Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
25 лютого 2010 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області в складі:
головуючого – судді: Хилевича С.В.
суддів: Гордійчук С.О., Шеремет А.М.,
при секретарі судового засідання Демчук О.С.
за участю ОСОБА_1; представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2; представника ОСОБА_3 – ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Гощанського районного суду від 21 грудня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітньої ОСОБА_5 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Красносільська сільська рада Гощанського району Рівненської області; про визнання заповіту недійсним,
в с т а н о в и л а:
Рішенням Гощанського районного суду від 21 грудня 2009 року зазначений позов задоволено повністю: визнано недійсним заповіт, вчинений ОСОБА_6, і посвідчений секретарем Красносільської сільської ради Гощанського району Рівненської області 27 травня 2008 року, реєстровий №169.
Не погодившись із законністю та обґрунтованістю рішення суду першої інстанції, ОСОБА_3 через свого представника подала апеляційну скаргу, де покликалася на порушення судом норм матеріального права та невідповідність зроблених висновків обставинам справи.
Обґрунтовуючи скаргу, зазначала, що висновки суду про недійсність заповіту суперечать обставинам справи, оскільки ОСОБА_6 на момент вчинення заповіту була дієздатною, а її волевиявлення було вільним. Вважала, що так само спростовуються твердження суду про те, що вона страждала сліпотою і не могла усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними.
На її думку, посилання суду у своєму рішенні про те, що висновок судової почеркознавчої експертизи не є категоричним щодо виконання підпису у заповіті саме ОСОБА_6, зроблено всупереч наявним в справі доказам, в тому числі і твердженням самого експерта.
Вказувала, що оскаржуване рішення місцевого суду ухвалено з порушенням ст.ст. 1247, 1257 ЦК України та п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування».
Просила за наслідками апеляційного розгляду скасувати рішення Гощанського районного суду від 21 грудня 2009 року і ухвалити нове про залишення позову без задоволення.
У судовому засіданні представник ОСОБА_3, підтримавши апеляційну скаргу повністю, надав пояснення в межах її доводів.
ОСОБА_1 і її представник, заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, покликались на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення. Просили її
Справа №22-264-10 Головуючий у суді 1 інстанції: Чорноус Л.І.
Категорія: 37 Суддя-доповідач у апеляційному суді Хилевич С.В.
відхилити.
Заслухавши доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі, і з’явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про її задоволення.
Задовольняючи позов ОСОБА_1, поданий в інтересах своєї дочки – малолітньої ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив із того, що оспорюваний заповіт було вчинено і посвідчено з порушенням вимог чинного законодавства. При складанні заповіту було порушено вимоги закону щодо особистого підпису ОСОБА_6, оскільки вона мала поганий зір, відсутності свідків при оформленні заповіту, які могли би підтвердити її волю і засвідчити додержання законодавства при його вчиненні, а також те, що волевиявлення заповідача не було вільним і протирічило складеному заповітові.
Між тим, колегія суддів апеляційного суду погодитися із висновками районного суду не може, оскільки вони суперечать обставинам справи і зроблені із порушенням норм матеріального права.
З матеріалів справи безспірно вбачається, що 27 травня 2008 року ОСОБА_6 вчинено заповіт, за умовами якого одну житлову кімнату заповіла своєму сину ОСОБА_10, 1973 року народження, а все інше майно, що на день смерті їй належатиме за законом, - ОСОБА_3, 1985 року народження (а.с. 7). Заповіт складено у письмовій формі, тоді ж посвідчено секретарем Красносільської сільської ради Гощанського району Рівненської області і зареєстровано в реєстрі за №169.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_10 помер, а ІНФОРМАЦІЯ_2 померла заповідач, що стверджено відповідними свідоцтвами про смерть (а.с. 8, 6).
Згідно із ст. 1247 ЦК України – заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.
Статтею 1251 цього Кодексу передбачено у разі відсутності в населеному пункті нотаріуса право на посвідчення заповіту уповноваженою на це особою відповідного органу місцевого самоврядування.
Від шлюбних відносин із ОСОБА_1 та ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася дочка ОСОБА_5, про що свідчить запис у свідоцтві про народження НОМЕР_1, виданого Відділом актів реєстрації актів громадянського стану м. Рівного 17 листопада 2000 року (а.с. 15).
