Справа № 209/378/18

Провадження № 2/209/238/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2019 року місто Кам`янське Дніпровський районний суд міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Ковальової А.Б.,

за участю секретаря судового засідання Полухіної Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кам`янське Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІК», ОСОБА_4 про компенсацію моральної шкоди, скоєної злочином,-

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, в якому, уточнивши свої позовні вимоги, просить стягнути з ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 100000,00 грн.; стягнути з ОСОБА_4 моральну шкоду у розмірі 100000,00 грн.; стягнути з ТОВ «ЮНІК» моральну шкоду у розмірі 100000,00 грн., а також стягнути з ТОВ «ЮНІК» витрати на правову допомогу у розмірі 700 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що вироком Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 30.09.2016 по справі № 209/3888/14-к ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України та призначено йому покарання у виді 3 (трьох) років обмеження волі без позбавлення права керування транспортними засобами. Засуджено стягнути з цивільного відповідача ТОВ "Юнік" на користь потерпілої ОСОБА_6 в рахунок відшкодування моральної шкоди 83 713 грн., витрат за правову допомогу - 700 грн., а всього - 84413 грн. Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 травня 2017 року вирок Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 30 вересня 2016 року відносно ОСОБА_3 за ч.1 ст.286 КК України, скасовано у частині вирішення цивільного позову і призначено новий розгляд провадження у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства. В решті вирок залишено без змін.

Відповідач ОСОБА_3 , 23 квітня 2014 року, приблизно о 12 годині 20 хвилин, керуючи згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 технічно справним автобусом "БАЗ А079.14" номерний знак НОМЕР_2 , рухався по вул. Виборгській м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області з боку вул. Металургів у напрямку вул. Криворіжська. Під час руху, в районі буд. 20 по вул. Виборгській водій ОСОБА_3 , не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя і здоров`я громадян, будучи неуважним до дорожньої обстановки та її змінами, при виникненні перешкоди, яку він об`єктивно спроможній виявити, не вжив своєчасних заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди, допустив в`їзд лівим переднім колесом автобуса у вибоїну, що була розташована на проїзній частині дороги, в наслідок в`їзду в перешкоду, автобус змінив напрямок руху вліво, виїхав на зустрічну смугу руху, де відбулося зіткнення з автомобілем "ВАЗ-210700-20" н.з. НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_7 , який рухався у зустрічному з автобусом напрямку, тим самим, ОСОБА_3 грубо порушив вимоги п.п. 1.3,1.5,2.3(6), 12.3 Правил дорожнього руху України.

Порушення п.12.3 Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_3 з технічної точки зору знаходиться в причинному зв`язку з даною дорожньо-транспортною пригодою, а саме зіткнення з автомобілем "ВАЗ-210700-20" н.з. НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_7

Невиконання водієм ОСОБА_3 вказаних пунктів Правил дорожнього руху України призвело до даної дорожньо-транспортної пригоди, в результаті якої пасажир автомобіля "ВА3210700-20" н.з. НОМЕР_3 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритого перелому основної фаланги 1-го пальця лівої кістки - відносяться до середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, які викликали тривалий розлад здоров`я більш 21 дня ( п.2.2.2. Наказ МОЗ України від 17.01.1995 року), так як термін загоєння кісткової тканини понад 21 добу.

Скоєним злочином відповідачем завдано малолітньому ОСОБА_2 велику моральну шкоду, яка полягає у:

-гострому відчутті страху за своє життя та здоров`я, який він відчув під час зіткнення;

-гострому відчутті страху за здоров`я і життя своїх близьких родичів, який він відчув під час зіткнення;

-моральних та психічних стражданнях, які виникли у нього, коли він одразу після ДТП побачив непритомною свою маму та усвідомив, що сам отримав тілесні ушкодженням;

-моральних та психічних стражданнях внаслідок позбавлення його на тривалий термін нормального дитячого життя;

-нестерпному болю;

-тривалому знаходженні на лікуванні;

-душевних стражданнях, яких він зазнав у зв`язку із протиправною поведінкою відповідача, після ДТП.

Враховуючи характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань вважає, що моральна шкода буде компенсована в разі виплати грошової суми в розмірі 300000 гривень.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

Позивачка у відкрите судове засідання не з`явилась, надала до суду письмову заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила задовольнити позов, не заперечувала проти заочного розгляду справи (а.с.125-126).

Відповідач ОСОБА_3 у відкрите судове засідання повторно не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином (а.с. 80, 82, 88, 102, 123, 127), про причини неявки в судове засідання не повідомив, будь-яких письмових заяв чи клопотань від відповідача до суду не надходило. Відзив на позовну заяву або заяв з запереченнями відповідачем до суду не подано.

Відповідач ТОВ "Юнік" у відкрите судове засідання повторно не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином (а.с. 81, 89, 103, 122, 128), про причини неявки в судове засідання не повідомив, будь-яких письмових заяв чи клопотань від відповідача до суду не надходило. Відзив на позовну заяву або заяв з запереченнями відповідачем до суду не подано.

Відповідачка ОСОБА_4 у відкрите судове засідання не з`явилась, про день та час розгляду справи повідомлялась належним чином (а.с. 124, 130), про причини неявки в судове засідання не повідомила, будь-яких письмових заяв чи клопотань від відповідачки до суду не надходило. Відзив на позовну заяву або заяв з запереченнями відповідачкою до суду не подано.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді від 14 лютого 2019 року було витребувано з Територіального сервісного центру №1244 регіонального сервісного центру МВС у Дніпропетровській області, розташований за адресою: 51840, Петриківський район, смт.Курилівка, вул.Дружби, буд.30 інформацію про те, кому та на якій правовій підставі станом на 23 квітня 2014 року належав транспортний засіб БАЗ А079.14, 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Ухвалою судді від 25 березня 2019 року заява про збільшення позовних вимог була прийнята до провадження та залучено до участі в даній цивільній справі в якості співвідповідача ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .

