Номер провадження: 11-кп/813/535/19

Номер справи місцевого суду: 510/1640/18

Головуючий у першій інстанції Дудник В. І.

Доповідач Потанін О. О.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.05.2019 року                                                                 м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:                

головуючого судді Потаніна О.О.

суддів Копіци О.В., Толкаченко О.О.

за участю:

секретаря судового засідання Янковської Ю.Л.,

прокурора Каражеляско А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 в кримінальному проваджені № 12018160150002063 від 05.08.2018 рокуна вирок Ренійського районного суду Одеської області від 13.11.2018 року, відносно

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Рені Одеської області, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого 12.07.2018 р. Ренійським райсудом за ст.186 ч.3 КК України до 5 років позбавлення волі, із застосуванням ст. 75 КК України із іспитовим строком на 1 рік

-обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ст.ст. 15 ч.2, 186 ч.3 КК України.

                                       Встановив:

Згідно вироку суду першої інстанції ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.ст. 15 ч.2 - 186 ч.3 КК України та призначити покарання 4 (чотири) роки позбавлення волі.

        На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, частково приєднавши невідбуту частину покарання за попереднім вироком суду від 12.07.2018 р., остаточно призначити 6 (шість) років позбавлення волі.

       Згідно оскаржуваного вироку ОСОБА_2 05.08.2018 р. приблизно 08.00 год., діючи з корисливих мотивів, маючи умисел на заволодіння чужим майном, через незачинену хвіртку проник на територію подвір`я домоволодіння та надалі через незаперті вхідні двері всередину житлового будинку АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_3 , та знаходячись у приміщені кухні вказаного будинку, викрав газову двоконфоркову плиту б/в вартістю 210 грн., завдавши потерпілій матеріальну шкоду на вказану суму, з якою намагався вийти на вулицю Північну. Однак, на території подвір`я обвинувачений був помічений потерпілою ОСОБА_3 , яка окликами намагалась його зупинити, але він, ігноруючи вимоги потерпілої зупинитися, з викраденим майном вийшов за територію домоволодіння, маючи у подальшому намір викрадене майно здати на пункт прийому брухту.

Далі, обвинувачений ОСОБА_2 , знаходячись по вул АДРЕСА_2 , був застигнутий з викраденою газовою плитою сусідом потерпілої з домоволодіння АДРЕСА_3 у АДРЕСА_4 Рені Тихоньким ОСОБА_4 .В. неподалік від домоволодіння №35, та був ним зупинений, у зв`язку із чим не довів злочин до кінця з причин, незалежних від його волі.

Своїми вищевказаними діями обвинувачений ОСОБА_2 вчинив злочин, передбачений ст.ст. 15 ч.2 -186 ч.3 КК України.

На вказаний вирок суду першої інстанції обвинуваченим ОСОБА_2 була подана апеляційна скарга, в якій він зазначив, що вважає оскаржуваний вирок незаконним та необґрунтованим, справа сфабрикована в повному обсязі, вину визнав в повному обсязі, розкаявся, просить суд розібратися та винести законне рішення.

Заслухавши суддю-доповідача; прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали провадження апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.

Згідно вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Перевіряючи вирок районного суду на відповідність його вимогам закону, апеляційний суд прийшов до висновку про його законність та обґрунтованість.

Порушень вимог КПК України, які б слугували підставами для зміни чи скасування вироку, апеляційним судом не встановлено.

Що стосується доводів апеляційної скарги обвинуваченого про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, апеляційним судом не знайшли свого підтвердження в ході перегляду вироку у вказаному кримінальному провадженні та спростовуються виходячи з наступного.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 винним себе визнав у повному обсязі, визнав всі фактичні обставини, які йому пред`явлено у обвинуваченні, не заперечував замаху на відкрите викрадення майна потерпілої.

 Так,  окрім повного визнання обвинуваченим своєї вини, скоєння ним замаху на відкрите викрадення майна потерпілої підтверджується заявою потерпілої, відповідними належними, передбаченими діючим кримінально-процесуальним законодавством письмовими доказами, зокрема, протоколом огляду місця події із фототаблицями від 05.08.2018 р., не заперечувалось обвинуваченим в ході досудового розслідування та судового розгляду, викрадену плиту 05.08.2018 р. було видано, оглянуто, визнано речовим доказом, долучено до кримінального провадження та передано на відповідальне зберігання потерпілій, вартість викраденого майна також підтверджено відповідним експертним висновком.

Оцінюючи докази по справі в цілому в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину повністю доведена. Докази взаємопов`язані та не протирічать один одному та встановленим судом обставинам справи.

Визнання обвинуваченим вини, його показання об`єктивно співпадають із наведеними доказами, узгоджуються з ними, а тому є достовірними.

Аналіз зазначених доказів, покладених в обгрунтування обвинувального акту, дозволяє дійти до висновку про винуватість обвинуваченого ОСОБА_2 у скоєнні інкримінованого ним злочинного діяння. Докази є належними, допустимими, достовірними і достатніми для постановлення обвинувального вироку щодо ОСОБА_2 ,

За таких обставин, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення доведена повністю та дії вказаної особи кваліфікує за ч.2 ст.15, ч.3 ст.186 КК України – повторне відкрите викрадання чужого майна з проникненням в житло, яке не доведене з причин незалежних від його волі.

При призначенні покарання суд враховує характер, обставини, тяжкість та ступінь суспільної небезпечності кримінального правопорушення, відсутність матеріальних претензій у потерпілої, визнання обвинуваченим вини та каяття, а також особу обвинуваченого, його сімейний та матеріальний стан, дані про особу, характеризуючі матеріали. ОСОБА_2 раніше був засуджений за скоєння аналогічного тяжкого корисливого злочину, належних висновків для себе не зробив, та будучи засудженим 12.07.2018 р., у період іспитового строку, впродовж місяця після засудження, знов скоїв аналогічний тяжкий злочин проти власності, за місцем проживання характеризується негативно, схильний до скоєння правопорушень.

Відповідно до положень ст. 66 КК України, як обставини, що пом`якшують покарання, суд визнає щире каяття, обставин, передбачених ст. 67 КК України, що обтяжують покарання – досудовим розслідуванням та судом не встановлено.

На підставі викладеного, при визначенні виду та міри покарання по даному кримінальному провадженню, суд приходить до висновку про те, що виправлення ОСОБА_2 та недопущення вчинення ним нових кримінальних правопорушень, можливе тільки її ізоляції від суспільства.

З огляду на зазначене, доводи обвинуваченого, на які він посилається в своїй апеляційній скарзі, вони носять формальний характер, нічим не підтверджуються. Більш того, обвинувачений при посиланні на фабрикацію справи, фактично визнав себе винним в повному обсязі.

З урахуванням обставин наведених у вироку, міра призначеного покарання відповідає ступеню тяжкості вчиненому обвинуваченому кримінального правопорушення є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, тобто для досягнення мети покарання, відповідно до положень, які містяться в ст.50 КК України, тому підстав для зміни або скасування вироку відсутні.

За таких обставин, оскільки апеляційна скарга обвинуваченого не містить у собі достатніх підстав для зміни вироку суду та пом`якшення призначеного обвинуваченому покарання, та судом апеляційної інстанції не встановлено будь-яких нових обставин, які не були враховані судом першої інстанції при ухвалені вироку, апеляційний суд вважає необхідним вирок районного суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 419, 424, 426, 532 КПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Вирок Ренійського районного суду Одеської області від 13.11.2018 року, яким ОСОБА_2 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст 15 ч.2, 186 ч.3 КК України – залишити без змін.

       Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді Одеського

апеляційного суду О.О. Потанін О.О.Толкаченко О.В.Копіца

З оригіналом згідно суддя: О.О.Потанін