Справа № 2-а- 326/2010

                     ПОСТАНОВА

                     ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2010р.                                     Олександрійський міськрайонний суд

                                                       Кіровоградської області

в складі: головуючого – судді Франька М.Я.,

розглянувши в письмовому провадженні в залі суду в м.Олександрія  справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Олександрійському районі про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та про зобов’язання нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну допомогу як дитині війни,-

                       В С Т А Н О В И В :

30 грудня 2009р. позивач звернулася до суду із позовом до  у правління Пенсійного фонду України в Олександрійському районі Кіровоградської обл. про відновлення строків звернення до суду та стягнення державної соціальної допомоги за період з 09 липня 2007 року до 01 січня 2010 року, мотивуючи своїх вимоги тим, що вона має статус  «дитини війни», і відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», їй повинна виплачуватись щомісячно соціальна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, просить стягнути за цей же період індексацію від недоплаченої суми щомісячної соціальної допомоги та зобов'язати відповідача в подальшому проводити нарахування та виплачувати  щомісячну державну соціальну допомогу відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".    

Позивач та  представник відповідача на розгляд справи не явилися. Про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Позивач в адміністративному позові зазначила, що просить розглядати позов у її відсутність, представник відповідача надав до суду клопотання про розгляд справи у його відсутність в порядку письмового провадження та заперечення на позов. Суд ухвалив провести розгляд справи у письмовому провадженні.

Відповідач позовні вимоги не визнає, надав заперечення на адміністративний позов, де посилається на те, що пунктом 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007р." від   19 грудня 2006р. №489-V дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2007р. зупинено. Рішенням Конституційного суду України №6-рп/2007 від  9 липня 2007р. визнано неконституційним положення Закону України "Про Державний бюджет на 2007р." щодо призупинення дії ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Статтею 111 Закону України "Про Державний бюджет на 2007р." встановлено, що в 2007 році підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується громадянам, що визнанні інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50%  від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007р. починаючи з 2008 року дітям війни виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Частиною 4 ст.14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993р. визначено, що учасникам війни пенсії підвищуються на 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008р. п.п.2 п.41 розділу ІІ Закону України  "Про Державний бюджет на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007р. №107 визнано неконституційним.

Натомість з метою збереження рівня соціального захисту окремих категорій громадян ОСОБА_2 Міністрів України була прийнята постанова від 28 травня 2008р. № 530, якою встановлені менші розміри підвищення до пенсії дітям війни, ніж передбачені Законом України "Про соціальний захист дітей війни".

Відповідно до ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсій за віком, встановлений цією статтею, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом. Застосування цього розміру для визначення надбавок, підвищення до пенсій, розмірів допомоги цим Законом не передбачено, а тому позивач невірно проводить розрахунки, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком.

Крім того, у відповідача немає коштів через відсутність статті видатків у бюджеті Пенсійного фонду України на покриття витрат по сплаті щомісячної допомоги дітям війни, а також відсутні повноваження щодо встановлення та зміни норм чинного законодавства, зокрема, щодо розміру пенсій або  щомісячного грошового утримання, доплат та будь-яких інших виплат.

Відповідач просить врахувати, що пропущено строк звернення до суду, оскільки з ухваленням Рішення Конституційного Суду України 9 липня 2007 року позивач дізналась про порушення своїх прав, однак з позовом до суду своєчасно не звернулася, а пропущення строку звернення до суду є підставою для відмови у задоволенні позову.  

Дослідивши матеріали справи, вважаю, що позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст.72 цього Кодексу.

    Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

    Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-IV, дитиною війни визнається особа, яка є громадянином України і їй на час закінчення (2 вересня 1945) Другої Світової Війни було менше 18 років.

Судом встановлено, що  позивач є дитиною війни, тобто вона має право на пільги, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

    У відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

            Такі виплати у 2007 році не провадились, а в 2008 році виплачені у розмірі 10% від прожиткового мінімуму.  

Суд приймає до уваги, що Законом України від 19 грудня 2006 р. № 489-V "Про Державний бюджет України на 2007р.", зокрема, п.12 ст.71, було зупинено на 2007р. дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та ст.111 встановлено, що у 2007р. підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"),  у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Однак Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007р. №6-рп/2007р. визнані неконституційними положення п.12 ст.71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007р." щодо зупинення на 2007р. дії статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Згідно ч. 2 ст. 152 Конституції України, відповідно до якої закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Рішення зворотної дії в часі не має.

Виходячи з викладеного, управління Пенсійного фонду України в м.Олександрії з 1 січня 2007р. по 8 липня 2007р. включно не зобов'язане було підвищувати пенсію зазначеній категорії осіб відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", тому у задоволенні позовних вимог в цій частині також належить відмовити.

Однак з 9 липня по 31 грудня 2007 року позивачі мали правові підстави для нарахування підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченого ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Разом з тим, відповідно до ч.1, ч.2  ст.99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як передбачено ч.1, ч.2 ст.100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Після винесення 9 липня 2007р. рішення Конституційним Судом України, яке було оприлюднене і яким відновлено пільги позивачу, остання мала змогу звернутися з адміністративним позовом до суду у встановлений законом строк, однак своїм правом не скористалася. Юридична необізнаність не може вважатися поважною причиною і підставою для поновлення строку на звернення до суду. Крім того відповідач наполягає на застосуванні строку звернення до суду. А тому в частині позовних вимог щодо визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання провести підвищення до пенсії за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року необхідно також відмовити.

Згідно підпункту 2 п.41 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року №107-VI, статтю 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18 липня 2004 року №2195-ІУ викладено в новій редакції, згідно якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Частиною 4 статті 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ передбачено, що учасникам війни нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а іншим учасникам війни - на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Судом встановлено, що з 1 січня 2008 року позивачу підвищено пенсію на 10 % від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність на підставі ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (в редакції від 28 грудня 2007 року).

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 пп.2 п. 41 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року №107-VI, визнано неконституційним.  

Положення статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції від 18 листопада 2004р. поновили свою дію з 22 травня 2008р., а тому з 1 січня 2008 року по 21 травня 2008 року включно управлінням Пенсійного фонду України в Олександрійському районі Кіровоградської області позивачу правомірно нараховане підвищення пенсії на 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, і тому в задоволенні цієї частини позовних вимог належить відмовити.

Починаючи з 22 травня 2008 року категорії осіб зі статусом "діти війни" поновлено право на отримання пенсії або щомісячного довічного  грошового утримання чи соціальної допомоги, які виплачуються замість пенсії, що підвищуються на  30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Отже, управління Пенсійного фонду в Олександрійському районі мало нарахувати та виплатити дітям війни державну соціальну допомогу в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, починаючи з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно.

Таким чином після винесення 09.07.2007 року та 22.05.2008 року рішень Конституційним Судом України, які були оприлюднені і якими  було поновлено право позивача на отримання пенсії або щомісячного довічного  грошового утримання чи соціальної допомоги, позивач мала змогу звернутися з адміністративним позовом до суду у встановлений законом строк, однак своїм правом не скористалась. Юридична необізнаність не може вважатися поважною причиною і підставою для поновлення строку на звернення до суду.  

Судом приймається до уваги, що на застосуванні строку звернення до суду наполягає відповідач, а відповідно до ч.1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

А тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині нарахування на користь позивача недоплаченої, як "дитині війни", щомісячної державної соціальної допомоги, підлягають задоволенню починаючи з 30 грудня 2008р. по 31 грудня 2008р., оскільки позивач звернувся до суду  28.12.2009 року.

Позовні вимоги за період з 01.01.2007 року по 31.12.2007 року, та з 01 січня 2008 року до 28 грудня 2008 року задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог ст.54 Закону України "Про державний бюджет на 2009 рік" встановлено у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення.

Таким чином, після прийняття зазначених рішень Конституційним Судом України відповідач повинен був здійснити перерахунок пенсії позивачу та виплатити у розмірах, передбачених Законом, але такі перерахунки пенсії позивачу в 2009 році не проводились.

Як свідчать матеріали справи, перерахунок щомісячного підвищення до пенсії необхідно також здійснювати починаючи з 01 січня 2009 року до 01 січня 2010 року, з урахуванням фактично отриманої позивачем суми підвищення за ці періоди.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача як підставу заперечень відсутність бюджетних асигнувань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

У справі "Кечко проти України" Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Реалізація особою права, що пов`язана з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органа державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов`язань, судом не приймається до уваги.

Враховуючи те, що позивач являється "дитиною війни", вона наділена державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема, право на отримання надбавки до пенсії. Наділивши дітей війни зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе публічне зобов`язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є дітьми війни.

Відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених конституцією України.

Згідно ч., ч. 3, 4 ст. 8 КАС України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина  безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Таким чином, доводи відповідача в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни не може бути підставою для нездійснення таких виплат або відмови в задоволенні позову.

Крім того, Пенсійний фонд України діє у відповідності до положення "Про Пенсійний фонд України" і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного положення через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" рішення щодо призначення, донарахування та перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України.

Таким чином, обов`язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивачу, передбаченої ст. 6 Закону покладено на відповідні територіальні управління.

Отже, суд вважає, що обов`язок щодо перерахунку пенсії покладено саме на управління Пенсійного фонду в Олександрійському районі.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд вважає, що вимоги про стягнення з відповідача доплати до пенсії у визначеній позивачу грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки такі виплати не були їй нараховані, а суд не може перебирати на себе функції здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, на який покладено такі повноваження.

Враховуючи те, що суд не вправі виконувати функції суб`єкта владних повноважень, покладені на нього законом, та питання щодо здійснення перерахунку пенсії відносяться до компетенції органів Пенсійного фонду України, суд визнав необхідним зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в Олександрійському районі Кіровоградської області здійснити перерахунок щомісячної надбавки до пенсії позивача, як особі, що має статус дитини війни, починаючи з 30 грудня 2008 року по 31 грудня 2008 року  та з 1 січня 2009р. по 1 січня 2010р. відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та здійснити її виплату, з урахуванням фактично отриманої суми підвищення за цей період.  

Доводи відповідача про відсутність порядку перерахунку зазначеного підвищення пенсії суд вважає безпідставними, оскільки на органи Пенсійного фонду України покладено обов'язок по нарахуванню та виплаті пенсії згідно з законом, з урахуванням ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком. Права позивача на отримання підвищення до пенсії в зазначеному розмірі поновлено рішенням Конституційного Суду України  від 22 травня 2008 року.  

В частині позовних вимог про застосування індексу інфляції до невиплачених сум підвищення до пенсії, то позивач не мотивувала належним чином свої вимоги, тобто не зазначила закон, яким вона керується та джерело інформації про розмір індексу інфляції, а крім того чинним законодавством це не передбачено, а тому суд не вбачає підстав для їх задоволення.

 Щодо вимог позивача про зобов'язання відповідача в подальшому проводити нарахування та виплачувати йому щомісячну державну соціальну допомогу відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", то суд зазначає наступне.

Згідно ст.104 КАС України до адміністративного суду має право звернутися  з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно - правових відносин.

Отже необхідною умовою для звернення до суду з адміністративним позовом є обов'язкова наявність порушення прав, свобод чи інтересів цієї особи у сфері публічно - правових відносин. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, то у адміністративного суду немає правових підстав для задоволення позову.

При цьому суд зазначає, що оскільки правовою підставою для звернення до адміністративного суду є захист порушених прав, свобод чи інтересів, то право на позов у особи виникає лише після порушення відповідачем її права, тобто захисту підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути порушене у майбутньому і щодо якого невідомо, буде воно порушено чи ні.

А тому право на позов у особи виникає лише після порушення відповідачем її права, в зв'язку з чим в позовних вимогах про зобов'язання відповідача в подальшому проводити нарахування та виплачувати їй щомісячну державну соціальну допомогу відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" - необхідно відмовити.

Відповідно до вимог ст.54 Закону України «Про державний бюджет на 2009 рік» встановлено у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення.

Таким чином, після прийняття зазначених рішень Конституційним Судом України відповідач повинен був здійснити перерахунок пенсії позивачці та виплатити у розмірах, передбачених Законом, але такі перерахунки пенсії позивачки в 2009 році не проводились.

Як свідчать матеріали справи, позовна заява надійшли до суду 30 грудня 2009р. Відповідно до ч.2 ст.99 КАС України перерахунок щомісячного підвищення до пенсії необхідно здійснювати починаючи з 30 грудня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно, та з 01 січня 2009 року по 1 січня 2010 року, з урахуванням фактично отриманих позивачем сум підвищення за ці періоди.

    На підставі викладеного та ч.2 ст. 152 Конституції України,  ст., ст.1, 6, 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18 листопада 2004 року № 2195- IV (із змінами та доповненнями), ч. 4 ст. 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХП, ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року №. 1058-1, ст. 58, п. 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року № 489-У, пп. 2 п. 41 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року № 107-VI, Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007, Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, ст.54 Закону України «Про державний бюджет на 2009 рік» та керуючись ст.7, ч.1, ч.2 ст.99, ч.1, ч.2 ст.100, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Постановив :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Олександрійському районі задовольнити частково .

    Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Олександрійському районі Кіровоградської області щодо нездійснення перерахунку та виплати позивачу за період з 30 грудня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року по 01 січня 2010 року підвищення до пенсії як "Дитині війни" відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

    Зобов`язати управління Пенсійного фонду України в Олександрійському районі Кіровоградської області нарахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії в у розмірі  30 відсотків мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 30 грудня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року по 01 січня 2010 року, з урахуванням фактично отриманої суми підвищення за цей період.

    В  решті позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Олександрійський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з моменту проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього  протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

      Суддя –                         М.Я. Франько