ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/7242/18 Номер провадження 22-ц/814/1590/19Головуючий у 1-й інстанції Троцька А. І. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2019 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого - судді - доповідача Дорош А.І.

Суддів: Лобова О.А., Панченка О.О.

при секретарі: Ачкасовій О.Н.

переглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 07 березня 2019 року, ухвалене суддею Троцькою А.І., повний текст рішення складено - дата не вказана

у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави в особі Полтавського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної та матеріальної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Держави в особі Полтавського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної та матеріальної шкоди. Просив стягнути з державного бюджету України через Державну казначейську службу України на його користь матеріальну шкоду у розмірі 296 719 грн. та моральну шкоду у розмірі 10 000 000 грн. завданої неправомірними діями та бездіяльністю Полтавського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області.

Позовна заява мотивована тим, що у провадженні Полтавського РВП Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015170300001109 від 08.08.2015, за ознаками злочину, передбаченого ч.ч. 2, 4 ст. 190 КК України. По вказаному провадженню його визнано потерпілим, оскільки ОСОБА_2 протягом 2013-2015 років шахрайським шляхом заволодів грошовими коштами в сумі 10 500 доларів США та 2 500 грн., чим завдав матеріальної шкоди. З моменту порушення вказаного провадження минуло понад три роки. У зв`язку з порушенням Полтавським РВП Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області його прав та законних інтересів щодо не вжиття належних заходів реагування під час розгляду звернень позивач був вимушений звертатись до суду. Системна бездіяльність відповідача встановлена та підтверджена відповідними рішеннями суду, а саме рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 26.04.2018 р. визнано бездіяльність Полтавського районного відділення поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області щодо не розгляду звернення ОСОБА_1 від 09.01.2018 р., реєстраційний номер 7718431; рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 30.03.2018 р. визнано протиправними дії Полтавського районного відділення поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області щодо не належного розгляду звернення ОСОБА_1 від 17.01.2018 р., реєстраційний номер 7748439; рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 30.03.2018 р. визнано протиправними дії Полтавського районного відділення поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області щодо не належного розгляду звернення ОСОБА_1 від 17.01.2018 р., реєстраційний номер ФИ-7749480; рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 30.03.2018 р. визнано протиправною бездіяльність Полтавського районного відділення поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області щодо не розгляду звернення ОСОБА_1 від 17.01.2018 р., реєстраційний номер ФИ -7749920; рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 04.06.2018 р. визнано протиправними дії Полтавського районного відділення поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області щодо не розгляду звернення ОСОБА_1 від 01.04.2018 р., реєстраційний номер ФИ -7986936 . У результаті вказаної протиправної бездіяльності відповідача позивачу завдано матеріальної та моральної шкоди, що виразилася у позбавленні його права на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, вплинула на забезпечення відшкодування збитків, а також спричинено психічне страждання, що принизило його гідність, як потерпілого, учасника бойових дій, Ветерана Національної поліції України, інваліда війни та кваліфікується як нелюдське поводження, що прямо суперечить ст.3 Європейської конвенції з прав людини, матеріальна шкода становить 296719 грн. Позивач зазначає, що моральні збитки полягають в тому, що йому як інваліду війни 2-ї групи, заборонені психо-емоційні навантаження, проте довелось вживати додаткових заходів з відновлення своїх процесуальних прав шляхом неодноразових звернень із заявами, витрачання на це свого особистого часу, внаслідок чого він переніс сильні душевні хвилювання, стреси та психо-емоційні навантаження, що в свою чергу впливає на його стан здоров`я. Моральні збитки оцінює в 10 000 000 грн.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 07 березня 2019 року позов ОСОБА_1 до Держави в особі Полтавського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної та матеріальної шкоди - задоволено частково.

Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 3 000 гривень.

У задоволенні позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди - відмовлено.

Судові витрати по справі віднесено за рахунок держави.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що як на підстави позову позивач посилається на бездіяльність Полтавського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області, а саме на не розгляд та неналежний розгляд його звернень, на наявність рішень судів, якими встановлено факти бездіяльності відповідача із вказаних питань. Оскільки рішеннями адміністративних судів встановлено противоправну бездіяльність відповідача, то суд першої інстанції вважає доводи позивача обгрунтованими. Згідно ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Оскільки у судовому засіданні не знайшов свого підтвердження факт спричинення позивачу саме відповідачами матеріальної шкоди у розмірі 296 719 грн. та не доведені вина, причинний зв`язок між діями та відповідними наслідками, вирок по кримінальному провадженню №12015170300001109 від 08.08.2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.ч.1, 4 ст. 190 КК України на даний час відсутній, тому позовні вимоги в цій частині є безпідставними та задоволенню не підлягають.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Апеляційна скарга мотивована тим, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (ч.1 ст. 1167 ЦК України), а тому закон не покладає на позивача обов`язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен доказати факт завдання такої шкоди саме відповідачем та її розмір. Суд не дотримався норм матеріального права. Системна бездіяльність відповідача Полтавського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області встановлена та підтверджена відповідними судовими рішеннями. Суд першої інстанції не взяв до уваги, що має місце пряме порушення ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - відсутність будь-якого ефективного захисту в національному праві. Відповідна системна бездіяльність Полтавського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області, встановлена рішеннями судів, вплинула на забезпечення відшкодування збитків, як потерпілому, на суму 10 500 доларів США, що станом на 07.09.2018 р. є еквівалентом 296 719 грн., тому внаслідок бездіяльності вказаного державного органу він не зміг отримати однокімнатну квартиру загальною площею 43,5 кв. м., сплативши 153 185 грн., як особа, що перебуває на квартирному обліку зі сплатою місцевою владою 50% вартості квартири, у зв`язку з відсутністю у нього коштів. Моральні збитки полягають у стресах, моральних стражданнях та психо-емоційних навантаженнях від протиправної системної бездіяльності Полтавського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області, що встановлено рішеннями судів та не потребує доказування, адже він самостійно відстоював порушені права та інтереси у судових засіданнях та направляв ряд звернень чи скарг.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що у провадженні Полтавського РВП Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015170300001109 від 08.08.2015 року за ознаками злочину, передбаченого ч.ч.1,4 ст.190 КК України (а.с. 18, 19).

Досудовим розслідуванням встановлено, що 27.09.2015 року до Полтавського РВ УМВС України в Полтавській області надійшла заява від ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про те, що гр. ОСОБА_2 протягом 2013- 2015 років шахрайським шляхом, під приводом організації бізнесу у сфері інтернет-ресурсів, заволодів на території Полтавського району грошовими коштами її чоловіка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме 10 500 доларів США та 2 500 гривень, чим завдав матеріальної шкоди. У даному провадженню ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 ,. визнаний потерпілим (а.с. 18).

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 26.04.2018 р. визнано протиправною бездіяльність Полтавського районного відділення поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області щодо не розгляду звернення ОСОБА_1 від 09.01.2018 р., реєстраційний номер 7718431. Зобов`язано Полтавське районне відділення поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області розглянути звернення ОСОБА_1 від 09.01.2018 р., реєстраційний номер 7718431 (а.с. 27-29).

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 30.03.2018 р. визнано протиправними дії Полтавського районного відділення поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області щодо неналежного розгляду звернення ОСОБА_1 від 17.01.2018 р., №ФИ-7748439. Зобов`язано Полтавське районне відділення поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області повторно розглянути звернення ОСОБА_1 із наданням відповіді у розрізі кожного із поставлених у зверненні питань у порядку, встановленому Законом України «Про звернення громадян» (а.с. 31-34).

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 30.03.2018р. визнано протиправними дії Полтавського районного відділення поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області щодо неналежного розгляду звернення ОСОБА_1 від 17.01.2018 р., №ФИ-7749480. Зобов`язано Полтавське районне відділення поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 17.01.2018 р., № ФИ-7749480 із наданням відповіді у розрізі кожного із поставлених у зверненні питань у порядку, встановленому Законом України «Про звернення громадян» (а.с. 36-39).

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 30.03.2018р. було визнано протиправною бездіяльність Полтавського районного відділення поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області щодо не розгляду звернення ОСОБА_1 від 17.01.2018 р., № ФИ-7749920. Зобов`язано Полтавське районне відділення поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області розглянути звернення ОСОБА_1 від 17.01.2018 р., № ФИ-7749480 (а.с. 41-43).

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 04.06.2018 р. визнано протиправними дії Полтавського районного відділення поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області щодо не розгляду звернення ОСОБА_1 від 01.04.2018 р., реєстраційний номер ФИ-7986936 . Зобов`язано Полтавський районний відділ поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 01.04.2018 р., реєстраційний номер ФИ-7986936 із наданням відповіді щодо кожного зазначеного позивачем питання у порядку, встановленому Законом України «Про звернення громадян» (а.с. 45-47).

Станом на 07.09.2018 року вказані вимоги суду не виконані, відповіді з належним реагуванням позивач так і не отримав.

Судом першої інстанції встановлено, що як на підстави позову позивач посилається на бездіяльність Полтавського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області, а саме на не розгляд та неналежний розгляд його звернень, на наявність рішень судів, якими встановлено факти бездіяльності відповідача із вказаних питань.

Вище вказаними рішеннями адміністративних судів дійсно встановлено противоправну бездіяльність відповідача, тому суд першої інстанції прийшов до висновку, що доводи позивача заслуговують на увагу.

