Справа № 189/1430/18

2/189/68/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.2019 року                                 смт. Покровське Покровського району

                                                                Дніпропетровської області

Покровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Чорної О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Корхової М.Г.,

учасники судового провадження:

позивачка ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Покровська селищна рада Покровського району Дніпропетровської області про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

       Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із цивільним позовом, в якому просила визнати відповідача, ОСОБА_2 , особою, яка втратила право користування жилим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 , що є підставою для зняття зазначеної особи з реєстрації місця проживання за вказаною адресою.

       Позов мотивований тим, що власником вказаного домоволодіння є ОСОБА_1 , на підставі договору купівлі – продажу ВСС № 740802 від 02.08.2005 року та витягу про державну реєстрацію прав від 19.03.2012 року.

       Позивач зазначає, що у вищевказаному домоволодінні зареєстрована ОСОБА_2 .

       Відповідач у вищевказаному володінні не проживає з 2017 року.

       Позивач вважає, що відсутність відповідача у будинку, що належіть їй на праві приватної власності, відсутність участі відповідача в утриманні даного житла, є безумовними підставами для визнання відповідача, такою, що втратила право користування жилим приміщенням.

       Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила позов задовольнити, мотивуючи свій позов тим, що відповідачка – її колишня невістка, не проживає з 2017 року разом з чоловіком, вважає її чужою людиною.

       Відповідачка         ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, повідомлена про місце та час розгляду справи належним чином, надала суду заяву, що заперечує проти позову, однак в подальшому інших заяв та клопотань, у тому числі з обґрунтуванням своєї позиції до суду не надавала.

Третя особа надала суду письмову заяву про розгляд справи без її участі, рішення винести на розсуд суду.

       Суд, заслухавши пояснення позивачки, дослідивши письмові докази, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

        ОСОБА_1 є власником домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

        ОСОБА_1 набула права власності на вказане домоволодіння, на підставі договору купівлі – продажу ВСС № 740802 від 02.08.2005 року, який посвідчений приватним нотаріусом Покровського районного нотаріального округу Головко Н.В. (а. с. 7).

       За відомостями адресно-довідкового підрозділу ГУДМС УДМС України в Дніпропетровській області Боярко ОСОБА_3 . зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 04.05.2006 року (а. с. 29).

       Відповідно до домової книги для приписки громадян, проживаючих в будинку АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 (а. с. 10-11).

       Відповідно до акту обстеження на підтвердження факту проживання, складеного депутатом сільської ради ОСОБА_6 П., в присутності членів комісії сусідів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , виявлено, що ОСОБА_2 зареєстрована в житловому будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , але фактично за вказаною адресою не проживає з 28 серпня 2017 року (копія, а. с. 12).        

       Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

       При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

       Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

       Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

       Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч. 2 ст. 15 ЦК України).

       Відповідно до положень ст. 47 Конституції України кожен має право на житло; ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону чи за рішенням суду.

       Як зазначено у ст. 9 ЖК УРСР, ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування ним інакше як з підстав і в порядку, які передбачено законом.

       Відповідно до ст. 405 ЦК України члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім`ї власника житла втрачає право користування цим житлом у разі його відсутності без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

       В той же час статтями 156, 64 ЖК України, визначено, що члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.        До членів сім`ї власника будинку (квартири) належать: дружина власника, їх діти і батьки. Членами сім`ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з власником і ведуть з ним спільне господарство. При цьому припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. За згодою власника будинку (квартири) член його сім`ї має право вселити в займане ним жиле приміщення інших членів сім`ї. Аналогічну норму містить також стаття 405 ЦК України.

       Відповідно до ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого житла. Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у це право (рішення ЄСПЛ від 13 травня 2008 року у справі «МакКенн проти Сполученого Королівства» (McCann v. theUnitedKingdom), заява №19009/04, п.50; рішення ЄСПЛ від 02 грудня 2010 року у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України» («Kryvitska and Kryvitsky v.Ukraine») заява №30856/03, п.41.

       Згідно із ст. ст. 71,72 ЖК УРСР, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, проводиться в судовому порядку.

       У п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України за №2 від 12 квітня 1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» роз`яснено, що у справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст.71 ЖК), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки.

