копія                                                                                                         Справа № 2-а- 61 /10

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2010 року,                  Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі;

     Головуючої, судді:     –  ОСОБА_1

                        при секретарі     – Сахненко Н.Ю.

розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні в м. Миргороді справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Миргороді Полтавської області про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду, визнання дій неправомірними, стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни, зобов'язання вчинити дії  

                    ВСТАНОВИВ:

24 грудня 2009 року позивачка ОСОБА_2 звернулася до Миргородського міськрайонного суду з вказаним адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Миргороді, посилаючись на те, що вона належить до соціальної категорії «Дитина війни» і відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01.01.2006 року має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком. У 2006-2007 роках така допомога їй не виплачувалась, а у 2008 - 2009 роках виплачувалась у неповному обсязі.

Свої позовні вимоги ОСОБА_2 обґрунтовує тим, що Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року були визнані такими, що не відповідають Конституції України та є неконституційними окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», якими була зупинена дія положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», на підставі яких їй повинна була бути нарахована соціальна допомога. Відповідач в порушення вимог ст. 124 Конституції України, не здійснив нарахування та виплату зазначеної соціальної допомоги до пенсії. Просила визнати дії відповідача неправомірними, стягнути недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу з урахуванням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність за кожен бюджетний рік в сумі 6429 грн. 60 коп. за 2006-2009 роки, пославшись на те, що про порушене право їй стало відомо із засобів масової інформації в листопаді 2007 року та просила відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів.

В судове засідання позивачка ОСОБА_2 не з’явилась по причині хвороби, про що повідомила суд письмово, позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити.

Представник відповідача управління Пенсійного фонду України в м. Миргороді в судове засідання не з’явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду даної справи, надавши суду письмові пояснення в яких просив застосувати строк позовної давності до позовних вимог.

Згідно ч.4 ст.128 КАС України у разі неприбуття відповідача – суб’єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття, розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Суд, з урахуванням прохання позивачки, письмових пояснень відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного:

Позивачка має статус «Дитини війни», що підтверджується пенсійним посвідченням серії АД  № 479742 (а.с.7).

Враховуючи зазначений статус позивачки, вона відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Пунктом 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено, як і в 2006 році було зупинено цю ж норму Законом України «Про Державний бюджет на 2006 рік».

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Щодо розрахункової величини мінімальної пенсії за віком, з якої необхідно рахувати підвищення до пенсії дітям війни в розмірі 30%, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. При цьому, ч.3 ст.28 цього ж Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Законом України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 20.12.2005 року дію ст.6 зазначеного Закону на 2006 рік  зупинено.

Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 19.01.2006 року, який набрав чинності 15.03.2006 року, до статті 110 Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Проте, у 2006 році пільги встановлені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”  запроваджені не були.

Закони України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 20.12.2005 року та „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 19.01.2006 року неконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року.

Отже, відповідно до вищезазначених Законів, у відповідача не було підстав нараховувати та сплачувати позивачці доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, оскільки до 15.03.2006 року дію зазначеної норми було зупинено, а потім передбачені нею виплати не запроваджені.

           Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення, зокрема, пункту 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік». Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року зворотньої дії в часі не має, тому  на період до 09 липня 2007 року не поширюється. Рішень щодо аналогічних норм Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» Конституційним Судом України не приймалось.

Відповідно до п. 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в наступній редакції. Дітям війни (крім тих, на кого поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

З 01 січня 2006 та протягом до 2009 року позивачці було нараховане та виплачувалося зазначене підвищення відповідно до встановленого бюджетом розміру , що підтверджується розшифровкою надбавки згідно довідки (а.с.13-14).

Пенсійний фонд України діє на підставі Положення «Про Пенсійний фонд України» та здійснює свої повноваження на підставі пункту 15 даного Положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсії приймається районними (міськими) управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Територіальним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання ОСОБА_2 є Управління Пенсійного фонду України в м. Миргороді.

 Враховуючи вищевикладене, суд вважає управління Пенсійного фонду України в м. Миргород належним відповідачем по даній справі.

Відповідно до ст.99-100 КАС України строк звернення до  адміністративного суду встановлено в 1рік.

Позивачка звернулася до суду з позовом 24 грудня 2009 року і про порушення свого права, як зазначає в позові їй стало відомо 7 листопада 2007 року, поважності причин пропуску строку позовної давності позивачкою не надано суду, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення в межах строку позовної  давності.

Що стосується вимог позивачки про стягнення щомісячної надбавки до пенсії дитини війни в 2008 році, то суд вважає такі вимоги частково обґрунтованими виходячи з наступного.

Відповідно до п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено у новій редакції. Встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

З 01 січня 2008 року позивачці було нараховане та виплачувалося зазначене підвищення встановленого розміру, що вбачається із розрахунку виплат допомоги дитині війни, наведеного у позовній заяві.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Разом з тим, суми підвищення дітям війни були визначені Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян». Так, п.8 цієї постанови встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня – 48,1 гривні, з 1 липня – 48,2 гривні, з 1 жовтня – 49,8 гривні. Тобто  з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ця норма втратила чинність і не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з моменту винесення рішення Конституційним судом -22.05.2008 р., а з урахуванням дати звернення до суду та річного строку позовної давності з (24.12.2008 року )повинен був нараховувати та здійснювати позивачці доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, тобто позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за 2008 рік – з 24.12.2008 р. по 31.12.2008року.

Законом України «Про Державний бюджет на 2009 рік» не зупинялась дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а тому позивачці ОСОБА_2 повинна була нараховуватись та виплачуватись соціальна допомога в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком, тому ця вимога з 1.01.2009 року по 31.12.2009 року підлягає задоволенню.

Із змісту позовної заяви вбачається, що  фактично оскаржується бездіяльність територіального управління Пенсійного фонду України, щодо відмови в нарахуванні зазначеного підвищення до пенсії.

Згідно ч. 2 ст. 11 КАС України, з метою повного захисту прав та інтересів позивачки суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та, задовольняючи позов в цій частині, визнати бездіяльність даного управління протиправною в частині не нарахування підвищення до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», за період з 24 грудня 2008 року в межах строку позовної давності по 31 грудня 2009 року та зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м. Миргороді здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 з підвищенням пенсії на 30%, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням проведених виплат, та провести відповідні виплати.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Позовні вимоги ОСОБА_2   щодо стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни у визначеній позивачкою грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки зазначена допомога не була їй нарахована, нею пропущено строк позовної давності з часу, коли їй стало відомо про її порушене право, та те, що суд не може перебирати на себе функцію органу, на який законодавством покладено такі повноваження.

          Керуючись ст.ст. 64,124,152 Конституції України, ст.ст.3,6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,ст.ст.6-14,71,99-101,159-163,167,186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -                                                                         П О С Т А Н О В И В

           Позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Миргороді Полтавської області про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду, визнання дій неправомірними, стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни, зобов'язання вчинити дії  - задовольнити частково.

            Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Миргороді Полтавської області.

            Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Миргороді Полтавської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" та провести відповідні виплати за 2008 рік з 24 грудня 2008року в межах 1 річного строку позовної давності - з дня звернення до суду (24.12.2009 року) по 31 грудня 2009 року в межах заявлених позовних вимог, з урахуванням проведених виплат.

             В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 – відмовити за безпідставністю.

             Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Миргородський міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі, і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: (підпис)     ОСОБА_1

Оригіналу відповідає; суддя

Миргородського міськрайонного суду                                                 ОСОБА_1.