Справа № 569/9987/14-к Провадження №11-кп/802/135/19 Головуючий у 1 інстанції:Харечко С.П.

Категорія:ч.1 ст.122, ч.1 ст.364, ч.1 ст.366 КК України Доповідач: Денісов В. П.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2019 року                                                                 місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі:

головуючого судді – Денісова В.П.,

суддів – Гапончука В.В., Філюка П.Т.,

за участю секретаря – Білоуса І.Л.,

прокурора – Бикова Д.О.,

обвинуваченого – ОСОБА_1 ,

захисника – адвоката Колесника А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 42012190180000014 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 14 листопада 2016 року щодо ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

Даним вироком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, з вищою освітою, розлученого, не працює, раніше не судимого,

засуджено:

- за ч.1 ст.364 КК України до покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі з позбавленням права обіймати посади в органах місцевого самоврядування строком на один рік;

- за ч.1 ст.366 КК України до покарання у виді 1 (одного) року 6 (шести) місяців обмеження волі з позбавленням права обіймати певні посади в органах місцевого самоврядування строком на один рік.

На підставі ч.1 ст.70 КК України ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді 1 (одного) року 6 (шести) місяців обмеження волі з позбавленням права обіймати певні посади в органах місцевого самоврядування строком на один рік.

На підставі ст.49, ч.5 ст.74 КК України обвинуваченого звільнено від призначеного покарання за ч.1 ст.364, ч.1 ст.366, ч.1 ст.70 КК України у зв`язку з закінченням строків давності.

ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України, і призначено покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі.

На підставі ст.49, ч.5 ст.74 КК України обвинуваченого звільнено від призначеного покарання за ч.1 ст.122 КК України у зв`язку з закінченням строків давності.

Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень.

Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що в період часу з 11 квітня до 25 травня 2006 року, точного часу та дати не встановлено, в приміщені Олександрійської сільської ради, що на вул. Свято-Преображенській, 66, в с. Олександрія Рівненського району Рівненської області, будучи Олександрійським сільським головою, керівником органу місцевого самоврядування, службовою особою – представником влади, достовірно знаючи, що рішенням сесії Олександрійської сільської ради № 125 від 26 грудня 2003 року земельна ділянка в с. Олександрія Рівненського району у приватну власність йому не передавалась, склав та видав завідомо неправдивий офіційний документ – витяг з рішення сесії Олександрійської сільської ради № 125 від 26 грудня 2003 року про передачу йому у приватну власність земельної ділянки, площею 0,165 га, що знаходиться в АДРЕСА_1 району.

В подальшому, 15 жовтня 2008 року він, перебуваючи в приміщені Олександрійської сільської ради, що на вул. Свято-Преображенській, 66, в с. Олександрія Рівненського району Рівненської області, достовірно знаючи, що технічна документація на зазначену вище земельну ділянку виготовлена на підставі виданого ним же завідомо неправдивого офіційного документу, а саме витягу з рішення сесії Олександрійської сільської ради № 125 від 26 грудня 2003 року, склав та видав завідомо неправдивий офіційний документ – Державний акт серії ЯГ№ 373593 про право власності за ним особисто на зазначену земельну ділянку, площею 0,165 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того, ОСОБА_1 в період часу з 11 квітня до 11 вересня 2006 року, точного часу та дати не встановлено, перебуваючи в приміщені Олександрійської сільської ради, що на вул. АДРЕСА_1 - АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , в АДРЕСА_4 . Олександрія Рівненського району Рівненської області, будучи Олександрійським сільським головою, керівником органу місцевого самоврядування, службовою особою – представником влади, діючи в інтересах ОСОБА_3 , склав та видав завідомо неправдивий офіційний документ – витяг з рішення сесії Олександрійської сільської ради № 125 від 26 грудня 2003 року про передачу у приватну власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,2419 га.

В подальшому, 19 лютого 2007 року він, перебуваючи у приміщені Олександрійської сільської ради, що на вул. Свято-Преображенській, 66, в с. Олександрія Рівненського району Рівненської області, достовірно знаючи, що технічна документація на зазначену вище земельну ділянку виготовлена на підставі виданого ним же завідомо неправдивого офіційного документу, а саме витягу з рішення сесії Олександрійської сільської ради № 125 від 26 грудня 2003 року, склав та видав Державний акт серії НОМЕР_1 про право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,2419 га за адресою: АДРЕСА_5 .