Визначаючи розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь позивача, суд першої інстанції виходячи із положень ст.ст. 23,1174 ЦК України та враховуючи характер і обсяг страждань, яких зазнав позивач, дотримуючись принципів співмірності, виваженості та справедливості, з урахуванням роз`яснень, які містяться в Постанові Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)" від 31.03.95р.№4, прийшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та стягнення з державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 3 000 гривень.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення матеріальної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні правові підстави для стягнення матеріальної шкоди у розмірі 296 719 грн., що станом на 07.09.2018 року є еквівалентом 10 500 доларів США, оскільки не знайшов підтвердження факт спричинення позивачу саме відповідачами матеріальної шкоди у розмірі 296 719 грн., не доведена їх вини, причинний зв`язок між їх діями та відповідними наслідками, вирок у кримінальному провадженні №12015170300001109 від 08.08.2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.ч.1,4 ст. 190 КК України, на даний час відсутній, тому прийшов до висновку, що позовні вимоги в цій частині є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Апеляційний суд у складі колегії суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами ст.ст. 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Виходячи з характеру спірних правовідносин, які виникли між сторонами. При вирішенні спору підлягають застосуванню правила ч. 6 ст. 1176 ЦК України, яка передбачає відшкодування шкоди на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, його посадовими та службовими особами (ст.ст. 1173,1174 ЦК України).

Згідно ч. 3 ст. 19 Закону України «Про національну поліцію» держава відповідно до закону відшкодовує шкоду, завдану фізичній або юридичній особі рішеннями, дією чи бездіяльністю органу або підрозділу поліції, поліцейським під час здійснення ними своїх повноважень.

Згідно ч.1 ст.1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно ч. 1 ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Відповідно до правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 25.05.2016 року у справі № 6-440цс16, шкода завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Згідно зі статтею 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Згідно ч.1, ч.2 п.2, ч.3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

При вирішенні вимог про відшкодування моральної шкоди, суд повинен з`ясувати чим підтверджується факт заподіяння моральних страждань, або втрат немайнового характеру, за яких обставин вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить. Закон покладає обов`язок доказування на сторони у справі.

Дії, рішення або бездіяльність посадових осіб уважається правомірними, поки не встановлено протилежного у визначеному чинним законодавством порядку. Дії, рішення чи бездіяльність органів державної влади можуть бути оскаржені та визнані неправомірними в судовому порядку.

Матеріали даної цивільної справи містять судові рішення, якими визнано протиправною бездіяльність Полтавського районного відділення поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області щодо не розгляду звернень ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;3) в інших випадках, встановлених законом.

З урахуванням фактичних обставин справи, встановлених судом першої інстанції, суд правильно прийшов до висновку про стягнення моральної шкоди у розмірі 3 000 грн. і підстав ухвалення нового рішення в цій частині вимог апеляційний суд у складі колегії суддів не вбачає.

Так, під час вирішення питання про відшкодування матеріальної шкоди доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками.

Як вбачається із матеріалів справи, підставою позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 296 719 грн. позивач зазначає те, що ця сума є еквівалентом 10 500 доларів США, якими у шахрайський спосіб заволоділа інша особа, відносно якої порушене кримінальне провадження та розслідування якого не завершено.

Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що не знайшов свого підтвердження факт спричинення саме відповідачами матеріальної шкоди позивачу у розмірі 296 719 грн., ця сума є еквівалентом 10 500 доларів США, якою, як стверджує позивач, заволоділа інша особа шахрайським шляхом протягом 2013-2015 р. у нього під приводом організації бізнесу у сфері інтернет-ресурсів.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не взято до уваги, що має місце пряме порушення ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - відсутність будь-якого ефективного захисту в національному праві, не заслуговує на увагу, оскільки суд при ухваленні судового рішення встановив факттого, що є протиправною бездіяльність Полтавського районного відділення поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області щодо не розгляду звернень ОСОБА_1 , що підтверджується відповідними рішеннями попередніх судів, та мотивував свій висновок про стягнення на користь позивача моральної шкоди, частково задовольнивши його вимоги в цій частині.

Також не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що відповідна системна бездіяльність Полтавського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області, яка встановлена рішеннями судів, вплинула на забезпечення відшкодування збитків, йому як потерпілому, на суму 10 500 доларів США, що станом на 07.09.2018 р. є еквівалентом 296 719 грн., що внаслідок бездіяльності вказаного державного органу він не зміг отримати однокімнатну квартиру загальною площею 43,5 кв. м., сплативши 153 185 грн., як особа, що перебуває на квартирному обліку зі сплатою місцевою владою 50% вартості квартири, у зв`язку з відсутністю у нього коштів, оскільки це є власним тлумаченням та припущенням позивача, рішення суду не може грунтуватися на припущеннях.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність, а тому не можуть бути прийняті до уваги апеляційним судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З підстав вищевказаного, апеоляційний суд у складі колегії суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого суду - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 367 ч.1, 368, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381 - 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 07 березня 2019 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її прийняття безпосередньо до суду касаційної інстанції, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 29 травня 2019 року.

СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов О.А. О. О. Панченко