ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2019 р.Справа № 820/5228/16

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Донець Л.О.,

Суддів: Гуцала М.І. ,  Бенедик А.П. ,

за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Лан" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.11.2018 року (головуючий суддя І інстанції: Бадюков Ю.В., повний текст складено 19.11.18 року) по справі № 820/5228/16

за позовом     Товариства з обмеженою відповідальністю "Лан"  

до     Південної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області             

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лан» (далі - позивач) звернулось  до суду з позовом до Південної  об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (після реорганізації – Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області ) ( далі – відповідач), в якому просить, після зміни,  скасувати податкове повідомлення-рішення  відповідача від 11.05.2016 року №0003231300 про збільшення податкових зобов`язань на суму 90 411,90 грн, нарахування штрафних санкцій у розмірі 365022,38 грн,  пені у розмірі 16274,94 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14.11.2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погодившись з судовим рішення подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати судове рішення суду першої   інстанції та  прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги  посилається на неврахування судом першої інстанції  фактичних обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що працівниками відповідача здійснена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань правильності обчислення повноти і своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов`язкове  державне соціальне страхування з період часу з 01.10.2013 року по 31.12.2015 рік,  про що складений акт  від 22.04.2016 року №214/20-20-13-09/30615242.

Порушення виявлені під час перевірки склали у порушенні – п.164.5 ст.164, п.п.165.1.24 п.165.1 ст.165, 168.1.1, п.п.168.1.2 п.168.1 ст.168, п.п.170.1.4 п.170.1 ст.170, п.п. «а» п.176.2 ст.176 ПК України донараховано податок на доходи  фізичних осіб на загальну суму 90411,90 грн, у тому числі:  за жовтень 2013 року – 331, 36 грн, листопад 2013 року – 4686,28 грн,  грудень 2013 року – 11260,67 грн, січень 2014 року – 5937 грн, лютий 2014 року – 71,89 грн, березень 2014 року – 269,09 грн, липень  2014 року – 31,96 грн,  серпень 2014 року – 10342,48 грн,  вересень 2014 року – 167,85 грн, жовтень 2014 року -  1007,10 грн, листопад 2014 року – 435,85 грн,  грудень 2014 року – 13439,56 грн, лютий 2015 року – 42,45 грн, липень 2015 року – 29,12 грн, серпень 2015 року – 1093,42 грн,  вересень 2015 року – 493,00 грн, жовтень 2015 року – 832,89 грн, листопад 2015 року – 20458,19 грн, грудень 2015 року – 1713,20 грн; ненараховано, неутримано та несплачено (неперераховано) податки під час виплати доходу фізичним особам у вигляді орендної  плати за користування земельними частками (паями), що призвело до заниження суми податку на доходи фізичних осіб за жовтень  2013 року на суму 4280,67 грн, за листопад 2013 року на суму 71499,72 грн, за лютий  2014 року на суму 671,88 грн, за березень 2014 року  на суму 1710,59 грн, за квітень 2014 року на суму 1671,88 грн, за травень 2014  року на суму 970,50 грн, за червень 2014 року  на суму 4225,94 грн,  за вересень 2014 року на суму 3491,51 грн, за жовтень 2014 року на суму 30043,07 грн,  за листопад 2014 року – на суму 3815,90 грн, не сплачено (не перераховано) самостійно визначену суму податку на доходи фізичних осіб, а саме не перераховано в січні 2014 року за грудень 2013 року  в сумі 48521,53 грн, в лютому 2014 року за січень 2014 року в сумі 4990,36 грн,  в березні 2014 року за лютий 2014 року в сумі 8277,89 грн, в квітні 2014 року за березень 2014 року 8277,89 грн,  в травні 2014 року за квітень 2014 року в сумі 15003,98 грн,  в червні 2014 року за травень 2014 року в сумі 13599,50 грн, в липні 2014 року за червень 2014 року в сумі  13599,50 грн, в серпні 2014 року за липень 2014 року в сумі 23319,72 грн,  у вересні 2014 року за серпень 2014 року в сумі 17049,85 грн, у жовтні 2014 року за вересень 2014 року в сумі 15061,96 грн, в січні 2015 року за грудень 2014 року в сумі 3480,47 грн, у березні 2015 року за лютий 2015 року в сумі 3669,62 грн, в квітні 2015 року за березень 2015 року в сумі 11035,00 грн, в травні 2015 року за квітень 2015 року в сумі 10709,01 грн, в червні 2015 року за травень 2015 року в сумі 9137,60 грн, в липні 2015 року за червень 2015 року в сумі 24391,43 грн, в серпні 2015 року за липень 2015 року в сумі 23218,85 грн, у вересні 2015 року за серпень 2015 року в сумі 11549,96 грн; нарахована пеня відповідно до п.п.129.1.3 п.129.1 ст.129 ПК України за період часу з 01.10.2013 року по 31.12.2105 рік на загальну суму 16274,94 грн; ч.8.ст.9 Закону України «Про збір та облік внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» позивачем у травні 2015 року при граничному терміні сплати по 20.05.2015 року  на суму 1089,12 грн сплачено 21.05.2015 року, у липні 2015 року при граничному терміну сплати по 20.07.2015 року суму 1750,41 грн сплачено – 23.07.2015 року.

