ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

____________________________________________________________________________________

 У Х В А Л А

Іменем України  

13.06.2006 року                                                Справа № 6/106н

Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:                                        Семендяєвої І.В.

суддів                                                  Баннової Т.М.

                                                    Єжової С.С.

Секретар судового засідання:          Наумов Б.Є.

за участю представників сторін:

від  позивача:                                        - Янченко А.М., довір. від 25.01.06 № 3,

від відповідача:                                       - Камєнєва О.В., гол. спец. –юрисконсульт

                                                            юр. відділу, довір. від 19.09.05 № 6009/06,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу                                Закритого акціонерного товариства

                                                            „Навчально –виробничий комбінат

                                                            „Полібланк”, м. Луганськ            

на постанову                                                   

господарського суду                              Луганської області

від                                                              11.05.06

у справі                                                      № 6/106н (суддя Василенко Т.А.)

за позовом                                           Закритого акціонерного товариства

                                                            „Навчально –виробничий комбінат

                                                            „Полібланк”, м. Луганськ  

до відповідача                                          Управління Пенсійного фонду України

                                                            в Ленінському районі м. Луганська  

про                                                             визнання недійсним рішень про

                                                            застосування фінансових санкцій та

                                                            вимоги про сплату недоїмки   

                                        

ВСТАНОВИВ:

          

          Закрите акціонерне товариство „Навчально –виробничий комбінат „Полібланк”, м. Луганськ (далі за текстом - позивач) звернулося до господарського суду Луганської області в порядку Господарського процесуального кодексу України з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська (далі за текстом - відповідач) про визнання недійсними рішень від 27.02.06 № 88, № 89, вимоги про сплату боргу від 27.02.06 № Ю –184, рішення щодо результатів розгляду заяви про узгодження вимоги про сплату боргу від 06.03.06 № 3166/03-1 (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 10 травня 2006 року № 37, а. с. 63-66).   

          Провадження у справі № 6/106н порушено ухвалою господарського суду Луганської області згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, але продовжено за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, про що зазначено у постанові суду від 11.05.06, яке оскаржується.  

          Постановою господарського суду Луганської області від 11.05.06 у справі № 6/106н у задоволенні позову відмовлено, оскільки спір по даній справі не підпадає під правовідносини, які регулюються Указом Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва”, а є об’єктом регулювання Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, який не встановлює пільг щодо звільнення від сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування для суб’єктів підприємницької діяльності, що обрали спрощену систему оподаткування.       

          Не погоджуючись з постановою суду, позивач звернувся до Луганського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 22 травня 2006 року № 42, у якій просить постанову господарського суду Луганської області від 11.05.06 у справі № 6/106н скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.  

          В обґрунтування своїх апеляційних вимог заявник вказує, що судом першої інстанції невірно застосовано до спірних правовідносин розділ 4 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України; що висновок суду про неможливість застосування Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємства” від 28.06.99 № 746/99 до норм Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” з приводу того, що Указ є нормативним актом, який поширює свою дію на податкові відносини, а вказаний закон регулює відносини, що виникають між суб’єктами системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, є незаконним та необґрунтованим; що судом першої інстанції невірно застосовано п. 15 Прикінцевих положень Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та ст. 6 Указу Президента України № 746/99; що висновок суду про обов’язковість сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування не пов’язується із статусом платника єдиного податку як суб’єкта підприємницької діяльності, є також незаконним та необґрунтованим; що безпідставно не застосовано норми Розпорядження КМУ „Про деякі питання спрощеної системи оподаткування” та неправомірно не прийнято доводи позивача з цього приводу.            

          Розпорядженням першого заступника голови Луганського апеляційного господарського суду для розгляду апеляційної скарги Закритого акціонерного товариства „Навчально –виробничий комбінат „Полібланк” призначено судову колегію у складі: головуючий суддя –Бойченко К.І., суддя –Баннова Т.М., суддя – Єжова С.С.

          Згідно зі ст. 189 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалою Луганського апеляційного господарського суду від 26.05.06 у справі                      № 6/106н відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача.

          Відповідно до ст. 190 Кодексу адміністративного судочинства України Луганський апеляційний господарський суд ухвалою від 05.06.06 у справі    № 6/106н закінчив підготовку та призначив адміністративну справу до апеляційного розгляду на 13.06.06.

         Розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду по даній справі виключено головуючого суддю Бойченка К.І. із складу колегії суддів та введено до складу колегії головуючого суддю Семендяєву І.В.

          Запереченням від 31.05.06 № 8143/07 відповідач доводи апеляційної скарги позивача відхилив, посилаючись на те, що постанова суду, яка оскаржується, є законною та обґрунтованою.

          Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

          Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

   Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом Луганської області, Управлінням Пенсійного Фонду України в Ленінському районі м. Луганська 27.02.06 прийняті рішення №№ 88, 89      (а. с. 24-26) про застосування штрафних санкцій до закритого акціонерного товариства „Навчально –виробничий комбінат „Полібланк”, м. Луганськ на суми 653 грн. 41 коп. та 7423 грн. 90 коп. за донарахування органом Пенсійного фонду України сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків на підставі п. 4 ч. 9 ст. 106 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” у визначені Законом строки (п.п.17.1.1, п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.00 № 2181.

      Вказані рішення відповідач прийняв за результатами перевірки правильності і повноти нарахування своєчасності сплати внесків на обов’язкове державне пенсійне страхування закритим акціонерним товариством „Навчально –виробничий комбінат „Полібланк” за період з 23.02.06 по 27.02.06.

     При проведенні вказаної перевірки було встановлено, що страхові внески у розмірах 32 %, 32,3%, 31,8% за період з 23.02.06 по 27.02.06 закритим акціонерним товариством „Навчально –виробничий комбінат „Полібланк” не нараховувалися, чим було порушено п. 1 ст. 14 та п. 6 ст. 20 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. Отже, сума донарахованих внесків склала 33793 грн. 90 коп. Відповідно до п. 4 ст. 106 вказаного Закону начальником Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська винесені рішення про застосування фінансових санкцій на суму 653 грн. 41 коп. № 88 від 27.02.06 та про застосування фінансових санкцій на суму 7423 грн. 90 коп. № 89 від 27.02.06.

     Крім того, на підставі акту, який був складений за результатами вказаної перевірки, відповідач направив позивачу вимогу про сплату боргу від 27.02.06 № Ю –184 у розмірі 33793 грн. 90 коп., а позивач звернувся з до відповідача з заявою про узгодження вимоги про сплату боргу від 28.02.06 № 14, якою просив відповідача узгодити, що позивач має недоїмку зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування у розмірі 0 грн. та скасувати вимогу. Рішенням від 06.03.06   № 3166/03-1 залишено вимогу про сплату недоїмки без змін, а зазначена заява –без задоволення.

    Відповідно до Закону України "Про систему оподаткування" система оподаткування - це сукупність податків і зборів до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку.

     Указом Президента України від 03.07.98 № 727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (зі змінами, надалі –Указ № 727) та Законом України "Про державну підтримку малого підприємництва" регулюються правовідносини зі сплати податків і зборів тільки суб'єктами підприємницької діяльності з доходів, отриманих ними від здійснення підприємницької діяльності.

     Наймані працівники є суб'єктами сплати збору незалежно від того, яку систему оподаткування обрано їхніми роботодавцями.

    Відповідно до п. 5.4.3 Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою Правління Пенсійного фонду України № 16-6 від 19.10.01 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 листопада 2001 року за № 998/6189 (надалі - Інструкція № 16-6) збір з фізичних осіб перераховують роботодавці. Згідно з п. 8.5 цієї ж Інструкції обрання роботодавцем спрощеної системи оподаткування (сукупності податків і зборів) не звільняє його від обов'язку утримання та перерахування збору із заробітної плати найманих працівників та подачі розрахунку зобов'язання зі сплати збору за формою згідно з додатком 22 до Інструкції № 16-6.

         З 01 січня 2004 року вступив в силу Закон України від 09.07.03 № 1058-ІV „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” (далі –Закон № 1058-ІV). Даний закон регулює відносини, що виникають між суб’єктами системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування.

       Указ Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” не має пріоритету перед Законом України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та являє собою нормативний акт, який поширює свою дію на податкові правовідносини.

      Позивач за апеляційною скаргою вважає, що судом першої інстанції зроблено незаконний та необґрунтований висновок стосовно неможливості застосування Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” до норм Закону № 1058-ІV, звертаючи уваги на те, що в Законі є посилання на Закон України „Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування” від 26.06.97 № 400 (далі за текстом –Закон № 400), а збір на обов’язкове державне пенсійне страхування віднесено до загальнодержавних податків і зборів й на нього розповсюджується норми податкового законодавства.

     Дані доводи скарги судовою колегією апеляційної інстанції відхиляються з наступних причин.

      Посилання у Законі № 1058-ІV на Закон № 400 стосується саме визначення розміру страхових внесків (п. 1 ч. 8 Прикінцевих положень), але не стосується визначення правового статусу платежу, який визначений у ч. 4 ст. 18 Закону № 1058-ІV, де вказано, що страхові внески не включаються до складу податків, інших обов’язкових платежів, які складають систему оподаткування, на ці внески не поширюється податкове законодавство.

     Також ст. 1 Закону № 1058-ІV розкриває поняття страхових внесків –це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов’язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.     

    Статтею 5 Закону № 1058-ІV встановлено, що дія інших нормативно –правових актів може поширюватися на відносини, які виникають між суб’єктами загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, лише у випадках, передбачених Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.   

   Щодо Закону України „Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування” (Закон № 400), то Законом України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” чітко передбачено дію Закону № 400 –це встановлення лише розмірів внесків, а в інших випадках цей закон не застосовується, тому коло осіб, які є платниками відповідних внесків, визначається не Законом № 400, а Законом № 1058-ІV.

     Як вже було зазначено, страхові внески не включаються до складу податків, інших обов’язкових платежів, що складають систему оподаткування. У зв’язку з набранням чинності вказаного Закону, до внесення відповідних змін, з метою уникнення надмірної сплати страхових внесків платниками єдиного та фіксованого податків за найманих працівників сума коштів, що спрямовується до Пенсійного фонду у вигляді частини ставки єдиного та фіксованого податків, зараховується в рахунок сплати страхових внесків за відповідні періоди.

     Відповідно до п. 1 ст. 14 Закону № 1058-ІV страхувальниками є підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об’єднання громадян, профспілки, політичні партії, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договором цивільно-правового характеру.

     Зазначені страхувальники згідно з ч. 1 ст. 15 Закону № 1058-ІV є платниками страхових внесків до Пенсійного фонду України. Отже, доводи апеляційної скарги в частині того, що Закон № 1058-ІV не визначає кола осіб, які є платниками збору на обов’язкове державне пенсійне страхування і не змінює порядку їх визначення, судовою колегією вважаються такими, що не відповідають положенням чинного законодавства України.

     Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону № 1058-ІV страхувальники зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

     Для роботодавців страхові внески до солідарної пенсійної системи на підставі ч. 1 ст. 19 Закону № 1058-ІV нараховуються на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця та допомоги по тимчасовій непрацездатності.

    Пунктом 1 ч. 8 розділу XV "Прикінцевих положень" Закону № 1058-ІV передбачено, що страхові внески, що перераховуються до солідарної системи, сплачуються страхувальниками та застрахованими особами на умовах і в порядку, визначених цим Законом, та в розмірах, передбачених Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" для відповідних платників збору.

   Згідно з п. п. 1.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою Правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.03 (далі – Інструкція № 21-1) та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.04 за номером 64/8663, ця Інструкція розроблена відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та Закону України "Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", в якій і зазначені розміри страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та встановлені відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування".

      Заявник скарги у своїй скарзі посилається на те, що у постанові суду, яка оскаржується, зазначено, що розмір страхових внесків встановлено Розділом 4 вказаної Інструкції та становить 32% суми фактичних виплат на оплату праці. Діючим законодавством Пенсійному фонду України не надано права встановлювати розмір страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

         Ці доводи не відповідають дійсності, оскільки у постанові суду мова йшла про те, що розділом 4 Інструкції № 21-1 передбачено, що розміри страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування встановлюються відповідно до Закону України від 26.06.97 № 400/97ВР „Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування” та для платників, зазначених у п. 1 ст. 14 Закону № 1058-ІV (підпункту 2.1.1 пункту 2.1 розділу 2 Інструкції), становить 32 % суми фактичних витрат на оплату праці.

      Так, відповідно до п. п. 2.1.1. п. 2.1, п. 4.1., п. 4.4. Інструкції № 21-1 роботодавці, у тому числі ті, які знаходяться на спрощеній системі оподаткування, визначені Законом № 1058-ІV як страхувальники для найманих працівників, повинні сплачувати внески на державне пенсійне страхування у розмірі 32 відсотків від їх фонду оплати праці та 1-5 відсотків від заробітної плати найманих працівників, тобто на загальних підставах.

        Законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати (ч. 6 ст. 18 Закону № 1058-ІV).    

         На підставі вищевикладеного, Закрите акціонерне товариство „Навчально –виробничий комбінат „Полібланк” повинно було у період з 23.02.06 по 27.02.06 нарахувати та сплатити до Пенсійного фонду України      32 %, 32,3 %, 31,8 %, але перерахування вказаних сум не здійснило, від чого на даний час товариство  ухиляється. У зв'язку з чим, згідно з вимогами діючого законодавства була проведена перевірка товариства по правильності повноти нарахування, своєчасності сплати внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування та правомірно винесені відповідачем рішення, що оскаржуються позивачем.  

       Згідно з п. 4 ч. 9 ст. 106 Закону № 1058-ІV за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми. На підставі цього Управлінням Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська правомірно було винесені рішення №№ 88, 89 від 27.02.06 про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків.

    З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду стосовно того, що обов’язковість сплати збору на загальнообов’язкове пенсійне страхування не пов’язується із статусом платника податку як суб’єкта підприємницької діяльності.

Інші вимоги за позовом та за апеляційною скаргою залишаються без задоволення через їх необґрунтованість.  

      Таким чином, судова колегія Луганського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України господарський суд Луганської області правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення від 11.05.06 у справі № 6/106н з додержанням норм матеріального та процесуального права.

      Згідно зі ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, в якому закінчився розгляд справи, оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали та повідомлено представників сторін про те, що повний текст ухвали суду апеляційної інстанції буде виготовлено протягом п’ятиденного строку.

     Відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір по апеляційній скарзі покладається на заявника скарги (позивача у справі).

        Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 254, п. 21, п. 6 Розділу VІІ „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів

У Х В А Л И В :

1.          Апеляційну скаргу від 22.05.06 № 42 Закритого акціонерного товариства „Навчально –виробничий комбінат „Полібланк”, м. Луганськ на постанову господарського суду Луганської області від 11.05.06 у справі          № 6/106н залишити без задоволення.

2.          Постанову господарського суду Луганської області від 11.05.06 у справі № 6/106н залишити без змін.

          Ухвалу Луганського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя                                                             І.В.  Семендяєва

Суддя                                                                                Т.М. Баннова

Суддя                                                                                 С.С. Єжова

   Помічник судді                                                                        І.П. Голенко

Надруковано 5 примірників :

1-          до справи

       2-          позивачу

       3-          відповідачу

       4-          місцевому господарському суду

      5-          до наряду ЛАГС