Справа № 161/1049/19 Головуючий у 1 інстанції: Черняк В. В.

Провадження № 22-ц/802/526/19 Категорія: 61 Доповідач: Здрилюк О. І.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2019 року                                                 місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Здрилюк О.І.,

суддів - Бовчалюк З.А., Карпук А.К.,

секретар судового засідання – Галицька І.П.,

з участю представника позивача – Тарасенка О.В.,

представника відповідача – Вознюка В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України у Волинській області про визнання незаконним і скасування рішення житлово-побутової комісії та зобов`язання вчинити дії щодо зарахування на квартирний облік за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 березня 2019 року,

                                        В С Т А Н О В И В :

У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, який мотивує тим, що з 10 жовтня 2001 року він проходив військову службу у відповідача та перебував на квартирному обліку для отримання житла.

У листопаді 2014 року у зв`язку із службовою необхідністю його було переведено для подальшого проходження військової служби в УСБУ у Львівській області та знято з квартирного обліку у зв`язку з переїздом в іншу місцевість.

07 липня 2017 року він звільнений з військової служби у запас Служби безпеки України та отримав статус ветерана військової служби. Загальна вислуга років на момент звільнення становила 31 рік 10 місяців 24 дні.

Після звільнення він зареєстрував у встановленому порядку своє постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 та був зарахований на мобілізаційний і пенсійний облік в Управління СБУ у Волинській області.

14 червня 2018 року звернувся до відповідача із заявою про зарахування його на квартирний облік, але листом № 54/19/М-64/23 від 27 липня 2018 року йому було відмовлено у задоволенні заяви з посиланням на те, що він є пенсіонером СБУ і не проходить військову службу в органах СБУ та рекомендовано стати на квартирний облік на загальних підставах – у виконавчому комітеті Луцької міської ради за місцем фактичного проживання.

Вважає зазначене рішення відповідача таким, що суперечить нормам житлового законодавства.

З урахуванням наведеного просив визнати незаконним та скасувати рішення житлово-побутової комісії Управління СБУ у Волинській області, зазначене у листі від 27.07.2018 № 54/19/2418 про відмову  у зарахуванні його на квартирний облік та зобов`язати житлово-побутову комісію Управління СБУ у Волинській області вчинити дії щодо зарахування його на підставі заяви від 14.06.2018 на квартирний облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, для надання житла у першочерговому порядку.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 березня 2019 року в позові відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати це рішення та ухвалити нове – про задоволення позову.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач, посилаючись на безпідставність апеляційної скарги та законність і обґрунтованість судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

У судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав із наведених у ній підстав та просить її задовольнити.

Представник відповідача апеляційну скаргу заперечив та просить залишити її без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін з таких підстав.

Судом встановлено, що з 08.10.2001 по 06.11.2014 позивач проходив військову службу в Управлінні СБУ у Волинській області.

З 20.09.2007 по 28.11.2014 позивач перебував у відповідача на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, з якого був виключений у зв`язку зі звільненням з УСБУ у Волинській області та переведенням до нового місця служби – УСБУ у Львівській області.

Згідно витягу з наказу начальника Управління СБУ у Львівській області № 555-ОС від 17.07.2017 позивача виключено зі списків особового складу Управління Служби безпеки України у Львівській області, як звільненого у запас Служби безпеки України (а.с.13).

Із копії паспорта позивача та довідки про склад сім`ї вбачається, що ОСОБА_1 з 23.10.2017 зареєстрований із членами своєї сім`ї за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.7-9, 16).

Із листа відповідача № 54/19/М-64/23 від 27.07.2018 та витягу з протоколу № 157 від 27.07.2018 вбачається, що житлово-побутовою комісією Управління розглянуто заяву позивача від 14.06.2018 про зарахування його та членів його сім`ї на квартирний облік, як осіб, що потребують поліпшення житлових умов та прийнято рішення про відмову у зарахуванні на такий облік в УСБУ у Волинській області у зв`язку з відсутністю підстав, визначених Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями та рекомендовано звернутися з приводу покращення житлових умов в органи місцевого самоврядування за місцем реєстрації. Фактично підставою відмови зазначено ту обставину, що позивач звільнений з військової служби не у відповідача та на час звільнення з військової служби не перебував на квартирному обліку (а.с.14-15, 29).

Зазначене рішення відповідачем було прийнято уже повторно, оскільки попередня аналогічна відмова була оформлена протоколом № 154 від 20.03.2018 (а.с.28).

За змістом пункту 10 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою РМ УРСР та Укрпрофради від 11.12.1984 року № 470, взяття на облік громадян, які залишили роботу на підприємствах, в установах, організаціях, що здійснюють квартирний облік, у зв`язку з виходом на пенсію, беруться на облік нарівні з робітниками і службовцями даного підприємства, установи, організації, які вийшли на пенсію за вислугою років не поширюється на осіб, звільнених з військової служби, якщо вони не перебували на квартирному обліку на час звільнення.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Так, згідно з ч. 1 ст. 12 цього Закону держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених ЖК УРСР та іншими нормативно-правовими актами; порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей жилими приміщеннями, а також розмір і порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації за піднайом (найм) ними жилих приміщень визначаються Кабінетом Міністрів України.

На виконання приписів вищевказаної статті постановою Кабінету Міністрів України № 1081 від 03.08.2006 затверджено Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями.

Відповідно до пункту 24 цього Порядку військовослужбовці зараховуються на облік згідно з рішенням житлової комісії військової частини, яке затверджується командиром військової частини; у рішенні зазначаються дата зарахування на облік, склад сім`ї, підстави для зарахування на облік, вид черговості (загальна черга, в першу чергу, поза чергою), а також підстави включення до списків осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житлових приміщень, а в разі відмови в зарахуванні на облік – підстави відмови з посиланням на відповідні норми законодавства.

Пунктом 9 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров`я, а також у зв`язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування – у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла.

Аналогічні приписи закріплені й в пункті 29 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями.

Відповідно до п. 26 Порядку-1081 військовослужбовці, які перебувають на обліку, у разі переміщення по військовій службі, пов`язаного з переїздом до іншого гарнізону (в іншу місцевість), зараховуються на облік за новим місцем служби разом з членами їх сімей із збереженням попереднього часу перебування на обліку, а також у списках осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житла.

Як у суді першої інстанції, так і в апеляційному суді сторона позивача не надала доказів про перебування ОСОБА_1 на квартирному обліку за новим місцем проходження служби – в УСБУ у Львівській області на час звільнення.

Відповідно до ч.ч.1, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК).

Відповідно до п.4 ч.3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

З урахуванням наведеного, позивач не довів та не надав належних і допустимих доказів на підтвердження порушення його прав чи законних інтересів відповідачем при прийнятті свого рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, що підтверджуються належними доказами, правильно визначено правовідносини між сторонами і застосовано норми матеріального і процесуального права, що регулюють ці правовідносини.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування судом норм матеріального права – відхиляються апеляційним судом та розцінюються, як суб`єктивне тлумачення позивачем норм права.

Згідно з ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеними обставинами страви та не містять встановлених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення, ухваленого з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

                                     П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 березня 2019 року в даній справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий – суддя

Судді