За результатами перевірки прийняте  податкове повідомлення-рішення відповідача від 11.05.2016 року № 0003231300 про збільшення податкових зобов`язань  на суму 90 411,90 грн, нарахування штрафних санкцій у розмірі 365022,38 грн,  пені у розмірі 16274,94 грн.

За підсумками адміністративного оскарження податкове повідомлення - рішення від 11.05.2016 року № 0003231300 залишено без змін.

Відмовляючи у задоволенні  позовних вимог, суд першої інстанції,  дійшов до висновку про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення не є протиправним, тому не підлягає  скасуванню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно п. 167.1 ст. 167 ПК України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Пунктом 164.5 ст.164 ПК України визначено, що під час нарахування (надання) доходів у будь-якій негрошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлені згідно з цим Кодексом, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за такою формулою:

К = 100 : (100 - Сп),

де К - коефіцієнт;

Сп - ставка податку, встановлена для таких доходів на момент їх нарахування.

У такому самому порядку визначаються об`єкт оподаткування і база оподаткування для коштів, надміру витрачених платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки.

Підпунктом 165.1.24 п.165.1 ст.165 ПК України зазначено, що доходи, отримані від продажу власної сільськогосподарської продукції, що вирощена, відгодована, виловлена, зібрана, виготовлена, вироблена, оброблена та/або перероблена безпосередньо фізичною особою на земельних ділянках, наданих їй у розмірах, встановлених Земельним кодексом України для ведення:

садівництва та/або для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки) та/або для індивідуального дачного будівництва. При цьому якщо власник сільськогосподарської продукції має ще земельні частки (паї), виділені в натурі (на місцевості), але не використовує їх (здає в оренду або обслуговує), отримані ним доходи від продажу сільськогосподарської продукції не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу;

особистого селянського господарства та/або земельні частки (паї), виділені в натурі (на місцевості), сукупний розмір яких не перевищує 2 гектари. При цьому розмір земельних ділянок, зазначених в абзаці другому цього підпункту, а також розмір виділених в натурі (на місцевості) земельних часток (паїв), які не використовуються (здаються в оренду, обслуговуються), не враховуються.

Якщо розмір земельних ділянок, зазначених в абзаці третьому цього підпункту, перевищує 2 гектари, дохід від продажу сільськогосподарської продукції підлягає оподаткуванню на загальних підставах.

При продажу сільськогосподарської продукції (крім продукції тваринництва) її власник має подати податковому агенту копію довідки про наявність у нього земельних ділянок, зазначених в абзацах другому та третьому цього підпункту. Оригінал довідки зберігається у власника сільськогосподарської продукції протягом строку позовної давності з дати закінчення дії такої довідки. Довідка видається сільською, селищною, міською радою або радою об`єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, за місцем податкової адреси (місцем проживання) платника податку протягом п`яти робочих днів з дня отримання відповідною радою письмової заяви про видачу такої довідки.

Форма довідки встановлюється у порядку, визначеному статтею 46 цього Кодексу для податкових декларацій.

При продажу власної продукції тваринництва груп 1-5, 15, 16 та 41 УКТ ЗЕД, отримані від такого продажу доходи не є оподатковуваним доходом, якщо їх сума сукупно за рік не перевищує 50 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року. Такі фізичні особи здійснюють продаж зазначеної продукції без отримання довідки про наявність земельних ділянок.

У разі коли сума отриманого доходу перевищує встановлений цим підпунктом розмір, фізична особа зобов`язана надати контролюючому органу довідку про самостійне вирощування, розведення, відгодовування продукції тваринництва, що видається у довільній формі сільською, селищною, міською радою або радою об`єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, за місцем податкової адреси (місцем проживання) власника продукції тваринництва. Якщо довідкою підтверджено вирощування проданої продукції тваринництва безпосередньо платником податку, оподаткуванню підлягає дохід, що перевищує 50 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.

Якщо таким платником податку не підтверджено самостійне вирощування, розведення, відгодовування продукції тваринництва, доходи від продажу якої він отримав, такі доходи підлягають оподаткуванню на загальних підставах;

Підпункт 168.1.1 п.168.1 ст.168 ПК України каже, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до п.п.168.1.2 п.168.1 ст.168 ПК України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Підпунктом 170.1.4 п.170.1 ст.170  ПК України визначено, що доходи, зазначені у підпунктах 170.1.1-170.1.3 цього пункту, оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування (виплати) за ставкою, визначеною пунктом 167.1статті 167 цього Кодексу.

Підпунктом «а» п.176.2 ст.176 ПК України своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок;

Підпункт «б» п.176.2 ст.176 ПК України подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

У разі якщо відокремлений підрозділ юридичної особи не уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) податок до бюджету, податковий розрахунок у вигляді окремого витягу за такий підрозділ подає юридична особа до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням та надсилає копію такого розрахунку до контролюючого органу за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу в установленому порядку;

П.3.2 розділу 3 «Порядку заповнення на надання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, та сум утриманого з них податку», затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, та сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) » від 21.01.2014 року №49  ц графі 3а "Сума нарахованого доходу" відображається (за звітний квартал) дохід, який нарахований фізичній особі відповідно до ознаки доходу згідно з довідником ознак доходів, наведеним у додатку до цього Порядку.

У разі нарахування доходу його відображення у графі 3а є обов`язковим незалежно від того, виплачені такі доходи чи ні.

Нарахований дохід відображається повністю, без вирахування податку на доходи фізичних осіб, суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до Накопичувального фонду, у випадках, передбачених законом, - обов`язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, суми податкової соціальної пільги за її наявності та військового збору (у періоді його справляння).

Відповідно п.177.8 ст.177 ПК України  під час нарахування (виплати) фізичній особі - підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності, суб`єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, не утримують податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб`єкта підприємницької діяльності. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, коли буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до підпунктів 14.1.195 та 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Податковим органом  ставиться під сумнів правильність відображення податковим агентом-позивачем  суми виплачених доходів, утриманого та перерахованого податку на доходи фізичних осіб в податкових розрахунках за формою №1-ДФ, зокрема, невірно вказані  суми виплачених  доходів фізичним особам у вигляді орендної плати за користування земельними частками (паями) за даними позивача та сумою виплаченої орендної плати за користування земельними частками (паями) за даними податкового розрахунку за формою №1-ДФ, що  за Ш квартал 2013 року  становить – 107493,46 грн, за 1 квартал 2014 року – 20911,70 грн, за П квартал 2014 року – 33779,52 грн, за Ш квартал 2014 року – 90811,18 грн, за 1У квартал 2014 року – 6658,35 грн, за 1 квартал 2015 року – 122032,17 грн, за П квартал 2015 року -  118995,68 грн, за Ш квартал 2015 року – 60075,20 грн, за 1У квартал 2015 року – 277316,18 грн.

Податковий орган стверджує що  сплата  доходу за продану сільськогосподарську продукцію на загальну суму 203805,00 грн., позивачем здійснена без збільшення бази оподаткування, а саме вартість отриманого доходу в натуральній формі на коефіцієнт 1,1765, як передбачено п. 164.5 ст. 164 ПК України

Відповідно до матеріалів справи  у 1 кварталі 2014 р. ОСОБА_1 згідно виткового касового ордеру №135 від 27.03.2014рку - виплачено 3600 грн. за здану сільськогосподарську продукцію, у 2 кварталі 2014р. ОСОБА_2 згідно видаткового касового ордеру №254 від 16.05.2014року - виплачено 135000 грн. за сільськогосподарську продукцію (ячмінь), у 3 кварталі 2014року   ОСОБА_3 відповідно до  видаткового касового ордеру №518 від 28.08.2014року  - виплачено 5000 грн за м`ясо, ОСОБА_4 згідно видаткового касового ордеру 522 від 29.08.2014 року  - виплачено  55000 грн. за сільськогосподарську продукцію (ячмінь), у кварталі 2014 року ОСОБА_5 згідно видаткового касового ордеру №758 і 03.12.2014рроку - виплачено 4725 грн. за здану сільськогосподарську продукцію (хряк), у 4 кварталі 2015року ОСОБА_1 згідно видаткового касового ордеру №608 від 10.2015 року -  виплачено 480 грн. за здану сільськогосподарську продукцію.

Окрім цього,  податковим органом ставиться до вини  неправильність визначення бази оподаткування при нарахуванні (виплаті) доходів платникам податків під час часткової  виплати доходів, яку  проводило в натуральній формі (пшениця, соняшник, кукурудза та інша продукція підприємства ), за період з 01.10.2013року по 31.12.2015рік.

Як убачається із матеріалів справи позивачем здійснено  виплату  заробітної плати в натуральній формі на загальну суму 48872,25 грн., видано орендної плати за користування земельними частками (паями) в натуральній формі на загальну суму 2086287,30 грн, всього виплачено доходів в натуральній формі на загальну суму 2135159,55грн. (додаток 2) при цьому виплачений дохід оподатковано за ставкою передбаченою п. 167.1 ст. 167 ПК України.

Крім того, за обставинами справи,  позивачем  укладені договори з фізичними особами на оренду земельних часток (паїв), які передбачають плату у розмірі не менше 3% нормативної грошової оцінки.

Позивачем проведено нарахування та виплата орендної плати за користування земельними частками (паями), зокрема, в період 01.10.2013року по 31.12.2013 рік нараховано - 1504752,98грн., виплачено -  1382089,04 грн., в тому числі утримано податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 223437,45 грн.;

в 2014році нараховано - 1550306,78 грн., виплачено - 1585375,54 грн., в тому числі утримано податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 228875,48 грн.;

в 2015році нараховано - 2862184,52 грн., виплачено - 2835763,87 грн., в тому числі утримано податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 447355,59 грн.;

Пори це,  матеріали справи свідчать про те, що  виплата орендної плати за користування земельними частками (паями) проводилась:

у 2013 році в період вересень - грудень 2013 року, а нарахування орендної плати та утримання податку на доходи фізичних осіб проведено у грудні 2013 році,

у 2014 році в період січень - грудень 2014 року, а нарахування орендної плати та утримання податку на доходи фізичних осіб проведено у жовтні - грудні 2014 році.

Доводи апеляційної скарги про недоказаність  наведених вище тверджень  спростовуються наданими до справи копією листа відповідача №1516/10/20-20-13-20 від 28.03.2016року до позивача з проханням надати документи і відомості пов`язані з обчислення, сплатою податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування при зарахуванні (виплаті) фізичним особам доходів за період з 01.10.2013 року по 31.12.2015 року, та копією листа №1654/10/20-20-13-20 від 08.04.2016 року з проханням надати пояснення та належним чином завірені копії документів стосовно можливих порушень вимог податкового законодавства.

Матеріали справи не свідчать про виконання позивачем даних вимог та  ненадання копій відомостей на виплату доходів у натуральній формі для перевірки  в повному обсязі.

Крім цього, матеріали справи не свідчать про надання документів, що підтверджують державну реєстрацію вказаних осіб як фізичних осіб - підприємців, самостійне вирощування, розведення, або відгодовування, відсутні довідки про наявність земельних ділянок.

Колегія суддів не погоджується з застосуванням до даного спору позивачем положень  п.165.1 .23 ст. 165  ПК України   та посилання на те, що   позивач правомірно не включив виплати до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, у зв`язку з тим, що  

це є доходи, отримані від продажу власної сільськогосподарської продукції, що вирощена, відгодована, виловлена, зібрана, виготовлена, вироблена, оброблена та/або перероблена безпосередньо фізичною особою на земельних ділянках, наданих їй у розмірах, установлених ЗК України.

Так, колегія суддів вважає, що приписи п.165.1.23 ст.165 ПК України  розповсюджується тільки на випадки вирощення, відгодовування, виловленння, зібрання, виготовлення, вироблення, оброблення та/або перероблення  саме безпосередньо фізичною особою на земельних ділянках, наданих їй у розмірах, встановлених ЗК України з конкретизацією видів земельних ділянок, визначених цим пунктом.

Матеріали справи не свідчать про надання документів, що підтверджують державну реєстрацію вказаних осіб як фізичних осіб - підприємців, самостійне вирощування, розведення, або відгодовування, відсутні довідки про наявність земельних ділянок, тощо.

За наведених підстав, колегія суддів вважає що позивачем допущено порушення п.п. 165.1.24 п. 165.1 ст. 165, п.п. «а» п. 176.2 ст. 176 ПК України, та правомірність донарахуванням податку з доходів фізичних осіб із сум виплачених доходів фізичним особам за продану сільськогосподарську продукцію на загальну суму 33883,55 грн., в тому числі за березень 2014р. в сумі 540,00 грн., травень 2014р. в сумі 22706,40 грн., серпень 2014р. в сумі 9856,40 грн., грудень 2014р. в сумі 708,75 грн., жовтень 2015р. в сумі 72,00 грн.

Крім цього,  колегія суддів вважає, що  в порушення вимог п.п. 168.1.1, п.п. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, п.п. 170.1.4 п. 170.1 ст. 170, п.п. «а» п. 176.2 ст. 176 ПК України позивачем  ненараховано, неутримано та несплачено (неперераховано) податки під час виплати доходу фізичним особам у вигляді орендної плати за користування  земельними частками (паями), що призвело до заниження суми податку на доходи фізичних осіб за жовтень 2013року на суму 4280,67 грн., за листопад 2013року на суму 71 499,72 грн., за лютий 2014року на суму 671,88 грн., за березень 2014року  на суму 1710,59 грн., за квітень 2014року на суму 1 671,88 грн., за травень 2014року на суму 970,5 грн., за червень 2014року на суму 2 424,6 грн., за липень 2014року на суму 5 904,22 грн., за серпень 2014року на суму 4 225,94 грн., за вересень 2014року на суму 3 491,51 грн., за жовтень 2014року на суму 30 043,07 грн., за листопад 2014року на суму 3815,9 грн.

Колегія суддів також погоджується з тим, що під час перевірки питань щодо пропорційності сплати єдиного внеску (авансових платежів) одночасно з виплатою сум заробітної плати (доходу), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, встановлено порушення ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» .

Як убачається із матеріалів справи у травні 2015 року при граничному терміну сплати по 20.05.2015 року суму 1089, 12 грн. сплачено -  21.05.2015 року, у липні 2015 року при граничному терміну сплати по 20.07.2015 року суму 1750, 41 грн. сплачено -   23.07.2015 року.

З приводу доводів апеляційної скарги про недоказаність  наведених вище тверджень про  надання підприємством виплат у натуральній формі, то  колегія суддів зазначає на таке.  

У  відповідно до положень п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 44.2. ст. 44 ПК України визначено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування

Пункт 44.3 зазначеної статті встановлює, що платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Згідно до п. 44.4. даної статті якщо документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, пов`язані з предметом перевірки, проведенням процедури адміністративного оскарження прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення або судового розгляду, такі документи повинні зберігатися до закінчення перевірки та передбаченого законом строку оскарження прийнятих за її результатами рішень та/або вирішення справи судом, але не менше строків, передбачених пунктом 44.3 цієї статті.

Відповідно до п. 44.5. даної статті у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов`язаний у п`ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Платник податків зобов`язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

Пункт 44.6 даної статті встановлює, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Пунктом 44.7ст.44 ПК України зазначено, що у разі якщо

посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який проводить перевірку, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).

Протягом п`яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки, платник податків має право подати контролюючому органу, що проводив перевірку, заперечення та/або додаткові документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

У разі якщо під час проведення перевірки платник податків надає документи менше ніж за три дні до дня її завершення або коли надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу менше ніж за три дні до дня завершення перевірки, проведення перевірки продовжується на строк, визначений статтею 82 цього Кодексу.

У разі якщо надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу після завершення перевірки або у разі надання таких документів відповідно до абзацу другого цього пункту, контролюючий орган має право не приймати рішення за результатами проведеної перевірки та призначити позапланову документальну перевірку такого платника податків.

За матеріалами справи позивачем не виконані вимоги листів відповідача  №1516/10/20-20-13-20 від 28.03.2016року до позивача з проханням задати документи і відомості пов`язані з обчислення, сплатою податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування при зарахуванні (виплаті) фізичним особам доходів за період з 01.10.2013 року по 31.12.2015 року, та листа №1654/10/20-20-13-20 від 08.04.2016 року з проханням надати пояснення та належним чином завірені копії документів стосовно можливих порушень вимог податкового законодавства.

Окрім цього, матеріали справи свідчать про те, що вказані документи вимагались також листом Нововодолазької ОДПІ №1654/10/20-20-13-20 від 08.04.2016 року, але отримані не були.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що  позивачем недотримані вимоги статті 44 ПК України щодо надання документів первинного обліку для здійснення перевірки  відповідачем.

Виходячи із викладеного, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позову, апеляційної скарги та скасування судового рішення.

Судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи,  ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. тому судове рішення не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга – задоволенню.

Згідно приписів ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ст.п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема,  залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лан"  залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.11.2018 року по справі № 820/5228/16  залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.О. Донець

Судді М.І. Гуцал  А.П. Бенедик

Повний текст постанови складено  24.05.2019 року