Апеляційний суд Київської області

Справа № 22Ц-4363/2012 р. Головуючий 1 інстанція - Верещак A.M.

Доповідач 2 інстанція - Савченко С.І.

РІШЕННЯ

іменем України

11 жовтня 2012 року м.Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Савченка С.І.,

суддів Іванової І.В., Даценко Л.М.,

при секретарі Мироненко А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 квітня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Биковогребельської сільської ради Білоцерківського району Київської області про визнання права власності на спадкове майно, -

встановила:

У листопаді 2011 року позивачі звернулися до суду із вказаним позовом, який мотивували тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла їх рідна сестра ОСОБА_1 Після смерті сестри відкрилася спадщина в тому числі і на земельну ділянку площею 1,3502 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Биковогребельської сільської ради Білоцерківського району Київської області, яку сестра успадкувала за заповітом після смерті у ІНФОРМАЦІЯ_2 їх батька ОСОБА_4 , що вони як спадкоємці померлої ОСОБА_2 у встановлений строк прийняли спадщину за законом, проте нотаріальна контора відмовила їм у оформленні спадщини, бо померла ОСОБА_1 за життя вказану ділянку не встигла зареєструвати на своє ім`я. Просили визнати за кожним із них право власності на ділянку площею 0,36 га, що становить 4/15 частини земельної ділянки площею 1,3502 га на території Биковогребельської сільської ради Білоцерківського району Київської області в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 квітня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким їх вимоги задоволити в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивачів підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 3) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено і вбачається з матеріалів справи, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько сторін ОСОБА_4 , який заповітом від 18 квітня 2000 року все своє майно заповів дочці ОСОБА_1 . Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на належну померлому на праві власності земельну ділянку площею 1,3502 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Биковогребельської сільської ради Білоцерківського району Київської області. Доньки померлого ОСОБА_5 і ОСОБА_2 успадкували кожна по 1/10 частині земельної ділянки як обов`язкову частку у спадщині, отримавши свідоцтво про право на спадщину за законом. Решту 4/5 частини земельної ділянки успадкувала дочка померлого ОСОБА_1 , однак юридично не оформила спадщину та не отримала на своє ім`я державного акту на вищезазначену земельну ділянку.

Також судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 померла. Позивачі як спадкоємці другої черги за законом у встановленому законом порядку прийняли спадщину після її смерті шляхом подачі заяви до держнотконтори, проте постановою державного нотаріуса Шістнадцятої Київської державної нотаріальної контори від 26 жовтня 2011 року позивачам відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спірну земельну ділянку, поскільки померлою ОСОБА_1 не було оформлено спадщину та не було одержано на своє ім`я державного акту на земельну ділянку, а тому у неї не виникло право власності на цю земельну ділянку (а.с.11).

Наведені обставини стверджуються наявними в матеріалах справи доказами.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що спірна земельна ділянка не є спадковим майном, поскільки померла ОСОБА_1 юридично не оформила право власності на спірну земельну ділянку і на час відкриття спадщини не була її власником.

Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду, поскільки вони зроблені в результаті порушення судом норм матеріального права. Такі висновки суперечать положенням ст.ст.1216, 1218, 1296 ЦК України, згідно яких до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент смерті, а сама спадщина належить спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини, незалежно від часу її прийняття. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Суд не звернув уваги на вказані вимоги закону, не врахував, що прийнята ОСОБА_1 спадщина після смерті батька у вигляді 4/5 частин спірної земельної ділянки належить останній із часу відкриття спадщини, а відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє її права на цю спадщину.

Крім того, судом не враховано, що спадщина не була оформлена померлою ОСОБА_1 у зв`язку із тривалою хворобою, тобто не з її вини, що є поважною причиною, а відтак позивачі як спадкоємці померлої мають право ставити питання про визнання за ними права власності на спірну спадкову земельну ділянку, з огляду на наявність постанови нотаріуса про відмову у оформленні спадщини (п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування»).

Зазначені вище порушення, які допустив суд першої інстанції, призвели до неправильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду

обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

З викладених вище підстав колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не грунтується на матеріалах справи, ухвалене з порушенням норм матеріального права і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Вирішуючи спір в межах заявлених вимог, колегія суддів вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.І ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Згідно ст.1262 ЦК України у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, якщо відсутні спадкоємці першої черги.

Згідно ст.1268, 1269, 1270 ЦК України прийняття спадщини спадкоємцями здійснюється шляхом подачі заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори протягом шести місяців з дня смерті спадкодавця. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно ч.З ст.1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Судом незаперечно встановлено, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 його дочка ОСОБА_1 , звернувшись із заявою до держнотконтори, прийняла спадщину за заповітом у вигляді 4/5 частин земельної ділянки площею 1,3502 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Биковогребельської сільської ради Білоцерківського району Київської області. Проте в результаті тривалої хвороби не оформила спадщину та не отримала на своє ім`я державного акту на вказану ділянку.

За таких обставин прийнята ОСОБА_1 спадщина після смерті батька у вигляді 4/5 частин спірної земельної ділянки належить останній із часу відкриття спадщини, а відсутність свідоцтва про право на спадщину, як і відсутність державного акта не позбавляє її права на дану земельну ділянку.

Отже з урахуванням положень закону та встановлених у справі обставин, відповідно до приписів ст.1218 ЦК України, до позивачів як спадкоємців ОСОБА_1 за законом другої черги, перейшли усі права і обов`язки, що належали померлій на момент смерті, в тому числі права на 4/5 частин спірної земельної ділянки, яка не призначена для обслуговування будинку і господарських споруд, а відтак вимоги позивачів про визнання за ними права власності на відповідні частини спірної земельної ділянки в порядку спадкування за законом підлягають до задоволення.

Разом з тим вимоги позивачів в частині визнання за ними права на земельну ділянку в конкретних розмірах, а саме по 0,36 га за кожним, задоволенню не підлягають, поскільки відповідно до ст.1267 ЦК України за наявності кількох спадкоємців за законом спадкування здійснюється в частках.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія судів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задоволити.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 квітня 2012 року скасувати і ухвалити нове.

Позов задоволити частково. Визнати за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 право власності за кожним на 4/15 частини земельної ділянки площею 1,3502 га кадастровий номер НОМЕР_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Биковогребельської сільської ради Білоцерківського району Київської області.

В решті позову відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту його проголошення.