Справа N2а-977/09
П О С Т А Н О В А
іменем України
06 жовтня 2009 року Суворовський районний суд м.Херсона у складі:
Головуючої судді Палькової В.М.
При секретарі Волинець Л.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м.Херсона про зобов’язання здійснення нарахування та виплату підвищення до пенсії,
В С Т А Н О В И В:
Позивачі звернулась з позовом до суду посилаючись на те, що вони отримують пенсію за віком і віднесені до категорії дітей війни. Відповідач всупереч вимогам ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не нараховує їм підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Вони просять зобов’язати відповідача здійснити перерахування призначеної пенсії підвищивши її на 30% мінімальної пенсії за віком.
Позивачі в судове засідання не з’явилися, надали суду заяви про розгляд справи у їх відсутність, вимоги просили задовольнити.
Представник відповідача в суд не з’явився, був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Судом встановлені такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Позивачі відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" віднесені до категорії "діти війни", що підтверджується пенсійними посвідченнями і не заперечується відповідачем.
За змістом ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», щомісячно розмір їх пенсії повинен підвищуватися на 30% мінімальної пенсії за віком.
Однак, дія вказаної статті цього закону у 2006 та 2007 роках була фактично призупинена Законами України про державний бюджет України на 2006 та 2007 роки, а на 2008 рік зменшений розмір виплати.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.07 року були визнані такими, що не відповідають конституції (є неконституційними) положення п.12 ст.71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 року», яким було припинено на 2007 рік дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
При цьому Конституційний Суд України зазначив, що оскільки предмет закону про державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, Бюджетному кодексі України, то цей закон не може змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій. передбачених іншими законами України. Верховна Рада України не повноважна при прийнятті закону про державний бюджет України включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
Постановою Пленуму Верховного суду України „Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" від 01.11.1999 року визначено, що оскільки Конституція має вищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якою закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосувати Конституцію, як акт прямої дії, судові рішення мають ґрунтуватися на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.
Статтею 22 Конституції України передбачено, що при прийнятті нових законів, або внесення змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.
Частиною 2 ст.3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Виходячи з наведеного, положення Законів "Про державний бюджет України" та постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року не можуть бути застосовані при вирішені цього спору, оскільки вони суперечать нормам Конституції України про недопустимість звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів, або внесення змін до чинних законів.
Таким чином, суд приходить до висновку, що несплата позивачам вказаної щомісячної державної соціальної допомоги у 2006, 2007, 2008 роках та наступний час у вказаних у законі розмірах є неправомірною.
Посилання відповідача на відсутність необхідних бюджетних асигнувань для виплат зазначеної допомоги суд до уваги не приймає, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, і органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, так як таке посилання не ґрунтується на законі.
Суд вважає, що оскільки норми ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є діючими з 01.01.2006 року, відповідач з цього часу зобов'язаний здійснювати нарахування підвищення пенсій позивачам.
Таким чином, суд знаходить обґрунтованими позовні вимоги щодо зобов'язання провести перерахування пенсії відповідно до вимог ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» з 01.01.06 року по наступний час.
Відповідно до ч.2 ст.100 КАС України якщо суд визнає причину пропуску строку на звернення до суду: законодавча неврегульованість цього питання та пов'язаного з цим помилкового вважання позивачами відсутності права на звернення до суду - поважною, а тому підстави для відмови у позові з цієї причин відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.7-9, 12, 19,158-163 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
Поновити ОСОБА_1, ОСОБА_2 строк звернення до суду з даним адміністративними позовами, їх адміністративні позови до управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м.Херсона - задовольнити.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м.Херсона забезпечити нарахування та виплату ОСОБА_1, ОСОБА_2 до пенсії, не виплаченого за період з 01.01.2006 року по наступний час підвищення, передбаченого статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за рахунок коштів Державного бюджету України.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.
Суддя В.М.Палькова