Крім того, ОСОБА_1 працюючи на посаді Олександрійського сільського голови, будучи Олександрійським сільським головою, керівником органу місцевого самоврядування, службовою особою – представником влади, зловживаючи владою, умисно, з корисливих мотивів, скористався службовим становищем всупереч інтересам служби, в період з 11 квітня 2006 року до 15 жовтня 2008 року, точного часу та дати не встановлено, у приміщені Олександрійської сільської ради, що на АДРЕСА_6 . Свято-Преображенській, 66, в с. Олександрія, Рівненського району Рівненської області, склав та видав завідомо неправдивий офіційний документ – витяг з рішення сесії Олександрійської сільської ради № 125 від 26 грудня 2003 року про передачу йому у приватну власність земельної ділянки площею 0,165 га в с. Олександрія Рівненського району, та в подальшому 15 жовтня 2008 року, перебуваючи в приміщені Олександрійської сільської ради, що на вул. Свято-Преображенській, 66, АДРЕСА_1 , склав та видав Державний акт серії НОМЕР_2 про право власності на вказану земельну ділянку, виданий на його ім`я, чим заподіяв істотну шкоду державним інтересам на суму вартості зазначеної земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 . АДРЕСА_1 вул. Сонячна, 17, Рівненського району, у розмірі 61 364 гривні.

31 травня 2011 року близько 13 год. 30 хв. він, перебуваючи в кабінеті землевпорядника Олександрійської сільської ради, що на вул. Свято-Преображенській, 66, в с. Олександрія, Рівненського району Рівненської АДРЕСА_7 , умисно, на ґрунті особистих неприязних відносин з ОСОБА_2 , наніс останньому один удар кулаком в область зовнішньої ділянки лівої брови, чим спричинив ОСОБА_2 тілесні ушкодження, що відносяться до легких тілесних ушкоджень, а також один удар лівою ногою у праву руку ОСОБА_2 , чим спричинив останньому тілесні ушкодження, які належать до середнього ступеня тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров`я потерпілого.

В апеляційній скарзі обвинувачений оскаржує вирок суду з мотивів незаконності та необґрунтованості. Зазначає, що вулиці 1 АДРЕСА_8 району ніколи не було, а у ОСОБА_3 ніколи не було майна за цією адресою. Посилається на те, що стороною обвинувачення не доведено прямого умислу, корисливого мотиву та істотної шкоди у вчиненні ним злочинів, передбачених за ч.1 ст.364 та ч.1 ст.366 КК України. Також вказує на недоведеність його винуватості за ч.1 ст.122 КК України, зокрема, у чому полягали механізм нанесення тілесних ушкоджень та довготривалість розладу здоров`я потерпілого. Крім того, стверджує, що цивільний позов потерпілого задоволено безпідставно і необґрунтовано. З огляду на наведене просить вирок суду першої інстанції скасувати та закрити провадження у справі за відсутністю у його діях складу кримінального правопорушення.

У запереченнях на апеляційну скаргу прокурор та потерпілий просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду – без змін.

       Заслухавши доповідача, який виклав зміст оскаржуваного вироку суду та доводи апеляційної скарги, обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляцію у повному обсязі та просили її задовольнити, прокурора, який апеляційну скаргу заперечив, дослідивши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно зі ст.94 КПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні усіх обставин кримінального провадження, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Із цього випливає, що суд при розгляді кримінального провадження повинен дослідити як ті докази, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, проаналізувати їх та дати їм оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності та достатності для вирішення питань, зазначених у ст.368 КПК України.

На думку апеляційного суду, місцевим судом при прийнятті рішення вказаних вимог закону дотримано не було.

У суді першої та апеляційної інстанцій вину у вчиненні інкримінованих злочинах обвинувачений не визнав.

Зокрема, у поданій апеляції ОСОБА_1 вказує, що за епізодами зловживання службового становища та службового підроблення стороною обвинувачення не доведено умислу на вчинення ним таких дій.

З суб`єктивної сторони вказані злочини характеризується умисною або змішаною формою вини.

Корисливий мотив, інші особисті інтереси та інтереси третіх осіб є обов`язковими ознаками зловживання владою або службовим становищем і підкреслюють той факт, що цей злочин може бути вчинено під впливом саме таких спонукань.

Корисливий мотив можна визначити як прагнення службової особи шляхом зловживання владою або службовим становищем отримати незаконну матеріальну вигоду (отримати майно, майнові права, звільнитися від особистих майнових витрат тощо).

З матеріалів провадження вбачається, що земельна ділянка на вул. Сонячна, у с АДРЕСА_8 , належала ОСОБА_1 на праві приватної власності з 1992 року, де він проживає і на даний час.

На думку суду апеляційної інстанції, стороною обвинувачення також не здобуто беззаперечних доказів заподіяння обвинуваченим істотної шкоди державним чи громадським інтересам.

Під час апеляційного розгляду провадження встановлено, що є рішення суду про скасування рішення сесії Олександрійської сільської ради № 125 від 26 грудня 2003 року про передачу ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки, площею 0,165 га, що знаходиться в АДРЕСА_8 Рівненського району.

Що стосується епізоду передачі земельної ділянки ОСОБА_3 , то у вироку вказано, що з дослідженого рішення №125 Олександрійської сільської ради від 26.12.2003 убачається, що сільська рада вирішила передати безкоштовно у приватну власність земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлових будинків, та господарських будівель площею 3.42 га у кількості 22 громадянам.

Згідно додатку № 1 до рішення №125 убачається, що ОСОБА_3 передано 0.17 га в с. Волошки. Рішення підписав сільський голова М. Горбатюк, а не сільський голова ОСОБА_1 ..

Поза увагою суду також залишилось рішення Олександрійської сільської ради №2 від 12 березня 1992 року, згідно якого ОСОБА_1 виділено земельну ділянку для будівництва житлового будинку (т.12 а.с.216).

Крім того, як вбачається із оскаржуваного рішення місцевим судом не дано будь-якої оцінки тій обставині, що вищевказані державні акти на спірні земельні ділянки були скасовані за рішенням суду (т.12 а.с.219-221).

Отже, в даному випадку судом було допущено неповноту судового розгляду, оскільки під час такого розгляду залишилися недослідженими обставини, з`ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення.

Відповідно до приписів п.1 ч.1 ст.409 КПК України неповнота судового розгляду є підставою для скасування судового рішення.

Також судом першої інстанції не перевірено та не спростовано доводів сторони захисту щодо суперечностей у показаннях потерпілого ОСОБА_2 щодо нанесення йому тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Положення п.2 ч.3 ст.374 КПК України передбачають, що у мотивувальній частині вироку, у разі визнання особи винуватою, зазначаються формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

Так, суд першої інстанції, визнавши винним ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, не давши оцінки всіх доказам по справі, прийшов до передчасного висновку про доведеність його винуватості у вчиненні даного злочину.

Зокрема, поза увагою суду залишився рапорт від 31.05.2011, згідно якого 31.05.2011 о 08 год. 30 хв. по телефону надійшло повідомлення ОСОБА_2 , про те, що 31.05.2011 біля 08.00 на вулиці в с.Олександрія тілесні ушкодження йому наніс ОСОБА_1 (т.2 а.с.31).

Також судом першої інстанції залишилися поза увагою й такі докази як акт судово-медичного обстеження №8 від 08.01.2008, згідно заключення якого у ОСОБА_2 виявлено крайовий перелом головки 1-ї п`ясткової кістки з незначним зміщенням кісткового фрагменту, які відносяться до середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень (т.13 а.с.18) та висновку експерта № 8/Е-469 від 14.03.2008 (т.13 а.с.19).

Вказаними доказами в сукупності з твердженнями апелянта про можливість отримання потерпілим середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, ставиться під сумнів висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК України.

Дані обставини в повній мірі також підтверджуються і висновком експерта №82 від 02.11.2017, відповідно до яких давність перелому у потерпілого ОСОБА_2 не виключає можливість його спричинення у 2008 році, коли у потерпілого був діагностований крайовий перелом по зовнішній поверхні головки 1-ї п`ясткової кістки правої кисті (т.13 а.с.188-194).

Також судом першої інстанції не було допитано усіх свідків вказаного злочину, зокрема працівники поліції.

В оскаржуваному рішенні не наведено та не дано оцінки показанням допитаних під час судового розгляду свідків, зокрема ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та інших.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що вибірковість перевірки доказів під час судового засідання в суді першої інстанції попри аналіз у вироку низки інших доказів у кримінальному провадженні перешкодила суду ухвалити законний, обґрунтований та вмотивований вирок.

Підсумовуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що місцевим судом вкотре допущено неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, що відповідно до приписів п.п.1,2 ч.1 ст.409 КПК України є підставами для скасування судового рішення.

На думку суду апеляційної інстанції наведені порушення вимог кримінального процесуального законодавства є істотними, адже перешкодили місцевому суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Тому, за наведених обставин, висновок суду про винуватість ОСОБА_1 є передчасним, зробленим без повного, всебічного та об`єктивного аналізу наявних у кримінальному провадженні доказів, а тому не може визнаватися законним, обґрунтованим та вмотивованим.

За таких обставин вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 14.11.2016 відносно ОСОБА_1 підлягає скасуванню у зв`язку з неповнотою судового розгляду, невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження та істотними порушеннями вимог кримінального процесуального законодавства з призначенням нового судового розгляду в суді першої інстанції.

 При новому судовому розгляді слід усунути виявленні порушення кримінального процесуального закону, перевірити доводи апеляційної скарги, та провести судовий розгляд даного провадження у відповідності до вимог КПК України та за його наслідками прийняти законне, обґрунтоване та вмотивоване судове рішення.

На підставі викладеного та керуючись статтями 376, 404, 405, 407, 412, 415 КПК України, Волинський апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 – задовольнити частково.        

Вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 14 листопада 2016 року щодо ОСОБА_1 – скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Головуючий        

Судді