Справа № 22ц-5341/ 2009 р. Головуючий в суді І інстанції Криворучко І.В.
Категорія 01, 51 Доповідач Тракало В.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 січня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі :
головуючого судді: Тракало В.В.,
суддів: Воробйової Н.С., Гуля В.В.,
при секретарі Бобку О.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні у м.Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 жовтня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства “Міжнародний аеропорт “Бориспіль“, Первинної профспілкової організації Державного підприємства “Міжнародний аеропорт “Бориспіль“ про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів,
в с т а н о в и л а :
28 травня 2008 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом до відповідачів, посилаючись на те, що з 1996 року працював у відповідача на посаді молодшого інспектора служби авіаційної безпеки, а з 4 листопада 2004 року – на посаді старшого інспектора пункту контролю на безпеку служби контролю пасажирів, ручної поклажі, багажу та членів екіпажу на безпеку. Наказом виконуючого обов’язки директора підприємства від 15 травня 2007 року його звільнено з роботи з 16 травня 2007 року за п.3 ст.40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин обов’язків, покладених трудовим договором. Підставою звільнення послужили матеріали службового розслідування, зокрема акт від 23 квітня 2007 року, про порушення ним 12 квітня 2007 року вимог авіаційної безпеки, а саме пунктів 4.12, 4.1.3, 5.1.4, 5.1.5, 5.1.7, 5.1.8 Інструкції “Про порядок перевезення на повітряних суднах вогнепальної зброї, боєприпасів, засобів активної обороги та індивідуального захисту“. Вказане звільнення позивач вважає незаконним, так як 12 квітня 2007 року при виконанні трудових обов’язків не допускав порушень Інструкції, крім того, його з цією Інструкцією не було ознайомлено. Тому просив визнати незаконним наказ про звільнення, поновити його на роботі, стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу та стягнути 50000 грн. моральної шкоди. Одночасно просив поновити встановлений ст.233 КЗпП України строк звернення до суду, як пропущений з поважних причин, оскільки він спочатку звертався з приводу поновлення до адміністрації, потім до комісії по трудових спорах і внаслідок тривалої переписки з ними до суду звернувся лише через рік.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 жовтня 2009 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення позову з підстав порушення судом норм процесуального права.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом встановлено, що наказом виконуючого обов’язки директора підприємства від
15 травня 2007 року ОСОБА_2 звільнено з роботи з 16 травня 2007 року за п.3 ст.40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором. Копію наказу про звільнення ОСОБА_2 вручено 17 травня 2007 року. До суду з позовом про поновлення на роботі ОСОБА_2 звернувся лише 28 травня 2008 року, тобто більше, ніж через рік після звільнення. Поважних причин пропуску встановленого ст.233 КЗпП України місячного строку для звернення до суду з позовом про поновлення на роботі позивач не довів.
Пленум Верховного суду України в п.4 постанови “Про практику розгляду судами трудових спорів“ від 6 листопада 1992 року з наступними змінами роз’яснив, якщо місячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав.
За таких обставин суд дослідивши обставини справи та причини пропуску встановленого законом строку, обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, так як поважності причин пропуску місячного строку для звернення до суду з позовом він не довів.
Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм процесуального права, зокрема ст.213 ЦПК України, не ґрунтуються на доказах та спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається, що суд повно і всебічно з’ясовував обставини справи, навіть призначив та провів експертизу, дослідив інші докази. Але так як позивач без поважних причин більш, ніж через рік звернувся до суду за захистом порушеного права, то суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позову з цих підстав. Суд прийшов до правильного висновку, що переписка позивача з адміністрацією підприємства та профспілковою організацією не є поважними причинами, які б перешкоджали позивачеві своєчасно звернутися до суду з позовом про поновлення на роботі. Інших причин позивач суду не навів.
Перевіряючи законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому відхиляє апеляційну скаргу та залишає рішення суду без змін.
Керуючись ст. 307, 308, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу відхилити, а рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 жовтня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуючий :
Судді :