Повноваження на захист у судовому порядку порушеного, невизнаного або оспорюваного права дитини ст. 39 ЦПК України покладено на її матір – ОСОБА_1.
Відповідно до ч. 2 ст. 1257 ЦК України – за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
В абзаці другому п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» зазначено, що за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо він був складений особою під впливом фізичного або психічного насильства, або особою, яка через стійкий розлад здоров’я не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними. Для встановлення психічного стану заповідача в момент складання заповіту, який давав би підставу припустити, що особа не розуміла значення своїх дій і (або) не могла керувати ними на момент складання заповіту, суд призначає посмертну судово-психіатричну експертизу (ст. 145 ЦПК).
Як встановлено, при вирішенні справи в місцевому суді ОСОБА_1 не заявляла клопотання про призначення посмертної судово-психіатричної експертизи. Відповідно до правил ч. 2 ст. 303 ЦПК України не наполягала вона на цьому і в суді апеляційної інстанції.
Стаття 3 Закону України «Про психіатричну допомогу» вказує, що кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.
Доводи позивача, з якими погодився районний суд, про те, що заповіт підписувала інша особа, а в його тексті відсутнє відповідне застереження про це, спростовуються висновком судової почеркознавчої експертизи від 10 серпня 2009 року №436, де в пункті 2 зазначено, що підпис у графі «Підпис» у заповіті від 27 травня 2008 року, посвідченому секретарем Красносільської ради від імені ОСОБА_6, виконаний вірогідно ОСОБА_6 (а.с. 61-63, зв.).
При цьому колегія суддів апеляційного суду знаходить, що дане твердження експерта носить характер допустимості, однак у сукупності з іншими доказами у справі, а саме з показаннями свідків, очевидно і безсумнівно вказує на те, що саме заповідач власноручно підписала заповіт.
Так, свідок ОСОБА_11 вказала про те, що заповідач мала поганий зір, однак розписувалась при отриманні пенсії особисто, що вказує про те, що її підписи в різних документах можуть частково відрізнятися. ОСОБА_12 в засіданні показав, що ОСОБА_6 мала неадекватну поведінку і він упевнений, що вона сама склала заповіт на ОСОБА_3 та підписала його. Свідок ОСОБА_13 підтвердила, що після смерті ОСОБА_10 заповідач приходила в Красносільську сільську раду і цікавилась, чи залишився в силі складений нею заповіт, що переконливо свідчить про вчинення нею цього одностороннього правочину і підписання його. ОСОБА_14 показала, що навесні 2008 року ОСОБА_6 власноручно підписалась у неї на велосипеді на двох примірниках заповіту.
Показання свідків ОСОБА_15, ОСОБА_16 і ОСОБА_17 колегія суддів апеляційного суду не бере до уваги і відхиляє, позаяк вони не стосуються предмета позову і вказують на обставини, що не охоплені доводами спірних правовідносин.
Підстави для визнання заповіту недійсним, а так само і ознаки його нікчемності, наведені у ст. 1257 ЦК України. Порушення порядку вчинення заповіту, на чому наполягала ОСОБА_1, очевидно не можуть бути підставою для визнання його недійсним. Так само не заслуговують на увагу та є необґрунтованими її доводи про нікчемність цього заповіту.
Згідно із ч. 1 ст. 303 ЦПК України - під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Тому за таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскаржуване рішення районного суду залишатися чинним не може, а тому в задоволенні зазначеного позову ОСОБА_1 в інтересах малолітньої ОСОБА_5 слід відмовити.
Враховуючи наведене, рішення місцевого суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
На підставі ст.ст. 1247, 1251, 1257 ЦК України, п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», ст. 3 Закону України «Про психіатричну допомогу», керуючись п. 2 ч. 1 ст. 307, п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309, 313-315, 324-325 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Гощанського районного суду від 21 грудня 2009 року скасувати.
Відмовити ОСОБА_1 в інтересах малолітньої ОСОБА_5 в задоволенні позову до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Красносільська сільська рада Гощанського району Рівненської області; про визнання заповіту недійсним.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно. Сторони, інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов’язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення апеляційного суду безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців, починаючи з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: Судді: