Справа№22-ц- 3274/2006 р.                                                              Головуючий 1 інст. Клименко О.І.

Категорія: право власності                                                                 Доповідач             КіпенкоІ.С.

УХВАЛА

4 липня 2006 р. Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - судді КотелевецьА.В., суддів- Кіпенко І.С., Кокоша В.В.,

при секретарі - Шушкевич А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від ЗО березня 2006р. по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_1, 3-і особи ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності на частину квартири, про визнання права власності в порядку спадкування за законом.

ВСТАНОВИЛА:

23 вересня 2005 р. ОСОБА_2 звернулася в суд з зазначеною позовною заявою до ОСОБА_1, ОСОБА_3, 3-і особи ОСОБА_4, ОСОБА_5 В обґрунтування свого позову вказувала, що з 12 травня 1997р. вони проживали з померлим ОСОБА_6 однією сім'єю, мали спільний бюджет, та створювали спільну власність. 1 жовтня 1998 року вони купили 37/100 частин спірної АДРЕСА_1 в м. Харкові, кожен з них поніс витрати по 1/2 частині вартості придбаного, але договір купівлі-продажу оформили на ім'я ОСОБА_6 Просила визнати за нею право власності на 37/200 спірної АДРЕСА_1 в м. Харкові в порядку загальної спільної власності із ОСОБА_6, а також визнати за нею право власності на 37/600 частин цієї ж квартири в порядку спадкування за законом після смерті її чоловіка ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1.

У судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали, посилаючись на обставини зазначені в позові.

Відповідачі позов не визнали, вказавши, що їх батько ОСОБА_6 проживав в квартирі своєї матері по АДРЕСА_2 у м. Харкові, яку згодом продав. Після продажу квартирі матері, він сам придбав 37/100 частин спірної квартири, а залишок грошей віддав своїй сестрі.

3-і особи проти позову не заперечували, пояснивши, що всі переговори щодо купівлі-продажу вела позивачка.

Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від ЗО березня 2006р. позовні вимоги задоволено. Суд визнав за ОСОБА_2 право власності на 37/200 (що відповідає 111/600) частин АДРЕСА_1 в м. Харкові в порядку загальної спільної власності із ОСОБА_6, придбаної 1 жовтня 1998 року на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_7 за реєстраційним НОМЕР_1, а також право власності на 37/600 частин цієї ж квартири в порядку спадкування за законом після смерті її чоловіка ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1. 74/600 частини АДРЕСА_1 в м. Харкові залишив відкритими для визнання права власності за іншими спадкоємцями.

Зазначене рішення ОСОБА_1 оскаржила в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду від ЗО березня 2006р. скасувати, та направити справу на новий розгляд посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Судова колегія, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції НОМЕР_1 до вимог ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга   задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє скаргу, якщо встановить, що суд першої інстанції постановив рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Вирішуючи спір, районний суд повно і всебічно дослідив обставини справи, представлені докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин та закон їх регулюючий.

Судовим розглядом вірно встановлено, що позивачка ОСОБА_2 та ОСОБА_6 з травня 1997р. проживали однією сім'єю, вели спільне господарство, мали загальний бюджет, створювали спільну сумісну власність. Даний факт підтверджується поясненнями свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 допитаних в судовому засіданні першої інстанції, довідками про доходи позивачки та відсутності постійної роботи, пенсії інших доходів ОСОБА_6 (а.с.22-23,18-20).

          Договір купівлі-продажу спірної частини квартири укладено 1 жовтня 1998р., а 19 листопада 1999р. ОСОБА_2 та ОСОБА_6 зареєстрували шлюб.

Згідно п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України в редакції 2003р., зазначений Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто з 1 січня 2004р. Спірні правовідносини щодо набуття права власності мали місце в 1997-1998роках, тобто до 1 січня 2004р. За таких обставин доводи апеляційної скарги, з посиланням на положення ч.3 ст.368 ЦК України 2003р.про те, що спільною сумісною власністю є майно придбане в шлюбі, а оскільки договір купівлі-продажу спірної частини квартири укладено до реєстрації шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_6, то спірна власність не може бути сумісною, є безпідставними.

Спірні правовідносини, щодо набуття права власності 37/100 частин АДРЕСА_1 в м. Харкові, регулюються нормами ЦК України в редакції 1963р. який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, та Законом України «Про власність» 1991р. Відповідно до п.1 ст.17 зазначеного Закону «Про власність», майно набуте внаслідок спільної праці особами, які перебували у фактичних шлюбних відносинах і жили однією сім'єю, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними.

За таких обставин суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що 37/100 частин АДРЕСА_1 в м. Харкові придбаної 1 жовтня 1998 року на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_7 за реєстраційним НОМЕР_1,на ім'я ОСОБА_6, є спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_6

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав прийти до висновку про неправильність застосування судом норм матеріального чи процесуального права, що привели, або могли привести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 303,304, п.1ст. 307, ст. 308, ст.311, п.1 ст.312,313,315- 317 ЦПК України, судова колегія судової палати,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 30 березня 2006р. залишити без зміни.

Ухвала судової колегії набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня її проголошення, безпосередньо до Верховного Суду України.