АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
у м. Феодосії
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 вересня 2008 року м. Феодосія
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:
головуючого судді: Моісеєнко Т.І. суддів Іщенка В.І.
Полянської В. О. при секретарі: Алієвій Е.Е.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної і моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 21 квітня 2008 року,
ВСТАНОВИЛА:
У червні 2007 р. ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди, заподіяної пошкодженням транспортного засобу в результаті ДТП, у розмірі 13250 грн., 1010, 87 грн. шкоди, заподіяної здоров'ю позивача, 33894 грн. втраченого прибутку внаслідок непрацездатності, моральної шкоди - 20000 грн. Позовні вимоги ОСОБА_2 мотивовані тим, що 09 вересня 2006 р. на вул. Орджонікідзе у м. Керчі відбулося ДТП за участю мопеду «Хонда» під керуванням позивача ОСОБА_2 та автомобіля «Тойота», держ. номерНОМЕР_1 під керуванням відповідача ОСОБА_3 , в результаті чого позивач зазнав тілесних ушкоджень. За фактом вказаної події була порушена кримінальна справа за ст. 286 ч.1 КК України і вироком Керченського міського суду АР Крим від 24 квітня 2007 р. ОСОБА_3 був визнаний винним у вказаному правопорушенні. Позивач стверджує, що з вици ОСОБА_3 і через отримання тілесних ушкоджень, він не міг займатися підприємницькою діяльністю, що потягло за собою втрату частини прибутку, а крім того, йому необхідні гроші на лікування та проходження реабілітаційного курсу, також йому було заподіяно і моральну шкоду.
У жовтні 2007 р. ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про стягнення матеріального шкоди в розмірі 14935 грн. та моральної шкоди - 10000 грн. Вимоги позову ОСОБА_3 мотивовані ана тічними обставинами з первісним позовом, однак, позивач за зустрічним позовом наполягає на тому, що ДТП сталося з обопільної провини власників транспортних засобів.
Справа № 22-ц-1346-Ф/08 р. Головуючий у першій інстанції
Цурцев В.М.
Суддя-доповідач Іщенко В.І.
Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 21 квітня 2008 р. було ухвалено наступне: позов ОСОБА_2 був задоволений частково і стягнуто на його користь з ОСОБА_3 1010, 87 грн. шкоди, завданого здоров'ю, 9850 грн. шкоди, заподіяного транспортному засобу, моральну шкоду - 3000 грн., витрат на правову допомогу - 500 грн., а всього - 14360, 87 грн., в решті вимог було відмовлено; зустрічний позов ОСОБА_3 був також задоволений частково і стягнуто на його користь з ОСОБА_2 3000 грн. матеріальної шкоди, судовий збір у розмірі 51 грн. та витрати на ІТЗ - 30 грн., а всього - 3081 грн., в решті вимог було відмовлено.
Не погодившись з вказаним судовим рішенням, ОСОБА_2 подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване ним рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги, а у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 - відмовити. В обгрунтування своїх вимог апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування суттєвих обставин по справі і надання неналежної правової оцінки доказам, які надавалися апелянтом.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення 1010, 87 грн. шкоди, завданого здоров'ю, 9850 грн. шкоди, заподіяного транспортному засобу, моральної шкоди - 3000 грн., витрат на правову допомогу - 500 грн., суд першої інстанції виходив з того, що вказані витрати, понесені позивачем за зустрічним позовом, підтверджуються матеріалами справи, є обгрунтованими і розмір їх стягнення відповідає вимогам норм матеріального права.
З такими висновками суду погоджується колегія суддів, оскільки судом правильно встановлені фактичні обставини справи, характер спірних правовідносин і ухвалене судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального закону.
Як вбачається з матеріалів справи, 09 вересня 2006 р. близько 17-00 години на вул. Орджонікідзе у м. Керчі відбулося ДТП за участю мопеду «Хонда» під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «Тойота», держ. номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 , в результаті чого ОСОБА_2 зазнав тілесних ушкоджень. Вироком Керченського міського суду АР Крим від 24 квітня 2007 р. ОСОБА_3 був визнаний винним у злочині, передбаченому ст. 286 ч.1 КК України і йому було призначено покарання у вигляді 1 року обмеження волі без позбавлення права керування транспортними засобами, в силу ст. 75 КК України ОСОБА_3 від відбування основного покарання був звільнений з випробувальним терміном у один рік Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду АР Крим від 07 червня 2007 р. вирок суду першої інстанції в частині призначення покарання ОСОБА_3 був залишений без змін.
Згідно зі ст. 1188 ч.1 п.3 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо розміру стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 сум, зазначених в оскаржуваному рішенні, оскільки при вирішення цього питання, судом першої інстанції було прийнято до уваги, що у ДТП існує провина і позивача за первісним позовом, що підтверджується висновками автотехнічної експертизи № 3/88 від 14 березня 2006 p., відповідно до яких ОСОБА_3 повинен був діяти за вимогами п.п.1.5, 9.2.6, 9.4 ч.2, 10.1, 10.4 ПДР України, однак, і у діях водія мопеду «Хонда» вбачається порушення вказаних правил, а саме, п.12.3 або 12.4 у залежності від дорожньої обстановки, яка могла об'єктивно виникнути при обставинах, які сприяли ДТП.
Отже, при вирішенні питання про розмір матеріальної та моральної шкоди судом першої інстанції були правильно встановлені обставини у справі щодо наявності у ДТП. яке відбулося між сторонами у справі, провини обох водіїв і з урахуванням вказаного і були визначені вказані суми.
Що стосується рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення втраченого прибутку у розмірі 33894 грн., то і в цій частині колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ст. 1198 ч.1 ЦК України розмір доходу фізичної особи - підприємця, втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, що підлягає відшкодуванню, визначається з її річного доходу, одержаного в попередньому господарському році, поділеного на дванадцять. Якщо ця особа отримувала дохід менш як дванадцять місяців, розмір її втраченого доходу визначається шляхом визначення сукупної суми доходу за відповідну кількість місяців.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції і в цій частині, оскільки з довідки Керченської податкової інспекції АР Крим (а.с. 43) вбачається, що ОСОБА_2 є суб'єктом підприємницької діяльності і його сукупний дохід за попередній господарський рік складає 0 грн., а крім того, об'єм коштів від реалізації товару за четвертий квартал 2006 р. склав 20000 грн., тобто дохід від підприємницької діяльності через пошкодження здоров'я апелянтом в результаті ДТП втрачений не був.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про ухвалення судом першої інстанції рішення у вказаній частині з дотриманням вимог норм матеріального і процесуального права, з урахуванням всіх суттєвих обставин у справі та з наданням дослідженим доказам належної правової оцінки, а тому підстав для скасування вказаного рішення в цій частині за апеляційною скаргою ОСОБА_2 не вбачається.
Однак колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позову ОСОБА_3 і стягнення з ОСОБА_2 матеріальної шкоди в розмірі 3000 грн., так як судом першої інстанції було встановлено, що дорожньо - транспортна пригода сталася з вини обох осіб, однак не було встановлено ступінь вини кожного володільця джерела підвищеної небезпеки і не вірно встановлено розмір стягнення і в цій частині рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
Колегія суддів приходить до висновку, що у вказаній дорожньо-транспортній пригоді, що відбулася 09 вересня 2006 року за участю сторін по справі, ступінь вини ОСОБА_3 та ОСОБА_2 складає 90% та 10% відповідно, виходячи з висновків автотехнічної експертизи.
З дефектної відомості №256/05/07 від 14.05.2007р., з якоео погодилися ОСОБА_2 та його представник в засіданні суду апеляційної інстанції, вбачається, що на ремонт автомобіля Тойота Тарца держномер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_3 . необхідно витратити 14935 грн.(а.с. 39) і відповідно стягненню підлягає 1493 грн. 50 коп.(14935-10%).
Висновки суду першої інстанції про стягнення з ОСОБА_2 судового збору 51 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 30 грн. колегія суддів вважає обгрунтованими, оскільки судом частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди з ОСОБА_2
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати по цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 21 квітня 2008 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 у відшкодування матеріальної шкоди 2000 грн. скасувати та ухвалити у цій частині нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 у відшкодування матеріальної шкоди 1493(одна тисяча чотириста дев'яносто три) грн. 50 коп.
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців до суду касаційної інстанції.