Справа №22ц-308, 2010р. Головуючий в 1-й інстанції
Борко А.Л.
Категорія: 5 Доповідач – Цуканова І.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2010 року лютого місяця “10” дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого – Цуканової І.В.
Суддів: Капітан І.А., Бауль Н.М.
при секретарі – Пасько Г.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 13 листопада 2009 року за позовом ОСОБА_3 до виконавчого комітету Херсонської міської ради про визнання таким, що відбувся, договору купівлі-продажу та визнання права власності, позовом ОСОБА_2 до Херсонської міської ради, Херсонського державного бюро технічної інвентаризації, третя особа – ОСОБА_4, про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності,
в с т а н о в и л а:
У вересні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до виконкому Херсонської міської ради та ОСОБА_5 про визнання таким, що відбувся між ним та ОСОБА_5, 30.01.2008 року договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 (далі квартира) та визнати за ним право власності на квартиру. Покликався на те, що 30.01.2008 року між ним та ОСОБА_5 у простій письмовій формі укладено договір позики, за яким остання отримала від нього, позивача, 25 000грн. та зобов’язалася повернути отримані кошти до 01.08.2008 року. У разі неповернення коштів ОСОБА_5 зобов’язалася прописати його, позивача, у цій квартирі та оформити на нього право власності.
У грудні 2008 року ОСОБА_2 звернувся до того ж суду із позовом до Херсонської міської ради, Херсонського державного бюро технічної інвентаризації (далі ХДБТІ) про визнання дійсним укладеного в простій письмовій формі договору купівлі-продажу належної ОСОБА_5 квартири від 04.02.2008 року, визнання за ним, ОСОБА_2, права власності на цю квартиру, зобов’язання ХДБТІ здійснити відповідну державну реєстрацію права власності на спірну нерухомість. При цьому ОСОБА_2 покликався на те, що він та ОСОБА_5 домовилися щодо усіх істотних умов договору, відбулося його часткове виконання, але нотаріальне посвідчення договору неможливе, оскільки 04.08.2008 року ОСОБА_5 померла.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Херсона від 11.03.2009 року позови ОСОБА_3 та ОСОБА_2 об’єднані в одне провадження /а.с.104/.
Протокольними ухвалами цього ж суду від 15.10.2009 року виведено ОСОБА_5 у зв’язку зі смертю з числа відповідачів за позовом ОСОБА_3 та залучено до участі у справі ОСОБА_4 в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог, за позовом ОСОБА_2 /а.с.196/.
Рішенням Суворовського районного суду м.Херсона від 13.11.2009 року позов ОСОБА_3 задоволено повністю. Визнано таким, що відбувся 30.01.2008 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 договір позики.
Визнано за ОСОБА_3 право власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1.
В задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати у розмірі 115грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення скасувати, ухвалити нове, яким його позов задовольнити, у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити, покликаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи.
В письмових запереченнях представник ОСОБА_3 доводи апеляційної скарги не визнав, просив рішення суду залишити без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши доповідача, осіб, які з’явилися в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду у визначених законом межах, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 на підставі свідоцтва від 13.02.2001 року про право власності на житло була власником квартири АДРЕСА_1 /а.с.9/.
В розписці, виконаній від імені ОСОБА_5 від 30.01.2008 року, зазначено, що вона взяла в борг у ОСОБА_3 25 000грн. до 01.09.2008 року, а в разі неповернення боргу зобов’язалася прописати ОСОБА_3 в належну їй квартиру і оформити на нього право власності на цю квартиру /а.с.116/.
Як зазначено в письмовому договорі купівлі-продажу від 04.02.2008 року, ОСОБА_5 продала, а ОСОБА_2 купив спірну квартиру за 150 000грн. Згідно п.3.1 договору в момент підписання та укладення договору продавець сплачує покупцю 120 000грн., а решту суми сплачує протягом наступних 6 місяців рівними частинами до 15 числа кожного місяця. Пунктом 4.1 договору передбачено, що продавець зобов’язаний передати покупцю предмет договору в строк до двох дій з моменту підписання договору, а з моменту повного розрахунку та в строк до 3-х діб виписатися та повністю звільнити приміщення. Покупець зобов’язаний нотаріально засвідчити договір протягом 10 діб з моменту виписки продавця та її виселення (п.4.2 договору). Сторони домовилися, що в момент сплати першої частини грошових коштів за договором відбувається перехід права власності від продавця до покупця (п.3.3 /а.с.118/).
