У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 травня 2009 року справа №4/369/07-АП
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого – Проценко О.А.(доповідач),
суддів – Коршуна А.О., Туркіної Л.П.,
при секретарі – Галоян О.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Мелітополі
на постанову господарського суду Запорізької області від 08.11.2007 року по справі №4/369/07-АП,
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелітопользеленстрой»
до Управління Пенсійного фонду в м.Мелітополі
про визнання нечинною вимоги від 06.08.2007р №Ю-1325,
В С Т А Н О В И Л А:
У вересні 2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Мелітопользеленстрой» звернулась до господарського суду Запорізької області з позовом про визнання нечинною вимоги Управління Пенсійного фонду в м.Мелітополі від 06.08.2007р №Ю-1325. В обґрунтування позову зазначає, що узгодження акту перевірки не відбувалося, чим порушено ст.106 Закону України №1058-1У „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", ст.8 Інструкції 21-1, ст.2 Інструкції 21-2. Акт перевірки позивачем підписаний не був, про що останнім зроблена відповідна відмітка в акті. З посиланням на норми ст.106 вищевказаного Закону, згідно з якою територіальні органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату, позивач зазначає, що за результатами Акту перевірки №54 від 24.11.2005 року будь-якого рішення або вимоги прийнято не було, у зв’язку з чим позивач був позбавлений свого законного права на оскарження вимоги.
Постановою від 08.11.2007 року господарський суд Запорізької області задовольнив позовні вимоги, погодившись з доводами позивача.
Відповідач оскаржує дану постанову в апеляційному порядку, просить її скасувати. В обґрунтування апеляційних вимог зазначається, що при винесені постанови суд першої інстанції неповно з'ясував обставин, що мають значення для справи. Апелянт вказує, що 24 листопада 2005 року управлінням Пенсійного фонду України в м.Мелітополі Запорізької області була проведена перевірка правильності нарахування, своєчасності і повноти перерахування та надходження страхових внесків, інших платежів до Пенсійного фонду України Товариством з обмеженою відповідальністю "Мелітопользеленстрой". Перевіркою було встановлено, що підприємство працювало на єдиній системі оподаткування з 01.01.2004р. При цьому страхувальником не задекларовані зобов'язання по внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 01.01.2004р. по 30.09.2005р. в сумі 113007,47грн., чим порушено п.1.ст.19 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-ІУ (далі - за текстом Закон №1058). Крім того, страхувальником не було перераховано до Пенсійного фонду України внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за вищевказаний період, в результаті чого сума боргу по цим платежам станом на 01.10.2005р. складає 65855,70грн. і не погашено позивачем. Тому апелянт вважає, що висновки суду першої інстанції є помилковими, а судове рішення таким, що підлягає скасуванню. На думку відповідача, підстав для задоволення позову немає.
Позивач заперечує проти задоволення апеляційної скарги і зазначає, що оскаржувана позивачем постанова суду першої інстанції є законною, прийнятою з дотриманням норм матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають матеріалам справи, а вимоги апелянта – необґрунтовані, тому не можуть бути задоволені.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Управління Пенсійного фонду України в м.Мелітополі не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Матеріалами справи встановлено, що позивач є суб'єктом малого підприємництва - платником єдиного податку. В листопаді 2005р. відповідачем було проведено перевірку правильності нарахування, своєчасності і повноти перерахування та надходження страхових внесків, інших платежів до Пенсійного фонду України Товариством з обмеженою відповідальністю "Мелітопользеленстрой". За результатами перевірки складено акт №54 від 24.11.2005р., в якому зазначено про незадекларовані позивачем зобов'язання по внесках на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 01.01.2004р. по 30.09.2005р., в результаті чого сума боргу по цим платежам станом на 01.10.2005р. складає 65855,70грн.
За наслідками перевірки позивачу вимога на суму донарахованих внесків виставлена не була. Частина суми донарахованих внесків до акту перевірки №54 від 24.11.2005р. 52214,66грн. була включена у суму вимоги 06.08.2007р., тобто спірною вимогою №Ю-1325 від 06.08.2007р. визначено суму недоїмки позивача станом на 01.08.2007р. в сумі 52403,40коп.
Аналіз матеріалів справи та норм права, які регулюють спірні правовідносини показав наступне.
Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-ІУ (далі за текстом - Закон №1058) передбачає, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та органі об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб’єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.
а
Відповідно до Закону №1058 Постановою правління ПФУ 19.12.2003р. за №21-1 затверджена Інструкція про порядок обчислення і сплати страхувальниками і застрахований особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в Пенсійний Фонд України, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16.01.2004р. за №64/8663 (далі по тексту - Інструкція №21-1) та має силу нормативно-правового акту.
Таким чином, зазначеними нормативними актами визначається порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.
Статтею 106 Закону №1058 передбачено, що територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про сплату боргу. Недоїмкою вважаються суми страхових внесків своєчасно ж нараховані та \або не сплачені страхувальниками у строки, визначені Законом.
Відповідно до вимог п. 5.9 Інструкції №21-1 обчислення страхових внесків органами Пенсійного фонду здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на яку нараховуються страхові внески. Обчислення органами Пенсійного фонду сум страхових внесків за минулі періоди провадиться виходячи з розміру страхового внеску, що діяв на день нарахування виплат (доходу).
Відповідно до п.8.3 Інструкції вимога формується на підставі актів документальних перевірок та облікових даних з карток особових рахунків.
За правилами п. 8.2 Інструкції органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки у випадках:
а) якщо дані документальних перевірок результатів діяльності страхувальника свідчать
про донарахування сум страхових внесків;
б) якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати
страхових внесків;
в) якщо страхувальник має на кінець звітного періоду борги зі сплати фінансових
санкцій (штрафів) та пені.
При цьому у випадку "а" вимога надсилається одночасно з актом документальної перевірки.
У випадку "б" вимога надсилається щомісяця протягом п'яти робочих днів, наступних за звітним базовим періодом.
З матеріалів справи вбачається, що визначення оспорюваної вимоги не відповідають даним акту перевірки №54 від 24.11.2005р., тобто, суд першої інстанції зробив вірний висновок, що за результатами вищезазначеного акту вимога не формувалась, а спірна вимога від 06.08.2007р. №1325 не відповідає вищезазначеним нормативно-правовим. Відповідач не довів суду правомірності включення суми донарахований страхових внесків за актом перевірки від 24.11.2005р. №54 до вимоги від 06.08.2007р.№1325.
За встановлених обставин, з урахуванням вимог ст.19 Конституції України, згідно з якою органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, вимога Управління Пенсійного фонду України в м.Мелітополі від 06.08.2007р. №1325 винесена відповідачем всупереч чинному законодавству.
Таким чином, колегія суддів погоджується з судовим рішення. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Суд об’єктивно, повно і всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними по справі доказами. Апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Судове рішення слід залишити без змін.
Керуючись статтями 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Мелітополі на постанову господарського суду Запорізької області від 08.11.2007 року по справі №4/369/07-АП залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Запорізької області від 08.11.2007 року по справі №4/369/07-АП залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.212 КАС України.
Головуючий: О.А. Проценко
Судді: А.О. Коршун
Л.П. Туркіна