22-ц/804/1299/19

2-103/2004

Номер провадження 22-ц/804/1299/19

У Х В А Л А

21 травня 2019 року м. Маріуполь

Єдиний унікальний номер 2-103/2004

Головуючий у 1 інстанції Одерій С.М.

Донецький апеляційний суд у складі судді Кочегарової Л.М., розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 24 лютого 2004 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу,

в с т а н о в и в :

Рішенням Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 24 лютого 2004 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму боргу у розмірі 8688,88 грн. та витрати по сплаті державного мита в розмірі 86,89 грн., а всього 8775,77 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 02 квітня 2019 року направив поштою до Донецького апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій ставиться питання щодо поновлення строку на апеляційне оскарження вказаного рішення та його скасування.

Ухвалою Донецького апеляційного суду від 05 квітня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано заявнику строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали для надання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду із зазначенням підстав та наявності поважних причин для поновлення строку, сплати судового збору та усунення інших її недоліків.

Одночасно заявнику було роз`яснено наслідки неусунення недоліків апеляційної скарги у вигляді відмови у відкритті апеляційного провадження ( п. 4 ч. 1 ст. 358 ЦПК України), а у разі неусунення інших недоліків апеляційної скарги - повернення скарги (ч. 3 ст. 185 ЦПК України).

Дану ухвалу суду ОСОБА_1 отримав 11 квітня 2019 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

18 квітня 2019 року на адресу Донецького апеляційного суду надійшла заява від ОСОБА_1 щодо усунення недоліків апеляційної скарги. При цьому в заяві про поновлення строку ОСОБА_1 зазначає, що в провадженні Приморського районного суду м.Маріуполя перебуває кримінальна справа за звинуваченням ОСОБА_2 за ст.ст.144 ч.3. 166 ч.2 КК України, яка безпосередньо пов`язана з судовим рішенням Іллічівського суду м.Маріуполя від 24 лютого 2004 року, а тому, він просить поновити строк апеляційного оскарження.

Ухвалою Донецького апеляційного суду від 22 квітня 2019 року продовжено строк для усунення недоліків апеляційної скарги ОСОБА_1 та надано заявнику додатковий строк для усунення недоліків з пропозицією наведення інших поважних причин пропуску строку на оскарження рішення суду від 24 лютого 2004 року.

Як вбачається з клопотання ОСОБА_1 , що надійшло до апеляційного суду 02 травня 2019 року, заявник зазначає тільки, що він не був належним чином повідомлений про судові засідання, які розглядалися за позовом ОСОБА_2 , але інших поважних причин, які перешкоджали йому оскаржити судове рішення з 2004 року до 2019 року, у клопотанні не наведено.

Розглянувши клопотання від 02 травня 2019 року, представлені матеріали та враховуючи викладені обставини, вважаю, що у відкритті апеляційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Пунктом 13 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 № 2147-VIII, який набрав чинність 15 грудня 2017 року, встановлює що зміни до цього Кодексу вводяться в дію з урахуванням таких особливостей: судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

З апеляційної скарги вбачається, що оскаржуване рішення суду постановлено 24 лютого 2004 року. Апеляційну скаргу направлена поштою 02 квітня 2019 року, тобто через 15 років після постановлення оскаржуваного рішення.

Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Разом з тим, право суду на поновлення строку не є безмежним.

Відповідно до абзацу першого ст.292 ЦПК України (в редакції від 1963 року) апеляційні скарги, апеляційне подання прокурора на рішення суду першої інстанції можуть бути подані протягом одного місяця з наступного дня після проголошення рішення.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошено право на справедливий судовий розгляд.

Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов`язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.

Із практики Європейського Суду з прав людини випливає, що судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у спорі. Вимагається, щоб кожній із сторін була надана розумна можливість представляти свою справу у такий спосіб, що не ставить її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення без доведеності поважності причин не забезпечувало б рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.

Необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження «остаточного судового рішення» є порушенням принципу res judicata (правової визначеності), про що неодноразово наголошувалося у прецедентній практиці Європейського суду з прав людини.

Так, у параграфі 41 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 року зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Аналогічні висновки викладені Європейським судом з прав людини й у справах «Науменко проти України» від 9 листопада 2004 року, «Полтораченко проти України» від 18 січня 2005 року та «Тімотієвич проти України» від 8 листопада 2005 року.

Слід зазначити, що Європейський суд з прав людини наголошує у своїх рішеннях, що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно ч.2 статті 358 ЦПК України (в редакції від 15 грудня 2017 року) незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків, коли апеляційна скарга подана особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Проте, ОСОБА_1 не зазначив непереборних обставин, які перешкоджали б йому подати апеляційну скаргу своєчасно, принаймні до спливу 1 року з дати постановлення рішення або протягом розумного строку з дня винесення рішення, враховуючи, що у зв`язку з притягненням ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності ці обставини були відомі заявнику набагато раніше.

Відповідно до вимог ч.1 ст.44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо при цьому не завдається шкоди самій суті права і переслідується легітимна мета за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями встановленні державами вимоги щодо строків оскарження судових рішень. При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм в тому числі і процесуального законодавства.

Європейський суд з прав людини зазначав, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства, які призначені для належного відправлення правосуддя та забезпечення принципу юридичної визначеності (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Дія 97" проти України (заява № 19164/04) від 21 жовтня 2010 року, пункт 47).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення суду у справі Жоффер де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992 р.).

Разом з тим, сторони у розумні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі "Олександр Шевченко проти України").

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь у всіх етапах розгляду, що мають безпосередній стосунок до нього, утримуватися від використання прийомів для затягування процесу, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухань.

Оскільки в рішенні суду від 24 лютого 2004 року зазначено, що відповідач був тричі повідомлений про час і місце розгляду справи та в судове засідання не з`явився за невідомими причинами, і ОСОБА_1 цих обставин не спростував, клопотання заявника про поновлення строку визнається необґрунтованим, оскільки наведені ним причини пропуску строку є неповажними.

Враховуючи те, що апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня постановлення рішення , а також враховуючи відсутність обставин, передбачених п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 358 ЦПК України, та те, що наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані неповажними, суд приходить до висновку про необхідність відмови у відкритті апеляційного провадження у справі.

Керуючись ст. 358 ЦПК України,

у х в а л и в :

У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 24 лютого 2004 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу відмовити.

Ухвала набирає законної сили з дня її підписання суддею та може бути оскаржена протягом тридцяти днів до суду касаційної інстанції.

Суддя Л.М. Кочегарова