Справа № 22ц-330/10 Головуючий в 1 інстанції: Храновська Н.В.
Категорія 45 Доповідач :Завидовська-Марчук О.Г .
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_____________________________________________________________________________
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 лютого 2010 року м. Луцьк
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Завидовська-Марчук О.Г,
суддів Осіпука В.В. Антонюк К.І.
при секретарі Дуткіній Ж.П.
з участю :
позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, відшкодування матеріальної та моральної шкоди за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Шацького районного суду від 29 грудня 2009 року,-
в с т а н о в и л а :
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1, покликаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, просив рішення суду в частині відмови у задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди скасувати та постановити нове про їх задоволення.
Оскаржуваним рішенням Шацького районного суду від 29 грудня 2009 року позов ОСОБА_1 частково задоволено.
Постановлено зобов’язати ЗАТ КБ «Приватбанк» за власний рахунок знести будівельні матеріали, що самочинно розміщені на земельній ділянці, що належить на праві користування ОСОБА_1 та знаходиться в урочищі «Гряда» смт. Шацьк Шацького району Волинської області.
Стягнуто із ЗАТ КБ «Приватбанк» в користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 38,50 гривень.
В решті позову відмовлено.
В даному судовому засіданні позивач апеляційну скаргу підтримав з підстав викладених в ній, просив рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду в частині відшкодування моральної шкоди залишити без змін з наступних підстав.
При розгляді справи судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі договору оренди від 18.01.2008 року та акту приймання-передачі об’єкта оренди належить на праві користування земельна ділянка, площею 390 м.кв., яка знаходиться в урочищі «Гряда» в смт. Шацьк та виділена останньому для будівництва торгового об’єкту /а.с. 16-19, 24/. Дана земельна ділянка на заході межує із земельною ділянкою, яка належить на праві власності ЗАТ КБ «ПриватБанк».
На частку земельної ділянки, що перебуває в користуванні позивача рішенням Шацького районного суду від 05.08.2009 року (а.с.182-183) встановлено платний земельний сервітут у вигляді права проходу та проїзду автотранспортом до території бази відпочинку ЗАТ КБ «ПриватБанк».
Прохід і проїзд цей викладено з бруківки до прохідної, сходи якої виходять за межі земельної ділянки належної відповідачу і розташованої в межах земельного сервітуту.
Крім цього, судом встановлено, що на іншій частині земельної ділянки, що належить позивачу, без відома і згоди останнього, відповідач розмістив будівельні матеріали.
При таких обставинах справи суд дійшов обґрунтованого висновку, зобов’язавши відповідача за власний рахунок звільнити земельну ділянку позивача від розміщених на ній будівельних матеріалів.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди, суд виходив з того, що позивачем не доведено причинного зв’язку між погіршенням його стану здоров’я та діями відповідача, щодо створення перешкод в користуванні належною йому земельною ділянкою.
Такий висновок суду відповідає обставинам справи та вимогам ч.3 ст. 10 та ч.1 ст. 60 ЦПК України, якими встановлено, що кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Рішення суду в частині відмови у задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди постановлене у відповідності до вимог ст. 1167 ЦК України відповідно до яких, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Оскільки, позивач не тільки не довів суду належними та допустимими доказами причинного зв’язку між заподіянням йому моральної шкоди та діями відповідача, але і не довів самого факту заподіяння йому такої шкоди і таких доказів не добуто судом в ході розгляду справи, то за таких обставин справи і відповідно до зазначених норми Закону, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди.
Надані позивачем довідки про його захворювання (а.с.235-238) з беззаперечністю не підтверджують, що ці його захворювання стали наслідком вчинення протиправних дій відповідачем.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду, щодо відмови у відшкодуванні моральної шкоди, оскільки вони були предметом дослідження суду і суд їм дав правильну юридичну оцінку.
Рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 308, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Шацького районного суду від 29 грудня 2009 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: