У Х В А Л А

14 травня 2019 року

м. Київ

Справа № 800/311/17 (П/9901/78/18)

Провадження № 11-206заі19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді Князєва В. С.,

судді-доповідача Саприкіної І. В.,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П. , Прокопенка О. Б ., Рогач Л. І ., Ситнік О. М ., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Сергійчук Л. Ю.,

представника позивача - ОСОБА_5,

представника Вищої кваліфікаційної комісії суддів України - Гунченко О. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_5 як представника ОСОБА_6 про зупинення провадження у справі за позовом ОСОБА_6 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання незаконним та скасування рішення, зобов?язання вчинити дії,

УСТАНОВИЛА:

У липні 2017 року ОСОБА_6 звернувся до Вищого адміністративного суду України з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія), у якому з урахуванням заяви про зміну предмета позову просив: визнати незаконним та скасувати рішення ВККС від 03 липня 2017 року № 158/вс-17 про визнання позивача таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду за критеріями професійної етики та доброчесності; зобов?язати відповідача у пленарному складі розглянути питання щодо визнання кандидата ОСОБА_6 таким, що підтвердив здатність здійснювати правосуддя у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 02 серпня 2017 року відкрив провадження в цій справі.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VIII), яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.

На підставі підп. 5 п. 1 розд. VII «Перехідні положення» КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII) позовні заяви та апеляційні скарги на судові рішення в адміністративних справах, які подані до Вищого адміністративного суду України як суду першої або апеляційної інстанції та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ураховуючи наведене вище, позовну заяву ОСОБА_6 було передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду рішенням від 06 лютого 2019 року відмовив у задоволенні позову.

Не погодившись із таким судовим рішенням з підстави порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_6 подав до Великої Палати Верховного Суду апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06 лютого 2019 року та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги.

19 квітня 2019 року до Великої Палати Верховного Суду надійшло клопотання ОСОБА_5 як представника ОСОБА_6 про зупинення провадження у цій справі до вирішення справи, що розглядається в порядку конституційного провадження справи № 3-408/2018 (6488/18) за конституційною скаргою ОСОБА_7 щодо відповідності Конституції України положень ч. 5 ст. 83, підп. а п. 11 ч. 4 ст. 85, ч. 3 ст. 88 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII).

На обґрунтування вказаного клопотання ОСОБА_5 зазначив, що у даній справі, так само як і в конституційній скарзі ОСОБА_7 , порушуються питання щодо дискреційних повноважень ВККС, які, на думку позивача, порушують його права та становлять невизначеність його правового становища під час проведення оцінювання. За позицією заявника, розгляд цієї справи неможливий до розгляду Конституційним Судом України конституційної скарги ОСОБА_7 щодо відповідності Основному Закону України положень ч. 5 ст. 83, підп. а п. 11 ч. 4 ст. 85, ч. 3 ст. 88 Закону № 1402-VIII.

Представник ВККС - Гунченко О. А. проти задоволення клопотання заперечила, у зв`язку з відсутністю об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення Конституційним Судом України справи № 3-408/2018 (6488/18).

Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників справи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що клопотання ОСОБА_5 , як представника ОСОБА_6 про зупинення провадження у цій справі не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 236 КАС України суд зупиняє провадження у справі в разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

З огляду на зазначені вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі адміністративний суд повинен у кожному конкретному випадку з`ясувати:

- який є взаємозв`язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається адміністративним судом, з предметом доказування в конкретній іншій справі, що розглядається в порядку конституційного провадження (…);

- чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду даної справи.

Об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої полягає в тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у цій справі, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено.

Таким чином, в клопотанні про зупинення провадження у справі заявник повинен надати чітке обґрунтування, у чому полягає об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи.

Судом установлено, що в провадженні Конституційного Суду України знаходиться справа № 3-408/2018 (6488/18) за конституційною скаргою ОСОБА_7 щодо відповідності Основному Закону України положень ч. 5 ст. 83, підп. а п. 11 ч. 4 ст. 85, ч. 3 ст. 88 Закону № 1402-VIII.

При цьому, предметом дослідження у вказаній справі є конституційність зазначених норм Закону № 1402-VIII стосовно повноважень ВККС про: регламентування питання порядку проведення кваліфікаційного оцінювання, які мають бути врегульовані виключно законом; обмеження прав близьких осіб і членів сім`ї судді на приватне й особисте життя; установлення суто формальних підстав для судового оскарження рішення цієї Комісії.

Водночас, предметом позовних вимог у даній справі є визнання незаконним та скасування рішення ВККС від 03 липня 2017 року № 158/вс-17 про визнання позивача таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду за критеріями професійної етики та доброчесності. Ці вимоги мають індивідуальний характер, стосуються правомірності рішення Комісії, яке позивач, посилаючись на конкретні норми права та обставини, розцінює як таке, що порушило його права і свободи.

Тобто обставини, які підлягають встановленню під час вирішення спору в цій справі, не відносяться до предмета доказування в справі № 3-408/2018 (6488/18) за конституційною скаргою ОСОБА_7

Разом з тим, клопотання ОСОБА_5 про зупинення провадження у справі не містить будь-яких мотивів на обґрунтування висновку про неможливість адміністративного суду самостійно встановити та оцінити коло обставин, які входять до предмета судового розгляду в цій справі, зокрема задля перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

За таких обставин Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що в клопотанні про зупинення провадження в цій справі не вмотивований зв`язок між очікуваними висновками рішення суду конституційної юрисдикції за наслідками розгляду згаданих вище конституційних подань та предметом спору; не конкретизовано, чому з огляду на характер заявлених вимог неможливо розглянути справу без попереднього її розгляду в порядку конституційного судочинства; не зазначено, чому зібрані у справі докази не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що згідно з п. 1 ч. 5 ст. 361 КАС України підставою для перегляду судового рішення у зв?язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Із заявленого клопотання та наданих представником заявника обґрунтувань суд не встановив необхідних умов для зупинення провадження у справі, які передбачені п. 3 ч. 1 ст. 236 КАС України. При цьому наявних в матеріалах справи доказів достатньо для повної, всебічної та об`єктивної оцінки обставин справи, які є предметом судового розгляду.

З огляду на викладене, клопотання ОСОБА_5 як представника ОСОБА_6 про зупинення провадження у цій справі задоволенню не підлягає.

Ураховуючи викладене та керуючись ст. 236 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

УХВАЛИЛА:

У задоволені клопотання ОСОБА_5 як представника ОСОБА_6 про зупинення провадження у справі за позовом ОСОБА_6 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання незаконним та скасування рішення, зобов?язання вчинити дії - відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. С. Князєв

Суддя-доповідач І. В. Саприкіна

Судді:

Н. О. Антонюк Н. П. Лященко

С. В. Бакуліна О. Б. Прокопенко

В. В. Британчук Л. І.

Рогач О. С . Золотніков О. М . Ситнік

О. Р . Кібенко В. Ю .

Уркевич Л. М. Лобойко О. Г. Яновська