Актом від 04.02.2008 року посвідчено приймання-передачу квартири від ОСОБА_5 ОСОБА_2 /а.с.124/.
На підтвердження факту передачі ОСОБА_5 145 000грн. за період лютий-липень 2008 року ОСОБА_2 надано графік погашення заборгованості /а.с.119/.
Згідно свідоцтва про смерть 04.08.2008 року ОСОБА_5 померла /а.с.28/.
Задовольняючи позов ОСОБА_3, суд виходив з того, що зазначена в договорі позики від 30.01.2008 року умова про передачу квартири у власність ОСОБА_3 у разі неповернення боргу ОСОБА_5 є забезпеченням виконання зобов’язання позики, тому згідно ст.ст.1048,1050 ЦК України ОСОБА_3 набув право власності на квартиру.
Відмовляючи ОСОБА_2 у задоволенні позову, суд виходив з того, що ним не доведено передачу квартири від ОСОБА_5 та факт ухилення останньої від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу.
Неможливість визнання дійсним договору купівлі-продажу квартири суд також обґрунтував тим, що при укладенні договору не дотримано вимог щодо його нотаріальної форми і державної реєстрації.
Проте з такими висновками суду погодитися неможливо, оскільки суд дійшов їх з порушенням норм процесуального права та недотриманням норм матеріального права.
Так, судом неправильно визначено коло відповідачів як за позовом ОСОБА_3 (далі позов 1), так і за позовом ОСОБА_2 (далі позов 2).
Виводячи ОСОБА_5 з числа відповідачів у зв’язку із її смертю за позовом 1, суд не залучив до участі у справі як її правонаступника відповідачем за обома позовами ОСОБА_4, який 15.08.2008 року подав в нотаріальну контору заяву про прийняття спадщини після смерті двоюрідної сестри ОСОБА_5 /а.с.55/.
Дійшовши висновку про відсутність у ОСОБА_4 прав в порядку спадкування на предмет спору, суд разом з тим не залучив до участі у справі за позовом 1 територіальну громаду м. Херсона в особі Херсонської міської ради, яка при відсутності спадкоємців ОСОБА_5 в порядку ст.1277 ЦК України може набути право власності на спірну квартиру.
Визначення відповідачем за позовом 1 виконавчий комітет Херсонської міської ради та третьою особою за позовом 2 ОСОБА_4 не ґрунтується на вимогах ЦПК України.
Викладене свідчить, що судом вирішено питання про права та обов’язки осіб, які не були залучені до участі у справі (ОСОБА_4 – як відповідача за двома позовами, ради – як відповідача за позовом 1).
Зазначена в позовній заяві ОСОБА_3 вимога про визнання дійсним договору купівлі-продажу від 30.01.2008 року по суті не розглянута. Розгляд судом спору щодо дійсності договору позики від 30.01.2008 року з посиланням на уточнення ОСОБА_3 в судовому засіданні позовних вимог є безпідставним та таким, що суперечить вимогам ч.1 ст.11 ЦПК України, за якою суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог, та ч.2 ст.173 ЦПК України, за якою при зміні позивачем позовних вимог, головуючий пропонує викласти ці зміни у письмовій формі, встановленій для позовної заяви.
У розглянутій справі ОСОБА_3 в установленій законом формі позовні вимоги не змінював.
Крім того, судом не зазначено, на підставі якої норми права визнано дійсним договір, укладений між ОСОБА_5 і ОСОБА_3 30.01.2008 року та на підставі якої норми права виникло забезпечення виконання зобов’язання за договором у вигляді застави належної ОСОБА_5 квартири.
Також судом не усунуто протиріччя між датою складення розписки ОСОБА_5 30.01.2008 року та зазначеною в розписці датою отримання нею обумовленої суми – 31.01.2008 року.
Поза увагою суду залишилася і вимога, заявлена ОСОБА_2 про зобов’язання ХДБТІ провести державну реєстрацію за ним права власності на спірну квартиру.
Оскільки судом вирішено про права та обов’язки осіб, які не були залучені до справи, розглянуто не всі позовні вимоги, і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення, то згідно п.п.4,5 ст.311 ЦПК України, рішення суду слід скасувати і передати справу на новий розгляд, у ході якого слід усунути зазначені порушення, встановити дійсні обставини справи і в залежності від встановленого вирішити спір.
Керуючись ст.ст.303,315, п.5 ч.1 ст.307, п.п.4,5 ст.311 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 13 листопада 2009 року скасувати.
Справу направити на новий розгляд до того ж суду іншим складом суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: