Справа № 2а-2539/10
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 лютого 2010 року Кіровський районний суд м. Донецька у складі :
головуючої - судді Святохи Л.В.
при секретарі Сугань Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної в м. Донецьку ради про визнання неправомірними дій та стягнення недоотриманих коштів на оздоровлення,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної в м. Донецьку ради з позовом, в якому вказує, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії, в зв’язку з чим перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення та повинен отримувати щорічну компенсацію на оздоровлення в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат, які були встановлені на час виплати. Але відповідач в порушення ст.48 Закону України ?ро статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ” компенсацію на оздоровлення виплатив в меншому розмірі, в добровільному порядку відмовляється доплатити передбачені законом суми. Просить стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної в м. Донецьку ради недоотриману компенсацію на оздоровлення за 2002 – 2009 роки.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 свої позовні вимоги підтримав повністю та надав пояснення, аналогічні вищевикладеним.
Представник відповідача ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала та суду пояснила, що відповідач проводить розподіл бюджетних коштів тільки за цільовим призначенням, передбаченим Державним бюджетом на відповідний рік і тому вважає, що позивачу ОСОБА_1 були правильно нараховані виплати на оздоровлення в розмірах, встановлених постановами Кабінету Міністрів від 26.07.1996 р. № 836 та від 12.07. 2005 р. № 562. Просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити.
Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що позивач був віднесений до 2 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, про що свідчить посвідчення серії А № 372325, а з моменту встановлення йому первинно 23.06.2008 р. 3 групи інвалідності, що підтверджується довідкою МСЕК серії ДОН-07 № 076614, він став віднесеним до 1 категорії.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, соціального захисту потерпілого населення, визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до ст. 48 Закону щорічна допомога на оздоровлення інвалідам 3 групи виплачується в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, а учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії – в розмірі п*яти мінімальних заробітних плат.
Відповідачем 29.04.2004 р., 2.03.2005 р., 9.11.2005 р., 16.06.2006 р., 27.02.2007 р., 4.03.2008 р., 27.02.2009 р. позивачу була виплачена допомога на оздоровлення за 2003-2004 р. в сумі 26,70 гр.; за 2005-2008 р. в сумі 100 гр. за кожен рік, за 2009 р. – 90 гр., розмір якої встановлений постановами Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 р. №836 ?ро компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та від 12.07.2005 р. № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Розмір мінімальної заробітної плати на час виплати допомоги складав : за 2003 р. – 205 гр., за 2004 р. – 262 гр., за 2005 р. – 332 гр., за 2007 р. – 400 гр., за 2008 р. – 515 гр., за 2009 р. – 605 гр.
Оскільки ОСОБА_1 до 23.06.2008 р. був учасником ліквідації наслідків ЧАЕС 2 категорії, а з 23.06.2008 р. став інвалідом 3 групи і учасником 1 категорії (якій допомога на оздоровлення зовсім не передбачена) то йому по 2008 р. включно повинна була сплачуватись допомога на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних зарплат, а за 2009 р.- в розмірі 4 мінімальних зарплат.
Таким чином, недоплачена компенсація на оздоровлення, яка підлягає виплаті на користь ОСОБА_1, складає:
За 2003 р. – 205 гр.(розмір мінімальної заробітної плати) х 5 – 26,70 гр. (сума, яка була сплачена позивачу на підставі платіжного доручення №6 від 29.04.2004 р.) = 998, 30 гр.
За 2004 р. – 262 гр.(розмір мінімальної заробітної плати) х 5 – 26,70 гр. (сума, яка була сплачена позивачу на підставі платіжного доручення №19 від 2.03.2005 р.) = 1283, 30 гр.
За 2005 р. – 332 гр.(розмір мінімальної заробітної плати) х 5 – 100,00 гр. (сума, яка була сплачена позивачу на підставі платіжного доручення №2111 від 09.11.2005 р.) = 1560, 00 гр.
За 2007 р. – 440 гр.(розмір мінімальної заробітної плати) х 5 – 100,00 гр. (сума, яка була сплачена позивачу на підставі платіжного доручення №601 від 27.02.2007 р.) = 1900, 00 гр.,
За 2008р. - 515 гр. (розмір мінімальної заробітної плати) х 5 – 100,00 гр. (сума, яка була сплачена позивачу) = 2475, 00 гр.
За 2009 р. – 605 гр.(розмір мінімальної заробітної плати) х 4 – 90,00 гр. (сума, яка була сплачена позивачу) = 2330,00 гр.,
а всього 10546,60 гр.
Щодо сплати допомоги в 2006 р. суд зазначає, що дію ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині надання компенсаційних виплат на 2006 рік було зупинено, в з*язку з чим не має підстав для її стягнення.
Крім того, вимоги позивача щодо стягнення с УПСЗН Кіровської районної в м. Донецьку ради заборгованості по допомозі на оздоровлення за 2002р. задоволенню не підлягають, оскільки виплати щорічної допомоги на оздоровлення здійснюють органи соціального захисту населення, починаючи тільки з 29 жовтня 2003р., відповідно до п. 2 ?орядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету”, затвердженого Постановою КМ України від 04.03.2002р. № 256. Таким чином, позовні вимоги у цій частині пред’явлені до неналежного відповідача, в зв’язку з чим суд вважає за необхідне відмовити у стягненні заборгованості по допомозі на оздоровлення за 2002 рік.
Суд не приймає до уваги посилання відповідача і вважає безпідставним виплату допомоги позивачу відповідно до постанов КМ України № 565 від 12.07.2005 р. та № 836 від 26.07.1996 р., оскільки ніякого обмеження стосовно зазначеного в Законі «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розміру компенсації ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України не застосовував.
Доводи відповідача з посиланням на обставини, що виплата допомоги здійснювалась в межах коштів, які надходили на ці цілі, судом не прийняті до уваги, оскільки судові рішення ухвалюються в межах норм діючого законодавства в незалежності від надходження коштів з Державного бюджету України на виплату допомог.
На підставі викладеного та керуючись Законом України ?ро статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ст.22 Конституції України, ст.ст. 10, 11, 86, 159-163 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати незаконними дії Управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної в м. Донецьку ради щодо недонарахування ОСОБА_1 компенсації на оздоровлення за 2003р., 2004р., 2005р., 2007р., 2008р., 2009 р.
Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної в м. Донецьку ради нарахувати ОСОБА_1 та сплатити за рахунок державного бюджету недоплачену компенсацію на оздоровлення за 2003 р. у сумі – 998, 30 гр., за 2004 р. – 1283, 30 гр., за 2005 р. – 1560, 00 гр., за 2007 р. – 1900, 00 гр., за 2008 р. – 2475 гр., 2009 р. – 2330 гр., а всього – 10546 (десять тисяч п*ятсот сорок шість) гр.60 коп.
У решті позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Апеляційного адміністративного суду Донецької області через Кіровський районний суд м. Донецька шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня її проголошення, а потім - апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Л.В.Святоха