У відповідності до ч.4 ст.223 ЦПК Україн,и у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, який належним чином був повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнанні неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки наявних у даній цивільній справі доказів достатньо для вирішення спору по суті та враховуючи, що належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання відповідачі в судове засідання повторно не з`явились, про причини неявки суд не повідомили та не подали відзив, а позивачка не заперечує проти заочного розгляду справи, суд у відповідності до норм ст.280 ЦПК України ухвалив здійснювати заочний розгляд справи.

Враховуючи, що учасники справи у судове засідання не з`явились, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

З огляду на викладені вимоги процесуального законодавства, враховуючи нижченаведені фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, оцінку доказів та аргументів сторін, суд ухвалює заочне рішення про задоволення позову з огляду на наступне.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є матір`ю ОСОБА_2 (а.с.51, 52, 53, 54).

Судом встановлено, що вироком Дніпровського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 30 вересня 2016 року ОСОБА_3 був визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України та призначено покарання у вигляді 3 років обмеження волі без позбавлення права керування транспортними засобами, на підставі ст.75 КК України звільнено засудженого ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки (а.с.55-58).

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 травня 2017 року вирок Дніпровського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 30 вересня 2016 року був скасований у частині вирішення цивільного позову і призначено новий розгляд провадження в порядку цивільного судочинства в частні покарання вирок був залишений без змін (а.с.59-65).

Згідно довідок від 23 квітня 2014 року КЗ "ДМЛШМД"ДОР",(а.с.66, 67), ОСОБА_2 звернувся до травматологічного пункту 23 квітня 2014 року о 13.35 год. у зв`язку з травмою та було поставлено діагноз - з/остеоепіфізеоліз основи о/ф І п лівої кисті без зміщення , ЗЧМТ, струс головного мозку, забій голови, що підтверджується довідкою №3377 від 28 квітня 2014 року (а.с.68).

Згідно висновку експерта №510-Е від 15 травня 2014 року, виявлені тілесні ушкодження у ОСОБА_2 у вигляді закритого перелому основної фаланги 1- го пальця лівої кисті - відносяться до середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, які викликали тривалий розлад здоров`я більш 21 дня, так як термін загоєння кісткової тканини понад 21 добу (а.с.69-70).

Згідно повідомлення №31/4-1244-257 від 23 лютого 2019 року Регіонального сервісного центру Територіального сервісного центру №1244, транспортний засіб автобус БАЗ А079.14, 2012 року випуску, НОМЕР_4 , НОМЕР_2 з 20 квітня 2012 року по 19 квітня 2016 року було зареєстровано за актом приймання-передачі (первинна реєстрація) на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , співвласником вказано ТОВ "Юнік" (а.с.104).

Окрім цього, у відкритому судовому засіданні судом оглянуто архівну справу Дніпровського районного суду №209/3888/14-к за обвинуваченням ОСОБА_3 за ч.1 ст.286 КК України.

V. Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч.2 ст.4 ЦПК України, у випадках, встановлених законом, до суду можуть зветртатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Згідно ст.59 ЦПК України, інтереси малолітніх осіб віком до чотирнадцяти років захищають у суді їх батьки, а також права неповнолітніх осіб віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років можуть захищати в суді їхні батьки... чи інші особи, визначені законом.

Згідно ч.6 ст.82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до ст.22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Необхідною підставою для настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є наявність складу правопорушення, що включає в себе певні елементи, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; шкідливого результату такої поведінки (шкоди); причинного зв`язку між протиправною поведінкою і шкодою.

Згідно з ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Ст.1188 ЦК України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання чи утримування якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з ч.1 ст. 1195 ЦК України, фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Положення ст.1187 ЦК України є спеціальними по відношенню до ст.1166 ЦК України, у зв`язку з чим перевага у застосуванні має надаватися спеціальній нормі.

Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року у справі № 6-108-цс13.

В п.4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Наведене свідчить, що головною особливістю відшкодування шкоди, яка виникла за участі джерела підвищеної небезпеки, є те, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає як винну, так і безвинну відповідальність власника такого джерела. На володільця не може бути покладено обов`язок по відшкодуванню такої шкоди, лише у двох випадках: якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає в душевних стражданнях, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна і відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Згідно вимог ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала.

За змістом п.п. 3, 5, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31 березня 1995 року (зі змінами й доповненнями) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану тощо. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 засади та сутність інституту моральної шкоди розкриваються в Цивільному кодексі України, у статті 23 якого встановлено, що моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частина друга); моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом (частини четверта, п`ята).

Виходячи з вищевикладеного, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 23, 1166, 1187, 1195, 1197 ЦК України, ст.ст. 141, 263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІК», ОСОБА_4 про компенсацію моральної шкоди скоєної злочином - задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 100000,00 (сто тисяч) гривень.

3. Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 100000,00 (сто тисяч) гривень.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІК» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 100000,00 (сто тисяч) гривень.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІК» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 700 (сімсот) гривень.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржувати заочне рішення через Дніпровський районний суд міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області або безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

(Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрована: АДРЕСА_2 . Відповідач: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрований: АДРЕСА_3 . Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІК», код ЄДРПОУ 20245028, місцезнаходження: 51909, Дніпропетровська область, м.Кам`янське, вул.Менделеєва, буд.5А. ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_7 , зареєстрована: АДРЕСА_4 ).

Суддя А.Б. Ковальова