставні ревнощі, образи, вчинення сварок, застосування фізичної сили.

З огляду на вищевикладене, враховуючи характер фактичних взаємовідносин  сторін, вік та стан здоров’я їх малолітнього сина, виходячи виключно з інтересів дитини і з метою запобігання негативного впливу позивача на сина, суд вважає за доцільне встановити режим спілкування ОСОБА_1 з його малолітнім сином у вигляді систематичних побачень за місцем проживання дитини у присутності відповідача або членів її сім’ї.

      З висновком органу опіки та піклування суд не погоджується, оскільки у рішенні виконавчого комітету міської ради зазначається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 самостійно не можуть врегулювати питання про участь батька у вихованні дитини, але одночасно пропонується встановити режим спілкування батька з сином за згодою сторін, до того ж не визначено місце побачень батька з дитиною.

     Від відшкодування судових витрат за рахунок відповідача позивач відмовився.

 Керуючись ст.ст.10,11,212,213,215 ЦПК України,  ст.ст.141,155,157,159 СК України суд

                                                             В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2   про усунення перешкод у спілкуванні та участі у вихованні малолітнього сина задовольнити частково.

В порядку усунення перешкод в участі ОСОБА_1 у вихованні його малолітнього сина – ОСОБА_4, 11.01.2003р.н., встановити йому систематичні побачення з сином за місцем проживання дитини – у АДРЕСА_1, щосереди і щоп’ятниці з 17.00 до 19.00  у присутності матері дитини –  ОСОБА_2, або бабусі дитини – ОСОБА_7, або повнолітнього брата дитини – ОСОБА_5.

У решті позовних вимог відмовити.

    Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження до апеляційного суду Дніпропетровської області через Вільногірський міський суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги рішення, що його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ                                                             М.Б. БОЛОНІНА