ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 766/2639/19

Номер провадження: №22-ц/819/681/19

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2019 року Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Кутурланової О.В.,

суддів: Майданіка В.В.,

Орловської Н.В.,

секретар судового засідання Пісоцька Т.І.,

заявник ОСОБА_1

адвокат Токаленко В.М.

заінтересована особа ОСОБА_2

розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 12 лютого 2019 року у складі судді Дорошинської В.Е. у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою до ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису.

В обґрунтування вимог зазначила, що з 1997 року перебувала із ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 21 лютого 2018 року розірвано.

Від шлюбу в них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Разом з сином вони зареєстровані в належній відповідачу квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , де також зареєстрований і відповідач, який з 2007 року у цій квартирі не проживає.

З другої половини 2018 року ОСОБА_2 постійно вчиняє фізичне та психічне насильство над заявником та їх малолітнім сином, робить нестерпними умови їх проживання, вчиняє дії по припиненню електропостачання у квартирі шляхом перерізання електропроводки, декілька разів ламав вхідний замок у дверях, бив сина, наносив їй тілесні ушкодження в присутності дитини, висловлював погрози вбивством, що викликає у неї та дитини острах за їх життя та здоров`я.

З метою протидії домашньому насильству просила видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 , яким визначити заходи тимчасового обмеження його прав, а саме:

-заборони ОСОБА_2 перебувати в місці проживання (перебування) з постраждалою особою - ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ;

-забороною ОСОБА_2 наближатися на відстань ближче 50 метрів до місця проживання (перебування) постраждалої особи - ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ;

-обмежити ОСОБА_2 у спілкуванні з постраждалою особою - ОСОБА_1 ;

-забороною ОСОБА_2 переслідувати та в будь-який спосіб спілкуватися особисто або через третіх осіб з постраждалою особою - ОСОБА_1 ;

-забороною ОСОБА_2 вести листування особисто або через третіх осіб за адресою: АДРЕСА_1 ;

-забороною вести телефонні переговори за номером телефону НОМЕР_1 та (НОМЕР_3 з постраждалою особою - ОСОБА_1

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 12 лютого 2019 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити її заяву.

Відзиву на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходило.

Заслухавши доповідача, осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах визначених ст.367 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відмовляючи в задоволені заяви, суд першої інстанції виходив з того, що заявниця не довела належними, допустимими та достатніми доказами викладені у своїй заяві факти систематичного здійснення ОСОБА_2 фізичного та психічного домашнього насильства, що унеможливлює видачу обмежувального припису щодо нього.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають наявним у справі доказам та встановленим на їх підставі обставинам справи, висновки суду грунтуються на нормах матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що з 31 січня 1997 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 21.02.2018 року.

Від шлюбу у сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданого 16.08.2007 року Суворовським відділом реєстрації актів цивільного стану Херсонського міського управління юстиції.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 12.02.2019 року ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом набув у власність однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 .

Згідно довідок №16-13/4391, №16-13/4390 від 17.01.2019 року, а також довідки №417 від 19.04.2016 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .

З відповіді на запит Херсонського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Херсонській області від 29.11.2018 року вбачається, що ОСОБА_1 протягом жовтня-листопада 2018 року зверталася з заявами з приводу сімейних сварок, за результатами розгляду яких підстав для складення адміністративних протоколів не виявлено, матеріали розглянуті в порядку ЗУ «Про звернення громадян» і за кожним фактом звернення ОСОБА_1 складено висновок.

Згідно постанови Херсонського міського суду Херсонської області від 11 грудня 2018 року ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєння правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП (а.с.15).

З постанови суду, яка в силу положень ст.82 ЦПК України має преюдиційне значення у даній справі, встановлено, що відповідач 01.11.2018 року о 18.00 годині, знаходячись за адресою : АДРЕСА_3 вчинив сімейний скандал, в ході якого висловлювався нецензурною лайкою на адресу колишньої дружини ОСОБА_1 , погрожував фізичною розправою, чим вчинив психологічне насильство в сім`ї.

Розглядаючи заяву, суд першої інстанції обгрунтовано керувався тим, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів і ризиків, такий висновок суду повністю узгоджується з правовим висновком Верховного Суду у справі № 61-19328св18.

Статтею 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

У відповідності до ст.350-6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або відмову в її задоволенні. У разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» на строк від одного до шести місяців.

Згідно ч.2 ст.26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків.

Відповідно до положень статті 350-2 ЦПК України, заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства або її представником у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Відповідно до п.2 ч.1 ст.24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, серед іншого, належить обмежувальний припис стосовно кривдника.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Частиною 3 ст. 26 цього Закону передбачено, що рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

У п.9 ч.1 ст.1 згаданого Закону оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

Отже, виходячи зі змісту вказаних норм, під час розгляду заяви про видачу обмежувального припису слід надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження одного із батьків у реалізації прав стосовно дітей у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви іншого з батьків, недопущення безпідставного обмеження житлових прав.

В ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції заінтересована особа ОСОБА_2 категорично заперечував вчинення ним домашнього насильства щодо заявниці та їх сина, пояснив, що з колишньою дружиною існують напружені стосунки внаслідок категоричного небажання останньої забезпечити доступ до належної йому на праві власності однокімнатної квартири, набутої у спадок, у якій після розірвання шлюбу заявниця продовжує проживати і, незважаючи на відсутність у нього будь-якого іншого житла, не бажає йти на конструктивний діалог. При його намагання потрапити у власну квартиру між ними сталася сварка, внаслідок якої щодо нього було складено адміністративний протокол.

Під час розгляду питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису обов`язковому встановленню підлягають як форми домашнього насильства, яким піддавався заявник, так і оцінка ризиків продовження в майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

Приймаючи до уваги, що заявник не оскаржувала у передбаченому законом порядку рішень, бездіяльності чи дій працівників органів поліції за наслідками розгляду її звернень з приводу виникаючих із ОСОБА_2 сімейних сварок, а самі лише її звернення до органів поліції за відсутності доказів доведеності його провини (постанов про притягнення до адміністративної відповідальності) не можуть слугувати беззаперечними доказами систематичного вчинення домашнього насильства щодо заявника, а також з огляду на відсутність у справі свідків - очевидців вчинення домашнього насильства, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відсутність належних та достовірних доказів, які б вказували про наявність підстав для застосування до ОСОБА_2 обмежувального припису.

Доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом першої інстанції довідки лікаря від 02.11.2018 року колегія суддів не може визнати обгрунтованими, так як лікарем-терапевтом скарги ОСОБА_1 записані зі слів пацієнта, при цьому медичного освідування у передбаченому законом порядку для встановлення факту заподіяння їй тілесних ушкоджень заявник не проходила, а у постанові про притягнення до адміністративної відповідальності внаслідок сімейного скандалу, що мав місце 01.11.2018 року йдеться про психологічне насилля в сім`ї, фактів фізичного насилля в сім`ї не зафіксовано.

Приймаючи до уваги наведене, з огляду на те, що беззаперечних доказів на підтвердження посилань про систематичне вчинення домашнього насильства у розумінні Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» заявниця до суду не надала, а тому підстав вважати, що наявні ризики настання тяжких наслідків для заявниці та малолітньої дитини у зв`язку з відмовою суду у видачі обмежувального припису немає.

З урахуванням викладених обставин апеляційний суд вважає, що приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису, правильно застосувавши норми матеріального та процесуального права, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст. 382 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 12 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Дата складання повного тексту постанови - 20 травня 2019 року.

Головуючий О.В. Кутурланова

Судді: В.В. Майданік

Н.В.Орловська