Апеляційний суд міста Севастополя

Справа № 22ц-111/2010р.                           Головуючий у першій

                                            інстанції Єзерський П.О.

Категорія 41                                           Доповідач у апеляційній

                                            інстанції Водяхіна Л.М.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

28 січня 2010 року колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:

головуючого           -   Водяхіної Л.М.,

суддів               -   Птіціної В.І., Сундукова В.М.,

при секретарі         -   Живкович О.О.,

за участю         -   позивача ОСОБА_3, її представника ОСОБА_4, відповідачів – ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішенням Нахімовського районного суду м. Севастополя від 16 жовтня 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_6, ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні житловою площею і виселенні,-

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2008 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_6 та просила усунути перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_1.  

Вимоги мотивовані тим, що квартира АДРЕСА_1 після приватизації належить на праві загальної часткової власності ОСОБА_3 та ОСОБА_5, її колишньому чоловіку, в рівних долях. На теперішній час ОСОБА_6 є дружиною ОСОБА_5 та в серпні 2007 року ОСОБА_5, разом з ОСОБА_6 і малолітньою дитиною, вселився без дозволу ОСОБА_3 в квартиру АДРЕСА_1 і проживає безпідставно в квартири, тим самим перешкоджаючи ОСОБА_3 користуватися та розпоряджатися власністю.  

Ухвалою Нахімовського районного суду м. Севастополя від 23 вересня 2008 року до участі в справі як співвідповідача залучено ОСОБА_5    

Рішенням Нахімовського районного суду м. Севастополя від 16 жовтня 2009 року позов задоволено. Постановлено зобов’язати ОСОБА_5 не чинити перешкоди ОСОБА_3 в користуванні квартирою АДРЕСА_1, зобов’язати ОСОБА_6 звільнити квартиру АДРЕСА_1. У випадку не звільнення квартири, виселити ОСОБА_6 з вказаної квартири без надання іншої жилої площі.      

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування рішення суду та постановлення нового яким в задоволенні позовних вимог відмовити. Вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.  

    Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Постановляючи рішення суд першої інстанції виходив с того, що вимоги позивачки щодо усунення перешкод в користуванні квартирою є обґрунтованими та підлягають задоволенню.  

З такими висновками суду першої інстанції судова колегія погоджується частково.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 і ОСОБА_5 знаходилися в шлюбі, в період якого вони скористалися своїм правом і приватизували квартиру АДРЕСА_1. Згідно свідоцтва про право власності від 24.10.2000 року (арк.с.9), спірна однокімнатна квартира, загальною площею 29,3 кв.м., належить на праві загальної часткової власності ОСОБА_3 та ОСОБА_5 29.03.2006 року (арк.с.5) шлюб між подружжям ОСОБА_3 був розірваний. Відповідач вступив в повторний шлюб з ОСОБА_6, від якого ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_7 (арк.с.88). Відповідачі вселилися в спірну квартиру без дозволу іншого співвласника квартири - позивачки ОСОБА_3 тим самим створив перешкоди для проживання позивачки і конфліктну ситуацію, що підтверджується повідомленням з Нахімовського РВ УМВС України в м.Севастополі та актом судово-медичного обстеження ОСОБА_3 (арк.с.56-58).  

Відповідно до ст.358 ЦК України учасники спільної часткової власності повинні узгоджувати друг з другом свою поведінку по володінню, користуванню та розпорядженню власністю.

Згідно з ч.2 ст.386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.  

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачка ОСОБА_6 вселилась в квартиру АДРЕСА_1 без згоди ОСОБА_3, таким чином, вимоги позивачки про усунення перешкод в користуванні квартирою та виселенні ОСОБА_6 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.  

Рішення суду щодо зобов’язання ОСОБА_6 звільнити квартиру АДРЕСА_1, підлягає скасуванню тому, що позивачем такі вимоги не заявлялись.

На підставі викладеного колегія судів вважає, що рішення суду першої інстанції не може бути визнано законним та обгрутованим, і на підставі п.п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Керуючись ст.ст. 303,304,307,309,313,314,316,317,319 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 – задовольнити частково.

Рішення Нахімовського районного суду м. Севастополя від 16 жовтня 2009 року - скасувати, постановити нове рішення якім позов ОСОБА_3 до ОСОБА_6, ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні житловою площею і виселенні - задовольнити.

Зобов’язати ОСОБА_5 не чинити перешкоди ОСОБА_3 в користуванні квартирою АДРЕСА_1.

Виселити ОСОБА_6 з квартири АДРЕСА_1.

Рішення набуває чинність з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців із дня набрання законної сили.  

Головуючий :                                 Л.М.Водяхіна

Судді:                                     В.І.Птіціна

                                        В.М.Сундуков