ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 лютого 2010 року справа № 2а-6367/09/2370
12 год. 25 хв. м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді – Гараня С.М.,
при секретарі – Слуцькій Н.Ю.,
за участю: представника позивача Жалдак В.І. – за довіреністю, представника відповідача Арескула О.Ю. – за довіреністю,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Соснівському районі м. Черкаси до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в м. Черкаси, про визнання дій неправомірними та стягнення заборгованості
ВСТАНОВИВ :
Управління Пенсійного фонду України в Соснівському районі м. Черкаси звернулось до суду з адміністративним позовом до відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Черкаси про визнання дій неправомірними та стягнення коштів у рахунок відшкодування пенсії, виплаченої по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначила, що за період з вересня по листопад 2009 року позивачем було виплачено громадянам ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання на суму 13 675 грн. 60 коп.
Сума витрат з виплати і доставки державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям – інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, інвалідам, у яких щомісячний розмір пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 № 265, за період з 01.09.2009 по 30.11.2009 становить 136 271 грн. 06 коп.
Суми витрат з виплати і доставки підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2009 № 198 за період з 01.09.2009 по 30.11.2009 становить 4 338 грн. 68 коп.
Таким чином, загальна сума, що підлягає відшкодуванню, становить 154 285 грн. 34 коп.
Відповідач, в порушення вимог Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» не прийняв до заліку та не відшкодував зазначені кошти Пенсійному фонду.
У свою чергу відповідач в поданому ним запереченні позов не визнав та зазначив, що причиною не зарахування особових справ вищезгаданих громадян в список для відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов’язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв’язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наступне.
Триває розгляд справ у Соснівському районному суді м. Черкаси, предметом яких є оскарження права на зазначений вид пенсії ОСОБА_8 та скасування акту Н – 1 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом стосовно ОСОБА_10 А отже відшкодування виплат по зазначених особах є передчасним, оскільки відсутнє їх правове та документальне обґрунтування.
Також відсутні підстави для відшкодування пенсії ОСОБА_7, призначеної управлінням Пенсійного фонду України в Соснівському районі м. Черкаси, як утриманці, оскільки вона не є утриманкою в розумінні статті 33 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», так як смерть потерпілого (годувальника) настала внаслідок загального захворювання, а не пов’язана з професійним захворюванням.
Стосовно ОСОБА_11 представник відповідача пояснив, що Акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, складений у довільній формі всупереч вимогам Положення розслідування і обліку нещасних випадків на виробництві президії ВЦСПБ від 20.05.1966 року, тому не може бути підставою для проведення виплати.
Справу ОСОБА_9 не було прийнято до заліку у зв’язку з тим, що акт форми Н-1 від 03.03.2000 р. складений всупереч пункту 12 «Положення про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підприємствах, в установах, організаціях» затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.1993 р. № 623, оскільки не було дотримано порядку формування складу комісії по розслідуванню нещасного випадку.
Відсутні підстави для проведення виплат і ОСОБА_4, оскільки відповідні документи потерпілого не були передані до Фонду соціального страхування від нещасних випадків як те передбачено статтею 7 Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Тому належні виплати і соціальні послуги продовжують отримуватись від роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України.
Також представник відповідача зазначив, що Угода про гарантії прав громадян держав – учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 р., на яку посилається позивач, не розповсюджується на дані правовідносини, оскільки врегульовує лише питання пенсійного забезпечення таких громадян, але ніяким чином не регулює питання проведення взаєморозрахунків між страховими фондами в рамках однієї держави – учасниці.
Водночас, представник відповідача стверджував, що відповідач не є особою, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, оскільки подібні розрахунки мають бути здійснені на централізованому рівні.
Заслухавши пояснення та доводи представників сторін, вивчивши та оцінивши письмові докази у справі в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 16/98-ВР від 14.01.1998р. (далі – Основи) встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.
Відповідно до статті 4 Основ в Україні залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття, інші види страхування, передбачені законами України.
Згідно з пунктом 4 статті 25 Основ за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання серед соціальних послуг та матеріального забезпечення надаються, зокрема відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання тощо.
Відносини, що виникають за зазначеними вище видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.
Спеціальним законом, що визначає правову основу загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві, є Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» № 1105-XIV від 23.09.1999 р. Відповідно до статті 21 цього Закону у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні: а) допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності; б) одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого; в) щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого; г) пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; д) пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
В той же час, статтею 6 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 р., яка визначає соціальні виплати непрацездатним громадянам, встановлено, що непрацездатні громадяни крім пенсійних виплат із системи пенсійного забезпечення мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством. При цьому у разі якщо сукупність зазначених виплат разом з пенсійними виплатами із системи пенсійного забезпечення та іншими доходами не досягають розміру прожиткового мінімуму, визначеного законом для непрацездатних громадян, такі громадяни мають право на отримання державної соціальної допомоги в порядку, розмірах та за рахунок коштів, визначених законом.
Так, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян» № 265 від 26.03.2008 р. установлено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною та щомісячної доплати до пенсії у зв'язку з втратою годувальника членам сімей шахтарів, смерть яких настала внаслідок нещасного випадку на виробництві) не досягає в осіб, яким призначено пенсію у зв'язку з втратою годувальника, на одного непрацездатного члена сім'ї 100 відсотків, на двох - 120 відсотків, на трьох і більше - 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога до пенсії у сумі, що не вистачає до зазначених розмірів.
У разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму.
При цьому виплата щомісячної державної адресної допомоги, передбаченої цією постановою, здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога .
Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» № 198 від 11.03.2009 р., в свою чергу, також з метою здійснення заходів щодо соціального захисту громадян та підтримання їх купівельної спроможності з 01 квітня 2009 року встановлено підвищення до пенсії, щомісячного довічного грошового утримання, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (далі - підвищення), у розмірі 7,5 гривні, збільшуючи його з 1 липня - до 14,2 гривні, а з 1 жовтня - до 28,4 гривні.
При цьому підвищення здійснюється незалежно від дати призначення (перерахунку) пенсії (щомісячного довічного грошового утримання, державної соціальної допомоги) непрацюючим особам, а особам, які одержують пенсію (державну соціальну допомогу) на дітей та/або недієздатних осіб - незалежно від одержуваного доходу.
Виплата підвищення, передбаченого пунктом 1 цієї постанови, проводиться понад розміри, передбачені постановами Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 р. № 265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян» і від 16 липня 2008 р. № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», в межах розмірів, зазначених у пункті 10 постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія, щомісячне довічне грошове утримання або державна соціальна допомога .
Судом встановлено, що позивачем були понесені витрати на виплату і доставку пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, за вересень-листопад 2009 року в розмірі 13 675 грн. 60 коп., та витрати з підвищення до пенсії на загальну суму 4 338 грн. 68 коп., також витрати з виплати та доставки державної адресної допомоги та підвищення до пенсії, понесені позивачем у розмірі 136 271,06 грн.
Відповідачем не прийнято до відшкодування вищезазначені витрати, понесені позивачем на виплату і доставку основного розміру пенсії, витрати з виплати та доставки державної адресної допомоги та підвищення до пенсії вересні-листопаді 2009 року на загальну суму 154 285 грн. 34 коп., що підтверджується відповідним розрахунком заборгованості, наданим позивачем.
Статтею 10 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991р. передбачено, що пенсійне забезпечення відповідно до цього Закону здійснюється органами Пенсійного фонду України.
Однак, як зазначалося вище, з набранням чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» № 1105-XIV від 23.09.1999 р. обов'язок відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті при настанні страхового випадку, зокрема, виплати йому або особам, які перебувають на його утриманні пенсій по інвалідності та в зв'язку із втратою годувальника покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Оскільки пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги, відповідно до статті 25 Основ, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.
Отже, виплата щомісячної державної адресної допомоги та підвищення до пенсії особам, які отримують пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, повинна здійснюватись відповідно до чинного законодавства за рахунок коштів, з яких виплачуються основний вид пенсії по інвалідності чи у зв’язку з втратою годувальника внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Разом з тим, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат (частина 4 статті 26 Основ).
Частиною 2 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» № 1105-XIV від 23.09.1999 р. закріплене аналогічне правило - якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.
В той же час, суд зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права, зокрема шляхом відшкодування витрат з виплати та доставки державної адресної допомоги та підвищення до пенсії, не відповідає положенням чинного законодавства України. Оскільки П орядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з утратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань N 5-4/4 від 04.03.2003 р., що регулює спірні правовідносини, визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які призначені особам, що застраховані згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» N 1105-XIV від 23.09.1999 р. (крім осіб, зазначених у пункті 2 статті 8 цього Закону), у тому числі добровільно застраховані, та потерпілим особам, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків. Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема в своїй постанові від 25.01.2005 р. у справі № 7/102.
Управління Пенсійного фонду України в Соснівському районі м. Черкаси та відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Черкаси є робочими органами відповідних фондів на місцевому рівні, що свідчить про неналежний склад сторін у справі.
В той же час, суд позбавлений можливості провести заміну неналежної сторони, зокрема місцевих органів відповідних фондів на їх центральні органи, оскільки відповідно до статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України це потягне зміну підсудності адміністративної справи.
Щодо визнання дій відповідача неправомірними суд зазначає, що з урахуванням неналежного складу сторін, а також віднесення питань щодо відшкодування оспорюваних витрат до компетенції центральних органів відповідних фондів, вимоги позивача в цій частині є необґрунтованими.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність усіх підстав для відмови в задоволенні позовних вимог управлінню Пенсійного фонду України в Соснівському районі м. Черкаси.
На підставі викладеного, керуючись статтями 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, яка підлягає поданню до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі, а у випадках відсутності особи, яка бере участь у справі з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя С.М. Гарань