Справа № 300/190/19

Закарпатський апеляційний суд

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

15.05.2019 м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі суддів: Гошовського Г.М. (головуючий), Мишинчук Н.С., Стана І.В., з участю секретаря судових засідань Хмельовської В.С., розглянув у відкритому судовому засіданні провадження № 11сс/4806/172/19 за клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна, в якому прокурор Воловецького відділу Мукачівської місцевої прокуратури Поличко О.М. подав апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді Воловецького районного суду від 27.02.2019.

Прокурор Воловецького відділу Мукачівської місцевої прокуратури Поличко О.М. у кримінальному провадженні № 12019070090000042, яке здійснюється за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.296 КК України, звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на автомобіль «ВАЗ 211440», державний номер НОМЕР_1 , зареєстрований, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , за ОСОБА_1 , та вказане свідоцтво, тимчасово вилучені в ході огляду місця події.

У клопотанні стверджується, що вказаний транспортний засіб був використаний при вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.

22.02.2019 приблизно о 14:25 ОСОБА_2 на вказаному автомобілі під керуванням ОСОБА_3 приїхав на подвір`я будинку АДРЕСА_1 і став вимагати у ОСОБА_4 повернення боргу у розмірі 5000 доларів США. Після того, як ОСОБА_4 виконувати таку вимогу відмовився, двоє знайомих ОСОБА_2 умисно, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, у присутності ОСОБА_4 пошкодили належний йому автомобіль, після чого на тому ж автомобілі «ВАЗ 211440», державний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 втекли з місця події.

Ухвалою слідчого судді Воловецького районного суду від 27.02.2019 у задоволенні клопотання відмовлено. Слідчий суддя в ухвалі вказав, що прокурор не довів, яким чином автомобіль «ВАЗ 211440», державний номер НОМЕР_1 , та свідоцтво про його реєстрацію можуть бути використані як доказ у цьому кримінальному провадженні.

В апеляційній скарзі порушується питання про скасування ухвали слідчого судді та постановлення нової - про накладення арешту на вказаний у клопотанні транспортний засіб. Прокурор посилається на ті самі доводи, які викладені в клопотанні, і вказує, що автомобіль «ВАЗ 211440», державний номер НОМЕР_1 , був використаний при вчиненні даного кримінального правопорушення, як засіб прибуття та втечі з місця події, зберігає на собі сліди його вчинення, а також інші сліди, за якими можна ідентифікувати правопорушників. Крім того, майнова шкода, завдана потерпілому хуліганськими діями, на час розгляду клопотання відшкодована не була.

Учасники кримінального провадження були завчасно, установленим порядком повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, однак у судове засідання не прибули. Власник майна про причину свого неприбуття суд не повідомив, клопотання про перенесення апеляційного розгляду не подав. Прокурор подав апеляційному суду заяву про підтримання апеляційної скарги і розгляд провадження без його участі.

Апеляційний суд заслухав доповідь судді про зміст ухвали, доводи і вимоги, викладені в апеляційній скарзі, обговорив доводи апеляційної скарги і приходить до висновку, що вона не підлягає до задоволення з таких підстав.

Кримінальним правопорушенням, передбаченим ч.2 ст. 296 КК України, за ознаками якого здійснюється кримінальне провадження № 12019070090000042, є хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, вчинене групою осіб.

Згідно з ч.1 ст. 170 КПК України арешт на майно накладається, якщо існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Частиною другою цієї статті передбачено, що арешт майна допускається з метою: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов) чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно з ч.10 ст. 170 КПК України не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів. В такому разі, згідно з ч.3 ст. 170 КПК України, арешт на майно може бути накладений за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Стаття 98 КПК України визначає термін «речові докази», як матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно з ч.2 ст. 171 КПК України, до клопотання про арешт майна мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Відповідно до ч.1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту. При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, згідно з ч.2 ст. 173 КПК України, окрім іншого, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна, як доказу у кримінальному провадженні, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, можливість спеціальної конфіскації майна, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження та наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Як видно зі змісту клопотання, доказів, достатніх для повідомлення будь-кому про підозру в учиненні кримінального правопорушення, ознаки якого вбачає у досліджуваній події прокурор, органом досудового розслідування не здобуто, документи, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання, до нього не додані, отже, правова підстава для арешту автомобіля, зазначеного у клопотанні, прокурором не доведена.

Встановлені прокурором фактичні обставини події не містять підстав та розумних підозр вважати, що вилучений транспортний засіб є доказами такого кримінального правопорушення. Прокурор не довів, що автомобіль відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, тобто є матеріальним об`єктом, який був знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберіг на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як докази факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Не доведено прокурором і те, що вказаний транспортний засіб може підлягати спеціальній конфіскації, конфіскації, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, а також бути звернутим у відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.

З матеріалів провадження які надані суду в обґрунтування клопотання, не вбачається, що автомобіль «ВАЗ 211440», державний номер НОМЕР_1 , та свідоцтво про його реєстрацію є знаряддями злочину, зберегли на собі його сліди або що його власник причетний до вчинення дій, кваліфікованих прокурором, як кримінальне правопорушення.

Водночас немає і підстав вважати, що арешт транспортного засобу, зазначеного у клопотанні, був би розумним і співмірним завданням даного кримінального провадження обмеженням права власності ОСОБА_1 .

Доводи прокурора про те, що вказаний автомобіль є доказом злочину, оскільки був використаний як засіб прибуття та втечі з місця події, зберігає на собі сліди, за якими можна ідентифікувати правопорушників, апеляційний суд відкидає, як такий, що не ґрунтується на приписах кримінального процесуального закону, якими врегульовано підстави і порядок застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження.

Керуючись ст. ст. 404, 407, 418, 419 КПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу слідчого судді Воловецького районного суду від 27.02.2019, якою відмовлено у задоволенні клопотання прокурора Воловецького відділу Мукачівської місцевої прокуратури Поличко О.М. про накладення арешту на автомобіль «ВАЗ 211440», державний номер НОМЕР_1 та свідоцтво про його реєстрацію серії НОМЕР_2 , залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді: