22-ц/804/175/19

264/2520/18

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2019 року м. Маріуполь

Єдиний унікальний номер 264/2520/18

Номер провадження 22-ц/804/175/19

Донецький апеляційний суд у складі суддів Кочегарової Л.М., Попової С.А., Ткаченко Т.Б.,

секретар судового засідання Герасимова Г.Є.

сторони :

позивач - ОСОБА_1

відповідач - ОСОБА_2

третя особа - Кальміуський районний у місті Маріуполі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області

розглянув у судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Білозьорова Олексія Борисовича, який діє в інтересах ОСОБА_2 , на рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 16 жовтня 2018 року, у складі судді Кузнецова Д.В., дата складення повного судового рішення 17 жовтня 2018 року,

в с т а н о в и в:

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання батьківства та стягнення аліментів.

Позовна заява мотивована тим, що в січні 2013 року вона познайомилася з відповідачем і з червня 2015 року вони почали підтримувати близькі стосунки. З вересня 2015 року вони почали проживати разом у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , що належить їй. У червні 2017 року їй стало відомо про її вагітність і вона повідомила про це відповідача. В подальшому ще деякий час вони підтримували спілкування та близькі стосунки, але з грудня 2017 року вони не спілкуються та не підтримують зв`язок. ІНФОРМАЦІЯ_1 у неї народився син ОСОБА_4 , біологічним батьком якого є ОСОБА_2 Оскільки відповідач не визнавав своє батьківство, просила суд визнати ОСОБА_2 батьком дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внести відповідні зміни до актового запису про його народження, зазначивши батьком дитини відповідача, стягнути з відповідача аліменти на утримання сина в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісяця, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення ним повноліття, а також стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на її утримання в розмірі 1/6 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісяця до досягнення дитиною трьохрічного віку.

Рішенням Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 16 жовтня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано ОСОБА_2 батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Внесено відповідні зміни до актового запису № 48 від 23 січня 2018 року, зробленого Кальміуським районним у місті Маріуполі відділом державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції у Донецькій області, про народження дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зазначивши батьком дитини ОСОБА_2

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісяця, але не менше, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 11 травня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання в розмірі 1/6 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісяця до досягнення дитиною трьохрічного віку починаючи з 11 травня 2018 року.

Вирішено питання про судові витрати. Допущено негайне виконання рішення суду у частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

В апеляційній скарзі адвокат Білозьоров О.Б., який діє в інтересах ОСОБА_2 , просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що при ухваленні рішення відповідач був відсутній в судовому засіданні через хворобу; що суд безпідставно відхилив клопотання про призначення судової гінекологічної експертизи та не дав належної оцінки тому факту, що відповідач на час зачаття дитини був відсутній в Україні з 13 квітня 2017 року по 25 квітня 2017 року; що факт проживання однією родиною не доведений позивачем та не має значення при визначенні батьківства; що відповідач одружений і має іншу сім`ю; що його стан здоров`я та матеріальне становище не дозволяє мати дитину та утримувати її; що суд дав невірну оцінку поясненням свідків та всім доказам у сукупності.

Відзив на апеляційну скаргу, в порядку визначеному ст.360 ЦПК України, не подано.

Відповідно ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_10, які підтримали апеляційну скаргу, заперечення проти скарги представників ОСОБА_1 - ОСОБА_11 та ОСОБА_8 , дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення про визнання ОСОБА_2 батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідає зазначеним вимогам закону.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_1 народився син - ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 23 січня 2018 року Кальміуським районним у місті Маріуполі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (т.1 а.с.12).

Згідно з інформацією з відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб від 14 січня 2018 року в квартирі АДРЕСА_2 зареєстровані ОСОБА_1 , ОСОБА_9 та ОСОБА_4 (т.1а.с.14).

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 та визнаючи ОСОБА_2 батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд першої інстанції виходив з того, що батьківство відповідача щодо дитини, що народилася у позивача, підтверджується поясненнями сторін, які не заперечували наявність близьких відносин протягом тривалого часу; поясненнями свідків, які вказували про спільне проживання сторін та існування між ними відносин напередодні народження дитини; представленими спільними фотознімками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та дослідженими судом медичними документами відносно позивача та дитини. Одночасно суд, виходячи з інтересів дитини, врахував, що відповідач ОСОБА_2 категорично відмовився від проведення судової молекулярно-генетичної експертизи для вирішення питання щодо біологічного батьківства народженої дитини.

З рішенням суду про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 не можна не погодитися.

Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 5 Сімейного кодексу України (далі - СК України) сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Зокрема, держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини (частина друга і третя статті 5 СК України). При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Згідно з частиною 1 статті 135 СК України при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Відповідно до ст. 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Згідно ст. 125 СК України якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров`я про народження нею дитини. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: 1) за заявою матері та батька дитини; 3) за рішенням суду.

Згідно зі статтею 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.

Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

Як роз`яснено у підпунктах 5, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» спір про походження дитини від осіб, які не перебувають у шлюбі між собою і не подали в державні органи реєстрації актів цивільного стану спільної заяви про реєстрацію їх як батьків, суд може вирішувати за заявою про визнання батьківства, поданою: одним із батьків; особою, котра вважає себе батьком; опікуном (піклувальником) дитини, на утриманні якої вона перебуває; самою дитиною, яка досягла повноліття. Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень статті 212 ЦПК України, згідно із якою жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення, у разі коли ухилення сторони у справі зазначеної категорії від участі в експертизі або від подання необхідних матеріалів, документів тощо унеможливлює її проведення, суд відповідно до статті 146 ЦПК України може визнати факт, для з`ясування якого її було призначено, або відмовити в його визнанні (залежно від того, хто зі сторін ухиляється, а також яке значення має для них ця експертиза).

Як вбачається з пояснень ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції, відповідач не заперечував особистого знайомства з ОСОБА_1 з 2015 року; наявності між ними близьких відносин до березня 2017 року та підтримання знайомства до листопада 2017 року.

З позовної заяви ОСОБА_1 та матеріалів справи вбачається, що близькі відносини між сторонами виникли з вересня 2015 року; вони почали проживати разом у квартирі позивачки, де також жила її старша дочка, з якою у ОСОБА_2 склалися добрі відносини; вони багато часу проводили разом - їздили відпочивати, підтримували відносини з родичами, разом святкували значні події; вона супроводжувала відповідача до м.Києва, де ОСОБА_2 була потрібна консультація спеціалістів серця. Коли вона завагітніла, то одразу повідомила про це відповідача, але це визвало у нього негативну реакцію. Відносини тривали до листопада 2017 року, а з грудня 2017 року ОСОБА_2 припинив з неї спілкування.

Не погоджуючись з рішенням суду про визнання його батьком дитини, що народилася ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_2 вказував, що інтимні відносини з позивачкою він мав тільки у березні 2017 року, а у квітні цього ж з року виїхав за межі країни і повернувся тільки наприкінці місяця. Оскільки запліднення дитини, на його думку відбулося у квітні 2017 року, в період його відсутності, він не має відношення до дитини, народженої позивачкою (а.с.103-110).

Ці доводи є неспроможними.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_10 ., який діє в інтересах ОСОБА_2 , відносно безпідставної відмови судом першої інстанції у задоволенні його клопотання про призначення у справі судової гінекологічної експертизи для визнання строку зачаття дитини, народженої ОСОБА_1 , колегія суддів задовольнила аналогічне клопотання відповідача та призначила експертизу, оскільки відповідно до статті 143 ЦПК України (в редакції 2004 року) для з`ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

Згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи Комунального закладу «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР» від 20 березня 2019 року, зачаття народженої ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 дитини чоловічої статті настало, з великою вірогідністю, в період з 12 травня 2017 року по 20 травня 2017 року (т.2 а.с.28-33).

При цьому колегія враховує, що таких висновків комісія експертів дійшла з урахуванням детального дослідження та відображення у висновку даних історії вагітності та пологів ОСОБА_1 , обмінної карти жіночої консультації позивача, чотирьох протоколів УЗІ відносно ОСОБА_1 та медичної карти новонародженої дитини.

Наведений висновок об`єктивно підтверджує підстави позовної заяви ОСОБА_1 про те, що вона завагітніла у травні 2017 року, після того, як відповідач повернувся до міста з відпочинку і про це вона відразу повідомила ОСОБА_2

Оцінюючи вказаний висновок, в порядку визначеному ст.110 ЦПК України, колегія суддів не погоджується з доводами відповідача про те, що запліднення дитини ОСОБА_1 відбулося у квітні 2017 року під час його перебування за межами країни, оскільки ці обставини не знайшли свого підтвердження у висновку спеціалістів. Інших доводів на спростування свого батьківства відносно дитини, народженої ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідач ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду не навів.

В судовому засіданні апеляційного суду, заперечуючи проти висновків вказаної експертизи, вимагаючи не визнавати її результатів, відповідач наполягав на поверненні йому коштів в розмірі 7365 грн., оплачених ним за проведення комісійної судово-медичної експертизи.

Апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення цих вимог.

У відповідності з вимогами ст.135 ЦПК України суд може прийняти заходи для забезпечення судових витрат, які включають залучення експертів. Суд може зобов`язати учасника справи, який заявив клопотання про виклик свідка, призначення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача, забезпечення, витребування або огляд доказів за їх місцезнаходженням, попередньо (авансом) оплатити витрати, пов`язані з відповідною процесуальною дією. Якщо клопотання заявили декілька учасників справи, необхідну грошову суму авансом у рівних частках сплачують відповідні учасники справи, а у випадках, коли відповідна процесуальна дія здійснюється з ініціативи суду, - сторони в рівних частках.

Оскільки клопотання про проведення експертизи заявив відповідач ОСОБА_2 , то судові витрати по проведенню цієї експертизи він поніс відповідно до вимог процесуального законодавства і підстави для повернення коштів в розмірі 7365 грн., перерахованих експертній установі, яка виконала ухвалу суду від 09 січня 2019 року, відсутні.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги представник позивача ОСОБА_11 наполягала на призначенні у справі молекулярно-генетичної експертизи для підтвердження кровного споріднення ОСОБА_2 з дитиною, оскільки в суді першої інстанції ОСОБА_2 не погоджувався на проведення такої експертизи.

З метою встановлення наявності чи відсутності кровного споріднення між відповідачем та дитиною суд апеляційної інстанції вирішив питання про призначення 09 січня 2019 року у справі молекуляно-генетичної експертизи, однак відповідач не з`явився до медичної установи, фактично ухилився від участі в експертизі або подання необхідних матеріалів, документів, що унеможливило її проведення.

Про проведення молекулярно-генетичної експертизи, призначеної на 11 березня 2019 року, 08 квітня 2019 року та 20 травня 2019 року ОСОБА_2 був належним чином повідомлений, що вбачається з рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення, які свідчать про отримання ним вказаних судових повідомлень, проте на відбір зразків крові він не з`явився.

Згідно з листом Комунального закладу «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР» від 01 лютого 2019 року року правила проведення молекулярно-генетичних експертиз та методичних рекомендацій експертизи спірного батьківства передбачає обов`язкове дослідження ДНК матері, дитини, припустимого батька (т.2 а.с. 8).

З пояснень ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції вбачається, що він не з`явився для проведення експертизи 11 березня 2019 року та 08 квітня 2019 року, просив про перенесення строку проведення експертизи на травень 2019 року, але і 20 травня 2019 року на експертизу до м.Дніпро не прибув.

Для експертного дослідження 20 травня 2019 року до м.Дніпро прибула ОСОБА_1 з дитиною.

З урахуванням наведених обставин колегія суддів вважає, що поведінка відповідача свідчить про свідоме та систематичне ухилення його від участі у проведенні молекулярно-генетичної експертизи, його неявка до експертної установи для відібрання біологічних матеріалів вказує на його небажання отримати висновки щодо походження дитини, що дало суду можливість визнати факт, який він заперечує, та підстави встановити походження дитини - ОСОБА_4 . - від ОСОБА_2 (т.1 а.с.93).

Відповідно до ст.109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Оскільки ОСОБА_2 не спростував кровного споріднення з дитиною народженою ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, колегія суддів з урахуванням інтересів дитини, вважає рішення суду про задоволення позовних вимог позивача законним та обґрунтованим.

Разом з тим, апеляційний суд враховує, що відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У відповідності з вимогами ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

За вимогами ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З рішення суду вбачається, що висновок про батьківство ОСОБА_2 відносно дитини, народженої позивачкою, зроблено, крім іншого, на підставі пояснень самих сторін, які визнавали тривалість близьких стосунків; пояснень свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , які вказали, що сторони підтримували добрі відносини до кінця 2017 року, піклувалися один за одного, разом відпочивали, святкували та проводили вільний час; позивач постійно надавала відповідачу допомогу на підтримку здоров`я тощо; а також на підставі медичних документів, досліджених судом, що фіксували стан здоров`я ОСОБА_1 з часу вагітності до пологів, інших письмових доказів, долучених до справи (т.1 а.с.15,21-42,154).

Наведені представником відповідача ОСОБА_10 в апеляційній скарзі тлумачення пояснень та дій свідків є його особистою думкою та оцінкою перелічених обставин, не спростовують висновків суду, у сукупності з іншими доказами, щодо наявності між сторонами близьких відносин, які призвели до вагітності ОСОБА_1 та народження у неї дитини ІНФОРМАЦІЯ_1.

Як свідчать матеріали справи, свідки у справі були запрошені за клопотанням позивача, їх допит здійснювався відповідно до вимог цивільно-процесуального закону, оцінка їх пояснень дана судом на підставі ст.212 ЦПК України.

Будь-яких належних, допустимих, достатніх та об`єктивних доказів, які б спростували пояснення позивача щодо строків запліднення дитини та безпосередньої причетності до цього ОСОБА_2 останній не надав.

Доводи касаційної скарги про те, що відповідач не перебував у зареєстрованому шлюбі з позивачем, що у нього є інша сім`я, син та онук, а тому він не є батьком дитини - безпідставні, оскільки закон не пов`язує виникнення батьківства з реєстрацією шлюбних відносин.

Посилання в апеляційній скарзі на порушення судом норм процесуального права, а саме, розгляд справи у відсутності ОСОБА_2 через хворобу в період з 11 жовтня 2018 року по 19 жовтня 2018 року, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки як вбачається зі справи відповідач був присутнім в судових засіданнях неодноразово, давав пояснення по суті позову, його представник адвокат Білозьоров О.Б. був повідомлений про розгляд справи 16 жовтня 2018 року о 13.00 год., що відповідно до вимог ст. 130 ЦПК України, є повідомленням сторони, тому суд першої інстанції обґрунтовано ухвалив рішення 16 жовтня 2018 року у відсутності відповідача.

Вказана обставина не є підставою для скасування судового рішення в розумінні ст.376 ЦПК України.

Крім того, зі справи вбачається, що довідка про хворобу відповідача представлена ОСОБА_2 ні суду першої інстанції до винесення рішення, а копія цієї довідки додана тільки до апеляційної скарги (т.1 а.с.188).

Доводи апеляційної скарги про те, що факт проживання сторін однією родиною не доведений ОСОБА_1 і він взагалі не має значення; що судом не врахований стан здоров`я відповідача, його майновий та сімейний стан, були предметом розгляду суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребує, оскільки при дослідженні цих обставин судом були дотримані норми матеріального та процесуального права та відповідна оцінка дана у рішенні. Доводи, наведені в скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду першої інстанції з їх оцінкою.

Що стосується посилання в апеляційній скарзі на дії позивача пов`язані з використанням свого становища щодо медичних документів ОСОБА_2 , то ці обставини виходять за межі позовних вимог і їм не може бути надана оцінка апеляційним судом.

Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, яким визнано ОСОБА_2 батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження , апеляційна скарга представника відповідача ОСОБА_10 підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду залишенню без змін.

Колегія суддів також враховує психологічне значення для дитини рішення суду про визнання батьківства, оскільки завдяки цьому рішенню дитина одержує можливість реалізувати своє природне право знати свого батька. Завдяки йому утверджується природний обов`язок батька турбуватися про своїх нащадків.

Відповідно до положень частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При перегляді справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 апеляційний суд враховує постанови Верховного Суду з аналогічних питань від 26 вересня 2018 року справа № 462/659/13-ц провадження № 61-24834св18, від 17 жовтня 2018 року справа № 199/7522/15-ц провадження № 61-21181ск18, від 05 вересня 2018 року справа № 2/711/355/15 провадження № 61-13609св18, від 19 вересня 2018 року справа № 761/10732/16-цпровадження № 61-29614св18.

В суді апеляційної інстанції представником позивача ОСОБА_19 - ОСОБА_8 подана заява про стягнення з ОСОБА_2 понесених матеріальних витрат у зв`язку з поїздкою позивача разом з дитиною 20 травня 2019 року з м.Маріуполя до м.Дніпро для участі у проведенні молекулярно-генетичної експертизи в розмірі 2016 грн.

На підтвердження заяви подана квитанція ТОВ «ВІОЛ» від 20 травня 2019 року про придбання дизпалива на вказану суму.

Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення цих вимог ОСОБА_1 , оскільки представлена квитанція не мітить будь-яких індивідуальних відомостей щодо особи, яка понесла витрати на придбання пального; мети цього придбання; договірних відносин між позивачкою та особою, що здійснила використання дизпалива тощо.

Керуючись п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу адвоката Білозьорова Олексія Борисовича, який діє в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 16 жовтня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Дата складення повного судового рішення 27 травня 2018 року.

Судді: Л.М. Кочегарова

С.А. Попова

Т.Б. Ткаченко