       Виходячи зі змісту ст. 71 ЖК України, відповідно до вимог ст. 264 ЦПК України та роз`яснень, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року за №2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», при вирішенні спору про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, необхідно встановити факт відсутності особи у жилому приміщення понад шість місяців та поважність причин такої відсутності.

       Поважність причин відсутності особи за місцем проживання визначаються судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та правил ЦПК України щодо оцінки доказів.

       Суд має всебічно перевірити доводи сторін щодо поважності причин відсутності у жилому приміщенні понад зазначені у ст.71 ЖК УРСР строки.

       З матеріалів справи вбачається, що відповідач  ОСОБА_2  зареєстрована у вказаному домоволодінні з 04.05.2006 року (а. с. 29).

       Надаючи оцінку акту обстеження від 03.09.2018 року щодо факту не проживання відповідачки, суд дійшов висновку, що даний акт не є належним доказом, оскільки факт непроживання відповідача по цій адресі з 28 серпня 2017 року не встановлений достеменно, а зазначений зі слів господаря будинку – позивача, як пояснила в судовому засіданні сама позивачка, і не підтверджується жодними іншими доказами.

       Таким чином, даний акт не містить в собі достовірних даних щодо строку відсутності відповідача у будинку, а також не містить інформації щодо причин непроживання відповідача в будинку.

       З пояснень позивачки в судовому засіданні випливає, що відповідач не проживає у будинку, оскільки 12.11.2018 року, ОСОБА_4 розлучився з ОСОБА_2 , та після розірвання шлюбу, ОСОБА_2 проживає окремо.

       При цьому суду надана копія рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 12.11.2018 року, яке набрало чинності 13.12.2018 року про розірвання шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 . Отже, дані особи розірвали шлюб вже після звернення ОСОБА_1 з позовом про визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право користування жилим приміщеням, а на момент звернення до суду ОСОБА_2 була невісткою позивачки і, виходячи з того, що зареєстрована у будинку, членом сім`ї власника будинку.

       Сам факт непроживання відповідача у зазначеній квартирі не є підставою для визнання її такою, що втратила право користування житловим приміщенням, оскільки відповідно до правил ст.71 ЖК УРСР, підставою для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням є непроживання понад шість місяців в житловому приміщенні без поважних причин.

       В судовому засіданні також встановлено, що відповідач не зареєстрований за будь-якою іншою адресою, не має власного житла.

       За таких обставин, суд вважає, що посилання позивача на непроживання ОСОБА_2 у період 28 серпня 2017 року без поважних причин не є переконливим, оскільки не підтверджені належними та достатніми доказами.

       Будь - яких інших доказів на підтвердження непроживання відповідача у будинку без поважних причин позивачем не надано.

       Суд також не встановив обставин, які б вказували на порушення відповідачем права володіння, користування або розпорядження будинком позивача.

       Відповідно до ст. 317 ЦК України власнику належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

       Відповідно до ст. ст. 12, 13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбаченому цим Кодексом випадках.

       У відповідності до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

       Відповідно до ч. 1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

       Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

       Позивач не надав жодних допустимих доказів стосовно того, що відповідач якимось чином перешкоджає йому в здійсненні права власності на будинок, також як не довів і наявність неповажних причин непроживання відповідача у будинку.

       За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування домоволодінням не підлягають задоволенню.

       Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на позивача.

       На підставі викладеного, керуючись ст. 41 Конституції України, ст. ст. 29, 317, 319, 321, 383, 391, 405 ЦК України, ст. ст. 71,72 ЖК України, 3, 12, 13, 76-78, 89, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

       У задоволенні цивільного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Покровська селищна рада Покровського району Дніпропетровської області про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням - відмовити.

       Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Покровський районний суд Дніпропетровської області в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

       Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

       У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.        

       Відомості про учасників справи:

       Позивач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 НОМЕР_2 .

       Відповідач: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – невідомий.

       Третя особа: Покровська селищна рада Покровського району Дніпропетровської області, вул. Центральна, 20 смт. Покровське Покровського району Дніпропетровської області

       Повний текст рішення складений 22 травня 2019 року.

Суддя                                                                                О.В. Чорна