Справа № 2-4050 /10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ        УКРАЇНИ

09 березня 2010 року Харківський районний суд Харківської області в складі:        головуючого судді        - Козирєвої Г.М.

при секретарі        - Смалюк О. А.

розглянувши в відкритому попередньому судовому засіданні в сел. Покотилівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання угоди дійсною та визнання права власності на Уг частину будинку в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить суд ухвалити рішення, згідно якому визнати дійсною угоду купівлі- продажу Уг частини жилого будинку АДРЕСА_1 укладену 3 грудня 1970 року між  ОСОБА_3 та  ОСОБА_4 та визнати за ним право власності на житловий будинок в порядку спадкування за законом після смерті батька посилаючись на те, що ОСОБА_4 , який помер  ІНФОРМАЦІЯ_1 та  ОСОБА_5 , яка померла  ІНФОРМАЦІЯ_2 були його батьками. Указаний вище житловий будинок в даний час зареєстрований по 1/ АДРЕСА_2 частині за його батьком та ОСОБА_3 , помилково зазначеною в реєстрі про право власності як Якимівна та уточненому згідно рішення Харківського районного суду від 26 серпня 1970 року- 3 грудня 1970 року між його батьком та ОСОБА_3 відбулася домашня угода купівлі- продажу Уг частини будинку, про що ОСОБА_3 написала розписку. Дана угода нотаріально посвідчена не була, оскільки ОСОБА_6 хворіла на рак і померла ІНФОРМАЦІЯ_3 рою- Власником Уг частини будинку був ОСОБА_7 , який нотаріально відмовився від переважного права купівлі Уг частини будинку- Потім, згідно договору купівлі-продажу від 10 серпня 1976 рою батько у ОСОБА_7 купив і другу половину будинку- Таким чином, умови домашньої угоди між батьком та ОСОБА_3 були виконані повністю, батько передав гроші, а ОСОБА_6 передала Уг частину будинку. Після смерті батька спадщину прийняла мати, яка проживала в будинку, однак, спадкових прав не оформила. Після смерті матері позивач спадщину прийняв, оскільки постійно проживає та зареєстрований в спадковому будинку» а брат спадщину не прийняв.

Відповідач позовні вимоги визнав, про що надав заяву, в якій просить справу розглядати за його відсутності (а.с28).

Позивач надав заяву, в якій повідомляється, що він підтримує свої позовні вимоги, просить справу розглядати за його відсутності (а.с.29).

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання.

Відповідно до ч.4 ст. 130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст. 174 цього ж Кодексу. Згідно ч.4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд, за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Суд вивчив надані докази, вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що жилий будинок АДРЕСА_1 належав по Уг частині кожному - ОСОБА_7 та ОСОБА_3 , що підтверджується витягом з реєстру права власності на нерухоме майно (а.с.6).

З грудня 1970 рою між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладена угода купівлі-продажу Уг частини жилого будинку АДРЕСА_1 , яка нотаріально посвідчена не була. На доказ того, що між ними укладена угода ОСОБА_3 надала розписку про ще, що вона отримала від ОСОБА_4 гроші сумі 2400руб. за Уг частину будинку» претензій до нього не мала і зобов`язалася посвідчити угоду нотаріально після одужання. Під час написання розписки ОСОБА_3 усвідомлювала свої дії та могла керувати ними, про що свідчить довідка медичної амбулаторії. Співвласник будинку ОСОБА_8 відмовився від переважного права купівлі частини будинку» про що надав належним чином посвідчену заяву (а.с.18,20).

Оскільки правовідносини виникли під час дії цивільного Кодексу 1963 року, то судом будуть застосовуватися норми зазначеного Цивільного Кодексу України.

У відповідності до ст. 227 ЦК України 1963 року договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору.

Частішою 2 ст. 47 ЦК України 1963р. передбачено, якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Між сторонами відбулося повне виконання угоди, договір був направлений на реальне настання правових наслідків, обумовлених нею: ОСОБА_3 отримала гроші, а ОСОБА_4 отримав у повне розпорядження Уг частину будинку, користувався нею до смерті.

Дана угода являється правомірною, так як її недійсність ніким не встановлена і вона ніким не оспорена.

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що мається копія свідоцтва про смерть (а.с. 13).

Згідно договору купівлі продажу (р. №142) від 10.08.1976р., посвідченого виконкомом Коротичанської селищної ради, ОСОБА_4 являється власником Уг частини указаного вище жилого будинку.

Згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 29.12.2009р., виданого КП «ХРБТІ» будинок АДРЕСА_1 сел. Коротич зареєстрований по Уг частині за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с.6).

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 10).

Спадкова маса після смерті ОСОБА_4 складається з житлового будинку АДРЕСА_1 .

Згідно ст. 1217, ч.2 ст. 1223 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу.

Враховуючи, що ОСОБА_4 заповіт складено не було, то має місце спадкування за законом.

У відповідності до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

ОСОБА_4 перебував з 21 вересня 1974 року в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_9 , що підтверджено копією свідоцтва про шлюб (а.с.8).

Від даного шлюбу вони мають дітей - сторін по справі, їх родинні відносини підтверджено копіями свідоцтв про народження (а.с.9,11).

ОСОБА_5 спадщину прийняла у відповідності до ст. 1268 ЦК України, оскільки постійно, на момент смерті спадкодавця, проживала разом з ним в спадковому будинку.

ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.7).

Позивач прийняв спадщину після смерті матері, оскільки постійно проживав разом з нею в спадковому будинку та був в ньому зареєстрований, що підтверджено штемпелем в паспорті (а.с. 17).

Відповідач спадщину не приймав і на неї не претендує.

З листа Другої Харківського району державної нотаріальної контори вбачається, що після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , що постійно мешкала в сел.. Коротич, Харківського району, АДРЕСА_1 з заявою про прийняття спадщини в 6-ти місячний термін звернувся син померлої громадянин ОСОБА_1 , який мешкає в АДРЕСА_1 . Після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , заяв про прийняття спадщини та про відмову не надходило. Заповітів не посвідчувалось. Свідоцтв не видавалось (а.с.27).

Судові витрати суд залишає за рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214-216 ЦПК України, п.4 Заключних та перехідних положень до ЦК України 2003 року, ст. 47, 227 ЦК України 1963 року, ст. ст. 1217, 1223, 1268, 1270 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати дійсною угоду купівлі-продажу 1/2 частини жилого будинку АДРЕСА_1 , укладену 3 грудня 1970 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та визнати за ОСОБА_4 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/2 частину указаного житлового будинку.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк, з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя: